Постанова

від 06.09.2023 по справі 320/11706/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11706/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Харченко С.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Тетяна 2011» до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Тетяна 2011» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у формі листа від 08.06.2021 № 23384/6/10-36-18-10;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у формі листа від 08.06.2021 № 23379/6/10-36-18-10;

- зобов`язати відповідача поновити позивача в реєстрі платників єдиного податку четвертої групи Державної податкової служби України з дати виключення з реєстру.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення, на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам Податкового кодексу України, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Фермерське господарство «Тетяна 2011» зареєстровано в якості юридичної особи 07.12.2011 та здійснює господарську діяльність, пов`язану з вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний вид діяльності), що підтверджується даними, наведеними у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 7-10).

22.02.2021 позивачем засобами електронного зв`язку направлено до контролюючого органу наступну податкову звітність:

- податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік;

- додаток №1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи;

- відомості про наявність земельних ділянок;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік.

Як вбачається з квитанцій № 2 від 22.02.2021 (а.с. 28-29), вказані документи доставлені до Головного управління ДПС у Київській області (Згурівський район) та прийняті контролюючим органом без зауважень.

Листом від 08.06.2021 № 23384/6/10-36-18-10 контролюючий орган повідомив позивача про те, що ним не дотримано вимог підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України в частині подання звітної податкової декларації з єдиного податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки до контролюючого органу за місцем їх розташування. За наведених обставин контролюючий орган вважає, що Фермерським господарством «Тетяна 2011» не підтверджено статус платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.

Крім того, в цей же день відповідачем сформовано повідомлення від 08.06.2021 № 23379/6/10-36-18-10 про невизнання податковою звітністю поданих позивачем: податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 22.02.2021, відомостей про наявність земельних ділянок від 22.02.2021, розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва від 22.02.2021. Як на підставу для прийняття цього рішення відповідач посилається на недостовірне зазначення позивачем визначеного пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкового реквізиту декларації - звітного (податкового) періоду, оскільки у вказаному платником податків звітному (податковому) періоді (2021 рік) він не перебуває в реєстрі платників єдиного податку четвертої групи.

Не погоджуючись із вказаними вище рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 14.09.2021 № 21014/6/99-00-18-04-03-06 (а.с. 34-37) скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08.06.2021 № 23384/6/10-36-18-10 та повідомлення від 08.06.2021 № 23379/6/10-36-18-10 - без змін.

Не погоджуючись із наведеними вище рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено безпідставність виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 та статті 291 Податкового кодексу України єдиний податок належить до місцевих податків, порядок справлення якого через механізм спрощеної системи оподаткування обліку і звітності регулюється главою 1 Розділу ХІV Податкового кодексу України.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

До четвертої групи платників єдиного податку в силу вимог пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу належать, зокрема, сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з пунктом 2921.1статті 2921 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку четвертої групи є календарний рік (абзац 1 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.8 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Підпунктом 298.8.7 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку четвертої групи можуть самостійно перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку іншої групи, або відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано відповідну заяву у порядку згідно з пунктом 298.2 статті 298 цього Кодексу, за умови сплати податку за поточний рік у розмірі, що розраховується виходячи з 25 відсотків річної суми податку за кожний квартал, протягом якого платник перебував на четвертій групі платників єдиного податку.

Відповідно до підпункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (пункт 299.2 статті 299 Податкового кодексу України).

Цією ж статтею передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з підстав, чітко окреслених пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що вже отриманий платником податків статус платника єдиного податку четвертої групи є безстроковим та може бути змінений:

- за ініціативою самого платника податків у разі переходу на ставку єдиного податку для платників іншої групи або у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, адміністрування яких виключає застосування спрощеної системи оподаткування обліку і звітності;

- за ініціативою самого контролюючого органу.

При цьому, в незалежності від суб`єкта такої ініціативи, виключення платника єдиного податку четвертої групи з реєстру здійснюється виключно за умови прийняття контролюючим органом відповідного рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку.

Так, в силу приписів пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу відбувається у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, Фермерське господарство «Тетяна 2011» було виключено відповідачем з реєстру платників єдиного податку четвертої групи.

При цьому підставою для виключення позивача з цього реєстру стали висновки контролюючого органу про непідтвердження позивачем набутого ним раніше статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік з огляду на неподання ним податкової звітності в порядку, передбаченому підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Разом із тим, у разі неподання платником єдиного податку четвертої групи податкової звітності, передбаченої підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, чинне законодавство визначає лише один механізм позбавлення суб`єкта господарювання такого статусу, а саме: прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення суб`єкта господарювання з реєстру платників єдиного податку відповідно до вимог підпункту 5 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

Отже, єдиним законним способом реалізації контролюючим органом владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, під час якої встановлено факт неможливості перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку) та, як наслідок прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 822/1676/18, 19.04.2019 у справі № 821/884/18 та 19.06.2020 у справі №822/758/17.

Разом із тим, відповідачем не надано суду будь-яких доказів проведення документальної перевірки позивача та прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що рішення відповідача, викладене у формі листа від 08.06.2021 №23384/6/10-36-18-10, не може вважатися рішенням про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи, що винесене у відповідності до вимог пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, оскільки не містить належного правового та нормативного обґрунтування, а формулювання відповідачем обставин правопорушення у вигляді «не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік» не слугує законною підставою для позбавлення платника цього статусу.

Водночас, саме на підставі наведеного вище рішення позивача було виключено з реєстру платників єдиного податку.

В силу вимог підпунктів 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Враховуючи, що рішенням відповідача від 08.06.2021 № 23384/6/10-36-18-10 безпідставно змінено правовий режим оподаткування господарської діяльності позивача, наявні підстави для визнання його протиправним та скасування, а також для зобов`язання відповідача поновити позивача в реєстрі платників єдиного податку четвертої групи Державної податкової служби України з дати виключення з реєстру.

В силу вимог пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Одним з обов`язкових реквізитів декларації є звітний (податковий) період, за який вона подається (пункт 48.3 статті 48 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких недоліків, що полягають у відсутності та/або недостовірності реквізитів податкової звітності, поданої позивачем 22.02.2021, відповідач за наслідками обробки цієї звітності 22.02.2021 не встановив.

Водночас, приймаючи у червні 2021 року рішення, яким не визнано подану ним звітність платника єдиного податку четвертої групи податковою, відповідач спирався на обставини виключення суб`єкта господарювання з реєстру платників єдиного податку.

Етап прийняття та реєстрації податкової звітності є формальним рівнем податкового контролю, під час якого контролюючий орган здійснює візуальну перевірку звітності та її аналіз за формальними ознаками.

При цьому підставою для невизнання такої звітності податковою є наявність таких дефектів її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Сам по собі факт виключення суб`єкта господарювання з реєстру платників єдиного податку не є належною підставою для невизнання поданої платником звітності податковою, у тому числі після прийняття та реєстрації цієї звітності контролюючим органом.

За таких обставин, враховуючи, що під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено безпідставність виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, рішення відповідача, викладене у формі листа від 08.06.2021 № 23379/6/10-36-18-10, також є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких

з