Ухвала

від 07.09.2023 по справі 464/5476/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/5476/23

пр.№ 2-з/464/82/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.

при секретарі судових засідань БРИНОШ А.Я.

з участю представника заявника - ОСОБА_1

представника заінтересованої особи - СВИСТОВИЧ Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за заявою

ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Першої приватної броварні для людей як для себе», з участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМ-ЛТД ГРУПП» про стягнення боргу,

в с т а н о в и в :

17 серпня 2023 року до Сихівського районного суду м.Львова поступила позовна заява ОСОБА_4 до ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня для людей як для себе!» про стягнення заборгованості за договором поставки №П-2903-АПП, укладеним між ТОВ «Агропром-ЛТД Групп» та ТОВ ТВК «Перша приватна броварня для людей як для себе!», укладеного 29 березня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно згаданого договору поставки ТОВ «Агропром-ЛТД Групп» доставило окремими партіями олію соняшникову нерафіновану, з насіння врожаю 2020 року, а відповідач зобов`язався оплатити в порядку та на умовах, визначених Договором, кожну партію товару. 29 березня 2021 року між товариствами укладено Додаток №1 до Договору, за яким сторони обумовили купівлю олії соняшникової сирої, нерафінової розміром 1250,000 тон +-10%, загальна ціна за тону товару складає 46800 грн., а загальна вартість товару 58500000 грн., з зазначенням строку поставки до 30 квітня 2021 року. 16 квітня 2021 року ТОВ «Агропром-ЛТД Групп» здійснило поставку відповідачу 1250,000 тон на загальну суму 58500000 грн., однак ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня для людей як для себе!» здійснило оплату товару за отриманий товар в загальній сумі 4210000 грн. у відповідності до умов договору, останнім днем оплати товару є 07 січня 2022 року, тому станом на день звернення до суду існує заборгованість у розмірі 54290000 грн. У мотивах позову наведено обрахунок на основну суму боргу інфляційних витрат та подвійної облікової ставки: 54290000 грн. сума заборгованості, 17159866 грн. 38 коп. інфляційне збільшення, 36744661 грн. 92 коп. штрафних санкцій, 2610382 грн. 19 коп. 3% річних, загальна сума заборгованості складає 110804910 грн. 49 коп.

17 липня 2023 року між ТОВ «Агропром ЛТД Групп» та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги №17/07, відповідно до умов якого, первісний кредитор ТОВ «Агропром-ЛТД Групп» відступає новому кредитору ОСОБА_4 право вимоги, належне первісному кредитору, а саме, за договором Поставки №П-2903-АПП від 29 березня 2021 року. У відповідності до Договору про відступлення права вимоги ОСОБА_4 повністю одержує право вимагати від ТОВ ТВК «Перша приватна броварня для людей як для себе!» належного виконання зобов`язання за договором поставки від 29 березня 2021 року у сумі 54290000 грн. Крім того, просить стягнути судові витрати, а саме, 13420 грн. сплаченого судового збору, 25000 грн. витрат за надання правової допомоги.

Ухвалою суду від 22 серпня 2023 року відкрито загальне позовне провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 30 серпня 2023 року та залучено до участі у справі ТОВ «Агропром ЛТД Групп», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 31 серпня 2023 року (описка в даті, правильною необхідно вважати 30 серпня 2023 року) за клопотанням представника відповідача директора ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня для людей як для себе!» Амбарцумяна Г. відкладено підготовче судове засідання до 13 вересня 2023 року.

06 вересня 2023 року на адресу суду поступила заява ОСОБА_4 про забезпечення позову у даній цивільній справі, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать ТОВ ТВК «Перша приватна броварня для людей як для себе!» та все рухоме та нерухоме майно, а саме:

-об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 232288046101, будівлю цеху розливу літ Н-1, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 3102,2 кв.м, що по АДРЕСА_1 (іпотека);

-об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 12861918250, квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 50,7 кв. м (іпотека);

-об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 5828703, будівлі тваринницької ферми №2, що в с.Звенигород урочище Вали-2 Львівської області, загальною площею 3078,2 кв.м (іпотека);

-об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 692186618250, логістичний центр та склад готової продукції, що по АДРЕСА_3 , загальною площею 4610,1 кв.м (іпотека);

-об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 217667346101, земельна ділянка з кадастровим номером 46101368800:02:005:0256, загальною площею 1,9547 га, що по АДРЕСА_1 (іпотека);

-об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 9493518250, цілісний майновий комплекс, що по АДРЕСА_4 (іпотека);

-об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 25718150, будівля складу літ «Ф-2», що по АДРЕСА_1 , загальною площею, 553,3 кв.м.

В обґрунтуваннявимог заявипокликається нате,що загальнасума заборгованостіє достатньовеликою,невжиття заходівщодо накладенняарешту нарухоме танерухоме майнота грошовісуми,що належать ТзОВТВК «Першаприватна броварнядля людей якдля себе!»може ускладнитичи зробитинеможливим виконаннярішення суду.

У відповідності до ч.1,4 ст.153 ЦПК України судом призначено розгляд заяви про забезпечення позову у цивільній справі в судовому засіданні на 07 вересня 2023 року, з викликом сторін.

Представник заявника ОСОБА_5 в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, заяву підтримав, просив таку задоволити, покликаючись на мотиви, викладені у такій.

Представник заінтересованої особи відповідача у справі Свистович Ю.П. заяву про забезпечення позову заперечила, просила у задоволенні такої відмовити, з підстав, викладених у запереченні. До заперечення надала докази мільйонних оборотів товариства, кількість працівників, яким виплачується щомісячна заробітна плата. Просила у задоволенні заяви відмовити, оскільки товариство має щомісячні мільйонні обороти, сплачує по 20 мільйонів щомісячно податків та виплачує заробітні плати. Дану заяву розцінюють, як втручання у господарську діяльність товариства з метою створення штучних перешкод. Крім того доповнила, що ними готується заперечення позовних вимог на спростування наявної заборгованості. Щодо об`єктів нерухомості, на які представник заявника просить накласти арешт та як знаходяться у м.Радомишль Житомирської області, то такі належать на праві приватної власності не товариству, а заставодавцям, які поручились своїм майном.

Заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали заяви та оглянувши цивільну справу, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 149ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 ст.150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

В порушення п.5 ч.1 ст.151 ЦПК України, позивачем не зазначено ціну позову, про забезпечення якого просить.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч.1,5,6,7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що зняходяться на рахунках відповідача у банківських установах, рухоме майно, та нерухоме майно, що знаходиться в іпотеках банків.

До матеріалів заяви подано витяги з реєстрів на нерухоме майно, що належить ТОВ ТВК «Перша приватна броварня для людей як для себе!».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист абопоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати ,що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, -навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або без підставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

У п.4 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову»№9від 22грудня 2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказав, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Крім того, у постанові від 08 травня 2019 року у справі №487/7097/18 Верховний Суд вказав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих, наприклад, на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Так, матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті , а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених вимог.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Разом зтим,за такихумов вжиттязаходів забезпеченняпозову можебути спрямованена обмеженняправ,свобод таінтересів невизначеногокола осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така позиція також неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема 17 червня 2022 у постанові №908/2382/21.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи те, що заявником не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість невиконання чи утруднення виконання судового рішення без підтвердження його доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову та ефективність способу забезпечення позову для упередження порушення та відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Суд зазначає, що поняття арешту майна, про застосування якого зазначено заявником у заяві про забезпечення позову, включає в себе не лише володіння та розпорядження власністю, а і безпосередньо стосується позбавлення особи можливості користуватися своєю власністю.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

З огляду на викладене вище, оцінюючи пояснення сторін та наведені докази, суд констатує не доведеність заявником підстав для забезпечення позову, у обраний ним спосіб, та відсутності обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.149-155,157,353,354 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Першої приватної броварні для людей як для себе», з участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМ-ЛТД ГРУПП» про стягнення боргу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали виготовлено 07 вересня 2023 року.

СУДДЯ О.А.БЕСПАЛЬОК