Постанова

від 19.06.2024 по справі 908/2264/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2264/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2023 (повний текст складено та підписано 07.09.2023 суддя Давіденко І.В.) у справі №908/2264/23

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя

до відповідача: Запорізької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи "Олімпієць Запоріжжя", м. Запоріжжя

про стягнення 20 601,94 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.09.2023 у справі №908/2264/23 відмовлено в задоволенні позову Концерну "Міські теплові мережі" до Запорізької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи "Олімпієць Запоріжжя".

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд виходив з того, що враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії, в даному випадку позивач має довести наявність обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсягах, вказаних в актах-приймання передачі та виставлених рахунках і, відповідно, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості в заявленому розмірі, строк виконання такого зобов`язання та, відповідно, термін, з якого виникло прострочення оплати.

На підтвердження відпуску позивачем теплової енергії долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі теплової енергії, які підписані та скріплені печаткою лише з боку Концерну "МТМ", та рахунки за спірний період.

При цьому, в актах приймання-передачі теплової енергії міститься посилання, що постачання здійснюється на підставі особового рахунку № 102839, що не вбачається з матеріалів справи та не обґрунтовано позивачем.

Судом встановлено, що відповідно до доданих до позову актів приймання-передачі теплової енергії неможливо визначити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію, оскільки відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за період з листопада 2019 по квітень 2021, не зазначена загальна площа нежитлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування.

Матеріали справи не містять помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період. Детальний розрахунок теплової енергії з зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем не здійснено.

З наданого позивачем розрахунку не вбачається, з яких складових позивачем визначено необхідну до сплати щомісячну суму, а міститься посилання лише на документ, що підтверджує нарахування - рахунок та акт.

Позивачем також не додано до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за адресою вул. Портова 13-Б, м. Запоріжжя зокрема: ним не доведено факту, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку № 13-Б по вул. Портова в м. Запоріжжя, що має підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, посилання позивача у своїй позовній заяві на те, що об`єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне із житловим будинком підключення до теплової мережі, система опалення приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно знаходиться, а тому факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період є необґрунтованим.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що відпуск теплової енергії за спірний період підтверджується рахунками та актами-приймання теплової енергії. Однак позивачем не вказано, яким чином та в якій спосіб рахунки та акти-приймання теплової енергії передавались відповідачу, саме в спірний період з листопада 2019 по квітень 2021.

Разом із тим, належних і допустимих доказів направлення або вручення відповідачу актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату спожитої теплової енергії у спірний період позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та документально не підтверджено викладені ним у позовній заяві обставини справи.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення,апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/2264/23 від 07.09.2023 та постановити нове рішення, яким позов Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату спожитої теплової енергії у спірний період направлялися відповідачу поштою; вказані документи повторно направлялися відповідачу поштою разом з вимогою від 27.03.2023, як додаток.

- Відповідач зобов`язаний був також цікавитися щодо нарахування йому сум за надані комунальні послуги. Крім того, позивач неодноразово направляв відповідачу листи - претензії щодо погашення заборгованості за надані послуги, однак відповідач проігнорував їх та не надав жодної відповіді на вказані листи. Таким чином, при розгляді справи суд, аргументуючи своє рішення, повинен був врахувати обставини щодо можливого ненадіслання відповідачу рахунків та актів лише з позиції можливого або неможливого стягнення з відповідача грошових коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, але ніяк не з позиції щодо відсутності обов`язку відповідача щодо сплати боргу за надані послуги. Крім того, відповідачем жодним чином не доведено той факт, що він не отримував рахунки та акти за спірний період.

- Судом проігноровано ту обставину, що приміщення відповідача знаходиться у житловому будинку, а тому факт надання послуги підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезоні 2019-2020, 2020-2021, оскільки відповідачем не спростовано вказану обставину та не надано будь-якого документу та її спростування.

- Відповідно до акту перевірки готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації (комерційний прилад обліку на будинок) встановлено, що після елеваторного вузла та приладу обліку житлового будинку виконана врізка на відокремлену систему, прилад обліку не встановлено.

- При розгляді вказаної справи з боку відповідача не надано жодного доказу на спростування позиції позивача, тому суд не повинен був порушувати принцип змагальності та фактично перетягувати на себе обов`язки відповідача щодо доказування своєї позиції.

- Позивач надав всі необхідні документи на підтвердження факту заборгованості за надані послуги з централізованого палення відповідно до умов Договору. Висновки суду не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Іванов О.Г., Чус О.В.

Ухвалою суду від 16.10.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/2264/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2023 у справі №908/2264/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Запорізької області.

До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2264/23.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2023 задоволено клопотання Концерну "Міські теплові мережі" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2023 року у справі №908/2264/23. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Справу №908/2264/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Іванов О.Г., Чус О.В. Призначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Відповідно до Статуту Концерну "Міські теплові мережі", основною метою діяльності Концерну "МТМ" (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну "МТМ", предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Концерн "Міські теплові мережі", відповідно до положень Закону України "Про природні монополії", є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).

14.01.2019 між Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" (Позичкодавець) та Запорізькою обласною комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою "Олімпієць Запоріжжя" (Користувач) укладено Договір позички № 2/01-23/2019 нерухомого майна, яке розташоване за адресою: вул. Портовій, буд. 13-Б (Договір позички), копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до розділу 1 Договору позички встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 №440/1 та від 17.12.2018 №598/3, Позичкодавець передає Користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим Договором, майно комунальної власності, яке Користувач зобов`язується повернути Позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим Договором. Предметом позички за цим Договором є комунальне майно, яке розташоване за адресою: вул. Портова, 13-Б нежитлове приміщення № 41, в складі приміщень 1-13,15-25 підвального поверху будівлі (літ. А-5) загальною площею 353,80 кв.м., яке перебуває в господарському віданні комунального підприємства "ВРЕЖО №7". Незалежна оцінка станом на 31 липня 2018 складає 1 517 504 грн. Приміщення використовуються Користувачем для розташування ЗОК ДЮСШ "Олімпієць Запоріжжя" для проведення навчально-тренувальних занять.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору позички встановлено, що строк на який надається позичка становить 2 роки 11 місяців. Остаточною датою користування позичкою вважається 31.08.2021.

Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 14.01.2019 зафіксовано факт передання відповідачу у користування нежитлового приміщення № 41, підвального поверху, (літ. А-5), в складі приміщень 1-13, 15-25 по вул. Портова, 13-Б.

Згідно з п. 1.2 Договору позички, предметом позички за цим Договором є комунальне майно, яке розташоване за адресою: вул. Портова, 13-Б нежитлове приміщення № 41, в складі приміщень 1-13, 15-25 підвального поверху будівлі (літ. А-5) загальною площею 353,80 кв.м., яке перебуває в господарському віданні комунального підприємства "ВРЕЖО №7".

Пунктами 4.1, 4.2 Договору позички передбачено, що строк, на який надається позичка, становить 2 роки 11 місяців. Остаточною датою користування позичкою вважається 31.08.2021.

Пунктом 2.1.11 Договору позички встановлено, що Користувач (Запорізька обласна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа "Олімпієць Запоріжжя") зобов`язався укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, а також з суб`єктом, який надає послуги з утримання будинку і прибудинкової території або виконує управління будинком та своєчасно в повному обсязі, з дня підписання акту приймання-передачі сплачувати платежі (внески) за ці послуги у встановленому законом порядку.

Договір на постачання теплової енергії у вказане приміщення між позивачем та відповідачем не укладений.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Запорізька обласна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Олімпієць Запоріжжя» (відповідач) на підставі договору позички від 14.01.2019 №2/01-23/2019, укладеного з Комунальним підприємтвом «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання №7, прийняло у безоплатне користування на строк, що обумовлений даним Договором, майно комунальної власності, яке Користувач (відповідач по справі) зобов`язується повернути Позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим Договором. Предметом позички за цим Договором є комунальне майно, яке розташоване за адресою: вул. Портова, 13-Б нежитлове приміщення № 41, в складі приміщень 1-13,15-25 підвального поверху будівлі (літ. А-5) загальною площею 353,80 кв.м., яке перебуває в господарському віданні комунального підприємства "ВРЕЖО №7". Незалежна оцінка станом на 31 липня 2018 складає 1 517 504 грн. Приміщення використовуються Користувачем для розташування ЗОК ДЮСШ "Олімпієць Запоріжжя" для проведення навчально-тренувальних занять.

Вимоги позову у даній господарській справі мотивовані, зокрема, тим, що система опалення об`єкту споживання теплової енергії вказаного приміщення, яким користувався відповідач та до якого здійснювалося постачання теплової енергії, знаходиться у житловому будинку, який обладнаний системою централізованого опалення.

Факт отримання теплоносія підтверджується рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради №441 від 24 жовтня 2019 року, яким було розпочато та закінчено опалювальний період у місті Запоріжжя в період 2019-2020 років, розпочато 28 жовтня 2019 року; рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28 жовтня 2020 року, яке є в загальному доступі, було розпочато та закінчено опалювальний період у місті Запоріжжя в період 2020-2021 років, розпочато 02 листопада 2020 року.

Разом з тим відповідачем належним чином не виконувалися зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг з теплопостачання, через що утворилася заборгованість у розмірі 20 601,94 грн. за період листопад 2019- квітень 2021.

Позивачем в матеріали справи надано акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату за постачання теплової енергії: за листопад 2019 року в сумі 7 727,29 грн. (акт від 30.11.2019, рахунок від 30.11.2019); за грудень 2019 року в сумі 1 795,43 грн. (акт від 31.12.2019, рахунок від 31.12.2019); за січень 2020 року в сумі 6 384.69 грн. та березень 2020 в сумі -5683.91 грн. (перерахунок) (акт від 31.01.2020, рахунок від 31.01.2020); за лютий 2020 року в сумі 1 621.52 грн. (акт від 29.02.2020, рахунок від 29.02.2020); за березень 2021 року в сумі 610.84 грн. (акт від 31.03.2020, рахунок від 31.03.2020); за квітень в сумі 264.50 грн. (акт від 30.04.2020, рахунок від 30.04.2020); за листопад 2020 року в сумі 974.90 грн. (акт від 30.11.2020, рахунок від 30.11.2020), за грудень 2020 року в сумі 1671.89 грн. (рахунок від 31.12.2020); за січень 2021 року в сумі 1642.28 грн. (акт від 31.01.2021, рахунок від 31.01.2021); за лютий 2021 року в сумі 1792.58 грн. (акт від 28.02.2021, рахунок від 28.02.2021), за березень 2021 року в сумі 1265.27 грн. (акт від 31.03.2021, рахунок від 31.03.2021), за квітень 2021 року в сумі 534.66 грн. (акт від 30.04.2021, рахунок від 30.04.2021), всього на суму 20 601,94 грн.

Докази надіслання на адресу відповідача вказаних актів та рахунків (копія реєстрів надісланих конвертів (а.с.64-65); вимога щодо погашення заборгованості за теплову енергію від 27.03.2023 №157/05-юр з доданими актами та рахунками до неї направлено на адресу відповідача 27.03.2023 , що підтверджується фіскальним чеком (а.с. 33)) наявні в матеріалах справи.

Несплата відповідачем суми вартості наданих послуг з теплопостачання у розмірі 20 601,94 грн. і стала причиною виникнення спору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.09.2023 у справі №908/2264/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено. В обґрунтування вказано рішення господарський суд зазначив, що «…позивач не надав доказів на підтвердження того, що позивачем здійснювалась поставка теплоносія за адресою вул. Портова 13-Б, м. Запоріжжя зокрема: ним не доведено факту, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку № 13-Б по вул. Портова в м. Запоріжжя, що має підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо.

Крім того суд зазначив, що позивачем не вказано, яким чином та в якій спосіб рахунки та акти-приймання теплової енергії передавались відповідачу, саме в спірний період з листопада 2019 по квітень 2021/

Разом із тим, належних і допустимих доказів направлення або вручення відповідачу актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату спожитої теплової енергії у спірний період позивачем до матеріалів справи не надано…»

Апеляційний суд не погоджується з висновками господарського суду з огляду на наступне.

Предметом діяльності Концерну Міські теплові мережі є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.

Концерн Міські теплові мережі відповідно до положень Закону України Про природні монополії є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).

Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування постачання теплової енергії.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України; Законів України «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про природні монополії»; «Про ліцензування видів господарської діяльності», Постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією».

Статтею ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У статті ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який набрав законної сили 10.12.2017, визначено:

-житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

-виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

-споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;

-індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

-внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено у статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Даною постановою також затверджено форму та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи договірні відносини між сторонами у справі відсутні, нарахування за теплову енергію здійснювалося на підставі особового рахунку №102839.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15).

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 р. у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 7128916/17-ц).

Верховний Суд у постанові від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 зазначив, що "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".

Отже у разі відсутності договору, проте з доведенням та належним підтвердженням матеріалами справи факту поставки споживачу теплової енергії, останній не звільняється від оплати наданої послуги.

Позивачем надано належні докази надіслання на адресу відповідача актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату: за листопад 2019 року в сумі 7 727,29 грн. (акт від 30.11.2019, рахунок від 30.11.2019); за грудень 2019 року в сумі 1 795,43 грн. (акт від 31.12.2019, рахунок від 31.12.2019); за січень 2020 року в сумі 6 384.69 грн. та березень 2020 в сумі -5683.91 грн. (перерахунок) (акт від 31.01.2020, рахунок від 31.01.2020); за лютий 2020 року в сумі 1 621.52 грн. (акт від 29.02.2020, рахунок від 29.02.2020); за березень 2021 року в сумі 610.84 грн. (акт від 31.03.2020, рахунок від 31.03.2020); за квітень в сумі 264.50 грн. (акт від 30.04.2020, рахунок від 30.04.2020); за листопад 2020 року в сумі 974.90 грн. (акт від 30.11.2020, рахунок від 30.11.2020), за грудень 2020 року в сумі 1671.89 грн. (рахунок від 31.12.2020); за січень 2021 року в сумі 1642.28 грн. (акт від 31.01.2021, рахунок від 31.01.2021); за лютий 2021 року в сумі 1792.58 грн. (акт від 28.02.2021, рахунок від 28.02.2021), за березень 2021 року в сумі 1265.27 грн. (акт від 31.03.2021, рахунок від 31.03.2021), за квітень 2021 року в сумі 534.66 грн. (акт від 30.04.2021, рахунок від 30.04.2021), всього на суму 20 601,94 грн.

Колегія суддів також зазначає, що складені Концерном «Міські теплові мережі» акти приймання-передачі теплової енергії (а.с. 18-29), містять показники кількості теплової енергії, що відповідають розрахунку заборгованості.

Окрім того, апелянтом долучено до апеляційної скарги копію акту перевірки стану готовності вузла обліку енергії до експлуатації в опалювальному періоді 2020-2021 рр., яким встановлено, що після елеваторного вузла приладу обліку житлового будинку виконана врізка на відокремлену систему, прилад обліку встановлено (а.с. 62).

Факт отримання послуги підтверджується у тому числі рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2019-2020 року, 2020-2021 року та розташуванням: приміщення у житловому будинку.

Проте відповідачем не надано доказів виконання зобов`язання щодо оплати наданих послуг у розмірі 20 601,94 грн.

Згідно з приписами ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до абзацу 6 пункту 40 Правил користування тепловою енергією, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 споживач теплової енергії зобов`язаний погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.

Відповідно до пункту 2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання припинення споживання теплової енергії повинно бути виконано з дозволу компетентного органу та в порядку, визначеному законодавством: з дозволу постійно діючої міжвідомчої комісії, яка створена органом місцевого самоврядування, за умови отримання технічних умов, роботи по відключенню повинні проводитись монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача квартири. Роботи з відключення виконуються у міжопалювальний період.

Відповідачем не надано доказів відключення від системи централізованого теплопостачання, не надано звернення до теплопостачальної організації щодо повідомлення про відключення, на підставі дозволу компетентного органу, як не надано і будь-яких доказів на підтвердження інформації щодо неспоживання відповідачем послуг з теплопостачання, зокрема проект, технічні умови тощо.

Системи опалення приміщення відповідача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, при цьому, апеляційний суд враховує, що теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер`єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.

Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.

Отже багатоквартирний будинок в цілому є об`єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Враховуючи що належне на праві користування відповідачу нежитлове приміщення є невід`ємною частиною житлового будинку, що неспростовно відповідачем, відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відключення від мережі опалення у встановленому законом порядку, судова колегія вважає, що належні відповідачу приміщення є опалювальними.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

З урахуванням невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості відпущеної теплової енергії у розмірі 20 601,94 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В матеріалах справи відсутні належні доказі надіслання на адресу Концерну Міські теплові мережі заяви відповідача, в якій останній не погоджувався з розрахунком позивача та зазначав про наявність власної системи опалення. Отже позивач був позбавлений можливості надати свої заперечення та уточнення до суду першої інстанції з об`єктивних причин. В той час, як додані позивачем докази підтверджують обставини, коло встановлення яких входить до предмету доказування та безпосередньо впливає на правильність вирішення спору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладення договору з теплопостачання відповідно до ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. Відтак, сам факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період. Не виконуючи вимоги чинного законодавства щодо укладення зазначеного договору, споживач фактично сам створює ситуацію, в якій він позбавлений права впливати на якість, ціну, вибір постачальника послуг тощо, а також користуватись іншими правами, передбаченими Правилами користування тепловою енергією.

З огляду на викладене, колегія зазначає, що відповідачем не спростовано обов`язку здійснити оплату наданих послуг з теплопостачання, які були надані позивачем.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що скаржником доведена обґрунтованість апеляційної скарги, встановлені обставини та докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору (за подання позовної заяви у розмірі 2 684,00 грн., за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн.) покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2023 у справі №908/2264/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2023 у справі №908/2264/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя - задовольнити.

Стягнути з Запорізької обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Олімпієць Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 39015915; вул. Портова, буд. 13-Б, м. Запоріжжя, 69006) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458; бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Філія - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 20 601,94 (двадцять тисяч шістсот одну грн. 94 коп.) заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 684,00 грн., витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн., про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус