Постанова

від 06.09.2023 по справі 385/1702/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 385/1702/19

провадження № 61-1760св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, Заваллівська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області,

треті особи: Чемерпільська сільська рада Гайворонського району Кіровоградської області, державний реєстратор Гайворонської міської ради Кіровоградської області Ганджа Ігор Анатолійович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 22 липня 2022 року у складі судді Бондаренка А. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області), Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, треті особи: Чемерпільська сільська рада Гайворонського району Кіровоградської області, державний реєстратор Гайворонської міської ради Кіровоградської області Ганджа І. А.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він проживає у будинку по АДРЕСА_1 , що належав його діду ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. За життя його дід продав будинок його матері ? ОСОБА_5 , про що було складено розписку, однак у встановленому законом порядку договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не укладено. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв син ОСОБА_6 (його дядько). Він видав довіреність ОСОБА_5 для продажу йому будинку, але договір купівлі-продажу укладений не був, оскільки 23 грудня 2001 року строк дії довіреності закінчився.

Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,25 га, біля неї є інша земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,31 га, що межують із земельною ділянкою площею 0,74 га, якою він також користується з 2003 року. Зазначав, що станом на 2003 рік землі, які межують із городами мешканців села, були в занедбаному стані та Чемерпільська сільська рада, з урахуванням рішення КСП «Колос», які використовували вказані землі раніше, вирішила зазначені землі виділити мешканцям села. Критерієм такого виділу було межування із земельною ділянкою, якою вони вже користувались.

Рішенням Чемерпільської сільської ради від 20 лютого 2004 року № 17 задоволено його заяву про виділ зазначеної земельної ділянки площею 0,74 га для ведення особистого селянського господарства, а рішенням від 23 лютого 2017 року № 280 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,44 га.

28 лютого 2017 він звернувся до ПП «Геопроект» з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак у березні 2017 року отримав усну відповідь про неможливість виготовлення документації через те, що частина виділеної йому земельної ділянки знаходиться за межами села Чемерпіль.

11 жовтня 2018 року він отримав Інформаційну довідку № 141146146 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якої дізнався, що 11 квітня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ № 11-1529/14-18-СТ, на підставі якого державний реєстратор Гайворонської міської ради Ганджа І. А. зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 1,5 га, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3521187600:02:000:2212, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, Чемерпільська сільська рада та яка накладається на спірну земельну ділянку площею 0,74 га, що перебувала у його користуванні з 2003 року.

Позивач вважає вказаний наказ незаконним, оскільки земельна ділянка з кадастровим № 3521187600:02:000:2212 передана у власність ОСОБА_2 з порушенням його права користування нею, а тому наказ та реєстрація права власності підлягають скасуванню, а земельна ділянка поверненню.

У травні 2019 року він витребував архівну копію рішення Чемерпільської сільської ради від 20 лютого 2004 року № 17 про виділ йому земельної ділянки площею 0,74 га та виявив сліди підробки, а саме площа земельної ділянки, що йому виділено, було замальована коректором.

Зазначав, що всупереч вимогам частини шостої статті 118 ЗК України ОСОБА_2 не погоджувала отримання нею вказаної земельної ділянки ні з ним, ні з іншими землекористувачами. На час передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області було відомо, що ця земельна ділянка використовується позивачем і є спірною, а тому не мало права видавати зазначений наказ до ухвалення судового рішення у справі № 385/1316/17 за його позовом до ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, ПП «Геопроект» про визнання права власності на земельну ділянку та виготовлення і погодження технічної документації. Рішення у вказаній справі ухвалено 18 квітня 2018 року, а законної сили набрало лише 09 серпня 2018 року, тоді як оспорюваний наказ на користь ОСОБА_2 видано 11 квітня 2018 року. Крім того, за користування спірною земельною ділянкою він сплачував податок до бюджету Чемперпільської сільської ради.

Спірна земельна ділянка знаходиться в межах села Чемерпіль, а тому юрисдикція ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не поширюється на цю земельну ділянку, тому наказ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 є незаконним.

ОСОБА_1 просив суд:

скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 11 квітня 2018 року № 11-1529/14-18-СГ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,500 га, розташованої на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521187600:02:000:2212;

скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1535186235211 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на зазначену земельну ділянку, вчиненого на підставі рішення державного реєстратора Гайворонської міської ради Ганджи І. І. від 20 квітня 2018 року за індексним номером 40723774.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 22 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у встановленому законодавством порядку не набув право користування спірною земельною ділянкою площею 0,74 га, а також не надав доказів державної реєстрації права користування. Сама по собі сплата податку до бюджету Чемерпільської сільської ради за користування земельною ділянкою не має наслідком виникнення права користування землею.

Доводи позивача про незаконність оспорюваного ним наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 1,5 га судом не взято до уваги з огляду на те, що позивач не довів, що саме його право або інтерес порушено.

Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції, оскільки позивач не довів належності йому права користування земельною ділянкою 0, 74 га. В позовній заяві ОСОБА_1 стверджував, що користувався земельною ділянкою площею 0,74 га для ведення особистого селянського господарства з 2003 року, але правових підстав свого землекористування не навів, вказавши, що земельну ділянку йому було виділено рішенням виконавчого комітету Чемерпільської сільської ради від 20 травня 2004 року № 17 «Про розгляд заяв громадян». Разом з тим, в рішенні виконавчого комітету Чемерпільської сільської ради не зазначено конкретну площу земельної ділянки, яка виділяється ОСОБА_1 , її місцезнаходження та будь-які ідентифікуючі ознаки земельної ділянки, права щодо неї, які передаються позивачу. З довідок Чемерпільської сільської ради (т. 1, а. с. 20, 21) вбачається, що з 2003 року ОСОБА_1 користувався кількома земельними ділянками різної площі, зокрема за межами населеного пункту, підстави такого користування теж не зазначав. У свою чергу право користування земельною ділянкою комунальної або державної власності для ведення особистого селянського господарства позивач міг набути лише на підставі договору оренди або шляхом отримання її у власність (приватизації). Позивач не надав доказів того, що земельна ділянка площею 0,74 га для ведення ОСГ на території Чемерпільської сільської ради коли-небудь була сформована відповідно до закону, тобто позивач не довів існування об`єкта стверджуваного ним порушеного права.

Також ОСОБА_1 не надав доказів того, що він замовив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі рішення Чемерпільської сільської ради від 23 лютого 2017 року № 280 та доказів того, що розробка проєкту була неможливою саме з причин приватизації спірної земельної ділянки ОСОБА_2 . Таким чином, вказане рішення сільської ради не реалізовано позивачем. Крім того, до вказаного рішення Чемерпільська сільська рада на підставі рішення від 24 червня 2019 року № 857 внесла зміни в частині площі земельної ділянки, на яку позивачу надано дозвіл на розробку проєкту відведення її у власність. Вказане рішення сільської ради від 24 червня 2019 року № 857 позивач не оскаржив і на час розгляду цієї справи воно є чинним. Позивач не довів, що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається повністю або частково на бажану ним земельну ділянку, право на відведення якої йому у власність надала Чемерпільська сільська рада рішенням від 23 лютого 2017 року № 280 зі змінами, внесеними рішенням від 24 червня 2019 року № 857. За таких обставин твердження позивача про порушення його права на приватизацію землі є безпідставним.

Доводи позивача по те, що передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки відбулася неналежним органом влади не приймаються судом до уваги та не оцінюються, оскільки позивач не довів, що оспорюване ним рішення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області мало наслідком порушення його прав чи законних інтересів.

Аргументи учасників справи

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди належним чином не встановили всі обставини справи та не у повному обсязі дослідили докази, а саме: лист Чемперпільської сільської ради № 59 від 15 січня 2020 року про надання дозволу на розробку проєкту щодо відведення земельної ділянки, яка є суміжною із земельною ділянкою, якою він користувався; державний акт на право колективної власності на землю від 16 травня 1999 року; план території Чемерпільської сільської ради; погосподарську книгу Чемерпільської сільської ради. Суди не врахували, що він користувався спірною земельною ділянку протягом десятиліть, першим звернувся із заявою про надання дозволу на виготовлення документації щодо відведення земельної ділянки у власність та перебував на стадії оформлення документів починаючи з 28 лютого 2017 року, а ОСОБА_2 лише у 2018 році дізналась про вказану земельну ділянку.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) вирішення питання щодо визнання законним чи протиправним рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки у власність одній із декількох заінтересованих осіб не може ставитись в залежність від однієї лише обставини щодо порядку черговості подання такими особами відповідних заяв без надання оцінки попередній поведінці всіх учасників цих правовідносин. На зазначені висновки суди попередніх інстанцій не посилались та не застосували їх правильно.

Спірна земельна ділянка знаходиться в межах села Чемерпіль та не може бути віднесена до категорії державної власності, а є об`єктом комунальної власності. Матеріали справи містять суперечливі відомості щодо розміщення спірних земельних ділянок, однак судами не здобуто належних і допустимих доказів щодо розміщення спірної земельної ділянки. Апеляційний суд всупереч положень щодо змагальності сторін тягар доведення поклав виключно на позивача.

Рух справи межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права - пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 366/3436/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 700/316/20-ц, від 08 лютого 2018 року у справі № 1018/3822/12, від 01 липня 2022 року у справі № 700/309/20).

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року справу № 385/1702/19 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що відповідно до витягу з погосподарської книги с. Чемерпіль ОСОБА_1 , як член домогосподарства по АДРЕСА_2 , головою якого була ОСОБА_5 , використовував земельну ділянку площею 1,17 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно змісту копії розписки ОСОБА_4 він отримав від ОСОБА_5 2 500,00 грн за будинок по АДРЕСА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом 23 жовтня 2001 року після смерті ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_6 .

На підставі довіреності від 23 жовтня 2002 року ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_7 продати житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Чемерпільської сільської ради від 20 травня 2004 року № 17 задоволено заяву ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки, але при цьому розмір земельної ділянки зазначено «0,». Розмір земельної ділянки не зазначений чи його не видно через погану якість копії рішення (а. с. 25, т.1).

Відповідно до довідки Чемерпільської сільської ради від 19 червня 2017 року № 227/1 ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою площею 1,19 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Чемерпільської сільської ради, перебуває в добровільному, відкритому та безперервному користуванні з 2003 року.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Чемерпільської сільської ради (без номеру та дати) в добровільному відкритому, безперервному користуванні ОСОБА_1 з 2003 року перебуває земельна ділянка площею 1,42 га, у тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, по АДРЕСА_1 ; для індивідуального садівництва по АДРЕСА_3 , площею 0,12 га; для ведення особистого сільського господарства по АДРЕСА_1 , площею 0,31 га; для ведення особистого сільського господарства за межами населеного пункту, площею 0,74 га.

Рішенням Чемерпільської сільської ради від 23 лютого 2017 року № 280 надано ОСОБА_1 дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,44 га, із яких 1,32 га за адресою: АДРЕСА_1 , а також 0,12 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_3 . Пункт 3 рішення містить застереження про те, що площа земельних ділянок буде уточнена при затвердженні проекту землеустрою (т. 1 а. с. 30).

28 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, додавши до заяви графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та погодження Чемерпільської сільської ради.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 03 лютого 2017 року № 11-898/14-17-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Кіровоградської області Чемерпільської сільської ради орієнтовним розміром 1,5000 га, для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру від 11 квітня 2018 року № 11-1529/14-18-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,500 га, розташованої на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521187600:02:000:2212.

18 квітня 2018 року зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 3521187600:02:000:2212 для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться на території Чемерпільської сільської ради. Підстава виникнення права власності ? наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 11 квітня 2018 року № 11-1529/14-18-СГ.

Рішення Гайворонського районного суду від 17 квітня 2018 у справі № 385/1316/17 встановлено, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою 1,07 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 . Одним з відповідачів по справі було ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, яке брало участь у розгляді справи.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2019 року у справі № 385/404/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи: державний реєстратор Гайворонської міської ради Кіровоградської області Ганджа І. А., ОСОБА_2 , Чемерпільска сільська рада Гайворонського району Кіровоградської області, про визнання неправомірними дій та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 11 квітня 2018 року № 11-1529/14-18-СГ.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного від 05 червня 2019 року в справі № 366/3436/16-ц (провадження № 14-253цс19) зазначено, що «якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. У справі, яка розглядається, позивачка обґрунтовувала вимогу про скасування наказу органу державної влади наявністю в неї існуючого речового права на земельну ділянку. Оскільки ГУ Держземагентства у Київській області прийняло рішення про надання у власність відповідачеві ОСОБА_2 земельної ділянки, користувачем якої вважає себе позивачка, то у цьому випадку обраний ОСОБА_3 спосіб захисту спрямований на відновлення її порушеного приватного (речового) права. І саме від встановлення обставин, з якими позивачка пов`язує виникнення в неї речового права на спірну земельну ділянку та відсутність підстав для виникнення такого права у відповідача, залежить правильне вирішення спору».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) вказано, що:

«звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про укладення в майбутньому договору оренди (предмет якого на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу. У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку. Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проєкту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою. Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи».

Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц та від 01 липня 2022 року у справі № 700/309/20.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц (провадження № 61-3508св21) зазначено, що «рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суди встановили, що в рішенні виконавчого комітету Чемерпільської сільської ради від 20 травня 2004 року № 17 «Про розгляд заяв громадян» не зазначено конкретну площу земельної ділянки, яка виділяється ОСОБА_1 , її місцезнаходження та будь-які ідентифікуючі ознаки земельної ділянки, права щодо неї, які передаються позивачу. Позивач не надав суду доказів того, що: він у встановленому законодавством порядку набув право користування спірною земельною ділянкою площею 0,74 га; ця земельна ділянка була сформована відповідно до закону;він замовив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі рішення Чемерпільської сільської ради від 23 лютого 2017 року № 280 або розробка такого проєкту була неможливою саме з причин приватизації спірної земельної ділянки ОСОБА_2 ; передана ОСОБА_2 земельна ділянка накладається повністю або частково на бажану ним земельну ділянку, право на відведення якої йому у власність надала Чемерпільська сільська рада рішенням від 23 лютого 2017 року № 280 зі змінами, внесеними рішенням від 24 червня 2019 року № 857.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, оскільки позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів у спірних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права в цій частині позовних вимог, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Щодо позовних вимог до Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник між позивачем та ОСОБА_2 і ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області. Тому в задоволенні позовних вимог до Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області судам слід було відмовити в зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача. Тому судові рішення в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішенняв частині відмови у задоволенні позовних вимог до Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 22 липня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 22 липня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук