Постанова

від 18.03.2024 по справі 520/18176/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 р.Справа № 520/18176/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 07.09.23 року у справі № 520/18176/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проденерго"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕНЕРГО" (далі - позивач, ТОВ "ПРОДЕНЕРГО") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської митниці (далі відповідач, митниця), в якій просило:

- визнати протиправними і скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000298/2 від 09.06.2023; № UA807000/2023/000250/2 від 13.06.2023; № UA807000/2023/000253/2 від 26.06.2023;

- стягнути з Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕНЕРГО» судові витрати в розмірі 38561,03 грн, з яких 30000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу адвоката, 6161,03 грн сума сплаченого судового збору, 2400,00 грн витрати на перекладача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000298/2 від 09.06.2023; № UA807000/2023/000250/2 від 13.06.2023; № UA807000/2023/000253/2 від 26.06.2023.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕНЕРГО" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці судові витрати в загальному розмірі 23161,03 грн, з яких: 6161,03 грн - судовий збір, 15000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 2000,00 грн - витрати, пов`язані із залученням перекладача.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи, не застосував до спірних правовідносин приписи ст. 51, 52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 Митного кодексу України.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 15000 грн. під час провадження в суді апеляційної інстанції.

18.03.2024 представниками позивача та відповідача подані до суду заяви про розгляд справи без технічної фіксації судового засідання.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що між ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» (як Покупцем) та Asif Rice Mills (Пакистан) (як Продавцем) укладено контракт № ARM/UKR/509 від 06.09.2021, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купляє товар: пакистанський довгозернистий білий рис. Умови поставки: CIF, порт м. Констанца Румунія, згідно з Інкотермс 2010 (вартість пакування, маркування, митного оформлення на території продавця, навантаження і доставки пункт доставки покладається на продавця), з урахуванням умов додаткової угоди № 3 від 05.04.2022.

В межах указаного контракту позивач імпортував такі товари: пакистанський довгозернистий білий рис IRRI-6, у кількості 27 т., загальною вартістю 13662,00 доларів США згідно з інвойсом № ARM/ROU/1719/1/2 від 13.04.2023.

Указаний товар заявлений до митного оформлення у Харківській митниці згідно з митною декларацією № 23UA807200006894U2 від 09.06.2023. Разом з митною декларацією подані: контракт, доповнення до контракту, інвойс, коносамент, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних витрат, експортна митна декларація, сертифікат якості, фітосанітарний сертифікат, сертифікат про походження товару, прайс лист виробника товару. Митна вартість визначена за першим методом (ціною контракту) у розмірі 14660,00 доларів США. Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також через те, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач указав у позові, що ним не було надано додаткових документів у зв`язку із неконкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначенням конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

09.06.2023 ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA807000/2023/000298/2 від 09.06.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість товару у розмірі 27810,00 доларів США, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000311. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Товар випущено в обіг за митною декларацією № 23UA807200006917U0 від 09.06.2023. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів суми митних платежів до сплати збільшились на 24043,86 грн ввізного мита та 100984,19 грн ПДВ.

Також у межах цього контракту позивач імпортував пакистанський довгозернистий білий рис IRRI-6, у кількості 27 т., загальною вартістю 13662,00 доларів США згідно з інвойсом № ARM/ROU/1719/1/3 від 13.04.2023.

Указаний товар заявлений до митного оформлення у Харківській митниці згідно з митною декларацією № 23UA807200007008U3 від 13.06.2023. Разом з митною декларацією були подані: контракт, доповнення до контракту, інвойс, коносамент, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних витрат, експортна митна декларація, сертифікат якості, фітосанітарний сертифікат, сертифікат про походження товару, прайс лист виробника товару. Митна вартість була визначена за першим методом (ціною контракту) у розмірі 14660,00 доларів США. Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач зазначив у позові, що ним не було надано додаткових документів у зв`язку із неконкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначенням конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

13.06.2023 ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA807000/2023/000250/2 від 13.06.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість товару у розмірі 27810,00 доларів США, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000317 від 13.06.2023. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Товар було випущено в обіг за митною декларацією № 23UA807200007066U2 від 13.06.2023. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів суми митних платежів до сплати збільшились на 24043,86 грн ввізного мита та 100984,19 грн ПДВ.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕНЕРГО» (як Покупцем) та SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED (як Продавцем) укладено контракт № 1 від 08.08.2018, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купляє товар: індійський рис повністю обрушений, пропарений, відполірований, 5 % битих зерен, відсортований, довгозерний із співвідношенням довжини і ширини 3 (довжина 5,4м м, ширина 1,8мм), згідно з додаткової угоди умови поставки вказуються в інвойсі.

Товар поставлявся згідно з інвойсом № SAEX/2273/670 від 18.03.2023 та був заявлений до митного оформлення у Харківській митниці за митною декларацією № 23UA807200007772U1 від 26.06.2023. Разом з митною декларацією були подані: контракт, доповнення до контракту, інвойс, коносамент, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних витрат, експортна митна декларація, сертифікат якості, фітосанітарний сертифікат, сертифікат про походження товару, прайс лист виробника товару. Митна вартість була визначена за першим методом (ціною контракту) у розмірі 27380,41 доларів США. Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також через те, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач указав у позові, що ним не було надано додаткових документів у зв`язку із неконкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначенням конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

26.06.2023 ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000253/2 від 26.06.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість товару у розмірі 55080,00 доларів США, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000349. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано 6 (резервний) метод визначення митної вартості.

Товар було випущено в обіг за митною декларацією № 23UA807200007804U5 від 27.06.2023. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів суми митних платежів до сплати збільшились на 50646,75 грн ввізного мита та 212716,36 грн ПДВ.

Не погодившись з рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі Класифікатор документів).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:

4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно - інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання.

Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;

забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні наведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу зазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).

В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем відмовлено позивачеві у здійсненні митного оформлення товарів відповідно до заявленої митної вартості, та прийнято рішення про її коригування, у графі 33 якого митний орган вказав, що митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. 54, 55, 57, 58, 59, 60, 62, 63 Митного кодексу України через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також через те, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості.

Щодо розбіжностей у документах, поданих до митного оформлення, покладених в основу спірних рішень про коригування митної вартості, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з додатковою угодою № 3 від 05.04.2022 до контракту № ARM/UKR/509 від 06.09.2021 умови поставки CIF (Одеса) були змінені на CIF (Констанца). Товар був доставлений згідно з інвойсами № ARM/ROU/1719/1/2 від 13.04.2023 та № ARM/ROU/1719/1/3 від 13.04.2023 та коносаментом № MEDUPV742721 від 13.04.2023 з м. Карачі (Пакистан) до м. Констанца (Румунія), де був завантажений на судно згідно з коносаментом № CMCNDIZM10/04 від 31.05.2023 та відправлений до кінцевого пункту призначення м. Одеса (Україна).

Відповідно до міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2010 умови поставки CIF (Cost, Insurance, Freight) передбачають обов`язок продавця доставити товар на борт судна у визначеному порту та нести усі витрати, пов`язані із виконанням цього обов`язку, зокрема витрати з транспортування товару до порту та навантаження його на борт судна.

Отже навантажувально-розвантажувальні витрати у порту м. Карачі (Пакистан) вже включені у вартість товару згідно з інвойсами № ARM/ROU/1719/1/2 від 13.04.2023 та № ARM/ROU/1719/1/3 від 13.04.2023 та входять до складу митної вартості, задекларованої позивачем.

Щодо витрат з перевантаження товару у порті м. Констанца (Румунія), то вони виділені в окрему складову транспортноекспедиційних послуг згідно з рахунком на оплату № 639 від 24.05.2023, виданому на підставі генерального договору транспортного експедирування № 1601-24 від 16.01.2023, укладеному між ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» та ТОВ «СУПРАМАРІН» (Експедитор). Під порядковим номером «2» у такому рахунку вказана складова послуг з експедирування під назвою «Компенсація вартості послуг з організації перевалки вантажів в порту Констанца, Румунія MSMU2632610, MEDU2034487, TEMU5159372», вартість якої становить 13603,53 грн без ПДВ, яка була включена до складу митної вартості, задекларованої позивачем.

Отже твердження відповідача про можливе невключення всіх складових транспортних витрат до розрахунку митної вартості та недоведеність правильності розрахунку транспортних витрат декларантом не підтверджується матеріалами справи та не приймається судом до уваги як передбачена законом підстава для коригування митної вартості товарів.

При цьому щодо твердження митного органу про те, що у інвойсах вартість зазначена на умовах CIF Karachi, в той час як в митній декларації умови поставки вказані CIF Constanta, колегія суддів зазначає таке.

Так, згідно з інвойсами № ARM/ROU/1719/1/2 від 13.04.2023 та № ARM/ROU/1719/1/3 від 13.04.2023 товар поставлявся на умовах CIF.

Дослідивши вказані інвойси колегія суддів констатує, що в обох інвойсах кінцевий пункт призначення товару зазначений в графі «PORT OF DISCHARGE» (Порт розвантаження) Constanta, Romania, що відповідає домовленості Сторін, викладеній в додатковій угоді № 3 від 05.04.2022 до контракту № ARM/UKR/509 від 06.09.2021. При оцінці відповідних обставин судом також ураховано той факт, що позивачем надано до суду переклад указаних інвойсів на українську мову, завірений печаткою агентства «Гольфстрім», з якого вбачається, що портом розвантаження є місто Констанца, Румунія. Підстав для розумного сумніву у достовірності цих документів у суду немає.

Отже позиція відповідача про наявність обґрунтованих сумнівів у митній вартості з підстав розбіжності у пункті призначення у документах, поданих до митного оформлення, не підтверджується доказами у справі.

Разом з цим безпідставним є і твердження митного органу про зазначення у митній декларації країни відправлення умов поставки CIF без зазначення кінцевого пункту призначення, оскільки пункт призначення м. Констанца, Румунія відображений у графі 27 експортної декларації, що підтверджується як засвідченою копією декларації № KPPE-SB-202959-05-04-2023 від 14.04.2023, так і завіреним перекладом відповідної декларації на українську мову.

З приводу посилання митного органу на невідповідність платіжних інструкцій вимогам Постанови НБУ № 163 від 29.07.2022, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 2 статті 9 цього ж Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказуючи на неналежність платіжних доручень, наданих позивачем до митного оформлення, відповідач посилається на Постанову Національного Банку України № 163 від 29.07.2022, однак не вказує конкретного положення цієї постанови, якому, на думку митного органу, не відповідають платіжні документи.

Водночас судом установлено, що платіжні доручення, надані у спірних випадках митного оформлення, містять усі обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті, передбачені Постановою НБУ № 216 від 28.07.2008 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, на підставі чого суд дійшов висновку про те, що платіжні доручення, надані до митного оформлення, є належними та допустимими доказами факту оплати вартості товару за контрактом № 1 від 08.08.2018.

Колегія суддів також бере до уваги той факт, що позивачем надано до суду банківську виписку з рахунку ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» в АТ «ОТП БАНК», якими підтверджується факти здійснення оплати ввезеного товару та достовірність відомостей, що містять у платіжних документах, поданих до митного оформлення.

При цьому відповідачем не подано до суду доказів, що позивачу було запропоновано надати саме платіжні документи з відміткою банківської установи, в разі наявності зауважень з боку митного органу до поданих документів, так само не надано доказів необхідності подання позивачем перекладу поданих документів.

З приводу посилання відповідача на висновок ДП УПЗІ № 839 від 07.06.2023, який, на думку митного органу, не підтвердив митну вартість, задекларовану позивачем, колегія суддів звертає увагу на таке.

За приписами ч. 2, 3 статті 53 Митного кодексу України подання документів до митного оформлення разом обмежується за переліком ч. 2 цієї статті, до якого входять: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів, або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 3 ст. 53 МК України.

З аналізу наведених статей митного законодавства випливає, що саме розбіжності в основних документах, поданих до митного оформлення, тобто в документах з переліку ч. 2 ст. 53 МК України, можуть бути підставою для обґрунтованого сумніву митного органу у митній вартості, якщо такі розбіжності стосуються числових значень складових митної вартості оцінюваних товарів. Натомість у цій справі митний орган посилається на розбіжність у висновку щодо вартісного рівня оцінюваних товарів, який не є основним документом з переліку ч. 2 ст. 53 МК України, тому відповідна розбіжність не може вважатися обґрунтованим сумнівом у задекларованій митній вартості.

Щодо посилання митного органу на ненадання декларантом договору перевезення та платіжного доручення про сплату послуг за перевезення, яке було покладене в основу рішення про коригування № UA807000/2023/000253/2 від 26.06.2023, то колегія суддів зазначає, що надані позивачем до митного органу документи належним чином підтверджують вартість послуг з транспортування товару, придбаного позивачем.

Так, на підтвердження розміру понесених транспортних витрат декларант надав до митного оформлення довідку про транспортні витрати № 2006 1 від 20.06.2023, яка міститься у матеріалах справи та згідно з якою витрати позивача на транспортування товару становлять 132393,50 грн.

За висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь -якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що під час проходження процедури митного оформлення товарів згідно з митними деклараціями № 23UA807200006894U2 від 09.06.2023, № 23UA807200007008U3 від 13.06.2023, № 23UA807200007772U1 від 26.06.2023, позивачем до митного органу надано документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів, у зв`язку з чим, у відповідача були відсутні підстави для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю.

Як убачається з оскаржуваних рішень, коригування митної вартості придбаних позивачем товарів здійснено за другорядним (резервним) методом за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів митних декларацій, ціна товару по яких взята за основу, та яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, колегія суддів ураховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 8 лютого 2019 року у справі № 825/648/17, від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 року у справі № 804/7761/16, від 9 вересня 2020 року у справі № 400/3133/18.

Отже у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.

При цьому одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019 у справі № 820/636/17, від 21.01.2020 у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020 у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі № 826/13892/16 тощо).

Отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 826/16046/16.

Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, при цьому враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач у митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Щодо зауважень митного органу про відсутність інформації щодо угод на ідентичні, подібні товари, колегія суддів зазначає, що оскаржувані рішення не містять відомостей про те, яких саме відомостей не вистачає відповідачу, через які митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. 54, 55, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Митного кодексу України.

Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не вказано належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях, а спірні рішення містять лише посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Отже підстави для застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.

Відсутність належного обґрунтування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості позбавило позивача можливості будь-яким чином спростувати сумніви митниці в заявленій митній вартості.

Разом з цим подання до митного оформлення нових митних декларацій жодним чином не перешкоджає, не відміняє та не виключає права позивача на оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті ЕМД, прийнятих за первинно поданими митними деклараціями, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.05.2022 у справі № 520/3246/2020, від 03.11.2022 у справі №П/811/1614/16.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000298/2 від 09.06.2023; № UA807000/2023/000250/2 від 13.06.2023; № UA807000/2023/000253/2 від 26.06.2023, оскільки такі не відповідають критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України, є обґрунтованим і законним.

Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Розподіл судових витрат здійснено судом першої інстанції відповідно до положень статті 139 КАС України та стягнуто на користь ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці судові витрати в загальному розмірі 23161,03 грн, з яких: 6161,03 грн - судовий збір, 15000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 2000,00 грн - витрати, пов`язані із залученням перекладача.

Доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції в цій частині в апеляційній скарзі відповідачем не наведено.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Щодо стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правову допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції у сумі 15000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України).

Тобто суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числ,і через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат у суді апеляційної інстанції позивач надав договір № 04/07-23 від 05.07.2023 про надання професійної правничої допомоги адвоката, укладений між ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» (Клієнт) і Адвокатським об`єднанням «ПАРКУЛАБ І ПАРТНЕРИ» в особі Паркулаба Андрія Володимировича (Виконавець), акт прийому-передачі виконаних робіт від 29.02.2024 за договором № 04/07-23 від 05.07.2023.

Предметом договору № 04/07-23 від 05.07.2023 про надання професійної правничої допомоги адвоката є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні за необхідності в суді першої і другої інстанції у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проденерго» до Харківської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000298/2 від 09.06.2023; № UA807000/2023/000250/2 від 13.06.2023; № UA807000/2023/000253/2 від 26.06.2023.

Відповідно до акта виконаних робіт прийому-передачі виконаних робіт від 29.02.2024 за договором № 04/07-23 від 05.07.2023 Виконавець надав, а Клієнт прийняв такі послуги: аналіз рішення суду, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, підготовка і участь у судових засіданнях (за необхідності), усні і письмові консультації, складання процесуальних документів (клопотань, заяв тощо) за необхідності. Вартість послуги становить 15 000 грн.

Вартість наданих послуг сплачена позивачем у сумі 15000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 85264 від 27.02.2024.

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Дослідивши подані позивачем докази, колегія суддів зазначає, що в даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу позивачу в сумі 15 000,00 грн є суттєво завищеним та таким, що не є співмірним із складністю справи; з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки фактично під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції адвокатом надано послуги зі складення відзиву на апеляційну скаргу, який переважно дублює доводи, викладені у позовній заяві, і сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги за складання відзиву на апеляційну скаргу не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру.

Отже, ураховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів уважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги у суді апеляційної інстанції завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.

З огляду на викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, у сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі № 520/18176/23 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проденерго" (ЄДРПОУ 40093593) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 25.03.2024 року