Ухвала

від 07.09.2023 по справі 947/25656/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/25656/23

Провадження № 1-кс/947/11320/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72023161000000007 від 13.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023161000000007 від 13.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Підставою для реєстрації кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань став аналітичний продукт №37/0/23.13-03-26-23 від 13.07.2023, складений управлінням аналізу інформації та управління ризиками Територіального управління БЕБ в Одеській області.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в період з 01.01.2018 по 31.12.2021 року службовими особами ТОВ «ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) шляхом завищення витрат при здійсненні фінансово-господарських операцій з фізичними особами підприємцями ухились від сплати податку на прибуток підприємств на суму 11494 506 грн.

Органом досудового розслідування дії службових осіб ТОВ «ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) попередньо кваліфіковані за ч.3 ст.212 ККУкраїни за кваліфікуючими ознаками умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

Попередня правова кваліфікація злочину є умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових) платежів в особливо великих розмірах, передбачена ч.3 ст.212 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ТОВ «ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) зареєстровано 12.07.1993 за №1556120000 в юридичному департаменті Одеської міської ради, знаходиться на обліку в ГУ ДПС в Одеській області (Приморська ДПІ), знаходиться на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності підприємства є збирання безпечних відходів (код КВЕД 38.11).

В інкримінований період службовими особами ТОВ «ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) були ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який в період з січня 2018 року по липень 2022 року займав посаду директора підприємства, ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), яка весь час займала посаду головного бухгалтера підприємства. Засновниками ТОВ «ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) в інкримінований період були ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_5 ), які також є засновниками ТОВ«Регіонпромсервіс» (ЄДРПОУ 31840158), ТОВ «Терракс» ЛТД (ЄДРПОУ 32428789), ТОВ «Строй Інвест України» (ЄДРПОУ 34221190), ТОВ «Керуюча компанія «Морська Симфонія» (ЄДРПОУ 41638513).

В період з 01.01.2018 по 31.03.2022 ТОВ «ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) перебувало на загальній системі оподаткування і було платником податку на прибуток та податку на додану вартість. З 01.04.2022 по день написання аналітичного дослідження платник єдиного податку ІІІ групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні, за ставкою оподаткування 2%.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ТОВ «ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) в період з січня 2018 року по теперішній час здійснює фінансову-господарську діяльність, пов`язану із наданням фізичним та юридичним особам на території м. Одеси та Одеської області послуг по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів, про що ТОВ «ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) згідно Єдиного реєстру податкових накладних виписано та зареєстровано на адресу покупців послуг податкових накладних на загальну суму без ПДВ 183 663 890 грн з номенклатурою: «Послуги по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів».

Крім цього, проведеним оглядом загальнодоступного Інтернет-ресурсу офіційного державного вебпорталу «Spending» з відкритими даними про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів державного та місцевих бюджетів за посиланням https://spending.gov.ua/ встановлено, що за вказаний період ТОВ «ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) отримано коштів від бюджетних та комунальних організацій на загальну суму 16 240120,37 грн за надання послуг по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів

В подальшому, службовими особами ТОВ «ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) з метою зменшення бази оподаткування з податку на прибуток підприємства в податкових деклараціях за 2018, 2019, 2020, 2021 та 1 квартал 2022 року включено до складу витрат суми коштів по неіснуючим фінансово-господарським операціям з ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на загальну суму 63 858366 грн.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 до липня 2014 року була засновником ТОВ «ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844). Відповідно до актового запису про шлюб №2521 від 13.10.2022 ОСОБА_10 перебуває у шлюбі з ОСОБА_12 .

Таким чином, службові особами ТОВ «ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) шляхом завищення витрат на загальну суму 63 858 366 грн при здійсненні фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_10 ) за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 в порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до несплати податку на прибуток на загальну суму 11 494 506 грн.

Вищезазначене свідчить, що фінансово-господарська діяльність ТОВ«ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) здійснюється поза правовим полем та спрямована на здійснення операцій, пов`язаних із отриманням податкової вигоди і ухилення від оподаткування.

Таким чином, вищевказана протиправна діяльність службових осіб ТОВ«ТВ-Серрус» (ЄДРПОУ 20950844) призвела до фактичного ненадходження до бюджету держави податку на прибуток підприємства за звітні (податкові) періоди січень 2018 року грудень 2021 року на загальну суму 11 494506 грн. Сума фактичного ненадходження податків до бюджету держави становить 11 494506 грн, що є коштами в особливо великих розмірах та підтверджується аналітичним продуктом №37/0/23.13-03-26-23 від 13.07.2023, складеним управлінням аналізу інформації та управління ризиками Територіального управління БЕБ в Одеській області.

29.08.2023 Підрозділом детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ в Одеській області з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукування знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення в порядку ст.236 КПК України на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .

Проведеним обшуком виявлено і вилучено первинні фінансово-господарські документи, печатки суб`єктів господарської діяльності на яких міститься інформація щодо протиправної діяльності пов`язаної з ухиленням від сплати податків, що можуть бути використані в якості доказів у кримінальному провадженні.

30.08.2023 вилучені речі та документи згідно постанови детектива визнані речовими доказами.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор на адресу суду направив заяву в якій клопотання підтримав, просив задовольнити, розглянути у його відсутність.

Детектив ТУ БЕБ в Одеській області направив на адресу суду заяву, в якій вказав, що власник вилученого майна належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання.

Представник особи щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту в останнє судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату та час розгляду клопотання про що свідчить довідка про отримання електронного повідомлення про виклик 07.09.2023 року о 10 годині 48 хвилини, направив на адресу суду повідомлення про неможливість явки у судове засідання.

Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З урахуванням вищевикладеного та з метою дотримання процесуальних строків розгляду такого роду клопотань, беручи до уваги дату його надходження до слідчого судді для розгляду, а саме 31.08.2023 року, можливості власника вилученого майна та його представника надати впродовж тривалого часу письмових заперечень на нього, вважаю за можливе розглянути клопотання прокурора у відсутності представника власника майна.

Вивчивши клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурорапідлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене під час обшуку майно, може відповідати критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно є мобільними засобами зв`язку, є підстави вважати, що могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою детектива про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так,слідчий суддяна данійстадії досудовогорозслідування длявирішення питання,зокрема,про застосуваннязаходу забезпеченнякримінального провадженняу виглядіарешту майна,не вправівирішувати тіпитання,які повиненвирішувати судпри розглядікримінального провадженняпо суті,тобто невправі оцінюватидокази зточки зоруїх достатностіі допустимостідля вирішенняпитання проарешт майна,а лишезобов`язанийна підставірозумної оцінкисукупності отриманихдоказів визначитинеобхідність застосуваннятакого заходузабезпечення кримінальногопровадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Так зазначене майно представляє собою фінансово-господарські документи, печатки суб`єктів господарської діяльності, які можуть бути доказами щодо розслідування кримінального правопорушення, пов`язаного із ухиленням від сплати податків, та використані в тому числі для проведення судових економічних та почеркознавчих експертиз.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72023161000000007 від 13.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на вилучені в ході проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 речі та документи, а саме:

1.Документи в електронному вигляді у форматі .txt, .doc, .pdf, .xls., .dt стосовно фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_10 загальним об`ємом 397 мб записані на флеш-носій 1 шт.;

2.Папку-накопичувач бузкового кольору з позначенням «Акты сверки, акты выполненных работ за 2019-2020 гг. (1 часть)» з актами виконаних робіт та актами звірок ФОП ОСОБА_10 за 2019-2020 роки на 414 арк.;

3.Папку-накопичувач бузкового кольору з позначенням «Акты сверки, акты выполненных работ за 2019-2020 гг. (2 часть)» з актами виконаних робіт та актами звірок ФОП ОСОБА_10 за 2019-2020 роки на 377 арк.;

4.Папку-накопичувач бузкового кольору з позначенням «Акты сверки, акты выполненных работ за 2019-2020 гг. (3 часть)» з актами виконаних робіт та актами звірок ФОП ОСОБА_10 за 2019-2020 роки на 210 арк.;

5.Папку-накопичувач жовтого кольору з позначенням «Акты сверки, акты выполненных работ за 2021-2022 гг.» з актами виконаних робіт та актами звірок ФОП ОСОБА_10 за 2021-2022 роки на 231 арк.;

6.Папку-накопичувач жовтого кольору з позначенням «Акты сверки, акты выполненных работ за 2021-2022 гг.» з актами виконаних робіт та актами звірок ФОП ОСОБА_10 за 2021-2022 роки на 494 арк.;

7.Папку-накопичувач жовтого кольору з позначенням «Акты сверки, акты выполненных работ за 2021-2022 гг.» з актами виконаних робіт та актами звірок ФОП ОСОБА_10 за 2021-2022 роки на 191 арк.;

8.Папку-накопичувач жовтого кольору з позначенням «АТ А-Банк ФОП ОСОБА_10 » з випискою по банківським рахункам ФОП ОСОБА_10 за 2021-2022 роки на 191 арк.;

9.Папку-накопичувач жовтого кольору з позначенням «Акты сверки, акты выполненных работ за 2021-2022 гг.» з актами виконаних робіт та актами звірок ФОП ОСОБА_10 за 2021-2022 роки на 622 арк.;

10.Печатку ТОВ «ВП «Будіндустрія-1» (ЄДРПОУ 38781980) 1 шт.;

11.Печатку ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_7 ) 1 шт.;

12.Факсиміле ОСОБА_10 1 шт.,

шляхом заборони будь-кому користуватися та розпоряджатися вказаним майном до скасування арешту у порядку встановленому КПК України.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити,що відповіднодо ч.1ст.174КПК України,підозрюваний,обвинувачений,їх захисник,законний представник,інший власникабо володілецьмайна,представник юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,які небули присутніпри розглядіпитання проарешт майна,мають правозаявити клопотанняпро скасуванняарешту майнаповністю абочастково.Таке клопотанняпід часдосудового розслідуваннярозглядається слідчимсуддею,а підчас судовогопровадження -судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1