Ухвала

від 08.09.2023 по справі 357/10751/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10751/23

Провадження № 2-о/357/346/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2023 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. оглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Білоцерківська районна держана нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Київ), Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Білоцерківська міська рада в особі старости села Храпачі Сирота Дмитро Романович, про встановлення факту родинних відносин та внесення змін у свідоцтва про народження дітей у частині по-батькові їх матері, -

В С Т А Н О В И В:

25.08.2023 заявники звернулися до суду з даною заявою, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, яка зареєстрована судом 04.09.2023, в якій просять встановити факт родинних відносин, а саме те, що матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно є - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та у свідоцтві про народження на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер реєстрового запису №11 від 15.02.1964, виданим Храпачівською сільською радою Білоцерківського району Київської області від 25.05.1964, серія V-УР, № 0434428, у свідоцтві про народження на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер реєстрового запису №15 від 01.04.1966, виданим Храпачівською сільською радою Білоцерківського району Київської області від 05.04.1966, серія НОМЕР_1 та у свідоцтві про народження на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер реєстрового запису №16 від 01.04.1966, виданим Храпачівською сільською радою Білоцерківського району Київської області від 05.04.1966, серія НОМЕР_2 , в частині запису по-батькові матір ОСОБА_5 замість « ОСОБА_6 » судом визнати, встановити і вважати правильним « ОСОБА_7 ».

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право (Постанова Верховного Суду №61-18462ск18 від 15.11.2018 року, Постанова Верховного Суду № 61-34884св18 від 14.11.2018 року).

Як роз`яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з рекомендаціями, наданими у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Не можуть розглядатись судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

Зі змісту п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вбачається, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.

Підставою для звернення до суду з даною заявою є наявність розбіжностей у написанні по-батькові спадкодавця, а саме по-батькові матері заявників « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_7 » і такі розбіжності були допущені працівниками державних органів. У разі відмови Білоцерківським відділом ДРАЦС у Білоцерківському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), як суб`єкта владних повноважень, внести зміни до актового записів про народження (свідоцтва про народження) заявників в частині запису по-батькові матері ОСОБА_5 замість « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », такий спір є спором публічно-правовим та в разі незгоди з рішенням зазначеного органу, заінтересована особа має право на звернення до суду, але не з заявою про встановлення факту, а з позовом про оскарження дій та прийняття рішення у передбаченому законом порядку, шляхом звернення до відповідного адміністративного суду.

Крім того, слід зазначити, що між заявниками та заінтересованою особою - Білоцерківським відділом ДРАЦС у Білоцерківському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вбачається спір про право, який може бути вирішений лише в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VІ (далі - Закон) відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Частиною 3, 4 ст. 22 Закону передбачено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 26 Закону дії або бездіяльність працівника органу державної реєстрації актів цивільного стану можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, Міністерства закордонних справ України та/або до суду.

Відповідно до положень п.1.5 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5, визначено, що заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами.

Відповідно до п. 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Пунктом 1.7 Правил встановлено, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил. У разі зберігання актового запису цивільного стану (метричного запису) у державному архіві внесення змін до актового запису (метричного запису) проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до п.п. 2.13.2 п. 2.13. Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.

Підпунктом 2.16.7 пункту 2.16 вказаних Правил, встановлено, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Крім того, як передбачено у ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до роз`яснень наданих судам у п.3 Постанови пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 8, суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.5 ст.5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановись обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - «ЄСПЛ», «Суд») у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження в частині вимог про про внесення змін у свідоцтва про народження дітей у частині по-батькові їх матері у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Білоцерківська районна держана нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Київ), Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Білоцерківська міська рада в особі старости села Храпачі ОСОБА_8 , про встановлення факту родинних відносин та внесення змін у свідоцтва про народження дітей у частині по-батькові їх матері, оскільки вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження (адміністративне судочинство), з урахуванням ч. 2 ст. 20 КАС України.

Керуючись ст. 293, 294, 315, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у відкритті провадження в частині вимог про внесення змін у свідоцтва про народження дітей у частині по-батькові їх матері у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Білоцерківська районна держана нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Київ), Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Білоцерківська міська рада в особі старости села Храпачі ОСОБА_8 , про встановлення факту родинних відносин та внесення змін у свідоцтва про народження дітей у частині по-батькові їх матері.

Роз`яснити заявнику його право на звернення до суду шляхом подання позову на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 08.09.2023.

Суддя О. В. Бондаренко