Ухвала

від 08.09.2023 по справі 363/4879/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"08" вересня 2023 р. Справа № 363/4879/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 вересня 2023 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., ознайомившись із матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, третя особа державний виконавець Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвіла О.Б., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення серії ЕГА №1011239 від 30.03.2023 року,-

В С Т А Н О В И В:

07.09.2023року доВишгородського районногосуду Київськоїобласті надійшлапозовна заява ОСОБА_1 до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області третя особа державний виконавець Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвіла О.Б., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення ЕГА №1011239 від 30.03.2023 року, закриття провадження та зупинення виконавчих дій. При цьому позивачка посилалася на те, що про існування оскаржуваної нею постанови дізналася лише 18.08.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 2 статті 44КАС України зазначає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 160 КАСУкраїни та підлягає залишенню без руху з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 160 КАС Українив позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 1, 13 Закону України "Про Національну поліцію", поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм, необхідно прийти до висновку, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ст. 183 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону - поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 183 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції. Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ст. 183 КУпАП.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі за №742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за №724/716/16-а.

Так, Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Позивачкою. зазначений позов подано до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області. Зі змісту позову вбачається, що оскаржувану постанову винесено інспектором ПП Вишгородського РУП. Таким чином зазначена особа є працівником Вишгородського РУП, яке в свою чергу є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Київській області, яке є юридичною особою публічного права та відповідно має власні рахунки, баланси та бюджетні асигнування.

Перелік структурних підрозділів ГУНП в Київській області розміщено у відкритому доступі в мережі інтернет, згідно якого до структури ГУНП в Київській області входить Вишгородське РУП (https://kv.npu.gov.ua/konataktu.html).

Відповідно до ст. ст. 25, 26, 42 КАС України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Таким чином органом Національної поліції, у даній справі, є Головне управління Національної поліції в Київській області, від імені якого виступає інспектор Вишгородського РУП, уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Крім того, зі змісту позову вбачається, що постанова, яка оскаржується винесена 30.03.2023 року, з позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 04.09.2023 року. При цьому в позові ОСОБА_1 зазначає, що про існування постанови дізналася лише 18.08.2023 року, але не просить поновити їй строк на подання цього позову, не наводить в позові та не додає до нього доказів на підтвердження того, що строк на звернення до суду з такими вимогами пропущений нею з поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Частина 6 ст. 161 КАС Українинаголошує, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно дост.121КАС України -суд за заявою учасника справи має право поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, але якщо визнає причини його пропуску поважними. В даному випадку необхідно зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 року у справі за №907/50/16, зокрема вказав, що "Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Поважність причин пропуску строку звернення до суду визначається в кожному випадку окремо. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

В разі пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані».

Також позивачкою НЕ додано до позову копію оскаржуваної нею постанови, що позбавляє суд взагалі вирішити питання щодо предмету позову.

Що стосується вимог позивачки про зупинення виконавчих дій. Так, главою 10 КАС України передбачені: підстави, види, зміст і форма та порядок подання заяви про забезпечення позову, крам того до такої заяви необхідно додати документ щодо сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачкою зазначені вимоги не виконані.

Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України, а тому, згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу (представнику) строку для усунення вказаних недоліків.

При цьому залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Крім того необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Враховуючи вищевикладене, позивачці необхідно:

- уточнити належного відповідача у справі, шляхом подання до суду уточненої редакції позовної заяви з додатками, а також копії такої позовної заяви з додатками для відповідача, в якій вказати повне найменування юридичної особи відповідача, її місцезнаходження, поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти,

- додати до позову заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, вказавши поважні підстави для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів,

- додати до позову належним чином завірену копію оскаржуваної постанови,

- привести заяву про забезпечення позову у відповідність до вимог ст. ст.150-153 КАС України та додати документ, що підтверджує сплату судового збору за подання такої заяви.

На підставі викладеного, слід дійти висновку про залишення позовної заяви без руху та надання позивачці строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 25, 160, 168, 169 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 доВишгородського РУПГУНП вКиївській області,третя особа державнийвиконавець ПечерськогоВДВС ум.Києві Центральногоміжрегіонального управлінняміністерства юстиції(м.Київ)Басілашвіла О.Б.,про скасуванняпостанови пронакладення адміністративногостягнення заадміністративне правопорушеннясерії ЕГА№1011239від 30.03.2023року - залишити без руху.

Встановити позивачці строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. В разі неусунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Дьоміна