Постанова

від 07.09.2023 по справі 420/2645/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/2645/23Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Великодолинський завод ЗБК на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Великодолинський завод ЗБК до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 20 жовтня 2022 року за № 7375/15-32-07-06 про сплату штрафних фінансових санкцій у сумі 500000,00 грн., винесене на підставі акту перевірки від 30.09.2022 р. № 8184/15/21/РРО/00132012.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Великодолинський завод ЗБК» 28.10.2022 р. не погоджується з податковим повідомленням-рішення Головного управління ДПС України в Одеській області від 20 жовтня 2022 року за № 7375/15-32-07-06 про сплату штрафних фінансових санкцій у сумі 500000,00 грн., винесене на підставі акту перевірки від 30.09.2022 р. № 8184/15/21/РРО/00132012, дата реєстрації акту 03.10.2022 року, складений Головним управлінням ДПС в Одеській області ДПС України за результатами фактичної перевірки «Великодолинський завод ЗБК». Позивач заперечує щодо зазначеного в акті висновку про порушення ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» норми ст. 15 ЗУ № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за зберігання пального без наявності ліцензії, (пункт 3.1 акта) та зазначає, що з 04 серпня 2020 р. ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) терміном дії до 04 вересня 2025 р. Адреса місця зберігання - Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Залізнична, 113. ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» не заперечує факт придбання пального за накладними від 05.05.2020 року на загальну кількість пального 13905 л., від 02.07.2020 року на загальну кількість 5922,56 л., від 09.07. 2020 року на загальну кількість 11397,42 л. (у період до отримання ліцензії на право зберігання пального), однак зазначає, що придбання палива здійснювалось напряму в баки автотранспортних засобів, загальна кількість літражу баків автотранспортних засобів є достатньою для заправки закупленого палива. При цьому позивач зауважує, що не передбачена видача ліцензій на право зберігання пального на транспортний засіб, оскільки транспортний засіб не є місцем зберігання пального в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що наявність в графі «напрямок використання» цифри 0, говорить лише про неправильне заповнення акцизної накладної, так як такої цифри взагалі не передбачено законом, але жодним чином не підтверджує факт придбання пального для зберігання в акційних складах. Апелянт вказує, що за змістом частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію. Для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. В обгрунтування своєї правової позиції посилається на постанову Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 200/11016/20-а. Апелянт зазначає, що з 04 серпня 2020 р. ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) терміном дії до 04 вересня 2025 р. (т. 1 а.с.19). Адреса місця зберігання - Одеська область, Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Залізнична, 113. Відтак, висновок контролюючого органу, зроблений під час фактичної перевірки, про зберігання позивачем пального без отримання відповідної ліцензії не відповідає дійсності. Апелянт вказує, що не передбачена видача ліцензій на право зберігання пального на транспортний засіб, оскільки транспортний засіб не є місцем зберігання пального в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав жодної правої оцінки доводам позивача, про те, що 03.12.2020 року ГУ ДПС України вже проводило перевірку вищезазначених фактів, та з цією метою було зроблено запит від 03.12.2020 року. На цей запит позивачем було надано відповідь про наявні транспортні засоби. Жодних штрафних санкцій в 2020 році не накладалось. Крім того, вказує, що суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки доводам позивача щодо правомірності проведення перевірки.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано.

05 вересня 2023 року до суду від представника апелянта Кузнєцової Л.О. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому зазначає, що представник позивача бажає прийняти участь у розгляді апеляційної скарги, однак представник позивача не може прибути 07 вересня 2023 року у судове засідання, оскільки буде в іншому судовому засіданні в Господарському суді Одеської області, у зв`язку з чим просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів прийшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.09.2022 року уповноваженою особою заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області Валерієм Політило на підставі ст.20, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами і доповненнями) прийнято наказ від 21.09.2022 року №3320-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» (код згідно з ЄДРПОУ 00132012)» з 21.09.2022 року тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 21.09.2019 року - по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с. 59).

21.09.2022 року на підставі ст.20, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ Головним управлінням ДПС в Одеській області оформлено направлення №6887 та №6888 на проведення фактичної перевірки ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» тривалістю 10 діб (а.с. 60-61).

За результатами проведення фактичної перевірки ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» було складено 30.09.2022 року Акт (Довідка) фактичної перевірки №8184/15/21/РРО/00132012 (а.с. 62-65).

Відповідно до висновків акту перевірки №8184/15/21/РРО/00132012 від 30.09.2022 року, в ході проведення фактичної перевірки ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» встановлено: отримання та зберігання пального за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Залізнична, 113 без наявності ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). Паливо отримано від ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 32223787) відповідно акцизних накладних: №1105 від 09.07.2020 року (поставка у літрах, проведена до температури 15 градусах С - 11397,42 літра); № 141 від 02.07.2020 року (поставка у літрах, проведена до температури 15 градусах С - 5922,56 літра); №193 від 05.05.2020 року (поставка у літрах, проведена до температури 15 градусах С - 13905,22 літра), чим порушено вимоги ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

На підставі акту перевірки від 30.09.2022 року №8184/15/21/РРО/00132012, Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2022 року за № 7375/15-32-07-06 про застосування до ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» штрафних фінансових санкцій на суму 500000,00 грн. (а.с. 70).

Зазначене повідомлення рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від

28.12.2022 року за № 17752/6/99-00-06-03-02-06 в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2022 року № 7375/15-32-07-06, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» відповідає нормам чинного законодавства, підтверджується фактичними обставинами та є обґрунтованим. Відтак, доводи позивача наведені у позовній заяві не спростовують порушення, встановлені під час проведення фактичної перевірки та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з наказу від 21.09.2022 р. № 3320-п Про проведення фактичної перевірки ТОВ ВЕЛИКОДОЛИНСЬКИЙ ЗАВОД ЗБК (код згідно з ЄДРПОУ - 00132012), контролюючий орган посилається на положення п.п.80.2.2 п. 80.2 ст.80 ПК України як на підставу проведення перевірки (а.с. 59).

Колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16, від 22 квітня 2021 року у справі № 805/3809/16-а, від 03 листопада 2022 року у справі №320/8042/21.

Таким чином, перевірка позивача була проведена контролюючим органом за передбачених п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України підстав для її проведення, а відповідачем не було порушено вимог чинного податкового законодавства при проведенні такої перевірки та не допущено процедурних порушень її оформлення, що не спростовано позивачем жодними належними, допустимими та достатніми доказами.

Щодо обґрунтованості та наявності правових підстав для застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 20.10.2022 року № 7375/15-32-07-06, колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року

№ 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону № 481/95-ВР імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно з ч.8 ст. 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною тридцять другою статті 15 Закону України №481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право

зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою цієї статті.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону України №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема: зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак, Закон України №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі України №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

Закон України №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 року по справі №540/4291/20 застосував норми ст.ст. 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійсненнядіяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №200/11016/20-а.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в ході проведення фактичної перевірки ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» встановлено: отримання та зберігання пального за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Залізнична, 113 без наявності ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Паливо отримано від ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 32223787) відповідно акцизних накладних: №1105 від 09.07.2020 року (поставка у літрах, проведена до температури 15 градусах С - 11397,42 літра); № 141 від 02.07.2020 року (поставка у літрах, проведена до температури 15 градусах С - 5922,56 літра); №193 від 05.05.2020 року (поставка у літрах, проведена до температури 15 градусах С - 13905,22 літра), чим порушено вимоги ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

З 04 серпня 2020 року ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» вже мав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) терміном дії до 04 вересня 2025 року.

Відомость про об`єкти оподаткування платник податків ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» подана 23.09.2022 року на об`єкт оподаткування ємність для палива (право власності) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Залізнична, 113 в момент проведення фактичної перевірки. Також в об`єктах оподаткування у ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» значиться крамниця за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Залізнична, 113 заявка була подана 01.01.2012 року. Інших об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (рухомого та нерухомого майна) на обліку відсутні.

Разом з тим, як встановлено в ході проведення фактичної перевірки, ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» було отримано паливо від ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ відповідно акцизних накладних: №1105 від 09.07.2020 року (поставка у літрах, проведена до температури 15 градусах С - 11397,42 літра); № 141 від 02.07.2020 року (поставка у літрах, проведена до температури 15 градусах С - 5922,56 літра); №193 від 05.05.2020 року (поставка у літрах, проведена до температури 15 градусах С - 13905,22 літра), тобто у період до отримання ліцензії на право зберігання пального.

При цьому, ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» не заперечує придбання пального за накладними від 05.05.2020 року на загальну кількість пального 13905 л., від 02.07.2020 року на загальну кількість 5922,56 л., від 09.07. 2020 року на загальну кількість 11397,42 л., однак зазначає, що придбання палива здійснювалось напряму в баки автотранспортних засобів, загальна кількість літражу баків автотранспортних засобів є достатньою для заправки закупленого палива.

При цьому, згідно з частиною двадцять другою статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, відповідно наказу Міністерства фінансів України від 19.06.2019 року №262, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.2019 року за №753/33724 «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового» ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» на адресу ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» виписала та заповнила податкові накладні наступним образом: в графі коди операцій для складання в одному примірнику значиться цифра « 3» (реалізація пального суб`єкту господарювання не платнику); в графі умови оподаткування значиться цифра « 0» (у разі якщо оподатковуються на загальних підставах, значиться цифра « 0»); в напрямку використання значиться цифра « 0».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що якби ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» здійснювало розлив палива напряму в баки автотранспортних засобів - стояла б ознака цифра « 4» (реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним).

При цьому, як встановлено судом у ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» відсутні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та зареєстровані регістратори розрахункових операцій.

Зазначені обставини апелянтом не спростовано.

Також колегія суддів враховує факт того, що директору ТОВ «Великодолинський завод ЗБК» було надано запит в ході проведення перевірки 22.09.2022 року для надання документів, проте станом на 30.09.2022 року документи позивачем надані не були, чим порушено п.85.2ст.85 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ. При цьому, вказані порушення позивачем не спростовуються та не оскаржуються.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано відповідних доказів на спростування встановлених під час перевірки порушень товариства, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення рішення від 20 жовтня 2022 року за № 7375/15-32-07-06.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Великодолинський завод ЗБК залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик