Постанова

від 06.09.2023 по справі 303/4996/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 303/4996/21

провадження № 61-11832 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В.,

Кондора Р. Ю., Готри Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що її рідний брат - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 22 січня 1985 року придбав житловий будинок

АДРЕСА_1 . 18 травня

1990 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , з того часу вони проживали разом у вищезазначеному будинку.

16 листопада 2016 року заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/6080/16 позов її брата - ОСОБА_3 задоволено, шлюб між ним і ОСОБА_5 розірвано.

У грудні 2017 року її брат - ОСОБА_3 дізнався про те, що його колишня дружина - ОСОБА_5 , без його відома, склала та нотаріально посвідчила договір про поділ майна подружжя від 17 березня 2009 року, яким нібито він передав їй у власність 1/2 частку житлового будинку по

АДРЕСА_1 . 26 серпня 2010 року ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування подарувала своїй

онуці - ОСОБА_2 1/2 частку вказаного житлового будинку.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 303/3845/19 за позовом її брата - ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І. О., про визнання незаконним та скасування договору про поділ майна подружжя від 17 березня 2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її брат - ОСОБА_3 , помер, після смерті якого вона звернулася до приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Ковач Н. О. із заявою про прийняття спадщини за законом.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 18 березня 2021 року у справі № 303/3845/19 її було залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_3 й на виконання ухвали суду була проведена судово-почеркознавча експертиза Закарпатським відділенням Науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 липня 2020 року № 9075, відповідно до висновків якої підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Підпис сторін» у договорі про поділ майна подружжя від 17 березня 2009 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2021 року у справі № 303/3845/19 у задоволенні позову ОСОБА_3 , правонаступником якого є вона, було відмовлено, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, тому що належним способом захисту прав позивача є витребування спірного майна із чужого незаконного володіння.

Таким чином, оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння її спадкодавця незаконно, чим порушено, у тому числі її права, тому воно підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 на її користь.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 листопада 2021 року у складі судді Куцкіра Ю. Ю. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після смерті брата позивачки - ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 . На час відкриття спадщини договір про поділ майна подружжя від 17 березня 2009 року судом недійсним не визнавався, рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 20 травня 2021 року у справі

№ 303/3845/19 у задоволенні позову ОСОБА_3 , правонаступником якого була ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування договору про поділ майна подружжя було відмовлено.

Таким чином, відповідно до вимог статей 1216, 1218 ЦК України ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_3 , успадкувала лише ті права та обв`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, а саме останньому належала 1/2 частка будинку, а тому позов про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 іншої 1/2 частки спірного будинку, яка на час смерті ОСОБА_3 йому не належала, тобто він не був її власником, а належала ОСОБА_2 , є необґрунтованим та безпідставним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено у цій справі постанову про задоволення позову ОСОБА_1 . Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2021 року у справі № 303/3845/19 встановлено, що договір про поділ майна подружжя від 17 березня 2009 року, сторонами якого були ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , є неукладеним, оскільки ОСОБА_3 не підписував цей правочин, тобто не підтверджував наміру та волевиявлення на його укладення. А у позові було відмовлено лише через неефективний спосіб судового захисту. Отже, зазначений правочин є таким, що не вчинений, тому права і обов`язки за договором про поділ майна подружжя від 17 березня 2009 року не набуті. Таким чином, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить спірний житловий будинок, а не його 1/2 частка.

Оскільки 1/2 частка спірного житлового будинку вибула з володіння спадкодавця позивачки - ОСОБА_3 поза його волею, тому у ОСОБА_1 наявне право на витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 спірної частки житлового будинку незалежно від її заперечення про те, що вона є добросовісним набувачем.

Безпідставними є посилання ОСОБА_2 на укладення 07 березня 2006 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 договору дарування 1/2 частки спірного будинку, який було розірвано заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 27 лютого 2009 року у справі № 2-873/09 за позовом ОСОБА_3 , оскільки не мають правового значення у цій справі, тому що стосувалася інших правовідносин.

Наявність волевиявлення ОСОБА_3 на укладення 07 березня 2006 року договору дарування частки спірного житлового будинку не може бути правовою підставою для твердження про наявність у нього волевиявлення на укладення договору про поділ майна подружжя від 17 березня 2009 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 303/4996/21 з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 362/2707/19 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа - приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Тернюк Є. В., про визнання недійсними договорів дарування, скасування їх державної реєстрації та витребування майна із чужого незаконного володіння за касаційною скаргою

ОСОБА_7 на постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня

2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі, оскільки усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі, а саме Великою Палатою Верховного Суду розглянуто справу № 362/2707/19.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що з 1982 року ОСОБА_3 та баба ОСОБА_2 - ОСОБА_5 проживали у цивільному шлюбі, а в 1985 році вони за спільні кошти придбали спірний житловий будинок. Оскільки право власності на цей житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_11 , тому останній та її баба - ОСОБА_5 домовилися, що кожний свою половину житлового будинку може подарувати своїм дітям.

На час смерті спадкодавця позивачки - ОСОБА_12 1/2 частки житлового будинку йому вже не належала, оскільки є чинним договір про поділ майна подружжя від 17березня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_12 та ОСОБА_5 набули право власності кожен на 1/2 частки цього житлового будинку. Таким чином, у позивачки відсутнє право на витребування із чужого незаконного володіння 1/2 частки спірного житлового будинку, оскільки договір про поділ майна подружжя від 17 березня 2009 року у встановленому законом порядку недійсним не визнавався та є чинним.

Посилалася на відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив та відповідь на відзив

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. Спірне нерухоме майно вибуло з власності спадкодавця позивачки поза його волею, тому суд апеляційного інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування із чужого незаконного володіння відповідачки 1/2 частки спірного житлового будинку.

У лютому 2023 року ОСОБА_2 подала відповідь на відзив ОСОБА_1 , в якій підтримала доводи касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 січня 1985 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , який є рідним братом ОСОБА_1 , було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого

ОСОБА_3 придбав житловий будинок з належними до нього

надвірними прибудовами по АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).

18 травня 1990 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із

ОСОБА_4 , з того часу вони проживали у вищезазначеному будинку.

16 листопада 2016 року заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/6080/16 позов ОСОБА_3 задоволено, шлюб між ним і ОСОБА_5 розірвано.

Відповідно до договору про поділ майна подружжя від 17 березня 2009 року, сторонами якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , право спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння АДРЕСА_1 припиняється, а кожен із них набуває право власності на 1/2 частку на зазначене майно (а.с. 5).

26 серпня 2010 року ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування подарувала своїй онуці - ОСОБА_2 1/2 частку вищевказаного житлового будинку.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 жовтня 2018 року на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 13768260, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 9).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до чергової частини Мукачівського відділу поліції головного управління національної поліції в Закарпатській області, в якій зазначив, що 17 березня 2009 року ОСОБА_5 підробила договір про поділ майна подружжя. Порушено кримінальне провадження: 12017070040003117, яке за наслідками розслідування закрито 26 червня

2018 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (а.с. 10).

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 303/3845/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І. О., про визнання незаконним та скасування договору про поділ майна подружжя від 17 березня 2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після смерті якого ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Ковач Н. О. із заявою про прийняття спадщини за законом, як після смерті брата.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 18 березня 2021 року у справі № 303/3845/19 ОСОБА_1 було залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_3 й на виконання ухвали суду була проведена судово-почеркознавча експертиза Закарпатським відділенням Науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 липня 2020 року № 9075, відповідно до висновків якої підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Підпис сторін» у договорі про поділ майна подружжя від 17 березня 2009 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2021 року у справі № 303/3845/19 у задоволенні позову ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , було відмовлено, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, тому що належним способом захисту прав позивача є витребування спірного майна із чужого незаконного володіння.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підстави набуття права власності визначені у статті 328 ЦК України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права

власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення

в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав,

у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Саме власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння

(стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі

№ 372/266/15-ц, провадження № 14-396 цс 19, зробила висновок, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а в разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

У справі, що переглядається, заявлено позов про витребування 1/2 частки спірного житлового будинку, наслідком задоволення позову буде внесення записів про державну реєстрацію за правонаступником власника нерухомого майна права власності на 1/2 спірного будинку.

Виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, передбачено

у статті 364, а поділ майна, що є у спільній частковій власності, урегульовано

у статті 367 ЦК України. Вказане уможливлюється після витребування 1/2 спірного нерухомого майна на користь позивачки.

Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду України

від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1203 цс 15, в якій витребувано від відповідача на користь позивачів 54/100 частки квартири без з`ясування, чи є це майно індивідуально визначеним або виділеним в натурі.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21 цс 22), до якої зупинялося касаційне провадження

у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини

у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що

1/2 частка спірного нерухомого майна вибула з фактичного володіння спадкодавця позивачки - ОСОБА_3 поза його волею, оскільки

ОСОБА_3 не підписував договір про поділ майна подружжя від 17 березня 2009 року, а отже, вказаний правочин є таким, що не вчинений, тому права і обов`язки за ним не набуті.

Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку про витребування

1/2 частки спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння відповідачки, оскільки воно вибуло з власності спадкодавця позивачки поза його волею. Такий спосіб захисту порушених прав є ефективним.

При цьому згідно з положеннями частини першої статті 388 ЦК України витребування майна можливе і у добросовісного набувача, а доказів недобросовісності дій спадкодавця позивача не надано і судом не встановлено, що могло би бути підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги. Вказане узгоджується з пунктом 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190 цс 20).

Доводи касаційної скарги про те, що на час смерті спадкодавця позивачки - ОСОБА_12 1/2 частки житлового будинку йому вже не належала, оскільки є чинним договір про поділ майна подружжя від 17березня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_12 та ОСОБА_5 набули право власності кожен на 1/2 частки цього житлового будинку, є безпідставними, оскільки для витребування спірного нерухомого майна, яке вибуло з власності законного володільця, оспорювання правочину щодо спірного майна і документів,

що посвідчують відповідне право на нього, не є ефективним способом

захисту права власника. Правова оцінка вказаній обставині надається за вимогою про витребування майна, що апеляційний суд зробив. Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження

№ 14-256 цс 18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208 цс 18), від 12 березня 2019 року у справі

№ 911/3594/17 (провадження № 12-234 гс 18).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець