Постанова

від 07.09.2023 по справі 520/3613/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Панов М.М.

07 вересня 2023 р. Справа № 520/3613/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою депутата Ізюмської міської ради 8 скликання Штейман Дениса Миколайовича на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року по справі за позовом депутата Ізюмської міської ради 8 скликання ОСОБА_1 до Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В с т а н о в и в:

15.02.2022 року позивач депутат Ізюмської міської ради 8 скликання ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Ізюмського міського голови № 126 від 27.03.2015 року «Про призначення ОСОБА_2 на посаду директора Ізюмської радіокомпанії «Радіо-Ізюм».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 позовна заява депутата Ізюмської міської ради 8 скликання ОСОБА_1 залишена без руху, позивачу надано термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважних причин його пропуску та вказати підстави для поновлення строку.

18.02.2022 року, на виконання вимог ухвали суду від 16.02.2022 року, до суду надійшла заява депутата Ізюмської міської ради 8 скликання Штейман Д.М. про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що про існування оскаржуваного розпорядження міського голови № 126 від 27.03.2015 року йому стало відомо лише 01.09.2021 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12021225320000112 від 04.03.2021 року, а відтак вважає, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року заяву про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення, позовна заява повернута позивачу з підстав, встановлених ч. 2 ст. 123 КАС України, оскільки судом визнані неповажними підстави, визначені позивачем в обґрунтування причин пропуску ним строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року, поновити строк звернення до адміністративного суду та відкрити провадження у справі № 520/3613/22.

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у заяві про поновлення строку звернення до суду.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Тобто публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Колегія суддів зазначає, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Такий правовий висновок закріплений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19).

У даному випадку призначення директора Ізюмської радіокомпанії «Радіо-Ізюм» не є публічно-правовими відносинами, оскільки не є пов`язаними з реалізацією публічної влади.

Зазначений спір є спором про право, а не спором між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, тому цей спір належить до цивільної юрисдикції, оскільки за змістом та характером спору, що є вирішальним під час віднесення справи до цивільної чи адміністративної юрисдикції, правовідносини між сторонами є трудовими.

Крім того, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм убачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, що пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону посадою державної служби є визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.02.2020 року у справі № 693/1140/16-ц, спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є розпорядження Ізюмського міського голови № 126 від 27.03.2015 року «Про призначення ОСОБА_2 на посаду директора Ізюмської радіокомпанії «Радіо-Ізюм».

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Ізюмської радіокомпанії «Радіо-Ізюм», ідентифікаційний код юридичної особи: 31165468, зокрема, організаційно-правова форма: комунальна організація (установа, заклад).

Зі змісту встановлених судом обставин та наведених приписів законодавства випливає, що посада директора Ізюмської радіокомпанії «Радіо-Ізюм» не є посадою державного (місцевого) органу та його апарату, а робота на ній не належить до публічної служби.

Отже, порушений позивачем спір, з огляду на суб`єктний склад сторін спору, має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На виконання ч. 1 ст. 239 КАС України суд роз`яснює позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, помилково розглянувши даний спір в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність частково задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду із закриттям провадження у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 238, 239, 292, 293, 308, 311, 313, 315, 319, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу депутата Ізюмської міської ради 8 скликання Штейман Дениса Миколайовича задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року по справі № 520/3613/22 скасувати.

Провадження у справі за позовом депутата Ізюмської міської ради 8 скликання Штейман Дениса Миколайовича до Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження закрити.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суд набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц