Ухвала

від 07.09.2023 по справі 914/2690/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.09.2023 Справа№914/2690/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. розглянувши матеріали заяви за вх.№2890/23 від 05.09.2023р. Львівської міської ради, м. Львів;

про забезпечення позову до пред`явлення позову у справі №914/2690/23;

найменування осіб, які можуть отримати статус учасника справи: відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Ромзен, м. Львів; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів.

ВСТАНОВИВ:

Львівською міською радою через канцелярію суду за вх.№2890/23 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову у справі №914/2690/23 в якій заявник просить суд, вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, проведення електронних торгів (зокрема ДП СЕТАМ), здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі під літ. А-2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 122428846101), загальною площею 385,9 кв.м. та будівлі літ. Б-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12240346101), загальною площею 38,2 кв.м. що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 208.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що в порядку господарського судочинства розглядалась справа № 914/21/20 за позовом Львівської міської громадської організації Студія активного дозвілля до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про зобов`язання укласти договори купівлі-продажу об`єкта малої приватизації способом викупу.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2021р. у справі № 914/21/20 було визнано укладеними між ЛМГО Студія активного дозвілля (ЄДРПОУ 37918973) та Управлінням комунальної власності договори купівлі-продажу об`єкта малої приватизації способом викупу, а саме: будівлі під літ. А-2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 122428846101), загальною площею 385,9 кв.м, та будівлі літ Б-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 122240346101), загальною площею 38,2 кв.м що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Брюховицька, 208, та будівлі, під літ. Б-1, з індексом: 1/38,2, відповідно до Технічного паспорту, виданого ОКП ЛОРБТІ та ЕО 16.04.2013р., інвентарний номер 1407, в запропонованій позивачем редакції.

Заявник вказує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі вказаного рішення суду 30.12.2021р. було зареєстровано право приватної власності ЛМГО Студія активного дозвілля на відповідні об`єкти нерухомості. В подальшому, 16.05.2022р. було зареєстровано право приватної власності Шабаковського Остапа Ігоровича на спірні об`єкти нерухомості на підставі договору іпотеки, а 31.07.2023р. було зареєстровано право приватної власності ТзОВ Ромзен на вказані вище об`єкти нерухомості на підставі акта приймання-передачі (до статутного капіталу товариства).

Проте, як стверджує заявник, постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 25.07.2023р. у справі № 914/21/20 у позові ЛМГО Студія активного дозвілля до Управління комунальної власності про визнання укладеними договорів купівлі- продажу будівель відмовлено повністю.

Таким чином, на переконання заявника, відсутня підстава відчуження об`єктів нерухомого майна по вул. Брюховицькій, 208 з комунальної власності та, відповідно, виникнення права приватної власності ЛМГО Студія активного дозвілля та подальших набувачів.

Оскільки на сьогоднішній день право власності на зазначені об`єкти на вул. Брюховицькій, 208 зареєстроване за ТзОВ Ромзен, що на переконання заявника, порушує право Львівської міської територіальної громади, яке не було контрагентом Управління комунальної власності за приватизаційним договором, то належним способом захисту, на думку заявника, може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, буде підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Заявник зазначає, що Львівська міська рада готує позовну заяву про витребування приміщень комунальної власності будівлі А-2 площею 385,9 кв.м та будівлі Б-1 площею 38,2 кв.м на вул. Брюховицькій, 208 у м. Львові, які належать ТзОВ Ромзен станом на сьогодні.

Однак, заявнику стало відомо про те, що в системі СЕТАМ оголошено торги на нежитлову будівлю, літ. "А-2", загальною площею 385,9 кв.м та нежитлову будівлю, літ. "Б-1", загальною площею 38,2 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Брюховицька, 208, дата проведення аукціону: 7 вересня 2023 (09:00).

З відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заявником встановлено, що 04.08.2023р. приватний виконавець Зорена П.І. виніс постанову ВП72408962 від 01.08.2023р., якою накладено арешт на нежитлову будівлю, літ. "А-2", загальною площею 385,9 кв.м та нежитлову будівлю, літ. "Б-1", загальною площею 38,2 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Брюховицька, 208.

Такі дії, на думку заявника, свідчать про штучне створення обставин, які унеможливлять витребування майна комунальної власності в майбутньому, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 зазначила: При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та юридичне очищення майна, придбаного у такий спосіб. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

З огляду на викладене вище, враховуючи ймовірність того, що невжиття обраного заявником заходу забезпечення позову зробить неможливим виконання судового рішення, заявник просить суд, вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, проведення електронних торгів (зокрема ДП СЕТАМ), здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі під літ. А-2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 122428846101), загальною площею 385,9 кв.м. та будівлі літ. Б-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12240346101), загальною площею 38,2 кв.м. що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 208.

Заявник зазначає, що даний вид забезпечення позову не перешкоджатиме жодним чином господарській діяльності відповідача, а лише забезпечить збереження нерухомого майна - будівлі під літ. А-2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 122428846101), загальною площею 385,9 кв.м. та будівлі літ. Б-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12240346101), загальною площею 38,2 кв.м. що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 208, від подальшого переоформлення права власності на нього до прийняття судом рішення уданій справі.

Разом з тим, Львівська міська рада вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004р. у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина одинадцята статті 137 ГПК України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Як вбачається із матеріалів справи, заявник має намір звернутися до суду з позовом, предметом якого буде витребування приміщень комунальної власності будівлі А-2 пл. 385,9 кв.м та будівлі Б-1 пл. 38,2 кв.м на вул. Брюховицькій, 208 у м. Львові, які належать ТзОВ Ромзен.

У заяві про забезпечення позову заявник вказує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі вказаного рішення суду 30.12.2021р. було зареєстровано право приватної власності ЛМГО Студія активного дозвілля на відповідні об`єкти нерухомості. В подальшому, 16.05.2022р. було зареєстровано право приватної власності Шабаковського Остапа Ігоровича на спірні об`єкти нерухомості на підставі договору іпотеки, а 31.07.2023р. було зареєстровано право приватної власності ТзОВ Ромзен на вказані вище об`єкти нерухомості на підставі акта приймання-передачі (до статутного капіталу товариства).

Також, з відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вбачається, що 04.08.2023р. приватний виконавець Зорена П.І. виніс постанову ВП72408962 від 01.08.2023р., якою накладено арешт на нежитлову будівлю, літ. "А-2", загальною площею 385,9 кв.м та нежитлову будівлю, літ. "Б-1", загальною площею 38,2 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Брюховицька, 208.

Разом з тим, в системі СЕТАМ оголошено торги на нежитлову будівлю, літ. "А-2", загальною площею 385,9 кв.м та нежитлову будівлю, літ. "Б-1", загальною площею 38,2 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Брюховицька, 208, дата проведення аукціону: 7 вересня 2023 (09:00).

Такі обставини на переконання заявника, свідчать про те, що спірне нерухоме майно може бути відчужене, що призведе до необхідності звертатися до суду з іншими позовами, оскільки даний спосіб захисту не призведе до поновлення прав позивача у одному судовому провадженні (у випадку задоволення позову).

На підтвердження обставин, наведених заявником у заяві про забезпечення позову, до вказаної заяви долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 345243244 від 05.09.2023р. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 122240346101, та реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 122240346101, з яких вбачається, що власником таких об`єктів нерухомого майна є Товариство з обмеженою відповідальністю Ромзен, а також накладення обтяжень у вигляді арешту нерухомого майна, № 51246311 та № 51246670 відповідно, на підставі рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, серія та номер: ВП72408962, виданого 01.08.2023р. приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Зореною П.І.

Також, до заяви долучено копію постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2023р. у справі № 914/21/20, якою скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2022 у справі № 914/21/20 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Львівської міської громадської організації "Студія активного дозвілля" відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2023р. у справі № 914/21/20 зазначено, що в грудні 2017 року Львівська міська громадська організація Студія активного дозвілля звернулася до суду з позовом до Управління про визнання за нею права на приватизацію шляхом викупу об`єкта приватизації, який рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2018 у справі № 914/2730/17, яке набрало законної сили, задоволений. Разом з тим, рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2018 у справі № 914/2730/17, яке набрало законної сили встановлено, що будівлі під літерою А-2 площею 385,9 кв.м та будівлі під літерою Б-1 площею 38,2 кв.м, що розташовані по вул. Брюховицькій, 208, знаходяться в комунальній власності та перебувають в оренді позивача.

Додатково, заявником додано роздруківку інформації з вебсайту СЕТАМ щодо проведення електронних торгів за лотом номер 533370 Нежитлова будівля, літ. "А-2", загальною площею 385,9 кв.м та нежитлова будівля, літ. "Б-1", загальною площею 38,2 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Брюховицька, будинок 208, які призначено на 07.09.2023р.

Суд зазначає, що обставини, вказані позивачем, та підтверджені вказаними вище доказами, дозволяють обґрунтовано припустити, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості та значного ускладнення виконання рішення суду.

Враховуючи предмет спору, а також заявлений захід забезпечення позову - заборону відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі під літ. А-2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 122428846101), загальною площею 385,9 кв.м. та будівлі літ. Б- 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12240346101), загальною площею 38,2 кв.м. що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 208, суд дійшов висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним. Адже заборона щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів, має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, із якими заявник має намір звернутися до суду, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову. Суд зазначає, що вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження відповідачем чи іншими особами вказаними об`єктами нерухомого майна.

Наявність зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю Ромзен права власності на спірне нерухоме майно є підставою для внесення подальших змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у випадку вчинення дій із такого відчуження, враховуючи доводи заявника, суд дійшов висновку про необхідність застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони здійснення реєстрації речових прав щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі під літ. А-2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 122428846101), загальною площею 385,9 кв.м. та будівлі літ. Б-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12240346101), загальною площею 38,2 кв.м. що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 208.

Заборона суб`єктам державної реєстрації вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо реєстрації речових прав щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі під літ. А-2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 122428846101), загальною площею 385,9 кв.м. та будівлі літ. Б-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12240346101), загальною площею 38,2 кв.м. що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 208 забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки такий захід забезпечення позову не перешкоджатиме діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Ромзен, а спрямований саме на незмінюваність поточного стану та статусу відповідача до вирішення справи по суті.

Суд зазначає, що застосовані у справі заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та мають наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті.

Таким чином, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких Львівська міська рада має намір звернутися до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява № 32715/06).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16 та ін.).

У зв`язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірного нерухомого майна у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідача будуть порушені, а баланс інтересів порушений.

Разом з тим, суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову заявник вказав, що у даному випадку відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, щодо того що є виконанням пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Стаття 139 Господарського процесуального кодексу України містить обов`язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, пункт 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що така заява має містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 646/6171/18, від 17.02.2021 у справі № 760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).

Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому ст. 13 ГПК (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).

Тому, розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом апеляційної інстанції істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування постанови, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18 від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 24.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.

Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 136-141,144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Львівської міської ради про забезпечення позову до подання позову задоволити.

Вжити заходи забезпечення позову, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 914/2690/23.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Ромзен та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, проведення електронних торгів (зокрема ДП СЕТАМ), здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав, щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі під літ. А-2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 122428846101), загальною площею 385,9 кв.м. та будівлі літ. Б- 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12240346101), загальною площею 38,2 кв.м. що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 208.

Стягувач: Львівська міська рада (79008, Львівська обл., місто Львів, пл. Ринок, будинок 1, ідентифікаційний код 04055896).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Ромзен (79045, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 195; ідентифікаційний код 36738733).

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням:://court.gov.ua.

Суддя Іванчук С.В.