Ухвала

від 06.09.2023 по справі 380/17276/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

06 вересня 2023 рокусправа № 380/17276/23Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. при розгляді у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справи за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Фонду державного майна України, третя особа без права самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство охорони здоров`я України та зобов`язання вчинити дії.

В с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати бездіяльність Фонду державного майна України стосовно не розгляду заяви про звільнення за власним бажанням від 15.05.2023 р. та не видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади тимчасово виконуючого обов`язки директора Львівського державного підприємства «Оптово-роздрібний магазин «Медтехніка №1» протиправною;

- зобов`язати Фонд державного майна видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади тимчасово виконуючого обов`язки директора Львівського державного підприємства «Оптово-роздрібний магазин «Медтехніка №1» з 04.07.2023 р.

- зобов`язати Фонд державного майна України подати до уповноваженого суб`єкта державної реєстрації заяву про виключення відомостей про ОСОБА_1 як керівника Львівського державного підприємства «Оптово-роздрібний магазин «Медтехніка №1» із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2023 позивач подала на ім`я керівника Фонду державного майна України ОСОБА_2 , яка зареєстрована від 19.06.2023 р. вх.№16/24383 - заяву про звільнення з посади т.в.о. директора Львівського державного підприємства «Оптово-роздрібний магазин «Медтехніка» №1» за статтею 38 КЗпП за власним бажанням з 04.07.2023 р. Вказує, що із порушенням встановленої процедури та строків заяву про звільнення не розглянуто та не видано наказ про звільнення. Вважає, що суб`єкта владних повноважень вчинив протиправну бездіяльність.

Ухвалою від 31.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Запропоновано відповідачеві подати відомості щодо віднесення посади позивача до посад державної слжби, копію трудової книжки позивача, відомості про прийняття позивачем присяги державного службовця тощо для вирішення питання про пов`язаність спору із проходженням публічної служби.

Від відповідача 25.08.2023 надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Обґрунтовуючи подане клопотання, відповідач зазначає, що посада директора Львівського державного підприємства «Оптово-роздрібного магазину «Медтехніка №1» не є посадою державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень, а робота на ній не належить до службової (публічної) діяльності. Зазначає, що наявність у спірних правовідносинах відповідача - Фонду державного майна України не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить спір публічно-правовим, оскільки позивач не проходив публічну службу, а в спірних правовідносинах Фонд державного майна України відносно нього не виконує функцій суб`єкта владних повноважень, а фактично є роботодавцем у трудових відносинах. Тому Фонд вважає, оскільки робота позивача на посаді директора державного підприємства Львівського державного підприємства «Оптово- роздрібного магазину «Медтехніка №1» не є публічною службою, у даній справі відсутній спір з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацом 2 пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Судом встановлено з матеріалів справи, що відповідно до наказу Державного українського підприємства «Полімед» «Про звільнення з посади директора Львівського державного підприємства оптово-роздрібного магазину «Медтехніка №1» Кочмар Я.О.» від 12.03.1997 р. №19-ОС на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків директора Львівського державного підприємства «Оптово-роздрібного магазину «Медтехніка» №1», тимчасово.

Наказом Львівського державного підприємства «Оптово-роздрібний магазин «Медтехніка №1» від 17.03.1997 р. №22А ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора магазину.

Згідно Акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу Львівського державного підприємства «Оптово-роздрібний магазин «Медтехніка» №1» (ЄДРПОУ 20794522) із сфери управління Міністерства охорони здоров`я України передано до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 р. №683-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності».

15.05.2023 позивач подала Фонду державного майна заяву про звільнення з посади т.в.о. директора Львівського державного підприємства «Оптово-роздрібний магазин «Медтехніка» №1» за статтею 38 КЗпП за власним бажанням з 04.07.2023, яка зареєстрована від 19.06.2023 р. вх.№16/24383.

Пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Наведене свідчить, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу».

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з пунктом 15 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.

Вказана позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №814/2514/17 (провадження № 11-1472апп18).

З урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що посада позивача не відноситься до публічної служби, оскільки не пов`язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Крім того, посада директора Львівського державного підприємства «Оптово-роздрібний магазин «Медтехніка №1» не є посадою державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень, а робота на ній не належить до службової (публічної) діяльності.

Наявність у спірних правовідносинах відповідача - Фонду державного майна України не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить спір публічно-правовим, оскільки позивач не проходив публічну службу, а в спірних правовідносинах Фонду державного майна України відносно нього не виконує функцій суб`єкта владних повноважень, а фактично є роботодавцем у трудових відносинах.

Отже, оскільки робота ОСОБА_1 на посаді директора Львівського державного підприємства «Оптово-роздрібний магазин «Медтехніка №1» не є публічною службою, у даній справі відсутній спір з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до статті 3 цього Кодексу законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду при вирішенні справи №205/4196/18 за позовом звільненого з посади директора ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у своїй постанові від 15.09.2020 зробила наступні висновки щодо застосування норм права.

"53. До юрисдикції господарського суду за пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України належать спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень).

54. За правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України."

Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 при вирішенні справи №205/4196/18 вказує на те, що з огляду на те, що позивач оскаржує його звільнення з посади директора за пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, а не за пунктом 5 частини першої статті 41 цього кодексу, спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Таким чином у будь-якому випадку наявність трудового спору з керівником державного підприємства з приводу його звільнення чи відсторонення від посади виключає можливість вирішення цього спору адміністративним судом.

Враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а стосується трудових відносин і має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання представника Фонд державного майна України про закриття провадження у даній справі.

Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, оскільки, даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що провадження у справі №380/17276/23 підлягає закриттю, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, судовий збір, сплачений позивачем відповідно до квитанції № 32528798800007399246 від 25.07.2023 в сумі 1073,60 грн підлягає поверненню.

Керуючись ст. 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Провадження у справі № 380/17276/23 а позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Фонду державного майна України, третя особа без права самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство охорони здоров`я України та зобов`язання вчинити дії закрити.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ІПН: НОМЕР_1 ) з державного бюджету сплачений судовий збір відповідно до квитанції № 32528798800007399246 від 25.07.2023 в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні, 60 копійок).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддями.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 06.09.2023.

СуддяКоморний Олександр Ігорович