Рішення

від 12.07.2023 по справі 200/4156/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/4156/19

Провадження № 2/932/291/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Рибалці В.І.

за участі

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача -Кійка Є.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судуу містіДніпрі заправилами загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ТОВ «Порше Мобіліті», в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором №50007168 від 14.01.2013 у розмірі 1102244,28 грн., а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що 14.01.2013 між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №50007168, відповідно до умов якого остання отримала, для купівлі автомобіля, суму кредиту еквівалентну 31875,00 доларів США, що на дату надання кредиту складало 260100,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90% на рік та з кінцевим строком повернення до 15.01.2018 (згідно графіку погашення кредиту).

З огляду на те, що ОСОБА_2 допустила порушення умов договору, ТОВ «Порше Мобіліті», 03.04.2015, на адресу боржника було направлено вимогу щодо дострокового повернення кредиту та відповідних нарахувань передбачених договором, яка була виконана частково, сплачено 59900,00 грн.

Крім того, позивачем було застосовано механізм звернення стягнення на предмет застави, яким виступав автомобіль придбаний за кредитні кошти, що не дало позитивного результату, оскільки рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.07.2018 виконавчий напис нотаріуса вчинений 23.06.2015 було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Виходячи з того, що відповідачем не виконано умови кредитного договору, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом в якому зазначено, що заборгованість яка заявлена до стягнення складається з: 469050,39 грн. заборгованість щодо дострокового повернення суми кредиту, 55245,14 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту (період нарахування 04.04.2015 07.03.2019); 322301,77 грн. інфляційні витрати за період прострочення виконання грошового зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту (період нарахування 04.04.2015 07.03.2019); 161555,98 грн. прострочена заборгованість по додатковому кредиту (неоплачені рахунки-фактури складені за період з травня 2015 по січень 2018, сума яких була перерахована ТОВ «Порше Мобіліті» на рахунок ПАТ «СК «Українська Страхова Група» на відшкодування страхових платежів(п.10.1 кредитного договору); 42071,00 грн. - збитки відповідно до п.8.5 Договору; 52020,00 грн. штраф за прострочення терміну дострокового повернення кредиту (п.8.2 кредитного договору).

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачем надано заяву про застосування строку позовної давності в якій зазначено, що строк позовної давності почав свій відлік з 04.05.2015, тобто по закінченню 30 днів з моменту надіслання вимог про дострокове повернення кредиту, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у задоволені позову з підстав визначених ч.4 ст.267 ЦК України.

Позивачем надано заперечення на заяву про застосування строку позовної давності в якій зазначено, що перебіг позовної давності почався саме з дати, коли рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню набрало законної сили, що вказує на відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Представником позивача надано письмові пояснення в яких зазначено, що матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів щодо надання кредиту, також зазначено, що нарахування відсотків після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту є не законним. Крім того, вказано, що нарахування 3% річних та інфляційних витрат, у виниклому спорі, є не законним, оскільки положення ч.2 ст.625 ЦК України розповсюджуються на правовідносини виниклі у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання визначеного у гривнях, та не застосовуються на зобов`язання предметом якого є грошові кошти виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті. Також вказано, що заборгованість за додатковим кредитом визначена не вірно, максимальний розмір платежів, згідно умов договору, повинен складати 53925,96 грн., а не 162873,69 грн. (період з квітня 2015 року по січень 2018 року). Крім того, вказано, що нараховані позивачем збитки не підлягають відшкодуванню, оскільки вони не є такими, що спрямовані на відновлення порушеного права позивача. Штраф не підлягає відшкодуванню у зв`язку з пропуском строку передбаченого ч.2 ст.258 ЦК України.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_3 від 14.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

У зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя, справу було передано судді Сліщенку Ю.Г., яким за ухвалою від 19.03.2020, її прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_4 у відставку, справу було передано судді Яковлеву Д.О., яким за ухвалою від 27.07.2020 її прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

У зв`язку із відстороненням судді ОСОБА_5 від здійснення правосуддя, справу було передано судді Куцеволу В.В. яким за ухвалою від 07.06.2021 її прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.10.2022 витребувано докази.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 31.01.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним у позові і заяві поданій на заперечення щодо застосування строку позовної давності.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог та надав пояснення аналогічні викладеним у заяві про застосування строку позовної давності і письмових поясненнях.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, за необхідне, зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що відповідно до копії кредитного договору №50007168 від 14.01.2013 укладеного між ТОВ «ПОШЕ Мобіліті» та ОСОБА_2 , остання отримала кредит у розмірі 260100,00 грн., що є еквівалентно 31875,00 доларів США, зі сплатою процентів на рівні 9,90%, строком на 60 місяців. Цільове призначення кредиту придбання автомобіля марки «VW», модель «Tiguan». Спосіб надання кредиту перерахування на рахунок № НОМЕР_1 , одержувач ТОВ «ГРАНД АВТО», код ЄДРПОУ 32349977, призначення платежу за придбання автомобіля. Також у договорі зазначено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суму кредиту в доларах США, відповідно до ст.1.3 Загальних умов кредитування.

Згідно загальних умов кредитування, що є додатком до кредитного договору №50007168 від 14.01.2013, який підписано сторонами визначено, наступне:

-п.1.3.1, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невідємною частиною кредитного договору, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі;

-п.1.6, виконання зобов`язання позичальника за цим договором забезпечується заставою майна відповідно до укладеного сторонами договору застави;

-п.2.1, за використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у кредитному договорі;

-п.3.2.1, порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць;

-п.8.2, у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3 (позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню), за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штрафу у розмірі 20% від суми кредиту;

-п.8.5, збитки, заподіяні зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції;

-п.10.1, компанія надає позичальнику додатковий кредит на страхування у сумі та на умовах, зазначених у кредитному договорі;

-п.10.2, цільовим призначенням додаткового кредиту є плата страхових платежів відповідно до договору страхування, укладеного позичальником на виконання умов кредитного договору;

-п.10.4, додатковий кредит надається компанією позичальнику шляхом перерахування компанією на користь страхової компанії, зазначеної у кредитному договорі або іншому документі, грошових коштів на страхові премії відповідно до договору страхування, що підлягають сплаті компанією рівними місячними платежами;

-п.10.6, позичальник зобов`язується повернути компанії додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування додатковим кредитом відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до копії графіку погашення кредиту за договором №50007168, останній платіж за договором повинен бути внесений до 15.01.2018.

Згідно копії договору купівлі-продажу автомобіля №1103126 від 11.01.2013, ОСОБА_2 у ТОВ «ГРАНД АВТО» було придбано автомобіль марки «VW», модель «Tiguan». Також у договорі зазначено, що доплата за товар в розмірі 260100.00 грн. перераховується на розрахунковий рахунок ТОВ «ГРАНД АВТО» шляхом надання покупцеві ( ОСОБА_2 ) кредиту банком ТОВ «Порше Мобіліті» відповідно до кредитного договору між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 .

На виконання умов вказаного договору кредиту, між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» було укладено договір добровільного страхування №28-0199-13-00010, де зазначено, що строк дії договору страхування з 16.01.2013 по 15.01.2018, страхова премія за кожен рік страхування становить 19316,76 грн.

Відповідно до копії вимоги від 03.04.2015, ТОВ «Порше Мобіліті», направленої на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) висловило необхідність дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості, що становить 524170,49 грн., у термін 30 днів з дати одержання вимоги. Також зазначено, що за порушення терміну дострокового повернення кредиту, підлягає сплаті штраф у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 52020,00 грн.

Згідно копії виконавчого напису нотаріуса вчиненого 23.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С., за реєстровим №704, запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки «VW», модель «Tiguan», державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . За рахунок коштів отриманих від реалізації транспортного засобу, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» за період з 23.01.2015 по 03.04.2015 у розмірі: 434936,55 грн. дострокове повернення невиплаченої суми кредиту; 34215,29 грн. несплачені чергові платежі; 3504,81 грн. штрафні санкції відповідно до ст.8.3 Договору; 2100,00 грн. витрати понесені лізингодавцем з метою повернення простроченої заборгованості лізингоодержувачу у відповідності до договору; 52020,00 грн. штраф в розмірі 20% від суми кредиту за порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимогу компанії до суми заборгованості.

Відповідно до копії рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.07.2018 (справа №200/15545/15) визнано таким, що не підлягає виконавчий напис нотаріуса №704 від 23.06.2015.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем також надано: зведену облікову виписку з рахунку ОСОБА_2 ; копії щомісячних звітів; копії платіжних доручень; копію актів №№34, 43, 50, 64 до договору про надання колекторських послуг від 01.08.2011; звіт по виставленим рахункам щодо платежу в повернення кредиту; довідки про курс валют.

В силу ст.ст.526,527 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1-2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до висновку ВП/ВС викладеного у постанові від 28.03.2018 прийнятій за результатами розгляду справи №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується не виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №50007168, вимоги позивача щодо стягнення: заборгованості щодо дострокового повернення суми кредиту з нарахованими відсотками до 03.05.2015 які включені до неї, простроченої заборгованості по додатковому кредиту, а також штрафу, є обґрунтованими.

Суд акцентує увагу на тому, що згідно наданої позивачем облікової виписки з рахунку клієнта ОСОБА_2 вбачається, що розмір платежу включає в себе не лише тіло кредиту, а і відсотки.

Відповідно доправової позиціїВСУ,викладеної упостанові від01.12.2015у справі№ 6-1707цс15та якапідтримана ВС/КЦСу постановівід 19.02.2020прийнятій усправі №263/5853/13,пред`явившивимогу проповне достроковепогашення заборгованостіза кредитом,сплату відсотківза нимта пені,кредитор відповіднодо ч.2ст.1050ЦК Українизмінив строквиконання основногозобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов.

Відповідно до ст.256 ЦК Українипозовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, та в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до висновку ВС/КЦС викладеного у постанові від 13.03.2023, прийнятій за результатами розгляду справи №554/9126/20, позивачка могла звернутися до суду за захистом свого порушеного права з часу, коли закінчився строк виконання договору, незалежно від того, чи зверталася вона після закінчення такого строку до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав. Вчинення виконавчого напису нотаріусом/визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не можна вважати поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки кредитор, який обрав саме такий спосіб захисту порушеного права, має усвідомлювати й наслідки такого порушення.

Виходячи з того, що позивачем було змінено строк виконання зобов`язання шляхом направлення вимоги, у останнього, з 04.05.2015, виникло право на захист своїх інтересів у судовому порядку, яке ним було реалізовано через подачу позову 13.03.2019 (відмітка на конверті), тобто с пропуском трирічного строку, що, за наявності заяви відповідача про застосування строку позовної давності, свідчить про необхідність відмови у задоволенні вказаних вище вимог з підстав визначених ч.4 ст.267 ЦК України.

Суд акцентує увагу на тому, що згідно наданої позивачем облікової виписки з рахунку клієнта ОСОБА_2 вбачається, що розмір платежу включає в себе не лише тіло кредиту, а і відсотки.

Також судзазначає,що вимогапозивача простягнення відсотків,які включенідо сумизаборгованості щододострокового поверненнясуми кредитута нарахованіз 04.05.2015не підлягаютьстягненню узв`язку зтим,що строк виконання зобов`язання було змінено шляхом направлення вимоги, а нарахування відсотків, у розмірі визначеному договором, можливо лише на період дії договору кредиту (постанова ВП/ВС від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За ч.2 ст.625 ЦК Україниборжник,який прострочиввиконання грошовогозобов`язання,на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК Україниякщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно висновку ВС/КЦС викладеного у постанові від 03.03.2021 прийнятої за результатами розгляду справи № 130/2604/18, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

З огляду на те, що договором визначено обов`язок сплати позичальником платежів у еквіваленті іноземної валюти, вимога щодо відшкодування інфляції нарахованої за механізмом передбаченим ч.2 ст.625 ЦК України, не підлягає задоволенню.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення 3% річних, оскільки відповідно до умов договору, до сплати підлягали платежі у еквіваленті іноземної валюти, а тому нарахування вказаних відсотків повинно відбуватись з урахуванням простроченої суми у валюті визначеній договором, а не в гривневому еквіваленті як зазначено позивачем (ВП/ВС від16 січня 2019 року у справі №373/2054/16).

Щодо вимоги про стягнення збитків у відповідності до п.8.5 Договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналіз даної статті та природи зроблених витрат ТОВ «Порше Мобіліті» по оплаті послуг ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» дає підстави вважати, що ці витрати не є безумовними для відновлення порушеного права, а тому їх не можна віднести до збитків, у зв`язку з чим вказана вимога не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору при поданні позову до суду, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенніпозову товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 21.07.2023 року.

Суддя В.В. Куцевол

12 липня 2023 року