Ухвала

від 06.09.2023 по справі 920/340/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.09.2023Справа № 920/340/22

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро»

до 1. Приватного підприємства «Агророзсоші»

2. Міністерства юстиції України

про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Новіцька Л.О.

ВСТАНОВИВ:

13.06.2022 до Господарського суду Сумської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» з вимогами до Приватного підприємства «Агророзсоші» та Державного реєстратора реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Сумської від 15.06.2022 відкрито провадження у справі №920/340/22; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

11.07.2022 до Господарського суду Сумської області від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Сумської від 17.08.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» задоволено та замінено відповідача 2 у справі Державного реєстратора реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області на належного відповідача - Міністерство юстиції України, ухвалено передати справу №920/340/22 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

08.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №920/340/22 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи були передані на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 12.09.2022 суддею Спичаком О.М. було прийнято справу №920/340/22 до свого провадження.

19.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

20.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов запит Північного апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи №920/340/22 у зв`язку із надходженням апеляційної скарги Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.08.2022.

22.09.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва зупинено провадження у справі №920/340/22 до перегляду ухвали Господарського суду Сумської області від 17.08.2022 в апеляційному порядку.

12.04.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив апеляційну скаргу Міністерства юстиції України вважати неподаною та повернути скаржнику.

16.05.2023 матеріали справи №920/340/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» до Приватного підприємства «Агророзсоші» та Міністерства юстиції України повернулись до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 було поновлено провадження у справі №920/340/22.

Проте, від Північного апеляційного господарського суду надійшов запит про повернення матеріалів справи №920/340/22 у зв`язку із необхідністю розгляду заяви Міністерства юстиції України про повернення судового збору за подання скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 було зупинено провадження у справі №920/340/22 до повернення матеріалів справи із Північного апеляційного господарського суду.

01.08.2023 матеріали справи №920/340/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» до Приватного підприємства «Агророзсоші» та Міністерства юстиції України повернулись до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 поновлено провадження у справі №920/340/22; підготовче засідання призначено на 06.09.2023.

05.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовче засідання 06.09.2023 з`явився представник відповдіача1, підтримав подане ним клопотання про закриття провадження у справі №920/340/22.

Представники позивача та відповідача 2 у судове засідання 06.09.2023 не з`явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Дослідивши матеріали справи №920/340/22, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» до Приватного підприємства «Агророзсоші» та Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди, зважаючи на наступні обставини.

Статтею 124 Конституції України унормовано, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з ст. 5, 7, 8 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №920/40/19.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Тобто, правовою підставою для застосування наведеної норми є встановлення судом обставин непідвідомчості відповідного спору господарським судам.

Згідно із статтями 124, 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

За змістом ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або само зайнятою особою; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

З огляду на викладені положення вбачається, що спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

В даному випадку виходячи із визначених позивачем обґрунтувань позовних вимог і наданих на їх підтвердження доказів та заперечень відповідача 1 проти заявлених вимог, вбачається, що фактичне вирішення спору зводиться до встановлення правомірності реєстрації державним реєстратором права оренди за іншим орендарем (відповідачем 1), на той час як правовідносини на підставі договору оренди між позивачем і фізичною особою (власником орендованої земельної ділянки) на відповідну дату реєстрації права не припинилися.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що є орендарем земельної ділянки, кадастровий номер 5921281700:12:001:0045, на підставі чинного договору від 04.03.2008, укладеного між ним та ОСОБА_1 , та в подальшому власником земельної ділянки став ОСОБА_2 , у червні 2019 року дізнався про реєстрацію 29.04.2015 права оренди стосовно цієї земельної ділянки за відповідачем 1 на підставі договору оренди землі, укладеного між Приватним підприємством «Агророзсоші», як орендарем, та ОСОБА_2 , як орендодавцем.

Тобто, оспорюваній реєстраційній дії передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретної земельної ділянки, а отже цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема, випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи - власника земельної ділянки.

Неоспорювання позивачем дій власника земельної ділянки не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї фізичної особи і спір у позивача виник саме із власником земельної ділянки як орендодавцем.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №657/33/19.

Оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняте за наслідками укладення власником земельної ділянки договору оренди з Приватним підприємством «Агророзсоші», то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача 1, а й фізичної особи - власника земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідачі і власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем) договорів, укладених із позивачем і відповідачем 1.

Власник земельної ділянки є фізичною особою, яка не має статусу підприємця, чого сторони не заперечують. Саме із цих підстав справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Такий правовий висновок є сталим, послідовним і викладений у низці постанов, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №920/40/19, від 04.02.2020 у справі №910/7781/19, та неодноразово відображався у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №902/416/20, а також у постановах від 14.01.2020 у справі №922/1002/19, від 14.01.2020 у справі №922/808/19, від 14.01.2020 у справі №922/810/19, від 21.01.2020 у справі №922/807/19, 22.01.2020 у справі №922/812/19, від 22.01.2020 у справі №922/813/19, від 22.01.2020 у справі №922/814/19, від 22.01.2020 у справі №922/815/19, в яких предметом спору також були вимоги про скасування державної реєстрації права оренди у зв`язку із незаконною реєстрацією (за наявності іншого діючого договору оренди) і Верховний Суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом, зокрема, про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, враховуючи наявність подвійної реєстрації права оренди на одну і ту ж земельну ділянку і орендодавцем як в першому, так і в другому випадку виступає фізична особа, то такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (власника земельної ділянки), як сторони правочину, на підставі якого зареєстровано право за іншою юридичною особою - Приватним підприємством «Агророзсоші».

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин судом враховано саме правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020 у справі №910/7781/19 щодо підвідомчості відповідного спору суду загальної юрисдикції.

Таким чином, враховуючи, що спір у даній справі має приватноправовий характер, оскільки він обумовлений порушенням майнового приватного права, а скасування рішення про проведену державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку є захистом прав позивача на цю земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж самого нерухомого майна, при цьому вирішення спору безпосередньо стосується прав та охоронюваних законом інтересів власників земельної ділянки - фізичних осіб, які не може бути учасником у господарському процесі, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На виконання вказаної вимоги процесуального закону суд роз`яснює позивачеві, що переданий на вирішення суду в межах даної справи спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст. 231, 233, 235 Господарського процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Приватного підприємства «Агророзсоші» задовольнити.

2. Провадження у справі №920/340/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» до Приватного підприємства «Агророзсоші» та Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст складено та підписано 07.09.2023.

Суддя О.М. Спичак