Постанова
від 07.09.2023 по справі 520/11768/21
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.

07 вересня 2023 р. Справа № 520/11768/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумська митниця на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕЛЬ» до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В с т а н о в и в:

25.06.2021 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «МІНЕЛЬ» (далі ТОВ «МІНЕЛЬ») звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби (правонаступником якої є Сумська митниця, далі митний орган) про коригування митної вартості № UА807000/2021/000630/2 від 06.04.2021 року, та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807290/2021/00272.

Крім того, позивач просить вирішити питання щодо відшкодування на його користь судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при здійсненні митного оформлення ним для підтвердження митної вартості поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством, зокрема, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МК України). Однак, незважаючи на надані документи, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації. Рішенням про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/000630/2 від 06.04.2021 року відповідачем визначено більшу митну вартість товарів, на підставі резервного методу визначення митної вартості. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості позивачу відмовлено в прийнятті митної декларації і видано картку відмови в прийнятті митної декларації.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов митний орган вказує, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, відповідач зазначив, що декларанта було повідомлено, що на виконання вимог ст. 56 МК України та відповідно до вимог ст. 53 МК України у зв`язку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, а саме: договір (угоду, контракт) з третіми особами пов`язаний з договором угодою про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів. 05.04.2021 року декларантом було надіслано додаткові документи, попередні митні оформлення та 06.04.2021 року лист, в якому було зазначено про неможливість надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість та вимога щодо прийняття митницею рішення про коригування товарів. Таким чином, 06.04.2021 року було прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись ст. 54, 55, 60, 64 МК України підготовлено рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару від 06.04.2021 року № UА807000/2021/000630/2 за резервним методом. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено ЕМД UА807170/2021/7111597 від 26.03.2021 року, UА807170/2021/32038 від 23.07.2021 року, UА807170/2021/711561 від 25.03.2021 року.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач зазначив, що на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано копії: договору про надання правової допомоги № 25/03-01 від 23.03.2021 року; рахунок на оплату № 23 від 20.05.2021 року; акт надання послуг № 25 від 20.05.2021 року. Жоден з цих документів, не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом з відповідною калькуляцією вартості не надано.

Також, відповідач звернув увагу суду, що судом відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін, така складова правової допомоги, як участь у судових засіданнях адвокатом не буде надаватись і тому не підлягає компенсації. Отже, заявляючи вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., представником позивача порушено вимогу ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 року задоволені вимоги адміністративного позову ТОВ «МІНЕЛЬ».

Так, судовим рішенням, визнано протиправними та скасовано рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/000630/2 від 06.04.2021 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807290/2021/00272.

Судом проведений розподіл судових витрат стягнуто з Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «МІНЕЛЬ» витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 2270 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн

Судове рішення вмотивоване тим, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня. Проте, в порушення вказаної норми відповідачем в оскаржуваних рішеннях не обґрунтовано причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Сумською митницею подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Згідно із ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід частково скасувати, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.04.2020 року між компанією - нерезидентом ФХ «NAYІМ КІSНМІSН ВОG'LАRІ», (продавець) та ТОВ «МІНЕЛЬ» (покупець) укладено контракт № UZ-2020-04, згідно п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити покупцю сільськогосподарську продукцію, вирощену та вироблену в Республіці Узбекистан, а покупець зобов`язаний оплатити вартість товару в асортименті, кількості, ціні визначеній в Інвойсах, Рахунках- фактурах.

Постачання товару буде здійснюватися на умовах постачання згідно Інкотермс-2010. СРТ місто Суми (Україна) (п. 2.1 контракту № UZ-2020-04).

За умовами укладеного контракту до ТОВ «МІНЕЛЬ» постачальником ФХ «NAYІМ КІSНМІSН ВОG'LАRІ» складено рахунок-фактуру № 69/UZ від 29.03.2021 року на суму 19317,15 дол. США.

Відповідно до п. 4.1. контракту, оплата за товар проводиться на рахунок постачальника прямим банківським перерахунком в дол. США. Покупець зобов`язується здійснити 100% оплати, за партію товару, на протязі 120 банківських днів, з дня виставлення продавцем рахунку на оплату після відвантаження товару.

Відповідно Рахунку-фактурі № 69/UZ від 29.03.2021 року країна походження Республіка Узбекистан, умови поставки згідно договору ТОВ «МІНЕЛЬ» оплату за поставку товару здійснило шляхом передплати в розмірі 40 000.00 дол. США (платіжні доручення № 28 від 12.02.2021 року на суму 40 000,00 дол. США) згідно рахунку на попередню оплату № 49/UZ від 09.02.2021 року.

05.04.2021 року декларантом/представником ТОВ «МІНЕЛЬ» сформовано та направлено засобами електронного зв`язку до митного органу митну декларацію, яка того ж дня була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № UА807290/2021/007855 щодо оформлення товару, що надійшов в рамках зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу з ФХ «NAYІМ КІSНМІSН ВОG'LАRІ». Митна вартість визначена за першим методом (за ціною договору).

На підтвердження заявленої у митній декларації № UА807290/2021/007855 від 06.04.2021 року митної вартості товару, позивачем 06.04.2021 року до митного органу засобами електронного зв`язку надані наступні документи (графа 44 мінної декларації):

- 0380 рахунок-фактура № 69/UZ від 18.03.2021 року;

- 0730 автотранспортна накладна 0149941 від 29.03.2021 року;

- 0851 фітосанітарний сертифікат № 21080003177 від 29.03.2021 року;

- 0862 №69/UZ від 29.03.2021 року - Декларація про походження товару;

- 0952 книжка МДП (ТІR саrnеt) NХ/83505150 від 29.03.2021 року;

- 3001 банківський платіжний документ №28 від 12.02.2021 року;

- 3014 прейскурант (прайс-лист) виробника № 17 від 01.03.2021 року;

- 3016 висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 687 від 03.04. 2021 року;

- 4101 зовнішньоекономічний контракт № UZ-2020-04 від 14.04.2020 року;

- 4103 доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 7 від 14.04.2021 року;

- 4103 доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 8 від 27.01.2021 року;

- 4201 внутрішній договір (контракт) комісії № 6 від 14.04.2020 року;

- 4207 договір про надання послуг митного брокера № 6-12/20 від 21.12.2020 року;

- 5141 б/н від 29.03.2021 року (заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів);

- 5509 інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 6808867 від 05.04.2021 року;

- 7006 сертифікат про походження товару СТ 1 UZUА11003469 від 29.03.2021 року;

- 9610 копія митної декларації країни відправлення 18005/29.03.2021/006707 від 29.03.2021 року;

- 9000 відомості обліку витрат від 01.04.2021 року;

- 9000 заява від 05.04.2021 року;

- 9000 рахунок на попередню оплату від 09.02.2021 року;

- заява від 06.04.2021 року.

06.04.2021 року повідомлено позивача у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України про необхідність надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товарів.

На запит митного органу щодо необхідності надання документів, що підтверджують вартість товарів, задекларованих за МД UА807290/2021/007855 у відповідності до ст. ст. 52, 53, 54, 58 МК України, позивач листом б/н від 05.04.2021 року додатково надав відповідачу:

-експортна ВМД країни відправника № 18005 29.03.2021/ 006707 від 29.03.2021 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника № 17 від 01.03.2021 року;

- калькуляція вартості товарів від 01.04.2021 року;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 687 від 05.04.2021 року;

- банківський платіжний документ № 28 від 12.02.2021 року, що стосуються попередньої оплати імпортованого товару згідно рахунку на попередню оплату № 49/UZ від 09.02.2021 року;

- відомості щодо оформлення позивачем ідентичних товарів протягом 2021 року, за митними деклараціями UА807290/2021/003278 від 15.02.2021 року, UА807290/2021/002771 від 09.02.2021 року, UА807290/2021/001720 від 27.01.2021 року, UА807290/2021/006073 від 18.03.2021 року.

За результатами проведених консультацій 06.04.2021 року відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 807290/2021/00272 та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UА807000/2021/000630/2.

У вказаному рішенні (графа 33) митний орган зазначив наступну причину коригування:

«У відповідності до вимог п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 57 МК України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено в електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст. 54, 55, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 МК України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: згідно граф 7, 8 ДМВ взагалі невідомо на підставі яких документів (та як вони з`явились у розпорядженні ТОВ «МІНЕЛЬ»))було визначено митну вартість товарів 2, 4, 5, 7, 8, 9; в зовнішньоекономічному рахунку та в комерційній пропозиції не наведено умови поставки; митну вартість товарів 2, 4, 5, 7, 8, 9 визначено за резервним методом, тобто ТОВ «МІНЕЛЬ» не вважає надані документи (рахунок, угоду) достатніми та справжніми для підтвердження контрактної вартості товарів; згідно графи 20 митної декларації, яка подана до митного оформлення, у п. 2.1. контракту № UZ -2020-04 від 14.04.2020 року зазначені умови поставки СРТ Суми, що не відповідає умовам поставки СРТ Київ вказані у декларації країни відправлення і № 18005/26.03.2021./0005707; в CMR № 0149941 від 29.03.2021 року у графі місце розвантаження вантажу вказано м. Київ, проте по факту розвантаження вантажу здійснювалось на митному посту «Центральний» м. Суми; наданий додатково висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 687 від 05.04.2021 року взятий до уваги, але не прийнятий тому, що в ньому йдеться посилання на рахунок-фактуру № 57/ UZ від 06.03.2021 року, а до митного оформлення надано рахунок-фактуру № 69/ UZ від 29.03.2021 року; в платіжному дорученні № 28 від 12.02.2021 року в графі призначення платежу зазначений invoice # 49/UZ від 09/02.2021 року, який не надано тощо), а також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості; 2) не надано декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару; на матеріал та витрат, понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Джерелом інформації для даного рішення з врахуванням спрацювання ризику АСАУР є наявна в митному органі цінова інформація, що наявна в АСМО інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: товар 1) № UА100100/2021/711597 від 26.03.2021 року; товар 2) № UА100100/2021/711597 від 26.03.2021 року; товар 3) № UА100100/2021/711597 від 26.03.2021 року; товар 4) № UА100100/2021/711597 від 26.03.2021 року; товар 5) № UА401020/2020/32038 від 23.07.2020 року; товар 7) № UА100100/2021/711561 від 25.03.2021 року. При прийнятті даного рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.2015 року № 689. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним) у відповідності до ст. 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 1,60 $/кг; товар 2) 1,60 $/кг; товар 3) 1,16 $/кг; товар 4) 1,16 $/кг; товар 5) 1,76 $/кг; товар 7) 1,62 $/кг».

З метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам пов`язаним з простоєм, вищезазначений товар було випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією N UА807290/2021/008023 від 06.04.2021 зі сплатою митних платежів та податків у розмірі відповідно до рішення про коригування керуючись ст. 55 МК України. Позивачем було надмірно сплачено митні платежі через коригування у сумі 57471,37 грн.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України від 13.03.2012 року № 4495-VI.

Відповідно до пунктів 20, 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством, відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Статтею 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного ст. 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 та 6 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів щодо відомостей про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

За правилами ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8 визначені Порядком заповнення митних деклараційна бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651 (далі - Порядок № 651).

Відповідно до Порядку № 651 у графі 44 зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи: рахунок або інший документ, що визначає вартість товару; визначені пунктами 7-9 частини восьмої ст. 257 МК України; визначені п. 1-11 ч. 3 ст. 335 МК України; попередні рішення відповідно до ч. 4 ст. 23 МК України; документи про походження товару відповідно до ч. 2 ст. 43 МК України.

Відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії.

Як убачається з матеріалів справи, з митною декларацією № UА807290/2021/007855 від 06.04.2021 року ТОВ «МІНЕЛЬ» було надано, зокрема, наступні документи, зазначені в графі 44 МД: рахунок-фактура № 69/UZ від 18.03.2021 року; автотранспортна накладна 0149941 від 29.03.2021 року; фітосанітарний сертифікат № 21080003177 від 29.03.2021 року; №69/UZ від 29.03.2021 року - Декларація про походження товару; книжка МДП (ТІR саrnеt) NХ/83505150 від 29.03.2021 року; банківський платіжний документ №28 від 12.02.2021 року; прейскурант (прайс-лист) виробника № 17 від 01.03.2021 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 687 від 03.04. 2021 року; зовнішньоекономічний контракт № UZ-2020-04 від 14.04.2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 7 від 14.04.2021 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 8 від 27.01.2021 року; внутрішній договір (контракт) комісії № 6 від 14.04.2020 року; договір про надання послуг митного брокера № 6-12/20 від 21.12.2020 року; б/н від 29.03.2021 року (заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів); інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 6808867 від 05.04.2021 року; сертифікат про походження товару СТ 1 UZUА11003469 від 29.03.2021 року; копія митної декларації країни відправлення 18005/29.03.2021/006707 від 29.03.2021 року; відомості обліку витрат від 01.04.2021 року; заява від 05.04.2021 року; рахунок на попередню оплату від 09.02.2021 року; заява від 06.04.2021 року.

Також, на запит митного органу щодо необхідності надання документів, що підтверджують вартість товарів, задекларованих за МД UА807290/2021/007855 у відповідності до ст. ст. 52, 53, 54, 58 МК України, позивач листом б/н від 05.04.2021 року додатково надав відповідачу: експортна ВМД країни відправника № 18005 29.03.2021/ 006707 від 29.03.2021 року; прейскурант (прайс-лист) виробника № 17 від 01.03.2021 року; калькуляція вартості товарів від 01.04.2021 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 687 від 05.04.2021 року; банківський платіжний документ № 28 від 12.02.2021 року, що стосуються попередньої оплати імпортованого товару згідно рахунку на попередню оплату № 49/UZ від 09.02.2021 року; відомості щодо оформлення позивачем ідентичних товарів протягом 2021 року, за митними деклараціями UА807290/2021/003278 від 15.02.2021 року, UА807290/2021/002771 від 09.02.2021 року, UА807290/2021/001720 від 27.01.2021 року, UА807290/2021/006073 від 18.03.2021 року.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів (п.п. 1-3 ч. 5 ст. 54 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Згідно ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, запитування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість запитування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити конкретні документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Колегія суддів зазначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Згідно ч. 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом враховано правову позицію у подібних правовідносинах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України по справі № 805/778/13-а, яка викладена у постанові від 13.07.2016 року, в якій визначено, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, Судова палата зазначила про те, що наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Щодо тверджень митного органу стосовно того, що позивач в зовнішньоекономічному рахунку та в комерційній пропозиції не наведено умови поставки, колегія судів зазначає, що у рахунку-фактурі № 69/ UZ від 29.03.2021 року міститься вся необхідна інформація, зокрема, умови поставки зазначені «згідно контракту», а саме: відповідно п.2.1 зовнішньоекономічного контракту №-04 від 14.04.2020 року, копія якого надавалась митному органу під час митного оформлення товарів.

Також, у графі 33 оскаржуваного рішення митним органом зазначено, що Декларантом не надана (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; не надана (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; не надана (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на сплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загачених витрат у зв`язку і продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.

Між тим, ТОВ «МІНЕЛЬ» у своїй відповіді на запит щодо вирішення спірного питання правильності митної вартості вантажу звернув увагу митного органу, що дані товари систематично оформлюються ТОВ «МІНЕЛЬ» за рівнем митної вартості товарів, який відповідає першій заявленій митній вартості, та на підтвердження, надав відомості щодо оформлення позивачем ідентичних товарів протягом 2021 року, за митними деклараціями UА807290/2021/003278 від 15.02.2021 року; UА807290/2021/002771 від 09.02.2021 року; UА807290/2021/001720 від 27.01.2021 року; UА807290/2021/006073 від 18.03.2021 року.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на подібні товари, не відповідають фактичним обставинам справи.

Також у графі 33 митним органом зазначено, що згідно графи 20 митної декларації, яка подана до митного оформлення, у п.2.1, контракту UZ - 2020 - 04 від 14.04.2020 року зазначені умови поставки СРТ Суми, що не відповідав умовам поставки СРТ Київ вказані у декларації країни відправлення № 18005/ 29.03.2021./0005707.; в СМR № 0149941 від 29.03.2021 року у графі місце розвантаження вантажу вказано м. Київ, проте по факту розвантажування вантажу здійснювалось на митному посту «Центральний» м. Суми.

Однак, дана обставина взагалі ніяк не може впливати на заявлену позивачем митну вартість задекларованого товару, оскільки до офіційного тлумачення правил Інкотермс 2010 - умовам поставки СРТ Київ, визначає обов`язок постачальника, здійснити поставку товару до визначеного пункту призначення. Але ні в якому разі не визначає місце проходження митної очистки імпортуємого товару, тобто право вибору митного посту на якому буде здійснюватися митна очистка, залишається за покупцем, і ні як не може впливати на митну вартість товару.

Також, у спірному рішенні, відповідач зазначає, що наданий додатково висновок ДП "Укрпромзовнішексертиза" № 687 від 05.04.2021 року взятий до уваги, але не прийнятий тому, що в ньому йдеться посилання на рахунок - фактуру № 57/ UZ від 06.03.2021 року.

При цьому, висновок ДП "Укрпромзовнішексертиза" № 687 від 05.04.2021 року отриманий на аналогічний товар який раніше був оформлений ТОВ «МІНЕЛЬ» та який імпортується у відповідності до зовнішньоекономічного контракту № UZ - 2020 - 04 від 14.04.2020 року.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, оскільки не містить належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 року по справі № 816/1199/15-а визначив, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З матеріалів справи встановлено, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) позивачем було надано усі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України

При цьому, посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами, додатковими угодами до контракту. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента.

Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами.

Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами. Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що надані позивачем до митного оформлення документи передбачені умовами зовнішньоекономічного договору, за цими матеріалами вбачаються вартісні та кількісні характеристики товару, тобто відображають ціну, визначену підприємством у вигляді його митної вартості.

При цьому, відомості у цих матеріалах не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

У зв`язку із цим, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем необґрунтовано ті обставини, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у тому числі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за ціною договору та які призвели до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення про коригування митної вартості товарів.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування рішення про коригування митної вартості № UА807000/2021/000630/2 від 06.04.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807290/2021/00272.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, - на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.12.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Згідно з частиною першою ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною ж першою ст. 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов`язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За змістом частин сьомої, дев`ятої ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини шостої ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ста. 139 КАС України.

Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20, від 24.06.2021 року у справі № 520/12026/19 та від 03.12.2021 року у справі № 817/861/18, від 23.06.2022 року у справі № 640/9792/20.

Так, представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги були не співмірними зі складністю справи.

На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії договору про надання правничої (правової) допомоги № 25/03-01 від 25.03.2021 року, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням «Баранов і Бойченко Партнерс»; рахунок на оплату № 23 від 20.05.2021 року на суму 7000 грн.; акту надання послуг № 24 від 20.05.2021 року; попередній (орієнтовний) розрахунок витрат від 25.06.2021 року.

Згідно з п. 1.1. договору про надання правничої (правової) допомоги № 25/03-01 від 25.03.2021 року передбачено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Правнича (правова) допомога яка надається, зазначаються в рахунках та актах надання послуг.

Як вбачається з акту наданих послуг № 24 від 20.05.2021 року, виконавцем - адвокатським об`єднанням «Баранов і Бойченко Партнерс» позивачу надані послуги щодо оскарження в суді рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/000630/2 від 06.04.2021 року.

Згідно із рахунком на оплату від 20.05.2021 року № 23, оплата правової допомоги за послуги щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/000630/2 від 06.04.2021 року становить 7000 грн.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Так, ч. 4 ст. 134 КАС України визначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, колегія суддів дійшла висновку, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Крім того, ст. 134 КАС України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 134 КАС України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного ч. 5 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У цій справі представництво інтересів ТОВ «МІНЕЛЬ» здійснює адвокат Бойченко В.М., який є партнером АО «BB PARTNERS».

25.06.2021 року представником позивача адвокатом Бойченко В.М. підготовлений, підписаний та поданий до суду адміністративний позов до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Вказаний позов викладений на 10 сторінках та виготовлений у 1 екземплярі.

30.08.2021 року представником позивача адвокатом Бойченко В.М. підготовлена, підписана та подана до суду заява про участь в судовому засіданні 03.09.2021 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у задоволенні якої ухвалою суду від 03.09.2021 року відмовлено.

09.09.2021 року представником позивача адвокатом Бойченко В.М. підготовлена, підписана та подана до суду заява про участь в судовому засіданні 23.09.2021 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

13.10.2021 року представником позивача адвокатом Бойченко В.М. підготовлена, підписана та подана до суду заява про участь в судовому засіданні 22.10.2021 року о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 18.10.2021 року задоволена.

При цьому, відповідно до протоколів судового засідання від 17.08.2021 року, 03.09.2021 року під час розгляду справи сторони у судовому засіданні були відсутні, розгляд справи призначений на 23.09.2021 року був перенесений на 22.10.2021 року, протокол судового засідання від 22.10.2021 року в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що представник позивача жодного разу участі у судовому засіданні не приймав.

Відповідно до попереднього (орієнтованого) розрахунку витрат від 25.06.2021 року, витрати на правничу (правову) допомогу (в розрахунку 30% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про державний бюджет України 2021 рік» 660 грн. за одну годину роботи адвоката): зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції 1350 грн.; попереднє опрацювання матеріалів 1320 грн.; підготовка та подання до Харківського окружного адміністративного суду позовної заяви 2350 грн.; орієнтована кількість судових засідань (2) 1980 грн. (т. 1, а.с. 110)

У п. 269 рішення Європейський суд з прав людини від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ураховуючи викладене вище, фактичний обсяг виконаної роботи, а також те, що означена справа не відноситься до категорії справ значної складності, практика судів адміністративної юрисдикції у подібних правовідносинах є однозначною та численною, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 4000 грн.

Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення в частині, якою судом стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. скасуванню.

Інші доводи та заперечення учасників справи означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сумської митниці задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року скасувати в частині, якою судом стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕЛЬ» судові витрати у вигляді правничої допомоги в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц


Суд	Другий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	07.09.2023
Оприлюднено	11.09.2023
Номер документу	113306105
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Кухар М.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 07.09.2023 по справі 520/11768/21ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —520/11768/21

Постанова від 07.09.2023

Постанова
від 07.09.2023 по справі 520/11768/21
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД