Рішення

від 05.09.2023 по справі 334/4461/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 05.09.2023

Справа № 334/4461/22

Провадження № 2/334/320/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Півень М.С.,

представника позивача прокурора Дем`янчук О.Г.,

представника відповідача ДІАМ України Кравченко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Кісілічак С.В. в інтересах держави в особі Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області до ОСОБА_1 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, товариства з обмеженою відповідальністю «Гаваї» про скасування реєстрації декларації, визнання недійсними актів та рішення, оформленого протоколом, знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Мелітопольської окружної прокуратури Кісілічак С.В. звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області до ОСОБА_1 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, товариства з обмеженою відповідальністю «Гаваї» про скасування реєстрації декларації, визнання недійсними актів та рішення, оформленого протоколом, знесення самочинного будівництва.

Позов мотивовано тим, що рішенням Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 22 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2410 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0499 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та вказану земельну ділянку передано у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони». Право постійного користування зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис від 26.01.2016 за № 13047317).

Крім того, 18.02.2016 між ОСОБА_1 (інвестор) та КП «Розвиток курортної зони» (замовник) укладено інвестиційний договір №9-18/02 відповідно до якого передбачено право інвестора на здійснення забудови земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0499.

У послідуючому, 06.02.2020 Кирилівською селищною радою прийнято рішення № 17 відповідно до якого припинено право постійного користування КП «Розвиток курортної зони» земельною ділянкою кадастровий номер 2320355400:11:001:0499, земельну ділянку 06.02.2020 за актом прийому-передачі повернуто КП «Розвиток курортної зони» власнику Кирилівській селищній раді, відповідний запис про припинення іншого речового права внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, 02.02.2020 між ОСОБА_1 та КП «Розвиток курортної зони» укладено додаткову угоду до інвестиційного договору № 9-18/02 від 18.02.2016 про розірвання вказаного договору.

Крім того, Департаментом ДАБІ у Запорізькій області 28.11.2018 ОСОБА_1 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта адміністративно-господарської будівлі, яка розташована на земельній ділянці кадастровий номер 2320355400:11:001:0499.

На підставі вказаної декларації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_1 на адміністративно-господарську будівлю «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203, номер запису про право власності 29721881.

У послідуючому, 21.02.2019 ОСОБА_1 передано як внесок до статутного фонду ТОВ «ГАВАЇ» адміністративно-господарську будівлю «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203, про що складено відповідний акт.

Після цього, 26.06.2019 відбулись загальні збори засновників (учасників) ТОВ «ГАВАЇ» на яких прийнято рішення виключити зі складу засновників ОСОБА_1 та в рахунок належної їй частки у статутному капіталі товариства передати їй нерухоме майно, а саме: адміністративно-господарську будівлю «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203. Про передачу майна складено відповідний акт №2. Відповідні дані щодо права власності ОСОБА_1 на адміністративно-господарську будівлю внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 32186903.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником адміністративно-господарської будівлі «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203 на цей час є ОСОБА_1 .

Прокурором зазначено, що при передачі у постійне користування земельної ділянки кадастровим номером 2320355400:11:001:0499, Кирилівською селищною радою не враховано розмірів та меж прибережної захисної смуги Азовського моря, а також суб`єкта, якому надається земельна ділянка, внаслідок чого порушено вимоги ст. 59 Земельного кодексу України та ст. ст. 85, 88 Водного кодексу України, тому рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 22 було прийнято з порушенням вимог земельного і водного законодавства.

У позові також вказано, що не дивлячись на пряму заборону власника Кирилівської селищної ради на будівництво об`єктів нерухомості, КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 (які не є суб`єктами, яким надано право на забудову земель водного фонду) фактично використано земельну ділянку під забудову на узбережжі Азовського моря, що суперечить вимогам ст.ст. 85, 90 Водного кодексу України та ст. 59 Земельного кодексу України.

Разом з цим, 02.02.2020 між сторонами укладено додаткову угоду про розірвання інвестиційного договору від 18.02.2016 №9-18/02 та на цей час він не є чинним, тому позовна вимога про визнання його недійсним не заявляється, оскільки це не призведе до фактичного поновлення державних інтересів.

Також, прокурором зазначено, що ОСОБА_1 збудовано адміністративно-господарську будівлю (літ. «А-1») на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (землі водного фонду на яких заборонено будівництво), та без дозволу власника земельної ділянки. При цьому, з метою надання видимості законності будівництва нею внесено недостовірні дані щодо земельної ділянки до декларації, яка у подальшому була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141183321442 від 28.11.2018. При цьому, інвестиційний договір не є правовстановлюючим документом, який надає право на користування земельною ділянкою.

У зв`язку з цим, необхідно скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації та у зв`язку з цим, адміністративно-господарська будівля (літ. «А-1»), яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499, вважається самочинно збудованою, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 376 ЦК України підлягає знесенню ОСОБА_1 , тобто особою, яка безпосередньо здійснила вказане самочинне будівництво.

Прокурором також вказано, що оскільки об`єкт нерухомості було збудовано в пляжній зоні в межах прибережної захисної смуги Азовського моря акт № 1 приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ГАВАЇ» від 21.02.2019, рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «ГАВАЇ» від 26.06.2019, оформлене протоколом №2/19, в частині передачі ОСОБА_1 в рахунок належної їй частки у статутному капіталі ТОВ «ГАВАЇ» нерухомого майна, а саме: адміністративно-господарської будівлі «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203 та акт приймання передачі № 2 від 26.06.2019 підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а фактичне поновлення державних інтересів можливе саме шляхом скасування, визнання недійсними документів (правочинів), які видано (вчинено) з порушенням вимог чинного законодавства, а також шляхом знесення самочинного будівництва.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2022 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2022 задоволено заяву заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Кісілічак С.В. про забезпечення позову по даній цивільній справі.

Ухвалою суду від 30.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник Мелітопольської окружної прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав судові пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Від позивача Кирилівської селищної ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника селищної ради, позовні вимоги прокурора селищна рада підтримує у повному обсязі.

Відповідачем Державною інспекцією архітектури та містобудування України прийнято участь у справі в режимі відеоконференції поза приміщенням суду, подано відзив на позовну заяву в якому висловлено позицію, що оскаржувана декларація про готовність об`єкта до експлуатації була зареєстрована органом держархбудконтролю у відповідності до чинного на той час містобудівного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вимоги щодо скасування реєстрації декларації мають бути адресовані забудовнику ОСОБА_1 , а не ДІАМ України. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, надав судові пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, зареєстрована за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт Кирилівка, що на теперішній час є тимчасово окупованою територією України.

06.01.2023 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, що вона знаходиться на тимчасово окупованій території, не отримувала документи, що стосуються позовної заяви.

Разом з цим, відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України судом встановлено, що ОСОБА_1 27.10.2022 перетнула державний кордон України у напрямку виїзд, тобто не перебуває на тимчасово окупованій території.

Відповідачу ОСОБА_1 на телефонний номер направлено копію позову, ухвали про відкриття провадження у справі та судову повістку про призначення судового засідання у справі. Також остання про час дату та місце розгляду справи повідомлялася шляхом публікації оголошення на офіційному веб сайті суду, шляхом надсилання інформації у застосунок дія. Причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Відповідач ТОВ «ГАВАЇ» в судове засідання не з`явився, зареєстрований на тимчасово окупованій території в смт Кирилівка Мелітопольського району Запорізької області

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «ГАВАЇ» є ОСОБА_1 .

Таким чином, при направленні документів на телефонний номер ОСОБА_1 фактично надіслано вказані документи відповідачу - ТОВ «ГАВАЇ». Також, про час дату та місце розгляду справи ТОВ «ГАВАЇ» повідомлялось шляхом публікації оголошення на офіційному веб сайті суду. Причини неявки суду не повідомило, відзив на позов не надало.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо останнявідома адресамісця проживання(перебування),місцезнаходження чимісця роботиучасників справизнаходиться натимчасово окупованійтериторії,суд викликаєабо повідомляєучасників справи,які немають офіційноїелектронної адреси,про дату,час імісце першогосудового засіданняу справічерез оголошенняна офіційномувеб-сайтісудової владиУкраїни,яке повиннобути розміщенене пізнішеніж задвадцять днівдо дативідповідного судовогозасідання. Судвикликає абоповідомляє такихучасників справипро дату,час імісце іншихсудових засіданьчи провчинення відповідноїпроцесуальної діїчерез оголошенняна офіційномувеб-сайтісудової владиУкраїни,яке повиннобути розміщенене пізнішеніж задесять днівдо дативідповідного судовогозасідання абовчинення відповідноїпроцесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Тому суд, відповідно до ст.223 ЦПК України, вважає за можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «ГАВАЇ».

Заслухавши представника позивача, представника відповідача ДІАМУ Країни, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченихЦПК Українивипадках.

Рішенням Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 №22 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2410 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0499 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та вказану земельну ділянку передано у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони».

Право постійного користування зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис від 26.01.2016 за № 13047317). (а.с. 46-49)

Крім того, 18.02.2016 між ОСОБА_1 (інвестор) та КП «Розвиток курортної зони» (замовник) укладено інвестиційний договір №9-18/02 відповідно до якого передбачено право інвестора на здійснення забудови земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0499. (а.с. 57-59)

06.02.2020 Кирилівською селищною радою прийнято рішення № 17 відповідно до якого припинено право постійного користування КП «Розвиток курортної зони» земельною ділянкою кадастровий номер 2320355400:11:001:0499, земельну ділянку 06.02.2020 за актом прийому-передачі повернуто КП «Розвиток курортної зони» власнику Кирилівській селищній раді, відповідний запис про припинення іншого речового права внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (а.с. 55-56)

Також, 02.02.2020 між ОСОБА_1 та КП «Розвиток курортної зони» укладено додаткову угоду до інвестиційного договору № 9-18/02 від 18.02.2016 про розірвання вказаного договору. (а.с. 60)

Встановлено, що Департаментом ДАБІ у Запорізькій області 28.11.2018 ОСОБА_1 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта адміністративно-господарської будівлі, яка розташована на земельній ділянці кадастровий номер 2320355400:11:001:0499.

На підставі вказаної декларації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_1 на адміністративно-господарську будівлю «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203, номер запису про право власності 29721881. (а.с. 41-45)

У послідуючому, 21.02.2019 ОСОБА_1 передано як внесок до статутного фонду ТОВ «ГАВАЇ» адміністративно-господарську будівлю «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203, про що складено відповідний акт. (а.с. 61-62)

Після цього, 26.06.2019 відбулись загальні збори засновників (учасників) ТОВ «ГАВАЇ» на яких прийнято рішення виключити зі складу засновників ОСОБА_1 та в рахунок належної їй частки у статутному капіталі товариства передати їй нерухоме майно, а саме: адміністративно-господарську будівлю «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203. Про передачу майна складено відповідний акт №2. Відповідні дані щодо права власності ОСОБА_1 на адміністративно-господарську будівлю внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 32186903. (а.с.63-64)

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником адміністративно-господарської будівлі «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203 на цей час є ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. ст. 19, 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у т.ч. землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України, у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно дост.60Земельного кодексуУкраїни,ст.88Водного кодексуУкраїни,у редакціях,чинних намомент виникненняспірних правовідносин,вздовж річок,морів танавколо озер,водосховищ таінших водоймз метоюохорони поверхневихводних об`єктіввід забрудненняі засміченнята збереженняїх водностівстановлюються прибережнізахисні смуги. Прибережна захисна смуга вздовж морів, навколо морських заток і лиманів встановлюється шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Так, згідно зі ст. 62 Земельного кодексу України та ст. 90 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Згідно зп.2.9Порядку погодженняприродоохоронними органамиматеріалів щодовилучення (викупу),надання земельнихділянок,затвердженого наказомМіністерства охоронинавколишнього природногосередовища Українивід 05.11.2004№ 434,у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у ст. 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року справа № 310/5834/13-ц та постанові від 30.05.2018 справа № 469/1393/16-ц.

Статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

При цьому частиною 2 вказаної статті визначено, що у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

Враховуючи, що норма статті 85 Водного кодексу України є бланкетною, тому порядок передачі земель водного фонду більш конкретизовано у Земельному кодексі України.

Зокрема, відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.

Враховуючи викладене, земельні ділянки водного фонду, зокрема і ті, що розташовані в межах прибережних захисних смуг на косі Федотовій у смт Кирилівка, не можуть передаватись у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», адже це підприємство не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у ст. 59 Земельного кодексу України.

Згідно зі Схеми розташування земельної ділянки, виготовленої ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» відстань спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499 від урізу води Азовського моря становить 273, 63 та 274, 41 метри та від урізу води Утлюцького лиману 17,41 метри.

Тобто, земельну ділянку КП «Розвиток курортної зони» передано з порушення чинного законодавства.

Вказане вище підтверджується також актами перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 01.08.2017, які проведені ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, які долучено до позову. (а.с. 67-70)

Вказане також підтверджується Статутом КП «Розвиток курортної зони», де серед цілей та предмету діяльності (розділ 2 Статуту) комунального підприємства взагалі не зазначено догляд за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані.

Таким чином, вказане комунальне підприємство навіть не мало на меті здійснювати функції, притаманні певним спеціалізованим водогосподарським організаціям та установам.

Але Кирилівською селищною радою 06.02.2020 прийнято рішення № 17 про припинення права постійного користування КП «Розвиток курортної зони» на земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499 та фактично на цей час земельну ділянку повернуто власнику Кирилівській селищній раді.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що земельна ділянка, на якій ОСОБА_1 здійснено спірне самочинне будівництво, розташована в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, Утлюцького лиману та відноситься до земель водного фонду.

Також відповідно до наданих документів судом встановлено, що рішенням сесії Кирилівської селищної ради від 09.10.2003 №2 було затверджено Генеральний план смт. Кирилівка. (а.с. 192-198)

На момент розроблення та затвердження Генерального плану смт Кирилівка діяли державні будівельні норми ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів».

Відповідно до пункту 1 Еколого-містобудівна характеристика території книги генерального плану смт Кирилівка (стр. 17, вказаний документ, є в загальному доступі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вся територія населеного пункту розташована в межах прибережних захисних смуг Азовського моря, Утлюцького та Молочних лиманів.

Вказане також підтверджується листом Державного підприємства Український Державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя від 06.10.2020 № 5-2039, яке було розробником Генерального плану смт Кирилівка. (а.с. 199-201).

Таким чином, вказаними документами також підтверджується факт знаходження земельної ділянки, на якій ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво, в межах прибережної захисної смуги Азовського моря та Утлюцького лиману та віднесення її до земель водного фонду в силу Закону.

Також, судом встановлено, що між КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 18.02.2016 було укладено інвестиційний договір № 9-18/02. Згідно з умовами останнього, комунальне підприємство надає земельну ділянку для забудови інвестору, з подальшим оформлення права власності за інвестором.

Відносини, пов`язані з наданням у користування землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України"Прооренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема ст.ст. ст. 12, 116, 123, 124 Земельного кодексу України визначено чіткий механізм отримання у користування земельних ділянок комунальної власності, згідно якого, розпорядження вказаними земельними ділянками здійснюється безпосередньо через рішення органу місцевого самоврядування.

В той же час, ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визначено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг.

Таким чином, у порушення вимог Земельного кодексу України, не маючи будь-яких повноважень, КП «Розвиток курортної зони», уклавши означений інвестиційний договір, фактично здійснило розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, право на розпорядження якою має виключно територіальна громада смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

Окрім цього, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняється законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Судом встановлено, що на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 22 КП «Розвиток курортної зони» надано у постійне користування спірну земельну ділянку для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, без права капітального будівництва.

Статтею 375 Цивільного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно доч.3ст.62Земельного кодексуУкраїни,у редакціїстаном начас укладенняозначеного інвестиційногодоговору таздійснення ОСОБА_1 забудови земельноїділянки, у межах пляжноїзони прибережнихзахисних смугзабороняється будівництвобудь-якихспоруд,крім гідротехнічних,гідрометричних талінійних.

Натомість, умовами вказаного інвестиційного договору передбачено будівництво об`єктів нерухомості фактично у межах пляжної зони Утлюцького лиману.

Таким чином, не дивлячись на пряму заборону власника Кирилівської селищної ради на будівництво об`єктів нерухомості, КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 (які не є суб`єктами, яким надано право на забудову земель водного фонду) фактично використано земельну ділянку під забудову на узбережжі Азовського моря, що суперечить вимогам ст.ст. 85, 90 Водного кодексу України та ст. 59 Земельного кодексу України.

Разом з цим, на час розгляду справи в суді договір не є чинним.

З огляду на вказані вище обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 збудовано адміністративно-господарську будівлю (літ. «А-1») на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (землі водного фонду на яких заборонено будівництво), та без дозволу власника земельної ділянки. При цьому, з метою надання видимості законності будівництва нею внесено недостовірні дані щодо земельної ділянки до декларації, яка у подальшому була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141183321442 від 28.11.2018.

Зокрема, у п. 13 Декларації № ЗП 141183321442 «Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» ОСОБА_1 вказано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер документа: 52275446 від 29.01.2016, кадастровий номер 2320355400:11:001:0499.

Судом встановлено, що у відповідності до ст.ст. 116, 118, 124, 125, 126 Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499 у власність або користування ОСОБА_1 не передавалась та не реєструвалась. В свою чергу, інвестиційний договір не є правовстановлюючим документом, який надає право на користування земельною ділянкою.

Статтею 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації.

Аналогічну норму закріплено в п. 22 Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461.

Вказаним пунктомтакож визначено,що органдержавного архітектурно-будівельногоконтролю скасовуєреєстрацію деклараціїза рішеннямсуду проскасування реєстраціїдекларації,що набралозаконної сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19) виходила з оцінки можливості вирішення в судовому порядку вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації для відновлення становища власника у спірних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що будівництво об`єкта на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проекту, у межах території, на якій заборонене будівництво, повинно мати наслідком скасування реєстрації декларації судом.

Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом також у справі №330/1009/19 за позовом органів прокуратури щодо аналогічної земельної ділянки водного фонду, розташованої у межах прибережної захисної смуги Азовського моря у смт Кирилівка.

Таким чином, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до частини першої статті 376ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 28.11.2018 зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141183321442, замовником будівництва є саме ОСОБА_1 , що також свідчить про те, що саме ОСОБА_1 здійснено забудову спірної земельної ділянки.

Земельна ділянка, на якій ОСОБА_1 здійснено будівництво адміністративно-господарської будівлі, в силу положень закону відносилася до земель водного фонду та могла використовуватись лише для спеціально визначених законом цілей. Будівництво адміністративно-господарської будівлі здійснювалося ОСОБА_1 на ділянці, яка не могла бути і не була відведена для цієї мети, що вона не могла не усвідомлювати.

Отже, вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду шляхом знесення об`єкта нерухомого майна, будівництво якого заборонено у прибережній захисній смузі, є обґрунтованими.

Відповідно до п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, декларація про готовність об`єкта до експлуатації є одним із документів на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна.

Первісна реєстрація (27.12.2018) права власності на об`єкти нерухомості адміністративно-господарську будівлю (літ. «А-1») проведена на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗП 141183321442 від 28.11.2018.

Таким чином, адміністративно-господарська будівля (літ. «А-1»), яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499, вважається самочинно збудованою, а забудовником ОСОБА_1 до декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЗП 141183321442 внесено недостовірні відомості, тобто позовні вимоги про скасування реєстрації вищезазначеної декларації є обґрунтованими.

При цьому, самочинне будівництво ОСОБА_1 адміністративно-господарської будівлі на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності суперечить вимогам ст.ст. 59, 60, 62, 83, 84 Земельного кодексу України, ст.ст. 85. 88, 90 Водного кодексу України, ст.ст. 4, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», порушує права власника земельної ділянки (забудова проведена без згоди та наявність будівель на земельній ділянці обмежує вільне розпорядження власника нею) та права необмеженого кола інших осіб (фактично позбавляються на вільний доступ до водного об`єкту та користування пляжною зоною).

З урахуванням положень ч. 4 ст. 376 ЦК України самочинно збудована адміністративно-господарська будівля підлягає знесенню ОСОБА_1 , тобто особою, яка безпосередньо здійснила вказане самочинне будівництво.

Саме такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-1328цс15, а також Верховним Судом у постановах від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3520/16-ц. При цьому, зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

У ході судового розгляду встановлено, що 21.02.2019 ОСОБА_1 передано як внесок до статутного фонду ТОВ «ГАВАЇ» адміністративно-господарську будівлю «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203, про що складено відповідний акт.

Після цього, 26.06.2019 відбулись загальні збори засновників (учасників) ТОВ «ГАВАЇ» на яких прийнято рішення виключити зі складу засновників ОСОБА_1 та в рахунок належної їй частки у статутному капіталі товариства передати їй нерухоме майно, а саме: адміністративно-господарську будівлю «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203. Про передачу майна складено відповідний акт №2.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником адміністративно-господарської будівлі «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203 на цей час є ОСОБА_1 .

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності і інших речових прав» під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

Пунктом 48Порядку державноїреєстрації речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від25.12.2015№ 1127,визначено,що длядержавної реєстраціїправа власностіу зв`язкуз передачеюмайна увласність юридичноїособи яквнесок (внесеннямайна достатутного (складеного)капіталу (статутногофонду),вступні,членські тацільові внескичленів кооперативутощо)подаються: 1)документ,що посвідчуєправо власностіособи намайно,що передаєтьсяу власністьюридичної особи(крімвипадку,коли правовласності натаке майновже зареєстрованов Державномуреєстрі прав); 2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Пунктом 50вказаного Порядкувизначено,що длядержавної реєстраціїправа власностіу зв`язкуз передачеюмайна увласність фізичнимта юридичнимособам,що вийшлиіз складузасновників (учасників)юридичної особи,подаються: 1)документ,що посвідчуєправо власностіюридичної особина майно,що передаєтьсяу власністьфізичним таюридичним особам(крімвипадку,коли правовласності натаке майновже зареєстрованов Державномуреєстрі прав); 1-1) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що акт приймання-передачі майна до статутного капіталу суб`єкта господарювання та передача майна в рахунок частки у статутному капіталі є дією осіб, спрямованою на набуття та припинення цивільних прав та обов`язків щодо певного майна, тобто є правочином та до нього поширюються загальні вимоги, передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Таким чином, вказані вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Аналогічну правову позицію підтримано Верховним судом у справі 330/2040/19, Запорізьким апеляційним судом у справі №330/1886/19.

Враховуючи, що ОСОБА_1 набула право власності на адміністративно-господарську будівлю «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 , незаконно (без отримання у встановленому законом порядку земельної ділянки, не відповідності збудованого майна цільовому призначенню земельної ділянки, на підставі незаконного інвестиційного договору, без дозволу власника на будівництво, шляхом внесення недостовірних відомостей до декларації про готовність об`єкта до експлуатації), у зв`язку з чим, послідуюче відчуження права власності на вказаний об`єкт також є незаконним.

Таким чином, об`єкт нерухомості було збудовано в пляжній зоні в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, що прямо суперечить вимогам ст.ст. 60, 62 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 90 Водного фонду України, у зв`язку з чим, зміст вищевказаних правочинів щодо відчуження права власності на такий об`єкт не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, доводи, що акт № 1 приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ГАВАЇ» від 21.02.2019, рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «ГАВАЇ» від 26.06.2019, оформлене протоколом №2/19, в частині передачі ОСОБА_1 в рахунок належної їй частки у статутному капіталі ТОВ «ГАВАЇ» нерухомого майна, а саме: адміністративно-господарської будівлі «А-1» загальною площею 51,8 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203 та акт приймання передачі № 2 від 26.06.2019 підлягають визнанню недійсними знайшли своє підтвердження.

Відповідно доабз.2ч.3ст.26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» уразі визнанняна підставісудового рішеннянедійсними чискасування напідставі судовогорішення документів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ,скасування напідставі судовогорішення державноїреєстрації прав,що малонаслідком державнуреєстрацію набуттяречових прав,обтяжень речовихправ,відповідні правачи обтяженняприпиняються.У разіякщо вДержавному реєстріправ,у томучислі вйого невід`ємнійархівній складовійчастині,наявні відомостіпро речовіправа,обтяження речовихправ,припинені узв`язку зпроведенням відповідноїдержавної реєстрації,або якщовідповідним судовимрішенням такожвизнаються речовіправа,обтяження речовихправ,одночасно здержавною реєстрацієюприпинення речовихправ чиобтяжень речовихправ проводитьсядержавна реєстраціянабуття відповіднихправ чиобтяжень.При цьомудата ічас державноїреєстрації набуттяречових прав,обтяжень речовихправ,що булиприпинені узв`язку зпроведенням відповідноїдержавної реєстраціїта наявнів Державномуреєстрі прав,у томучислі вйого невід`ємнійархівній складовійчастині,залишаються незмінними.

Згідно з абз. 3 ч. 3 ст. 26 вказаного закону у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 означеного Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги про скасування реєстрації декларації, визнання недійсними актів та рішення, оформленого протоколом, знесення самочинного будівництва у сукупності направлені на поновлення державних інтересів, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальною власністю та охоплюються єдиним способом захисту та є засобами реагування на порушення права комунальної власності.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Таким чином, фактичне поновлення державних інтересів можливе саме шляхом скасування, визнання недійсними документів (правочинів), які видано (вчинено) з порушенням вимог чинного законодавства, а також шляхом знесення самочинного будівництва.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третястатті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьомастатті 41 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина першастатті 50 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 124)).

Загальний суспільний інтерес у контролі за використанням зайнятої прибережною захисною смугою земельної ділянки за її цільовим призначенням для гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає над приватним інтересом у заволодінні такою ділянкою у користування з метою розміщення приміщень адміністративно-побутового призначення.

Доводи представникаДержавної інспекціїархітектури тамістобудування України,що ДІАМне єналежним відповідачему справіне ґрунтуютьсяна вимогахчинного законодавства,оскільки хоча ДАБІ України як юридична особа не ліквідована, проте її функціональні обов`язки передані до ДІАМ України.

Так, відповідно до положень пунктів 1-2Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №218 "Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України"вирішено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію та утворити Державну сервісну службу містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 219 "Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду"передбачено утворити Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Установити, що забезпечення діяльності Державної інспекції містобудування у 2020 році здійснюється в межах видатків, передбачених Державній архітектурно-будівельній інспекції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1340 "Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду"постановлено утворити Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №960 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За інформацією із офіційного веб-ресурсу Міністерства розвитку громад та територій України з 16.09.2021 розпочала роботу Державна інспекція архітектури та містобудування.

Відповідно до статті 3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 року №1340, основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме, зокрема, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках.

Згідно з пунктами 15-1, 15-2 та 15-3 статті 4 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань реєструє повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, здійснює внесення змін до них, а також скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення; видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або відмовляє в їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію).

Отже, 15.09.2021 Державна інспекція архітектури та містобудування України розпочала здійснення повноважень як орган державної влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Незважаючи на те, що ДІАМ є новоствореною юридичною особою та не є правонаступником саме юридичної особи ДАБІ України, ДІАМ є правонаступником прав та обов`язків ДАБІ України як орган, уповноважений державою на здійснення повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Таким чином, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Висновки, що ДІАМ України є належним відповідачем у справі за позовними вимогами щодо скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації зроблено Верховним Судом під час встановлення обставин для заміни відповідача - ДАБІ України на його правонаступника - ДІАМ України в ухвалах Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №400/1433/20, від 11.11.2021 у справі № 420/10247/20, у постанові від 31.05.2022 у справі №1.380.2019.002610).

Суд, оцінивши усі докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги законими та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно також стягнути судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого прокурором у розмірі 4548,50 грн. з кожного.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Кісілічак С.В. в інтересах держави в особі Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області до ОСОБА_1 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, товариства з обмеженою відповідальністю «Гаваї» про скасування реєстрації декларації, визнання недійсними актів та рішення, оформленого протоколом, знесення самочинного будівництва задовольнити.

Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 28.11.2018 зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141183321442.

Визнати недійсним акт приймання-передачі майна № 1 до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «ГАВАЇ» від 21.02.2019 щодо передачі до статутного фонду адміністративно-господарської будівлі (літ. «А-1») загальною площею 51,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203).

Визнати недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальність «ГАВАЇ» від 26.06.2019, оформлене протоколом 2/19, в частині щодо передачі ОСОБА_1 в рахунок частки статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «ГАВАЇ» адміністративно-господарської будівлі (літ. «А-1») загальною площею 51,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735328723203).

Визнати недійсним акт № 2 від 26.06.2019 приймання-передачі товариством з обмеженою відповідальність «ГАВАЇ» ОСОБА_1 майна у власність фізичної особи, що вийшла зі складу засновників (учасників) юридичної особи, а саме: адміністративно-господарської будівлі (літ. «А-1») загальною площею 51,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 23.10.1996, адреса: АДРЕСА_1 ) знести самочинно збудовану адміністративно-господарську будівлю (літ. «А-1») загальною площею 51,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 23.10.1996, адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області (адреса: вул. Байбулатова, 22, м. Мелітополь, 72319 (тимчасова адреса розташування: вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002), розрахунковий рахунок № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2022 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 4548,50 грн.

Стягнути Державноїінспекції архітектурита містобудування України (код ЄДРПОУ 44245840, місцезнаходження юридичної адреси: 01133, місто Київ,б.Лесі Українки,будинок 26)на користьЗапорізької обласноїпрокуратури (адреса: вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69005, розрахунковий рахунок №UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2022 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 4548,50 грн.

Стягнути зтовариства зобмеженою відповідальність«ГАВАЇ» (кодЄДРПОУ 42835103,місцезнаходження юридичноїособи: 72563, Запорізька область, Якимівський (на цей час - Мелітопольський) район, смт. Кирилівка, вул. Квіткова, 96) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області (адреса: вул. Байбулатова, 22, м. Мелітополь, 72319 (тимчасова адреса розташування: вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002), розрахунковий рахунок № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2022 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 4548,50 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08.09.2023 року.

Суддя: Баруліна Т. Є.