Рішення

від 30.08.2023 по справі 520/18176/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2023 р. № 520/18176/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко Ю.А.,

представника позивача - Паркулаб А.В.,

представника відповідача - Красникової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕНЕРГО" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

У С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати протиправними і скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000298/2 від 09.06.2023; №UA807000/2023/000250/2 від 13.06.2023; №UA807000/2023/000253/2 від 26.06.2023; стягнути з Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕНЕРГО» судові витрати в розмірі 38561 (тридцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 03 копійки, з яких 30000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу адвоката, 6161,03 грн сума сплаченого судового збору, 2400,00 грн витрати на перекладача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті спірних рішень, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому дії Харківської митниці при здійсненні спірних митних оформлень вважає законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим заперечує проти задоволення позовних вимог.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому вказав на те, що митним органом при здійсненні коригування не було враховано належним чином відмінності у комерційних умовах та умовах поставки порівняних декларацій, не було зроблено відповідних пояснень, що робить визначену митним органом митну вартість товарів необґрунтованою.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом щодо обставин спірних правовідносин встановлено, що між ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» (Покупець) та Asif Rice Mills (Пакистан) укладено контракт № ARM/UKR/509 від 06.09.2021, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купляє товар : Пакистанський довгозернистий білий рис. Умови поставки: CIF, порт м. Констанца Румунія , згідно Інкотермс 2010., згідно додаткової угоди № 3 від 05.04.22р.

Згідно Інкотермс 2010 за умовами поставки CIF вартість пакування, маркування, митного оформлення на території продавця, навантаження і доставки в поіменний пункт доставки покладається на продавця.

В межах вказаного контракту позивач імпортував наступні товари.

Пакистанський довгозернистий білий рис IRRI-6, у кількості 27 т., загальною вартістю 13662.00 доларів США згідно інвойсу № ARM/ROU/1719/1/2 від 13.04.2023. Вказаний товар був заявлений до митного оформлення у Харківській митниці згідно митної декларації № 23UA807200006894U2 від 09.06.2023. Разом з митною декларацією були подані: контракт, доповнення до контракту, інвойс, коносамент, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних витрат, експортна митна декларація, сертифікат якості, фітосанітарний сертифікат, сертифікат про походження товару, прайс лист виробника товару. Митна вартість була визначена за першим методом (ціною контракту) у розмірі 14660.00 доларів США. Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач вказав у позові, що ним не було надано додаткових документів зв`язку з неконкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначенням конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

09.06.2023 ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000311 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA807000/2023/000298/2 від 09.06.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість товару у розмірі 27810.00 доларів США. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Товар було випущено в обіг за митною декларацією № 23UA807200006917U0 від 09.06.2023. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів суми митних платежів до сплати збільшились на 24043.86 грн ввізного мита та 100984.19 грн. ПДВ.

Пакистанський довгозернистий білий рис IRRI-6, у кількості 27 т., загальною вартістю 13662.00 доларів США згідно інвойсу № ARM/ROU/1719/1/3 від 13.04.2023. Вказаний товар був заявлений до митного оформлення у Харківській митниці згідно митної декларації № 23UA807200007008U3 від 13.06.2023. Разом з митною декларацією були подані: контракт, доповнення до контракту, інвойс, коносамент, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних витрат, експортна митна декларація, сертифікат якості, фітосанітарний сертифікат, сертифікат про походження товару, прайс лист виробника товару. Митна вартість була визначена за першим методом (ціною контракту) у розмірі 14660.00 доларів США. Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач вказав у позові, що ним не було надано додаткових документів зв`язку з неконкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначенням конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

13.06.2023 ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000317 від 13.06.23 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA807000/2023/000250/2 від 13.06.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість товару у розмірі 27810.00 доларів США. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Товар було випущено в обіг за митною декларацією № 23UA807200007066U2 від 13.06.2023. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів суми митних платежів до сплати збільшились на 24043.86 грн ввізного мита та 100984.19 грн. ПДВ.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕНЕРГО» та SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED (Продавець) укладено контракт № 1 від 08.08.2018, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купляє товар : Індійський рис повністю обрушений, про парений, відполірований, 5% битих зерен, відсортований, довгозерний із співвідношенням довжини і ширини 3 (довжина 5,4м м, ширина 1,8мм). Згідно додаткової угоди умови поставки вказуються в інвойсі.

Товар поставлявся згідно інвойсу № SAEX/2273/670 від 18.03.2023 та був заявлений до митного оформлення у Харківській митниці згідно митної декларації № 23UA807200007772U1 від 26.06.2023. Разом з митною декларацією були подані: контракт, доповнення до контракту, інвойс, коносамент, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних витрат, експортна митна декларація, сертифікат якості, фітосанітарний сертифікат, сертифікат про походження товару, прайс лист виробника товару. Митна вартість була визначена за першим методом (ціною контракту) у розмірі 27380.41 доларів США. Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач вказав у позові, що ним не було надано додаткових документів зв`язку з неконкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначенням конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

26.06.2023 ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000349 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000253/2 від 26.06.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість товару у розмірі 55080.00 доларів США. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано 6 (резервний) метод визначення митної вартості.

Товар було випущено в обіг за митною декларацією № 23UA807200007804U5 від 27.06.2023. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів суми митних платежів до сплати збільшились на 50646.75 грн ввізного мита та 212716.36 грн. ПДВ.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Виходячи з приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів, або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 3 ст. 53 МК України.

Харківською митницею розпочато процедуру консультацій із позивачем шляхом формування повідомлення про необхідність надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Дослідивши повідомлення митного органу про необхідність надання додаткових документів, копія якого наявна в матеріалах справи, суд констатує, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Суд вважає, що надання декларантом додаткових документів за сформованим митним органом переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

З повідомлення митного органу про надання додаткових документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю, та яким чином ці недоліки можливо усунути.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 по справі №820/2014/17, в якій Верховний Суд вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості, свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів».

За таких обставин є аргументованою правова позиція позивача про те, що через зазначення у запитах про надання додаткових документів всіх документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, спотвореним було право позивача отримати вичерпну інформацію щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у декларації вартістю.

Суд зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, відповідачем відмовлено позивачеві у здійсненні митного оформлення товарів відповідно до заявленої митної вартості, та прийнято рішення про її коригування, у графі 33 якого митний орган вказав, що митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст.: 54, 55, 57, 58, 59, 60, 62, 63 Митного кодексу України через: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості.

Щодо розбіжностей у документах, поданих до митного оформлення, покладених в основу спірного рішення про коригування митної вартості, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

З приводу твердження відповідача про невключення у склад транспортних витрат навантажувально розвантажувально витрат, судом встановлено наступне.

Згідно додаткової угоди № 3 від 05.04.2022 до контракту № ARM/UKR/509 від 06.09.2021, умови поставки CIF (Одеса) були змінені на CIF (Констанца). Товар був доставлений згідно інвойсів № ARM/ROU/1719/1/2 від 13.04.2023 та № ARM/ROU/1719/1/3 від 13.04.2023 та коносаменту № MEDUPV742721 від 13.04.2023 з м. Карачі (Пакистан) до м. Констанца (Румунія), де був завантажений на судно згідно коносаменту № CMCNDIZM10/04 від 31.05.2023 та був відправлений до кінцевого пункту призначення м. Одеса (Україна).

Згідно міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2010, умови поставки CIF (Cost, Insurance, Freight) передбачають обов`язок продавця доставити товар на борт судна у визначеному порту та нести усі витрати, пов`язані із виконанням цього обов`язку, зокрема витрати з транспортування товару до порту та навантаження його на борт судна.

Таким чином, навантажувально розвантажувальні витрати у порту м. Карачі (Пакистан) вже включені у вартість товару згідно інвойсів № ARM/ROU/1719/1/2 від 13.04.2023 та № ARM/ROU/1719/1/3 від 13.04.2023 та входять таким чином до складу митної вартості, задекларованої позивачем.

Щодо витрат з перевантаження товару у порті м. Констанца (Румунія), то вони виділені в окрему складову транспортно експедиційних послуг згідно рахунку на оплату № 639 від 24.05.2023 року, виданому на підставі генерального договору транспортного експедирування № 1601-24 від 16.01.2023, укладеному між ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» та ТОВ «СУПРАМАРІН» (Експедитор). Під порядковим номером « 2» у даному рахунку вказана складова послуг з експедирування під назвою «Компенсація вартості послуг з організації перевалки вантажів в порту Констанца, Румунія MSMU2632610, MEDU2034487, TEMU5159372», вартість якої становить 13603.53 грн. без ПДВ, яка була включена до складу митної вартості, задекларованої позивачем.

Таким чином, твердження відповідача про можливе невключення усіх складових транспортних витрат до розрахунку митної вартості та не доведеність правильності розрахунку транспортних витрат декларантом не підтверджується матеріалами справи, та не приймається судом до уваги як передбачена законом підстава для коригування митної вартості товарів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що твердженню митного органу про те, що у інвойсах вартість зазначена на умовах CIF Karachi, в той час як в митній декларації умови поставки вказані CIF Constanta варто надати наступну правову оцінку.

Згідно інвойсів № ARM/ROU/1719/1/2 від 13.04.2023 та № ARM/ROU/1719/1/3 від 13.04.2023, товар поставляється на умовах CIF. Дослідивши вказані інвойси суд констатує, що в обох інвойсах кінцевий пункт призначення товару зазначений в графі «PORT OF DISCHARGE» (Порт розвантаження) Constanta, Romania, що відповідає домовленості Сторін, викладеній в додатковій угоді № 3 від 05.04.2022 до контракту № ARM/UKR/509 від 06.09.2021. При оцінці відповідних обставин судом також враховано той факт, що позивачем надано до суду переклад вказаних інвойсів на українську мову, завірений печаткою агентства «Гольфстрім», з якого вбачається, що портом розвантаження є місто Констанца, Румунія. Підстав для розумного сумніву у достовірності цих документів у суду немає. Отже позиція відповідача про наявність обґрунтованих сумнівів у митній вартості з підстав розбіжності у пункті призначення у документах, поданих до митного оформлення, не підтверджується доказами по справі.

Поруч з тим суд вважає безпідставним твердження митного органу про зазначення у митній декларації країни відправлення умов поставки CIF, без зазначення кінцевого пункту призначення, оскільки пункт призначення м. Констанца, Румунія відображений у графі 27 експортної декларації, що підтверджується засвідченою копією декларації № KPPE-SB-202959-05-04-2023 від 14.04.2023, так і завіреним перекладом відповідної декларації на українську мову.

З приводу посилання митного органу на невідповідність платіжних інструкцій вимогам Постанови НБУ № 163 від 29.07.2022, суд прийшов до наступного висновку .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ч. 2 статті 9 цього ж Закону, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказуючи на неналежність платіжних доручень, наданих позивачем до митного оформлення, відповідач посилається на Постанову Національного Банку України № 163 від 29.07.2022, однак не вказує конкретного положення цієї постанови, якому, на думку митного органу, не відповідають платіжні документи.

Поруч з тим, судом встановлено, що платіжні доручення, надані у спірних випадках митного оформлення, містять усі обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті, передбачені Постановою НБУ № 216 від 28.07.2008 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, на підставі чого суд дійшов висновку про те, що платіжні доручення, надані до митного оформлення, є належними та допустимими доказами факту оплати вартості товару за контрактом № 1 від 08.08.2018.

Суд також приймає до уваги той факт, що позивачем надано до суду банківську виписку з рахунку ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» в АТ «ОТП БАНК», якими підтверджується факти здійснення оплати ввезеного товару та достовірність відомостей, що містять у платіжних документах, поданих до митного оформлення.

Окрім того відповідачем не подано до суду доказів, що позивачу було запропоновано надати саме платіжні документи з відміткою банківської установи, в разі наявності зауважень з боку митного органу до поданих документів, так само не надано доказів необхідності подання позивачем перекладу поданих документів.

З приводу посилання відповідача на висновок ДП УПЗІ № 839 від 07.06.2023, який на думку митного органу не підтвердив митну вартість, задекларовану позивачем, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За приписами ч. 2 3 статті 53 Митного кодексу України, подання документів до митного оформлення разом обмежується переліком з ч. 2 цієї статті, до якого входять: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів, або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 3 ст. 53 МК України.

З аналізу наведених статей митного законодавства випливає, що саме розбіжності в основних документах, поданих до митного оформлення, тобто в документах з переліку ч. 2 ст. 53 МК України, можуть бути підставою для обґрунтованого сумніву митного органу у митній вартості, якщо такі розбіжності стосуються числових значень складових митної вартості оцінюваних товарів. Натомість у даній справі митний орган посилається на розбіжність у висновку щодо вартісного рівня оцінюваних товарів, який не є основним документом з переліку ч. 2 ст. 53 МК України, тому відповідна розбіжність не може вважатися обґрунтованим сумнівом у задекларованій митній вартості.

Щодо посилання митного органу на ненадання декларантом договору перевезення та платіжного доручення про сплату послуг за перевезення, яке було покладене в основу рішення про коригування № UA807000/2023/000253/2 від 26.06.2023 суд дійшов наступних висновків.

На підтвердження розміру понесених транспортних витрат декларант надав до митного оформлення довідку про транспортні витрати № 2006 1 від 20.06.2023, яка міститься у матеріалах справи, була досліджена судом, та згідно якої, витрати позивача на транспортування товару становлять 132 393.50 грн.

Аналізуючи спірні правовідносини у даній справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у справі № 804/16553/14, у постанові від 31.05.2019 року, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.».

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсі).

Крім того, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому інші обставини можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

У постанові від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 Верховний суд вказав, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. Із наведеного випливає висновок, що виявлені митним органом розбіжності у документах, поданих до митного оформлення, є обґрунтованими тільки якщо останні спричинили неправильність визначення митної вартості товарів. Враховуючи наведене, суд вважає, що неможливість митного органу довести факт неправильного чи недостовірного розрахунку митної вартості декларантом спростовує обґрунтованість сумнівів митного органу.

Що стосується коригування митним органом митної вартості, заявленої декларантом, суд зауважує наступне.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів митних декларацій, ціна товару по яких взята за основу, та яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

Відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 року у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 року у справі № 804/7761/16.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.

Щодо зауважень митного органу про відсутність інформації щодо угод на ідентичні, подібні товари, суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить відомостей про те, яких саме відомостей не вистачає відповідачу, через які митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст.: 54, 55, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Митного кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що відповідачем не вказано належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а спірне рішення містить лише посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

З цього випливає, що відсутність належного обґрунтування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості позбавило позивача можливості будь-яким чином спростувати сумніви митниці в заявленій митній вартості.

Як встановлено судом, жодних розбіжностей чи неповних відомостей про складові митної вартості подані позивачем до митного оформлення документи не містять.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних рішень відповідача та наявність підстав для їх скасування разом з картками відмов в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Позивачем заявлено до відшкодування судові витрати у розмірі 38561 (тридцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 03 копійки, з яких 30000.00 грн. витрати на професійну правничу допомогу адвоката, 6161.03 грн. сума сплаченого судового збору, 2400.00 грн. витрати на перекладача.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір № 04/07-23 від 05.07.2023 про надання професійної правничої допомоги адвоката, укладений між ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» (Клієнт) і Адвокатським об`єднанням «ПАРКУЛАБ І ПАРТНЕРИ» в особі Паркулаба Андрія Володимировича (Виконавець), розрахунок суми вартості послуг за договором № 04/07-23 від 05.07.2023 про надання професійної правничої допомоги адвоката, акт виконаних робіт від 13.07.2023 за договором № 04/07-23 від 05.07.2023.

Предметом договору № 04/07-23 від 05.07.2023 про надання професійної правничої допомоги адвоката є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні за необхідності в суді першої і другої інстанції у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проденерго» до Харківської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000298/2 від 09.06.2023; № UA807000/2023/000250/2 від 13.06.2023; № UA807000/2023/000253/2 від 26.06.2023.

Розрахунком суми вартості послуг за договором № 04/07-23 від 05.07.2023 встановлено порядок обчислення гонорару Виконавця - фіксований розмір підчас підготовки позовної заяви і участі в провадженні в суді першої інстанції. Встановлено гонорар Виконавця у розмірі 30000 грн. підчас підготовки позовної заяви і провадження в суді першої інстанції.

Відповідно до акту виконаних робіт від 13.07.2023 за договором № 04/07-23 від 05.07.2023 за розрахунком суми вартості послуг за договором № 04/07-23 від 05.07.2023 Виконавець надав, а Клієнт прийняв наступні послуги: підготовка позовної заяви, відповіді на відзив (включає в себе первинний аналіз матеріалів справи; аналіз судової практики з аналогічних справ, аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи і використанням релевантної практики підчас підготовки позовної заяви; підготовка тексту позовної заяви; підготовка додатків до позовної заяви (в двох екземплярах), їх оформлення відповідно до процесуальних вимог). Вартість послуги становить 30 000 грн.

Повна розрахункова вартість послуги «Підготовка та участь в провадженні в суді першої інстанції» згідно рахунку фактури № 04/07-23 від 05.07.2023, виданого Виконавцем, була сплачена згідно платіжної інструкції № 72853 від 10.07.2023

Крім того, позивачем понесені судові витрати у зв`язку із залученням перекладача, розмір яких становить 2400.00 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 00GS-007027 від 08.08.2023, платіжним дорученням №74355 від 08.08.2023 та актом надання послуг № GS7027 від 08.08.2023.

Таким чином, спираючись на досліджені докази, а також беручи до уваги принцип обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на сплату послуг адвоката (правничу допомогу) до предмета спору, складності справи, суд вважає обґрунтованою суму для відшкодування витрат на правничу допомогу в цій справі в розмірі 15000,00 грн.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 6161,03 грн., а також витрати на перекладача у розмірі 2000.00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕНЕРГО" (вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 45, м. Харків, 61170, ЄДРПОУ 40093593) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000298/2 від 09.06.2023; №UA807000/2023/000250/2 від 13.06.2023; №UA807000/2023/000253/2 від 26.06.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕНЕРГО" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці судові витрати в загальному розмірі 23161,03 грн (двадцять три тисячі сто шістдесят одна гривня 03 копійки), з яких: 6161,03 грн - судовий збір, 15000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 2000,00 грн - витрати, пов`язані із залученням перекладача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.09.2023.

Суддя Д.А. Волошин