Постанова

від 29.08.2023 по справі 187/1313/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6515/23 Справа № 187/1313/20 Головуючий упершій інстанції: Говоруха В.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу поапеляційній скарзі ОСОБА_1 нарішення Петриківськогорайонного судуДніпропетровської областівід 04травня 2023року тадодаткове рішенняПетриківського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від16травня 2023року посправі запозовом ОСОБА_1 до Дочірньогопідприємства «Пересувнамеханізована колона№43»Товариства здодатковою відповідальністю"Трест"Дніпроводбуд"про відшкодуваннязбитків,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки і будівлі по АДРЕСА_1 . До будинку проведено газопровід. Сусідня земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у власності відповідача. Ця ділянка огороджена парканом, на ділянці є будівлі. Ділянка і будівлі по АДРЕСА_1 використовують комунальні служби. 15 квітня 2020 року упав паркан, яким огороджена ділянка по АДРЕСА_1 , внаслідок чого було пошкоджено газопровід до будинку позивача. Він звернувся до ПП "ГазСервісПлюс" щодо проведення ремонтних робіт по відновленню газопроводу. Вартість таких робіт, з урахуванням висновку експерта, складає 446248,40 грн. Також позивачу завдана моральна шкода, яку він оцінює у 300000,00 грн. Тому, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь з відповідача 446248,40 грн. за відшкодування завданих збитків, 206338,51 грн. нарахувань у зв`язку з інфляцією за період з 16.04.2020 до 19.03.2023, 3% річних за період з 16.04.2020 до 19.03.2023 у сумі 39146,00 грн. та 300000,00 грн. моральної шкоди (а.с. 1-3, 51, 62, 119, 186-189 т.1).

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 2-5 т.2).

Додатковим рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року стягнено з ОСОБА_1 на користь відповідача судові витрати в розмірі 20000,00 грн. (а.с. 24-26 т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та додаткового рішення місцевого суду з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 31-45 т.2).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни додаткового рішення місцевого суду, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,9466 га, кадастровий номер 1223781700:03:008:0084, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер №2309522, видане 11.04.2013 року Реєстраційною службою Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 18, 194).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №4-619, виданого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 08.06.2011, позивач є власником адміністративної будівлі (об`єкт незавершеного будівництва) по АДРЕСА_1 (а.с. 198 т.1).

Також позивач є власником виробничо-адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого 28.12.2012 виконавчим комітетом Лобойківської сільської ради, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98705539 від 28.09.2017 року (а.с. 196 т.1).

За твердженням позивача, у 1999 році ПВКФ «Альянс Холдинг» провела газопровідну трубу від належної позивачу адміністративної будівлі до АДРЕСА_1 , де проходить газова магістраль. Позивачем представлено фотокопію першого аркушу експертного висновку про відповідність проектної документації нормативним актам з питань охорони праці від 18.08.1999 року, виготовленого Комітетом України по нагляду за охороною праці на робочий проект газифікації ПВКФ «Альянс Холдінг» в АДРЕСА_1 . (а.с. 197 т.1). Також до матеріалів справи долучено фотокопію одного аркушу технічних умов на проектування газопостачання сушарки зерна, опалення АБ, виготовлених на замовлення ПВКФ «Альянс Холдінг», адреса: АДРЕСА_1 , які діють до 19.05.2001 (а.с. 199 т.1). Згідно фотокопії ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.04 ліквідовано юридичну особу ПВКФ «Альянс Холдінг» (а.с. 200 т.1).

У користуванні ПМК №43» ТДВ "Трест "Дніпроводбуд" перебуває земельна ділянка площею 3,1534 га призначена для обслуговування виробничої бази по АДРЕСА_1 , відповідно до копії державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ДП №001577, виданого Лобойківською сільською радою (114-116 т.1).

Місцевим судом встановлено, що земельна ділянка, що перебуває у користуванні відповідача, має паркан із залізобетонних плит. 15.04.2020 дві залізобетонні плити даного паркану впали та пошкодили металеві труби. Зазначені обставини визнані сторонами, що підтверджується письмовими матеріалами справи, поясненнями сторін у судовому засіданні.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки, складеного 11.10.2021 року відділом земельних ресурсів та екологічних питань, містобудування та архітектури Петриківської селищної ради, зокрема, місце розриву газопроводу знаходиться на сусідній земельній ділянці з кадастровим номером 1223781700:03:008:0028, яка належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_2 та знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 ; за інформацією гр. ОСОБА_2 газопровід не використовувався більше 20 років. Суміжною земельною ділянкою з місцем пошкодження газопроводу є земельна ділянка, яка надана відповідачу; між відповідними земельними ділянками встановлена огорожа сітка-рабиця. На час складанняакту газопровідзнаходиться взанедбаному стані,наявні ознакифізичного зносу газопроводу, за відсутності ознак пошкодження будь-якими іншими конструкціями. Жодних відновлювальних робіт не здійснено (а.с. 97-98 т.1).

Позивачем представлено висновок експерта Бихно Марини Володимирівни №46-21, складеного 17.08.2021 року з питань судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого комерційна пропозиція, складена ПП «ГазСервісПлюс», загальною вартістю 449892,84 грн за порядком складання при залученні бюджетних коштів не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» Національний стандарт України. Експертом складений дефектний акт, локальний кошторис та Підсумкова відомість ресурсів по об`єкту «Реконструкцію існуючого газопроводу в АДРЕСА_1 », у відповідності до діючого законодавства, а саме ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» Національний стандарт України (а.с. 68-75 т.1).

Згідно змісту висновку експерта Бихно Марини Володимирівни №46-21, складеного 17.08.2021 року, на вирішення експертизи було поставлене наступне питання: 1. Чи відповідає комерційна пропозиція з реконструкції та ремонту існуючого газопроводу в АДРЕСА_1 ПП «ГазСервісПлюс» за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності? Інших питань для проведення експертизи поставлено не було.

Відповідно до листа Кам`янського відділення AT «Дніпропетровськгаз» від 07.03.2023 року, у товариства відсутня будь-яка документація відносно газопроводу, проведеного вздовж паркану, розташованого на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_1 ; у базіданих AT«Дніпропетровськгаз» відсутнійоб`єктза адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 211 зворот т.1).

За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Окрім того, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає до відшкодування у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина особи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги завданням йому шкоди через пошкодження належного йому газопроводу, який знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 та підведений до виробничо-адміністративної будівлі, що знаходиться за цією ж адресою.

У пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494, (тут і надалі у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) дано визначення термінам, зокрема:

газові мережі внутрішнього газопостачання газові мережі від місця/точки приєднання об`єкта або земельної ділянки замовника до його газових приладів (пристроїв) включно або до системи газоспоживання третіх осіб (замовників, споживачів);

газові мережі зовнішнього газопостачання газові мережі від місця забезпечення потужності до місця/точки приєднання об`єкта або земельної ділянки замовника;

власник це юридична особа, або фізична особа, або фізична особа - підприємець, яка на законних підставах володіє та користується об`єктом, зокрема газовими мережами або об`єктом газорозподільної системи;

межа балансової належності точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання-передача природного газу;

межа експлуатаційної відповідальності сторін точка розмежування газових мереж за ознакою договірних зобов`язань з експлуатації окремих ділянок або елементів, яка встановлюється на межі балансової належності або за згодою сторін в іншій точці газових мереж.

Згідно пункту 1 глави 5 розділу III вказаного вище Кодексу, межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Межа балансовоїналежності визначаєтьсяза ознакамиправа власностіна газовімережі чиокремі їїелементи.Межа експлуатаційноївідповідальності встановлюєтьсяна межібалансової належності,але задомовленістю сторінможе незбігатися змежею балансовоїналежності,про щомає бутизазначено вакті розмежуваннябалансової належностіта експлуатаційноївідповідальності сторін(пункт1глави 5розділу IIIКодексу газорозподільнихсистем).

За положеннями частин першої та другої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивачем не представлено належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження розміру спричиненої йому матеріальної шкоди у звязку із падінням двох плит паркану.

За положеннями статті 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У висновку експерта Бихно М.В. №46-21 від 17.08.2021 року за результатами проведення будівельно-технічного дослідження розглядалось питання відповідності комерційної пропозиції ПП ГазСервісПлюс з реконструкції таремонту газопроводу вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Експертом визначено обєкт дослідження - надана документація.Експертне дослідження по напрямкувизначення фактичнихобємів непроводилось.

Експертне дослідження щодо встановлення розміру заподіяної позивачу майнової шкоди (з урахуванням, зокрема, коефіцієнту зносу конструкцій) у звязку із падінням двох плит паркану, експертом Бихно М.В. не проводилось; відповідне питання для проведення експертизи не ставилось. Викладене підтверджується змістом висновку судового експерта Бихно Марини Володимирівни №46-21, складеного 17.08.2021 року.

Відповідно до зазначених вище доказів, на час падіння двох плит паркану, газопровід за адресою по АДРЕСА_1 в експлуатацію не введений, знаходиться у занедбаному стані, має ознаки фізичного зносу.

Колегія наголошує, що, відповідно до листа Кам`янського відділення AT «Дніпропетровськгаз» від 07.03.2023 року, у товариства відсутня будь-яка документація відносно газопроводу, проведеного вздовж паркану, розташованого на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_1 ; у базіданих AT«Дніпропетровськгаз» відсутнійоб`єктза адресою: АДРЕСА_1 (а.с.211зворот т.1).

Крім того, позивачем не представлено суду погодженого акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем.

Доказів на підтвердження розміру спричиненої позивачу матеріальної шкоди, у зв`язку із частковим падінням паркану (двох плит) 15 квітня 2020 року, позивачем не надано; клопотань про витребування доказів судом, зокрема, про призначення відповідної судової експертизи - позивачем не заявлено.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги обґрунтування позовних вимог, що викладене у позовній заяві, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з Дочірнього підприємства «Пересувна механізована колона №43» ТДВ "Трест "Дніпроводбуд" на користь ОСОБА_1 збитків у розмірі 446248,40 грн. у звязку з пошкодженням газопроводу.

Безпідставними є обґрунтування апеляційної скарги, що встановлення факту падіння паркану на металеву трубу є достатнім для задоволення позову, адже газопровід являє собою споруду зі щільно з`єднаних між собою труб, яка підлягає проектуванню, будівництву та веденню в експлуатацію згідно з вимогами чинних нормативних документів з подальшим погодженням меж балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Колегія наголошує, що до падіння двох плит паркану газопровід перебував у занедбаному стані, з ознаками фізичного зносу; доказів введення газопроводу в експлуатацію (до падіння двох плит паркану) позивачем не надано; доказів наявності у власності позивача придатного до експлуатації газопроводу, станом на час падіння двох плат паркану, суду не надано, клопотання про витребування відповідних доказів судом позивачем не заявлено.

Клопотання про призначення судової експертизи для встановлення розміру матеріальної шкоди у звязку із падінням двох плит паркану не заявлене, що підтверджується матеріалами справи.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування йому майнової шкоди задоволенню не підлягають, тому похідні вимоги про відшкодування інфляційного збільшення суми боргу з відшкодування завданих збитків і 3% річних також задоволенню не підлягають.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовані завдання цієї шкоди внаслідок заподіяння позивачу майнової шкоди, що є недоведеним, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року є законним та обґрунтованим і підлягає залишенню без змін.

За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

До матеріалівсправи напідтвердження понесенихвідповідачем судовихвитрат напрофесійну правничудопомогу долученокопію ордеруна наданняправничої (правової)допомоги від02.12.2022року (а.с.160т.1),копію договору№054-кпро наданняправової допомогивід 22.11.2022 року, укладеного між відповідачем та адвокатом Беззубкіним С.М.; копію акту приймання передачі наданих послуг від 05.05.2023 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3424 (а.с. 7-9 т.2).

Згідно змісту акту приймання передачі наданих послуг від 05.05.2023 року, сторони узгодили надання відповідачу професійних правничих послуг щодо захисту інтересів в Петриківському районному суді Дніпропетровської області по справі №187/1313/20, загальною вартістю 20000,00 грн. (а.с. 9 т.2).

При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом Беззубкіним С.М. у даній справі в суді першої інстанції, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, адвокат Беззубкін С.М. подав до суду першої інстанції письмові пояснення (а.с. 161-162 т.1), відзив на позовну заяву (а.с. 208-210 т.1), склав адвокатський запит (а.с. 210-211 зворот т.1), подав фототаблицю металевої труби (а.с. 163-164, 213-217 т.1), приймав участь в судових засіданням місцевого суду, що підтверджується протоколами судових засідань.

Щодо подання клопотання про приєднання доказів, то надання таких послуг не підтверджується матеріалами справи.

Крім того, направлення поштовим відправленням до суду та позивачу всіх процесуальних документів, яка зазначена в погодженому акті, не є самостійною послугою з надання професійної правничої допомоги, а входить до вартості складання та подання відповідного процесуального документу до суду, який буде долучений до матеріалів справи.

Верховний Суд вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

В суді першої інстанції ОСОБА_1 заперечував щодостягнення судовихвитрат напрофесійну правничудопомогу,зазначив,зокрема,про завищенийїх розмірта просивзменшити таківитрати до1000,0грн.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги часткове доведення виконаних адвокатом Беззубкіним С.М. робіт з професійної правничої допомоги відповідачу в суді першої інстанції; враховуючи відсутність детального погодинного розрахунку наданих послуг із зазначенням вартості кожної послуги окремо; беручи до уваги складність справи, ціну позову, суб`єктний склад учасників справи, зокрема, що позивач має інвалідність ІІ групи з народження, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 09.06.2015 (а.с. 11 т.1), - колегія дійшла висновку, що понесені Дочірнім підприємством«Пересувна механізованаколона №43»ТДВ "Трест"Дніпроводбуд" судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у доведеному розмірі не відповідають вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягають зменшенню та стягненню з позивача у розмірі 6000,00 грн.

Колегія звертає також увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Такі висновки відповідають також правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №6122131 св 19).

Отже, додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року підлягає зміні в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користьДочірнього підприємства«Пересувна механізованаколона №43»ТДВ "Трест"Дніпроводбуд"судових витрат з 20000,00 грн., на 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а додаткове рішення підлягає зміні в частині розміру стягнутих судових витрат.

Колегія звертає увагу, що позивач, за наявності підстав, не позбавлений можливості, на захист своїх прав та законних інтересів, звернутись до суду з іншим позовом, за іншого обґрунтування.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року залишити без змін.

Додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 накористь Дочірньогопідприємства «Пересувнамеханізована колона№43»Товариства здодатковою відповідальністю"Трест"Дніпроводбуд"судових витрат змінити з 20000,00 грн., на 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова