Ухвала

від 05.09.2023 по справі 369/5911/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5911/23

Провадження №2/369/4016/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря судового засідання Соловюк В.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Карпіленко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання Пенсійного фонду України про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України третя особа Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович про поновлення на роботі, стягнення вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.

14.07.2023 року на адресу суду від відповідача Пенсійного фонду України надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Своє клопотання мотивував тим, що позивачем заявлено вимоги про поновлення його на роботі у фонді соціального страхування України, що фактично є неможливим, оскільки зазначений орган припинено. У ПФУ відсутні повноваження про поновлення позивача на займаній посаді, з якої його було звільнено, підстави переведення позивача до ПФУ відсутні та суперечить законодавству. Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень. Враховуючи, що ФСС України припинено і позивач фактично вимагає поновлення його на посаді державної служби в ПФУ то для вирішення позивних вимог позивача, зокрема відшкодування шкоди заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно вирішити публічно-правовий спір.

Враховуючи викладене просили суд закрити провадження, з підстав ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

26.07.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшло заперечення проти клопотання про закриття провадження у цивільній справі. Вказав, що заміна відповідача з ФСС України на ПФУ не впливає на суть прав та інтересів, за захистом якого позивач звернувся до суду. Позивач на момент звільнення з роботи не був державним службовцем, посада з якої його звільнено, не відноситься до публічної служби. Прийняття на роботу до ФСС України та його звільнення відбувалось в порядку, передбаченого КЗпП України. Спір, що виник у зв`язку зі звільненням працівника з посади, трудова діяльність на якій не пов`язана з проходженням публічної служби, має вирішуватися за правилами цивільного судочинства незалежно від участі в ньому суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене просив суд клопотання ПФУ про закриття провадження залишити без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримала, просила суд задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача з приводу задоволення клопотання заперечував, просив суд відмовити у задоволенні клопотання.

Інші учасники у судове засідання не з`явилися, повідомлялись належним чином.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд заслухавши сторони, приходить до наступного.

Пунктом першим частини першоїстатті 19 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Поняття публічної служби наведено у п.17 ч.2 ст, 4 КАС України діяльність на державних політичних посадах , у державних колегіальних органах , професійна діяльність суддів, прокурорів , військова служба, альтернативна ( невійськова ) служба , інша державна служба , патронатна служба в державних органах , служба в органах влади Автономної Республіки Крим ,органах місцевого самоврядування .

Проходження публічної служби процес діяльності на посадах , які вона обіймає, починаючи з моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов`язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яка особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов`язані з нарахуванням, виплатами, утриманням, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов`язків,є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.

Публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції до 01 січня 2023 року) визначено, що Фонд соціального страхування України є некомерційною самоврядною організацією.

Фонд, відповідно до норм вказаного закону, наділений контролюючими функціями та правами видання обов`язкових для страхувальників актів, тому спори за його участю та участі його робочих органів розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, даний спір не є публічно правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснював владні управлінські функції, посада позивача, з якої його було звільнено, не відноситься до категорії державних службовців публічної служби.

До адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що посада позивача не відносилась до державної служби, суд приходить до висновку, що спір підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 13, 49, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Пенсійного фонду України про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України третя особа Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович про поновлення на роботі, стягнення вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 05 вересня 2023 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ