Рішення

від 07.09.2023 по справі 908/2264/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/10/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 Справа № 908/2264/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458)

до відповідача: Запорізької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Олімпієць Запоріжжя» (69006, м. Запоріжжя, вул. Портова, буд. 13-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 39015915)

про стягнення 20 601,94 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» за вих. б/н від 30.06.2023 (вх. № 2457/08-07/23 від 10.07.2023) до Запорізької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Олімпієць Запоріжжя» про стягнення 20 601,94 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2019 по квітень 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Запорізькій обласній комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі «Олімпієць» передано на підставі Договору позички № 2/01-23/2019 нерухомого майна від 14.01.2019 в користування нежитлове приміщення за адресою: вул. Портова, 13-Б № 41 в складі приміщень 1-13, 15-25 підвального поверху будівлі (літ.А-5) загальною площею 353,80 кв. Всупереч вимогам чинного законодавства між позивачем та відповідачем договір не укладено, тому облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку №102839/2. Незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, Концерн «МТМ» у період з листопада 2019 по квітень 2021 відпустив відповідачу теплову енергію до вказаного приміщення на загальну суму 20 601,94 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі послуг. Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до приміщення відповідача (будівлі) підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Відповідач не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу у вказаний період, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 20 601,94 грн, яка заявлена позивачем до стягнення. Позов обґрунтовано ст.ст. 509, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193 ГК України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за № 2633-IV, «Правилами користування теловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.07.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2264/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 20 601,94 грн, беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, та враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 13.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2264/23. Присвоєно справі номер провадження 19/10/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

Ухвала суду від 13.07.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2264/23, що надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Портова, буд. 13-Б, м. Запоріжжя, 69006, повернуто до суду 14.08.2023 з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2264/23.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 14.08.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій строк, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 13.07.2023 у справі № 908/2264/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2264/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 07.09.2023.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Статуту Концерну «Міські теплові мережі», основною метою діяльності Концерну «МТМ» (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну «МТМ», предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Концерн «Міські теплові мережі», відповідно до положень Закону України «Про природні монополії», є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).

Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування постачання теплової енергії.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України; Закони України «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про природні монополії»; «Про ліцензування видів господарської діяльності»; постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Позивач вказав на те, що він здійснює послуги з централізованого опалення в нежитлове приміщення № 41 підвального поверху (літ. А-5), в складі приміщень 1-13, 15-25 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Портова, 13-Б.

14.01.2019 між Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (Позичкодавець) та Запорізькою обласною комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою «Олімпієць Запоріжжя» (Користувач) укладено Договір позички № 2/01-23/2019 нерухомого майна, яке розташоване за адресою: вул. Портовій, буд. 13-Б (Договір позички), копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до розділу 1 Договору позички встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 №440/1 та від 17.12.2018 №598/3, Позичкодавець передає Користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим Договором, майно комунальної власності, яке Користувач зобов`язується повернути Позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим Договором. Предметом позички за цим Договором є комунальне майно, яке розташоване за адресою: вул. Портова, 13-Б нежитлове приміщення № 41, в складі приміщень 1-13,15-25 підвального поверху будівлі (літ. А-5) загальною площею 353,80 кв.м., яке перебуває в господарському віданні комунального підприємства «ВРЕЖО №7». Незалежна оцінка станом на 31 липня 2018 складає 1 517 504 грн. Приміщення використовуються Користувачем для розташування ЗОК ДЮСШ «Олімпієць Запоріжжя» для проведення навчально-тренувальних занять.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору позички встановлено, що строк на який надається позичка становить 2 роки 11 місяців. Остаточною датою користування позичкою вважається 31.08.2021.

Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 14.01.2019 зафіксовано факт передання відповідачу у користування нежитлового приміщення № 41, підвального поверху, (літ. А-5), в складі приміщень 1-13, 15-25 по вул. Портова, 13-Б.

Позивач посилається на те, що Договір на постачання теплової енергії між сторонами у справі не укладений, однак, відповідачу було відпущено теплову енергію за період з листопада 2019 по квітень 2021 на загальну суму 20601,94 грн, що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу № 157/05-юр від 27.03.2023 щодо оплати заборгованості за спірний період та рахунки з актами за теплову енергію.

Доказів відповіді відповідача на вказану вище вимогу матеріали справи не містять.

Невиконання з боку відповідача своїх зобов`язань щодо оплати отриманих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про теплопостачання», відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, який набрав законної сили 10.12.2017, визначено:

- житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- споживач житлово-комунальних послуг індивідуальний або колективний споживач;

- індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено у статті 13 «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов`язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб`єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачений, зокрема, обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 8 наведених вище Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з п. 1.2 Договору позички, предметом позички за цим Договором є комунальне майно, яке розташоване за адресою: вул. Портова, 13-Б нежитлове приміщення № 41, в складі приміщень 1-13, 15-25 підвального поверху будівлі (літ. А-5) загальною площею 353,80 кв.м., яке перебуває в господарському віданні комунального підприємства «ВРЕЖО №7».

Пунктами 4.1, 4.2 Договору позички передбачено, що строк, на який надається позичка, становить 2 роки 11 місяців. Остаточною датою користування позичкою вважається 31.08.2021.

Пунктом 2.1.11 Договору позички встановлено, що Користувач (Запорізька обласна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Олімпієць Запоріжжя») зобов`язався укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, а також з суб`єктом, який надає послуги з утримання будинку і прибудинкової території або виконує управління будинком та своєчасно в повному обсязі, з дня підписання акту приймання-передачі сплачувати платежі (внески) за ці послуги у встановленому законом порядку.

Як зазначив позивач у позовній заяві, договір на постачання теплової енергії у вказане приміщення між позивачем та відповідачем не укладений.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з частиною 5 ст. 25 цього Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

Разом із тим, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії, в даному випадку позивач має довести наявність обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсягах, вказаних в актах-приймання передачі та виставлених рахунках і, відповідно, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості в заявленому розмірі, строк виконання такого зобов`язання та, відповідно, термін, з якого виникло прострочення оплати.

У відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

На підтвердження відпуску позивачем теплової енергії долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі теплової енергії, які підписані та скріплені печаткою лише з боку Концерну «МТМ», та рахунки за спірний період.

При цьому, в актах приймання-передачі теплової енергії міститься посилання, що постачання здійснюється на підставі особового рахунку № 102839, що не вбачається з матеріалів справи та не обґрунтовано позивачем.

В наданих позивачем рахунках на оплату спожитої теплової енергії зазначено, що розрахунок здійснений на підставі відповідних тарифів.

Судом встановлено, що відповідно до доданих до позову актів приймання-передачі теплової енергії неможливо визначити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію, оскільки відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за період з листопада 2019 по квітень 2021, не зазначена загальна площа нежитлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування.

Матеріали справи не містять помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період. Детальний розрахунок теплової енергії з зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем не здійснено.

З наданого позивачем розрахунку не вбачається, з яких складових позивачем визначено необхідну до сплати щомісячну суму, а міститься посилання лише на документ, що підтверджує нарахування рахунок та акт.

Позивачем також не додано до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за адресою вул. Портова 13-Б, м. Запоріжжя зокрема: ним не доведено факту, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку № 13-Б по вул. Портова в м. Запоріжжя, що має підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, посилання позивача у своїй позовній заяві на те, що об`єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне із житловим будинком підключення до теплової мережі, система опалення приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно знаходиться, а тому факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період є необґрунтованим.

Крім того, обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що відпуск теплової енергії за спірний період підтверджується рахунками та актами-приймання теплової енергії.

Однак позивачем не вказано, яким чином та в якій спосіб рахунки та акти-приймання теплової енергії передавались відповідачу, саме в спірний період з листопада 2019 по квітень 2021.

Разом із тим, належних і допустимих доказів направлення або вручення відповідачу актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату спожитої теплової енергії у спірний період позивачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено в ч. 3 ст. 13, ч. 1 с. 73, ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч., ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного вище, проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справ, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та документально не підтверджено викладені ним у позовній заяві обставини справи.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, суд здійснивши у сукупності оцінку фактичних обставин справи та поданих доказів, не знайшов достатніх правових підстав для їх задоволення з тих підстав, які заявлено, тому у позові відмовляється у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю обставин, на які посилається позивач у справі.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до Запорізької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Олімпієць Запоріжжя» відмовити.

Рішення оформлено та підписано 07.09.2023.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.