Рішення

від 04.09.2023 по справі 319/151/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 04.09.2023

Справа № 319/151/19

Провадження № 2/334/1363/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України, ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю: представника позивача адвоката Сліпченка В.І., представника співвідповідача ОСОБА_3 ,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця», Філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця», в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ № 06-ос/тр від 10.01.2019 за підписом в.о. директора філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця» Шульги О.А. «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », поновлення його на посаді начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця» та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовуєтим,що 11.01.2019стало відомо,що наказом№06-ос/трвід 10.01.2019він бувзвільнений зпосади начальникавиробничого підрозділу«Трудівський кар`єр»філії «Центруправління промисловістю»акціонерного товариства«Українська залізниця»у зв`язкуз припиненнямповноважень посадовоїособи,згідно положеньп.5ч.1ст.41КЗпП України.На часзвільнення знаходивсяна лікуванніу зв`язкуіз незадовільнимстаном здоров`я вперіоди з09.01.2019по 10.01.2019включно таз 11.01.2019по 18.01.2019включно.З підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, він дійсно міг бути звільнений зі своєї посади, однак із дотриманням не лише формальних гарантій такого звільнення у вигляді виплати не менше ніж шестимісячного середнього заробітку, а й за умови дотримання передбаченої законодавством України процедури звільнення власником або уповноваженим ним органом, а саме: прийняття самого управлінського рішення про розірвання трудового договору, оформлення кадрового рішення про звільнення та доведення його до відома особи. На підставі пункту 128 підпункту 4 лише Голова правління AT «Українська залізниця» мав право приймати таке кадрове рішення, оскільки дослівно: «Голова правління: укладає та розриває договори з керівниками філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариств, визначає їх повноваження». Для винесення незаконного наказу від 10.01.2019 про звільнення ОСОБА_1 в.о. директора філії «ЦУП» AT «Укрзалізниця» Шульга О.А. своїм наказом від 04.01.2019 скасував наказ про надання чергової календарної відпустки з 04.01.2019 ОСОБА_1 за 2018 рік, чим позбавив його права на отримання гарантованої колективним договором матеріальної допомоги на оздоровлення у 2018 році. Позивачу дозволено використати частину щорічної відпустки з 08 січня 2019 року по 18 січня 2019 року. Водночас без наявних на те підстав ОСОБА_4 листом від 04.01.2019 року вих. № ЦУП-8/39 повідомляє, що наказ про надання зазначеної відпустки слід вважати недійсним. Спочатку ОСОБА_4 04.01.2019 незаконно обмежив його право на отримання частини щорічної оплачуваної відпустки, а також незаконно позбавив права згідно колективного договору на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення у 2018 році, а потім звільнив з посади в той час коли він перебував на лікарняному.

Представник співвідповідача Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» Куракін Ю.В. подав відзив на позов, в позов не визнав та зазначив, що наказом Директора філії «ЦУП» AT «Укрзалізниця» від 10.01.2019 № 06-ос/тр звільнено ОСОБА_1 з посади начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» філії «ЦУП» AT «Укрзалізниця» у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Щодо тимчасової непрацездатності згідно листка непрацездатності серія АДЛ № 176777 з 09.01.2019 по 10.01.2019 включно та продовження листка непрацездатності серія АДЛ № 176748, згідно якого він був звільнений від роботи з 11.01.2019 по 18.01.2019 включно. Зазначені листки непрацездатності ОСОБА_1 до кадрової служби Філії «ЦУП» не надавав, при цьому 10.01.2019 знаходився на роботі на посаді начальника ВП «Трудівський кар`єр» та підписував первинні фінансово-господарські документи. Про існування зазначених листків непрацездатності Філія «ЦУП» дізналась тільки із позовної заяви. Таким чином, на час прийняття оскаржуваного наказу відповідачем було дотримано вимоги щодо його законності та обгрунтованості. Разом з тим, позивач не повідомив роботодавця про тимчасову непрацездатність у належний спосіб, який мав забезпечити підтвердження вчинення таких дій. При цьому, позивачу було відомо про факт прийняття відносно нього наказу про звільнення. Отже, позивач свідомо не повідомив роботодавця про знаходження на лікарняному з метою створення штучних перешкод в реалізації рішення про його звільнення. Начальника виробничого підрозділу філії «ЦУП» AT «Укрзалізниця», зокрема ВП «Трудівський кар`єр», призначає та звільняє виключно директор філії, а отже доводи позивача про те, що його мав право звільнити лише Голова правління AT «Укрзалізниця» є безпідставними та необґрунтованими. Рішення про звільнення позивача у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи згідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, прийняте директором філії «ЦУП» AT «Укрзалізниця» в межах його повноважень у формі наказу про звільнення.

Позивач подаввідповідь навідзив,в якомузазначив,що непогоджується зтвердженням відповідачапро те,що вінсвідомо неповідомив роботодавцяпро знаходженняна лікарняномуз метоюстворення штучнихперешкод вреалізації рішенняпро йогозвільнення.З письмовихпояснень старшогоінспектора зкадрів ВП«Трудівський кар`єр»Філії «ЦУП»AT«Укрзалізниця» ВерещакС.В.чітко вбачається,що вінповідомив інспекторапро те,що знаходитьсяна лікарняномуз 09.10.2019.Чинним законодавствомне передбаченостроків,протягом якихпрацівник зобов`язанийповідомити адміністраціюпідприємства провидачу йомулистка непрацездатності.Посилання відповідачана те,що вінзнаходився наробочому місців періодйого тимчасовоїнепрацездатності жоднимчином неспростовує тогофакту,що вінзнаходився налікарняному.Оскільки вдень звільненняпозивач перебувавна лікарняномунаказ прозвільнення єнезаконним татаким,що підлягаєскасуванню.Також,не погоджуєтьсяіз твердженнямвідповідача,що жоднихуправлінських рішень,окремих відкадрових неприймалось директоромфілії іприйняття такихрішень непередбачене жоднимнормативним актом.Попри те, що норма передбачає право власника без зазначення причин розірвати трудовий договір з посадовою особою, недотримання самої процедури звільнення за п. 5 ст. 41 КЗпП України є підставою для поновлення працівника на роботі. Відповідач не надає докази того, що звільнення начальника виробничого підрозділ «Трудівський кар`єр» Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» Буслава А.А. відбулось без будь-якого погодженням з керівником відповідного департаменту або управління апарату управління Товариства. Зазначив, що не входить до керівного складу АТ «Укрзалізниця», за займаною посадою та не є таким, що може бути звільнений з підстав передбачених п. 5 ст. 41 КЗпП.

Представник співвідповідача АТ «Укрзалізниця» відзив на позов не подав. Треті особи пояснення щодо позову та відзиву співвідповідача Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» не подали.

Ухвалою про відкриття провадження від 07.03.2019 відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду в загальному позовному провадженні. Ухвалою від 13.12.2019, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суді від 14.06.2022, закрите провадження у справі. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2023 ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2019 скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою від 30.03.2023 відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

ПозивачОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату час і місце розгляду справи. Причини неявки не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Представник позивача адвокат Сліпченко В.І. в судовому засіданні позов та обставини, якими він обґрунтований, підтримав.

Представник співвідповідача АТ «Укрзалізниця» в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату час і місце розгляду справи. Причини неявки не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Представник співвідповідача Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» Часова А.Р. в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні за обставин, викладених у відзиві.

Представник третьої особи Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату час і місце розгляду справи. Причини неявки не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до наказу № 236/ос від 29.11.2016 Філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 01 грудня 2016 року позивач ОСОБА_1 призначений на посаду начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» Філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується копією наказу та трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1983.

Згідно з листом Філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця» № ЦУП-8/9016 від 21.12.2018 ОСОБА_1 дозволено використати частину щорічної відпустки: за період роботи з 07.12.2016 по 06.12.2017 тривалістю 06 календарних днів з 08 січня 2019 року по 13 січня 2018 року, за період роботи з 07.12.2017 по 06.12.2018 тривалістю 05 календарних днів з 14 січня 2019 року по 18 січня 2019 року.

Відповідно до листа Філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця» № ЦУП-8/35 від 04.01.2019 лист Філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця» № 06-ос/тр від 10.01.2019 звільнено ОСОБА_1 з посади начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця» 10 січня 2019 року у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до наказу Філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця» № 06-ос/тр від 10.01.2019 звільнено ОСОБА_1 з посади начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 10 січня 2019 року у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Листом виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» Філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця» від 10.01.2019 вих. № 20 ОСОБА_1 повідомлено про його звільнення.

Згідно з листком непрацездатності серії АДЛ № 339346, виданого 03.01.2019 КНП «Центр первинної медичко-санітарної допомоги № 9» ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні. Звільнений від роботи з 03.01.2019 до 05.01.2019. Діагноз: ГРВІ.

Відповідно до листка непрацездатності серії АДЛ № 176777, виданого 09.01.2019 КЗ «Більмацька центральна районна лікарня» Більмацької районної ради Запорізької області ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні. Звільнений від роботи з 09.01.2019 до 10.01.2019. Діагноз: ГРЗ. Гострий бронхіт.

Згідно з листком непрацездатності серії АДЛ № 176748, виданого 18.01.2019 КЗ «Більмацька центральна районна лікарня» Більмацької районної ради Запорізької області ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні. Звільнений від роботи з 11.01.2019 до 18.11.2019. Діагноз: ГРЗ. Гострий бронхіт.

Згідно з актом по виробничому підрозділу «Трудівський кар`єр» Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» від 10.01.2019 начальник виробничого підрозділу ОСОБА_1 зачитав наказ № 06-ос/тр від 10.01.2019 в голос в присутності головного інспектора, інженера 1 категорії, головного енергетика, начальника цеху гірничо-дробильно-сортувального, начальника цеху ремонтно-транспортного, головного бухгалтера, економіста, інженера 1 категорії та голови профспілки, товарознавця, старшого інспектора з кадрів, розподілювача робіт та додав, що він з ним не згодний і підписувати не буде.

Відповідно до письмових пояснень старшого інспектора з кадрів виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_5 10.01.2019 вона надала спірний наказ позивачу для ознайомлення, але він відмовився його підписати та повідомив, що з 09.01.2019 він перебуває на лікарняному. Про вказані обставини вона одразу доповіла у відділ кадрів Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_6 . Проте, в цей же день о 09.00 годині вона була у позивача і про лікарняний мови не було.

Згідно з актом по виробничому підрозділу «Трудівський кар`єр» Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» від 11.01.2019 ОСОБА_1 було запропоновано підписати спірний наказ та дублюючий наказ виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» № 03/ос від 10.01.2019 про звільнення та отримати трудову книжку, на що останній відмовився, посилаючись на те, що знаходиться на лікарняному.

Відповідно до наказу Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 14-ос/тр від 17.01.2019 ОСОБА_2 призначений на посаду начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» Філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця» з 18 січня 2019 року в порядку переведення з апарату управління філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця».

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата ОСОБА_1 за період листопад-грудень 2018 року склала 308,09 гривень, що підтверджується довідкою про середню заробітну плату (дохід).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України працівник може бути звільнений за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадку припинення повноважень посадової особи.

Співвідповідач АТ «Українська залізниця» на момент винесення оскаржуваного наказу мало організаційно-правову форму публічне акціонерне товариство.

Відповідно частини другої статті 89 ГК України, статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадовими особами акціонерного товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, голова та члени наглядової ради.

Виходячи зі змісту Рішення Конституційного суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 (у справі за конституційним зверненням ТОВ «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статі 99 ЦК України) розірвання трудового договору у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб товариства є механізмом реалізації частини третьої статті 99 ЦК України, яке передбачає можливість усунення членів виконавчого органу товариства від виконання своїх обов`язків як право компетентного (уповноваженого) органу товариства у будь-який час та з будь-яких підстав усунути особу від виконання обов`язків члена (членів) виконавчого органу.

Посада, з якої було звільнено позивача ОСОБА_1 - начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця», не відноситься до посад, на які розповсюджується дія пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України - припинення повноважень посадової особи, а позивач ОСОБА_1 не є посадовою особою у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства».

За таких обставин суд приходить до висновку про незаконність наказу Філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця» про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

До такого висновку суд приходить з урахуванням висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 757/43048/16, відповідно до якого посада начальника Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» не відноситься до посад, на які розповсюджується дія пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України - припинення повноважень посадової особи.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлено правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина третя статті 40 КЗпП стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Згідно з пунктом 1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 13.11.2001 № 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Судом встановлено, що в день видачі спірного наказу позивач був тимчасово непрацездатний, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЛ № 176777 від 09.01.2019.

Таким чином, позивач був звільнений з посади в період його тимчасової непрацездатності, що забороняється на підставі частини третьої статті 40 КЗпП України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що наказ Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» від 10.01.2019 № 06-ос/тр «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню, а позивача ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді начальника ВП «Трудівський кар`єр» Філії «ЦУП» АТ «Українська залізниця».

Суд відхиляє аргумент представника співвідповідача Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» про те, що при винесенні спірного наказу співвідповідачу не було відомо про те, шо позивач був тимчасово непрацездатним, оскільки листок непрацездатності він 10.01.2019 не надав співвідповідачу. Чинне законодавство не містить вимог, які зобов`язують працівника надати роботодавцю у разі тимчасової непрацездатності листок непрацездатності до моменту його закриття. При цьому, з урахуванням норм КЗпП України, працівник повинен повідомити роботодавця про тимчасову непрацездатність будь-яким способом. Позивач 10.01.2019 повідомив про тимчасову непрацездатність старшого інспектора з кадрів виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» Верещак С.В., яка у свою чергу повідомила про цю обставину відділ кадрів Філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця», що підтверджується її письмовими поясненнями, поданими суду співвідповідачем Філією «ЦУП» АТ «Укрзалізниця».

Вимогами частини першої статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним, а не з дати винесення рішення судом відповідного рішення.

Згідно з частинами другою та восьмою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок належної до стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу має здійснюватися відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі Порядок № 100).

У пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів`зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на цьому підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 3 розділу 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, -на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту б) абзацу першого пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

З 11 січня 2019 року до 04 вересня 2023 року всього було 1178 робочих днів, з урахуванням вимог частини шостої статті 6 Закону України від ід 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24.03.2022, відповідно до якої у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 (Святкові і неробочі дні) КЗпП України.

При цьому суд враховує те, що позов розглядався більше одного року не з вини позивача, а тому стягненню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який складає 362930,02 гривень (308,09 гривень (середньоденна заробітна плата) * 1178 робочих днів).

Враховуючи те, що співвідповідач Філія «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» є відокремленим підрозділом АТ «Укрзалізниця», який не має статусу юридичної особи, що передбачено пунктом 2.1 Положення про Філію «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», введеного в дію наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 25.04.2017 № 267, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на користь позивача необхідно зі співвідповідача АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не визнає належними доказами накладні-вимоги від 09.01.2019, повідомлення про підозру від 06.08.2019, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевказане та задоволення позову із зазначених судом підстав, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, та враховуючи задоволення позову, зі співвідповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1536,80 гривень - за дві вимоги немайнового характеру (скасування наказу, поновлення на роботі) та 3620,30 гривень за вимогу майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Керуючись статтями 10 - 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 10.01.2019 № 06-ос/тр «Про звільнення з посади ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 362930 (триста шістдесят дві) гривні 02 копійки.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в сумі 5166 (п`ять тисяч сто шістдесят шість) гривень 10 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне рішення складене 08 вересня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

співвідповідачі:

- Акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40075815,

- Філія «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця», місцезнаходження: вул. Санаторна, буд. 12/1, м. Київ, код ЄДРПОУ 40081389.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- Професійна спілка залізничників і транспортників України, місцезнаходження: просп. Повітрофлотський, 15А, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 14277417,

- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя М.В. Фетісов