Ухвала

від 07.09.2023 по справі 400/4149/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 400/4149/20

адміністративне провадження № К/990/29546/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі №400/4149/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Миколаївської обласної прокуратури (далі - відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ № 971к від 15 вересня 2020 року про звільнення позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області та з органів прокуратури;

зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Миколаївської обласної прокуратури з 11 вересня 2020 року;

стягнути з Миколаївської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11 вересня 2020 року і до часу фактичного поновлення на роботі.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 змінено. Постановлено виключити із мотивувальної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі № 400/4149/20 висновок суду про неможливість поновлення позивача на іншій посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Миколаївської обласної прокуратури з підстав, наведених у постанові апеляційного суду. В решті рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі № 400/4149/20 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №400/4149/20 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року - залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 26 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Підставою звернення до Суду скаржник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктами 3, 4 частини другої, пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою його клопотання про витребування доказів та необґрунтовано відмовлено у задоволені клопотання про призначення судово-психологічної експертизи.

Якщо скаржник уважає, що судами необґрунтовано відхилено клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі скаржник має довести, що судами протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Водночас посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, не є достатньо обґрунтованим у взаємозв`язку обставин, на які скаржник посилається в обґрунтування такої підстави, із предметом доказування у справі, та причинно-наслідкового зв`язку із протиправністю оскаржуваних судових рішень.

Позивачем не доведено, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив поза увагою клопотання про витребування доказів, призначення судово-психологічної експертизи, а усі доводи побудовані лише на незгоді із прийнятими судовими рішеннями та переоцінкою доказів у справі, що не є належним обґрунтуванням такої підстави касаційного оскарження.

Щодо посилань скаржника на те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини справи на підставі недостовірних та недопустимих доказів, Суд вказує на таке.

Приписами частини першої статті 74 КАС України, визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Вказаним положенням встановлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.

Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.

Проте усупереч викладеному, касаційна скарга не містить необхідних обґрунтувань. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Щодо доводів касаційної скарги в частині безпідставності висновків суду апеляційної інстанції про не встановлення порушення норм процесуального права щодо розгляду справи за відсутності позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Так, Верховний Суд у постанові від 01 червня 2023 року скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції констатував ненадання оцінки П`ятим апеляційним адміністративним судом доводам позивача щодо розгляду справи без його участі.

Під час нового розгляду справи П`ятий апеляційний адміністративний суд перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права в цій частині, встановив таке.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2020 року о 11:30 год.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач був повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення останньому судової повістки.

Також, у зв`язку із ускладненням епідемічної ситуації щодо захворюваності на COVID-19 в місті Миколаєві, введенням відповідних карантинних заходів, у тому числі в Миколаївському окружному адміністративному суді, позивач 28 жовтня 2020 року подав суду заяву, в якій зазначив про відсутність заперечень щодо розгляду справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Судове засідання призначено на 02 грудня 2020 року о 10:00 год.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач був повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення останньому судової повістки.

Підсумовуючи суд попередньої інстанції дійшов висновку, що судовий розгляд справи відбувся за наявності відомостей про повідомлення учасника про дату, час і місце судового засідання та з урахуванням раніше поданої позивачем заяви про можливість здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження. А відтак, врахувавши висновки Верховного Суду, П`ятий апеляційний адміністративний суд надав таким обставинам оцінку.

Верховний Суд наголошує, що у цілому, більшість доводів касаційної скарги зводиться до недослідження судами наявних у матеріалах справи доказів або надання неправильної, як на думку скаржника, їм оцінки, що у свою чергу пов`язано з порушенням норм процесуального права, які відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень/рішення і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, Суд уважає наведені обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження, зокрема, стосовно наявності неіснуючих клопотань у справі, наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі №400/4149/20 повернути скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяО.А. Губська