Постанова

від 06.09.2023 по справі 910/13539/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2023 р. Справа№ 910/13539/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Самолюк Т.В.,

від позивача - Дем`яненко С.О.,

від відповідача - Коковін Д.І.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 (повний текст рішення складено 10.04.2023)

у справі № 910/13539/22 (суддя Підченко Ю.О.)

За позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД"

про стягнення 1 399 892,04 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році перший заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" про стягнення 1 399 892,04 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 01.07.2021 року (дата формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав) відповідач без достатніх правових підстав, не сплачуючи орендну плату, використовує земельну ділянку площею 0,4833 га з кадастровим номером 8000000000:72:560:0001 по вул. Шевченка, 196-А, що є підставою для стягнення з товариства безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4833 га з кадастровим номером 8000000000:72:560:0001 по вул. Шевченка, 196-А у Солом`янському районі міста Києва в сумі 1 399 892, 04 грн. та на користь Київської міської прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 20 998,39 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокуратурою доведено факт порушення інтересів держави, використання відповідачем спірної земельної ділянки для розміщення та обслуговування об`єкту нерухомості без достатньої правової підстави, що в свою чергу є підставою для стягнення з ТОВ "Олві Ко ЛТД" в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати на загальну суму 1 399 892, 04 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що скаржник є власником лише нерухомості, загальна площа якої складає 248 кв.м., за що у відповідності до Податкового кодексу України вчасно сплачує земельний податок з розрахунку земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно. Крім цього скаржник звертає увагу, що з преамбули проекту рішення Київської міської ради було виключено посилання на ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, п.п.3.9 п. 3 та п. 4,5, п. 5,7 відповідно вважати пунктами 4,5. Таким чином, саме Київською міською радою, яка є розпорядником земельної ділянки, щодо якої виник спір, рекомендовано підтримати передання в оренду відповідачу земельної ділянки з подальшим підписанням договору оренди без зобов`язання сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою передбачених ст. 1212 Цивільного кодексу України. Скаржник наголошує, що зі свого боку ним вчинено всі необхідні дії задля оформлення правовідносин щодо земельної ділянки на якій знаходиться нерухомість товариства, але до прийняття рішення та укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, товариство не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки в повному її обсязі. Крім цього, на думку скаржник ні позивачем, ні документами по справі не доведено використання відповідачем земельної ділянки в повному обсязі, а саме 0,4833 га. Також скаржник звертає увагу, що з огляду на військову агресію рф, з метою підтримки суб`єктів господарювання, Київська міська рада відповідно до п. 1.2 Рішення від 30.03.2022 року №4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №102-ІХ, вирішила звільнити орендарів за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва від орендної плати на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення. Також на думку скаржник, з огляду на недотримання в даному випадку умов державної реєстрації права власності, земельна ділянка не є сформованим об`єктом цивільних прав.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Тищенко О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 26 481 грн. 59 коп.

22.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 року, у зв`язку з відрядженням судді Тищенко О.В., сформовано для розгляду справи №910/13539/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: ОСОБА_1., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13539/22.

31.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/13539/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року у справі №910/13539/22 та призначено розгляд справи на 12.07.2023 року.

09.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

20.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

11.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД", відповідача у справі, надійшло клопотання про доручення доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 року оголошено перерву в судовому засіданні на 06.09.2023 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 року, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/13539/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року у справі № 910/13539/22 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

04.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи оскільки відповідача має намір укласти мирову угоду.

В судовому засіданні 06.09.2023 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача та прокурор надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтоване тим, що відповідач має намір укласти мирову угоду та відповідно ТОВ «Олві Ко ЛТД» здійснило всі необхідні дії задля укладення договору оренди земельної ділянки. Водночас, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що сторонами по даному питанню (укладання мирової угоди) станом на момент розгляду даної справи ще не досягнуто домовленостей.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 року в судовому засіданні на клопотання відповідача було оголошено перерву саме для надання часу сторонам для надання можливості вирішення спору в позасудовому порядку.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 16.04.2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Олві Ко Лтд" зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 248 кв.м., а саме: громадський будинок з господарськими будівлями (Автозаправна станція), літ. "А" загальною площею 128,2 кв.м., літ "Б" загальною площею 119,8 кв.м. по вул. Шевченка, 196-А у Солом`янському районі міста Києва. (а.с. 17-19).

Також згідно з вказаним витягом земельна ділянка, на якій розташоване визначене вище нерухоме майно відповідача має кадастровий номер 8000000000:72:560:0001.

25.08.2022 року на пленарному засіданні Київської міської ради ухвалено рішення про передачу ТОВ "Олві Ко Лтд" земельної ділянки площею 0,4833 га (кадастровий номер 8000000000:72:560:0001) в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами дорожнього сервісу та влаштуванням зони зелених насаджень на вул. Шевченка, 196-А у Солом`янському районі міста Києва. (а.с. 36-40).

Крім того, в матеріалах справи наявний технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 08.04.2020 року. (а.с. 20-26).

Прокуратура зазначає, що відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №0570202/1-10796 від 07.09.2022 року вищевказане рішення станом на день надання відповіді (07.09.2022 року) перебуває в процесі оформлення та підписання, договір оренди земельної ділянки не укладався. (а.с. 50).

В матеріалах справи також наявний лист відповідача від 05.07.2022 року відповідно до якого ТОВ «Олві Ко ЛТД» зверталось до Голови постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури містобудування та земельних відносин з проханням виключити п. 3.9. з проекту рішення про передачу земельної ділянки. (а.с. 94).

Відповідно до витягу з протоколу № 7/35 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин від 06.07.2022 року вирішено підтримати проект рішення Київської міської ради "Про передачу ТОВ "Олві Ко Лтд" земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами дорожнього сервісу та влаштуванням зони зелених насаджень на вул. Шевченка, 196-А у Солом`янському районі м. Києва" з рекомендаціями: "виключити з преамбули проекту рішення посилання на статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України, підпункт 3.9. пункту 3 та пункти 4, 6. Пункти 5,7 проекту рішення відповідно вважати пунктами 4,5. (а.с. 95-96).

Також відповідачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію №361 від 20.12.2022 року про сплату 63 693, 00 грн. за розробку проекту (а.с. 75) та платіжні доручення про сплату ТОВ "Олві Ко Лтд" земельного податку за 2021 рік та 2022 рік. (а.с. 76-93).

Відтак, з позовної заяви вбачається, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права ТОВ "Олві Ко Лтд" на спірну земельну ділянку не зареєстровані.

Отже спір у даній справі на думку прокурора виник у зв`язку з тим, що ТОВ "Олві Ко Лтд", як власник нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,4833 га (кадастровий номер 8000000000:72:560:0001) по вул. Шевченка, 196-А, у Солом`янському районі міста Києва, не уклавши відповідного договору оренди з її власником, а саме з Київською міською радою, не здійснивши державної реєстрації такого права та не сплачуючи орендну плату, фактично використовує спірну земельну ділянку для розміщення та обслуговування об`єкту нерухомості без достатньої правової підстави, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

До матеріалів справи прокуратурою долучено витяг №4271/86-22 від 06.10.2022 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:560:0001, відповідно до якого нормативна грошова оцінка становить 11 226 762, 83 грн. (а.с. 29).

Листом №05708-12836 від 25.10.2022 року (а.с. 53) Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надано розрахунок, відповідно до якого розмір орендної плати за фактичне використання TOB "Олві Ко Лтд" земельної ділянки площею 0,4833 га по вул. Шевченка, 196-А у Солом`янському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:72:560:0001) за період з 01.07.2021 року по 31.10.2022 року становить 1 399 892, 04 грн. (а.с. 54).

Зі змісту розрахунку вбачається, що розрахунок плати за користування TOB "Олві Ко Лтд" вказаною земельною ділянкою здійснено з урахуванням рішення Київської міської ради від 09.12.2021 року № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" (зі змінами внесеними рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 року №5449/5490).

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Щодо фактичного користування відповідачем земельною ділянкою колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельну ділянку площею 0,4833 га по вул. Шевченка, 196-А у Солом`янському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:72:560:0001), цільове призначення: 12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки: для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами дорожнього сервісу, сформовано 01.07.2021 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 17.07.2020 року. (а.с. 30-35).

Положення Земельного кодексу України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 року у справі № 924/856/20 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 року у справі №922/2060/22.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 року у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 року у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 року у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 року у справі №922/652/18, від 21.05.2019 року у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 року у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі № 922/2413/19.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 16.04.2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Олві Ко Лтд" зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 248 кв.м., а саме: громадський будинок з господарськими будівлями (Автозаправна станція), літ. "А" загальною площею 128,2 кв.м., літ "Б" загальною площею 119,8 кв.м. по вул. Шевченка, 196-А у Солом`янському районі міста Києва. Підстава для державної реєстрації акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва від 15.12.1995 року. Також згідно з вказаним витягом земельна ділянка, на якій розташоване визначене вище нерухоме майно відповідача має кадастровий номер 8000000000:72:560:0001. (а.с. 17-19).

Крім того, в матеріалах справи наявний технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 08.04.2020 року. (а.с. 20-26).

Таким чином, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Щодо розміру площі спірної земельної ділянки, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відтак, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 року у справі № 922/3463/19.

Як вже було вище встановлено, земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:72:560:0001, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу, та за користування якою прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 01.07.2021 року (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру. (а.с. 30-35).

Одночасно, колегія суддів підкреслює, що земельна ділянка такого розміру була сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробленої відповідачем в якій він самостійно визначив її розмір.

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне підкреслити, що розмір земельної ділянки, необхідний для обслуговування розміщеного на ній нерухомого майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Отже, за відсутності у попереднього власника належним чином оформленого права користування землею, на якій розміщено нерухоме майно, положення ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають. (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №910/5201/19).

Враховуючи той факт, що з матеріалів справи не вбачається, що у громадського будинку з господарськими будівлями (Автозаправна станція), літ. "А" загальною площею 128,2 кв.м., літ "Б" загальною площею 119,8 кв.м. по вул. Шевченка, 196-А у Солом`янському районі міста Києва був попередній власник майна у якого не було оформлено право користування на земельну ділянку для обслуговування цього майна, то відповідач був зобов`язаний вирішити питання землекористування самостійно у встановленому чинним законодавство порядку, зазначивши відповідний розмір земельної ділянки.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи (проект рішення, а.с. 36-38), відповідач звертався до Київської міської ради з заявою від 17.06.2022 року про передачу ТОВ «Олві Ко Лтд» земельної ділянки в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами дорожнього сервісу та влаштуванням зони зелених насаджень на вул. Шевченка, 196-А у Солом`янському районі міста Києва.

В подальшому, 01.07.2021 року в Державному земельному кадастрі сформовано земельну ділянку площею 0,4833 га з кадастровим номером 8000000000:72:560:0001, з цільовим призначенням: 12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (а.с. 30-35).

При цьому твердження скаржника, що площа земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:560:0001, на якій розташоване нерухоме майно відповідача складає 0,4833 га, тобто 4 833 кв.м., що є значно більшим ніж розмір нерухомого майна (248 кв.м.), колегія суддів вважає недоречними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, відповідач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та доказів звернення до Київської міської ради про надання в оренду земельної ділянки розміром, необхідним для обслуговування нерухомого майна (248 кв.м.).

Про взаємопов`язаність сформованої земельної ділянки на якій розташований об`єкт нерухомого майна з обов`язком власника такого нерухомого майна платити за фактичне користування земельною ділянкою саме в розмірах, в яких вона сформована, викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 року у справі №922/2060/20.

Крім того, в силу положень ч.ч.1-4 ст.13, ч.1 ст.14, ч.ч.1-3 ст.74, ст.ст.80, 81 ГПК, саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень саме відповідними, наданими саме цією стороною доказами, і збирання та надання таких доказів є обов`язком саме для сторін, а не для суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, якщо відповідач посилається в запереченнях на позов, що визначення площі спірної земельної ділянки більше ніж необхідно для обслуговування лише самого об`єкта нерухомості, наведені процесуальні норми покладають на нього рівнозначний обов`язок довести такі свої заперечення відповідними доказами, що останнім зроблено не було, а від так спростовує доводи відповідача в цій частині.

Крім цього колегія суддів також звертає увагу, що відповідач, розробляючи проект землеустрою та звертаючись до Київської міської ради з заявою від 17.06.2022 року про передачу ТОВ «Олві Ко Лтд» земельної ділянки в оренду, самостійно визначив площу земельної ділянки на якій розміщено нерухоме майно, власником, якого він є.

Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, колегія суддів вважає доведеним, обґрунтованим і підтвердженим достатніми доказами.

Також, варто зауважити, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 року у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20), а в постанові від 14.02.2022 року у справі № 646/4738/19.)

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, саме у розмірі сформованої земельної ділянки, в даному випадку у розмірі 0,4833 га.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Відповідачем в свою чергу не спростовано факту знаходження нерухомого майна, яке йому належить саме на земельній ділянці розміром 0,4833 га, кадастровий номер 8000000000:72:560:0001.

Щодо визначення суми безпідставно збережених коштів, що підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів зазначає таке.

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122- 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 року у справі № 925/230/17 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 року у справі №922/2060/22.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінчіч та інші проти Сербії», заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі «Томіч та інші проти Чорногорії», заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05).

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 року у справі №922/2060/22.

Відтак, доводи скаржника, що він у відповідності до Податкового кодексу України вчасно сплачує земельний податок з розрахунку земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно колегією суддів не приймаються.

Крім цього, як вірно зазначив місцевий господарський суд додані відповідачем до відзиву на позовну заяву платіжні доручення не підтверджують факту сплати земельного податку саме за земельну ділянку площею 0,4833 га (кадастровий номер 8000000000:72:560:0001) по вул. Шевченка, 196-А у Солом`янському районі міста Києва, оскільки останні не містять будь яких ідентифікуючих даних (площу земельної ділянки, її місце розташування) з яких можливо встановити за яку саме земельну ділянку здійснені вказані платежі.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. (стаття 13 цього Закону). Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункт 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодекс України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на витязі №4271/86-22 від 06.10.2022 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:560:0001, відповідно до якого нормативна грошова оцінка становить 11 226 762, 83 грн. (а.с. 29).

Також, як вже було зазначено вище, Листом №05708-12836 від 25.10.2022 року (а.с. 53) Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надано розрахунок у формі таблиці (а.с. 54):

Період, рокиНГО, грн*Орендна ставка**Орендна плата за період, грн..01.07.2021-09.11.202110 206 148, 0312%442 918, 8610.11.2021-31.12.2021***10 206 148, 0312%174 483, 1901.01.2022-31.10.2022****11 226 762,8312%782 489, 99Всього1 399 892, 04

* - відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:560:0001 від 06.10.2022 року №4271/86-22.

?** - відповідно до рішення КМР «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 року №24/24 та за умови, що приміщення (будівлі) розташовані в межах зазначеної земельної ділянки не передавались в оренду їх власником.

*** - постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року №1147 «Про затвердження Методик нормативної грошової оцінки земельних ділянок».

**** - рішення Київської міської ради від 09.12.2021 року №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (із змінами внесеними рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 року №5449/5490) з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

Згідно з Додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 року №24/24 встановлено мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативно грошової оцінки) відповідно до якого для цільового призначення: 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (роздрібна торгівля пальним в мережах автозаправних станцій, комплексів, їх обслуговування, оптова торгівля пальним)» встановлено розмір орендної ставки в розмірі 12%.

Крім цього, відповідно до Додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 року №3704/3745 встановлено мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативно грошової оцінки) відповідно до якого для цільового призначення: 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (роздрібна торгівля пальним в мережах автозаправних станцій, комплексів, їх обслуговування, оптова торгівля пальним)» встановлено розмір орендної ставки в розмірі 12%.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доводи скаржника стосовно рішення від 30.03.2022 року №4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №102-ІХ, яким вирішено звільнити орендарів за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва від орендної плати на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) під час його здійснення було враховано рішення Київської міської ради від 09.12.2021 року №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (із змінами внесеними рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 року №5449/5490) з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року відповідно до якого застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

Отже, при проведенні розрахунку Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) застосована ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотків з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року.

Водночас, пунктом 1.2. рішення від 30.03.2022 року №4551/4592 Київської міської ради передбачено, зокрема: «п.п. 1.2.1. п. 1.2. У сфері оренди комунального майна територіальної громади міста Києва: у разі використання об`єкта оренди за цільовим призначенням та/або використання об`єкта оренди для потреб оборони, забезпечення життєдіяльності міста Києва в умовах воєнного стану, орендарі звільняються від орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.»

Отже, дане рішення стосується орендарів, які використовують об`єкт оренди на підставі укладеного договору оренди за цільовим призначенням та/або використання об`єкта оренди для потреб оборони, забезпечення життєдіяльності міста Києва в умовах воєнного стану, однак, як встановлено вище, відповідач використовує земельну ділянку без укладання договору оренди, а тому дане рішення не стосується спірних правовідносин.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що факт виключення Київською міською радою посилань на ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, п.п.3.9 п. З та п. 4, 6 з преамбули проекту рішення про передачу товариству земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами дорожнього сервісу та влаштуванням зони зелених насаджень, у жодному випадку не звільняє відповідача від обов`язку сплати коштів за використання комунальної земельної ділянки для обслуговування власного нерухомого майна, оскільки згідно з приписами ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Отже, колегія суддів, встановивши факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а також користування ТОВ «Олві Ко Лтд» у спірний період без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість, дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Олві Ко ЛТД" в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати на загальну суму 1 399 892, 04 грн.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року у справі №910/13539/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року у справі № 910/13539/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13539/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.09.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир