Постанова

від 04.09.2023 по справі 537/6562/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/6562/21 Номер провадження 22-ц/814/3374/23Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря: Ракович Д.Г.,

за участі: представника третьої особи Лашка С.С.,

розглянувшив м.Полтаві цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

треті особи: Вільна профспілка Південної залізниці

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 28 березня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Хіневича В.І. в м.Кременчуці зі складанням повного тексту 31 березня 2023 року,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з даним позовом. Зазначала, що вона з 08.09.2019 року працювала на посаді фельдшера пункту охорони здоров`я вокзалу станції Кременчук виробничого підрозділу Вокзалу станції Полтава-Південна філії «Вокзальна компанія» та виробничого підрозділу «Вагонне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

30.06.2021 року їй було вручене попередження про наступне з 30.08.2021 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Однак вважала, що роботодавець всупереч ст. 49-2 КЗпП України не врахував її переважне право на залишення на роботі.

Посилаласяна те,що вАТ «Українськазалізниця» вонапрацювала на різних посадах з 2008 року, на її утриманні знаходиться мати, якій 75 років і донька, яка продовжує навчання, вона є єдиним членом сім`ї із самостійним заробітком.

03.09.2021 року вона вдруге отримала попередження, в якому зазначалось, що дата запланованого звільнення за скороченням перенесена.

Між тим, вона свої професійні обов`язки виконувала до 23.11.2021 року, коли прийшовши на роботу до пункту охорони здоров`я станції Кременчук, вона виявила, що її кабінет опечатаний.

Наказом по особовому складу Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2 філії «Центр охорони здоров`я» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 26.10.2021 року №792/ос її було звільнено із займаної посади за п.1 ст. 40 КзПП України.

Посилаючись на вище наведене, просила визнати незаконним та скасувати наказ по особовому складу Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2 філії «Центр охорони здоров`я» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 26.10.2021 року №792/ос про її звільнення за п.1 ст. 40 КзПП України з посади фельдшер пункту охорони здоров`я вокзалу станції Кременчук виробничого підрозділу Вокзалу станції Полтава-Південна філії «Вокзальна компанія» та виробничого підрозділу «Вагонне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та поновити її на роботі з дня її звільнення.

Зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, по вині роботодавця з урахуванням що година її праці коштує 42,99 грн.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 28 березня 2023 року відмовлено в задоволенні позовних вимог

Рішення суду мотивовано не доведенням позовних вимог.

Рішення оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував те, що вона була прийнята на 0,5 ставки фельдшера пункту охорони здоров`я, окрім вокзалу станції Кременчук, також у виробничий підрозділ «Локомотивного депо», однак після скорочення їй не пропонували продовжувати роботу в цій структурі.

Запис в трудовій книжці, зроблений у вересні 2020 року, вчинений ситуаційно та не професійно і про них вона довідалась тільки після отримання трудової книжки.

Вказувала, що суд також не дав належної оцінки недотриманню відповідачем положень Галузевої угоди щодо забезпечення трудових прав працівників, змісту другого попередження про звільнення, не дослідив наявність у неї переважного права на залишення на роботі.

Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першоїінстанції вірновстановлено тавбачається зматеріалів справи,що 08.10.2019 наказом №524-ОС від 03.10.2019 року ОСОБА_1 була прийнята на 0,5 посади фельдшера Пункту охорони здоров`я Вокзалу станції Кременчук виробничого підрозділу Полтавська дирекція залізничних перевезень та ВП «Вагонне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» та 0,5 посади фельдшера здоров`я пункту ВП «Локомотивне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

За наказом №475-ОС від 01.09.2020 року ОСОБА_1 була переведена фельдшером Пункту охорони здоров`я Вокзалу станції Кременчук виробничого підрозділу Полтавська дирекція залізничних перевезень та виконавчого підрозділу «Вагонне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

01.01.2021 року, у зв`язку зі змінами в штатному розписі Пункт охорони здоров`я вокзалу станції Кременчук виробничого підрозділу «Полтавська дирекція залізничних перевезень» та виконавчого підрозділу «Вагонне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» вважати Пунктом охорони здоров`я вокзалу станції Кременчук виробничого підрозділу вокзал станції Полтава-Південна філії «Вокзальна компанія» та виробничого підрозділу «Вагонне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

На підставі наказу № 792-ОС від 26.10.2021 року позивач звільнена у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що роботодавець при звільненні її з роботи в порушення норм трудового законодавства, не отримав згоди на звільнення у Вільної профспілки Південної залізниці, членом якої вона є, а також не врахував її переважне право на залишення на роботі.

Районний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки встановив, що роботодавець дотримав порядок і процедуру звільнення позивача за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другоїстатті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно достатті 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 331/8965/15-ц (провадження № 61-11385св18), від 25 лютого 2020 року у справі № 310/9675/18 (провадження № 61-21148св19).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було виконано вимоги ст. 49-2 КЗпП України, щодо персонального попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

Так, листом попередженням Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2 філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» від 30.06.2021 року № ХКЛ ЗТ №2-10/1264, ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, та її майбутнє звільнення із займаної посади 20.08.2021 року згідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, а листом Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2 філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» від 03.09.2021 року № ХКЛ ЗТ №2-10/1743/26, ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення, а саме, що у зв`язку із виробничою необхідністю дата запланованого вивільнення з займаної посади за скороченням перенесена, відповідно до вимог чинного законодавства України.

На даних попередженнях маються підписи про їх отримання ОСОБА_1 30.06.2021 року та відповідно 03.09.2021 року.

Доводи апеляційної скарги, щодо того що позивачу не було запропоновано вакантних посад спростовується матеріалами справи.

Відповідно до актів від 30.06.2021 року (т.2 а.с. 62,) від 03.09.2021 року (т.2 а.с. 65), складених комісією працівників Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2 філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця», ОСОБА_1 була ознайомлена з переліком вакантних посад, від подальшого працевлаштування на яких відмовилась, пояснивши тим, що має намір працевлаштуватися тільки в м.Кременчуці.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач була прийнята на 0,5 ставки фельдшера пункту охорони здоров`я, окрім вокзалу станції Кременчук, також у виробничий підрозділ «Локомотивного депо», однак після скорочення їй не пропонували продовжувати роботу в цій структурі.

Так, відповідно до написаної власноручно позивачем заяви від 20.08.2020 року, ОСОБА_1 просила перевести її з 0,5 посади фельдшера Пункту охорони здоров`я вокзалу ст.Кременчук і 0,5 посади фельдшера Здоровпункту Локомотивне депо Кременчук на 1,0 вакантної посади фельдшера Пункту охорони здоров`я вокзалу станції Кременчук з 01.09.2020 року.

Отже, необгрунтованими є твердження апеляційної скарги про вчинення в трудовій книжці позивача записів щодо її переведення, як ситуаційних та не професійних, так як вони спростовується вищенаведеною заявою, яка особисто подана та підписана позивачем, яку також під розпис ознайомили із змістом наказу № 475ос від 01.09.2020 року про переведення ОСОБА_1 фельдшером Пункту охорони здоров`я вокзалу станції Кременчук.

Апеляційний суд критично відноситься щодо посилань в апеляційній скарзі на порушення норм трудового законодавства при звільненні працівника щодо не отримання згоди на звільнення у Вільної профспілки Південної залізниці, членом якої є ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбаченихпунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації),2-5,7 статті 40іпунктами 2і3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворенаідієна підприємстві, і членом якої є працівник.

Однак профспілкова організація Вільна профспілка Південної залізниці не діє на підприємстві Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2 філії «Центр охорони здоров`я» акціонерного товариства «Українська залізниця», а тому відсутній обов`язок відповідача отримувати згоду на звільнення позивача в зазначеній профспілковій організації, аніж в той, яка утворена і діє в медичному об`єднанні.

Разом з тим, судом першої інстанції в ході розгляду даної справи було запитано згоду щодо можливості звільнення ОСОБА_1 у Вільної профспілки Південної залізниці, яка такої згоди не налада.

Даючи оцінку вказаному рішенню профспілкового органу, районний суд визнав його необгрунтованим, оскільки це рішення не містить належного правового обгрунтування незаконності звільнення позивача.

Даний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній, зокрема в постанові від 08.09.2018 року у справі № 265/6850/16.

Щодо твердження скарги про не врахування при звільненні ОСОБА_1 її переважного права на залишення на посаді колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише певна їх частина.

Встановивши, що наказом Філії «Центр охорони здоров`я» від 19.05.2021 року був затверджений новий штатний розпис Харківській клінічній лікарні на залізничному транспорті №2 філії «Центр охорони здоров`я» акціонерного товариства «Українська залізниця», зокрема, всі пункти охорони здоров`я і здоровпункти, в тому числі і пункт охорони здоров`я вокзалу станції Кременчук виробничого підрозділу вокзал станції Полтава-Південна філії «Вокзальна компанія» та виробничого підрозділу «Вагонне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (всі посади), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що передбачене статтею 42 КЗпП України переважне право позивача на залишення на роботі не могло бути реалізоване. Тому доводи апеляційної скарги щодо переважного права позивача на залишення на роботі є неприйнятними.

Вказаний висновокузгоджується зпозицією Верховногосуду,викладеною впостанові від03червня 2020року всправі № 757/32634/16-ц.

Інші доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволенння

Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 28 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.09.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна