Рішення

від 08.09.2023 по справі 620/5021/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2023 року Чернігів Справа № 620/5021/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ДТ-ЧЕРНІГІВ» до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК ДТ-ЧЕРНІГІВ» звернулося до суду з позовом до Чернігівської митниці, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA102000/2023/000007/2 від 08.03.2023; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2023/000036.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей при митну вартість товару за ціною договору. Вказує, що оскільки розбіжності у поданих документах відсутні та відомостей достатньо для визначення митної вартості товарів, у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідачем подано до суду відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що митним органом здійснена перевірка документів, які подані позивачем до митного оформлення та встановлено, що комісійні витрати за переказ коштів здійснювалися за рахунок платника, але до митної вартості товару їх включено не було, документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався. Вказує, що товар повинен бути упакований таким чином, щоб запобігти будь-яким пошкодженням під час транспортування та транзитних перевезень, але жоднім пунктом контракту не визначено, що включає в себе ціна товару, у тому числі витрати на пакування. Також вважає, що у митній декларації невірно внесено відомості щодо документа, який підтверджує митну вартість, оскільки відповідно до гр. 44 МД 23UА102020001464U1 під кодом « 3014» зазначено прайс-лист виробника товару, але фактично надано прайс-лист продавця. Зазначає, що відповідно до наданої CMR від 01.03.2023 № 828344, що відповідно пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України належить до транспортного документу, що підтверджує митну вартість, вона складена в Стамбулі (гр. 21), завантаження здійснено в Мерсіні (гр. 4), що не дає змоги зрозуміти включення або не включення до митної вартості слідування транспортного засобу по маршруту Стамбул-Мерсін, відстань 938 км. У зв`язку з наведеним, митну вартість товару скориговано відповідно до статті 64 Митного кодексу України за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами відомостях щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він свою правову позицію підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачем були подані заперечення, в яких підтримав викладені у відзиві обставини і просив винести рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 11.08.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання представника Чернігівської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.06.2021 між Компанією «Гап Пазарлама А.III.» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ДТ-ЧЕРНІГІВ» (покупець) укладено контракт № LLC01-2021, згідно умов якого продавець зобов`язується поставити та передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного контракту товар, асортимент, кількість, ціна якого визначаються в інвойсі для кожної партії товару окремо, що являється невід`ємною частиною даного контракту (а.с. 29-31).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем до Чернігівської митниці було подано: зовнішньо-економічний контракт № LLC01-2021 від 23.06.2021; Інвойс/рахунок-фактура № 90372354 від 01.03.2023 на загальну суму 42140,58 доларів США; платіжне доручення про оплату товару № 14 від 27.02.2023 на загальну суму 42140,58 доларів США; довідку про транспортні витрати (Документ, що підтверджує вартість перевезення товару) від 02.03.2023; транспортний документ CMR від 01.03.2023; рахунок-проформу до Контракту від 21.02.2023 на суму 42 140,58 доларів США; пакувальний лист від 01.03.2023; прайс-лист від 10.01.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № ТК-136 від 02.03.2023; договір про надання послуг з організації перевезень вантажів № 2508 від 01.05.2022; договір (контракт) про перевезення № 27/02 від 27.02.2023; договір (контракт) про перевезення № 27/02 від 27.02.2023; заявка на перевезення № 136 від 27.02.2023; паспорт якості 223г/м2 від 21.02.2023; паспорт якості 223г/м2 від 21.02.2023; копію митної декларації країни відправлення 23TR33010000399908 від 02.03.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 0893689 (а.с. 32-57, 135).

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано, що на виконання вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України, в зв`язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: виписки з бухгалтерської документації за попередні поставки; висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару; додаткові наявні в декларанта документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (а.с. 58).

Додатково на запит відповідача, ТОВ «ТК ДТ-ЧЕРНІГІВ» до Чернігівської митниці було надано: експертний висновок Київської Торгово-промислової палати № Ц-173 від 08.03.2023; бухгалтерські виписки; калькуляцію оприбуткування товарів за МД 102020/2022/002973 (а.с. 58-67).

08.03.2023 Чернігівською митницею було прийнято рішення №UA102000/2023/000007/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 1,3407 USD за одиницю, загальна сума 119 190,19 USD (а.с. 19-20).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено причини здійснення коригування митної вартості, а саме:

- відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах від 27.02.2023 № 14 комісійні витрати за переказ коштів здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка в графі 71 «Комісійні ПУМБ за рахунок». Також сплата комісійних передбачена п.п. 4.2 п. 4 «Умови оплати» контракту від 23.06.2021 № LLC01-2021. Але, до митної вартості товару їх включено не було, чим порушено вимоги пункту 1а частини десятої статті 58 Митного кодексу України. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався;

- відповідно до п.п. 5.1 п. 5 «Пакування та маркування, якість та кількість товару» контракту від 06.10.2022 № 16 товар повинен бути упакований таким чином, щоб запобігти будь-яким пошкодженням під час транспортування та транзитних перевезень. Але, жодним пунктом контракту не визначено, що включає в себе ціна товару, у тому числі і витрати на пакування. Такі витрати до митної вартості товару включено не було, чим порушено вимоги пункту 1 в частини десятої статті 58 Митного кодексу України;

- відповідно до гр. 44 МД 23UA102020001464U1 під кодом « 3014» зазначено прайс-лист виробника товару, але фактично надано прайс лист продавця. Отже, до МД невірно внесено відомості щодо документа, який підтверджує митну вартість;

- відповідно до наданої CMR від 01.03.2023 № 828344, що відповідно пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України належить до транспортного документу, що підтверджує митну вартість, вона складена в Стамбулі (гр. 21), завантаження здійснено в Мерсіні (гр. 4), що не дає змоги зрозуміти включення або невключения до митної вартості слідування транспортного засобу по маршру Стамбул-Мерсін, відстань 938 км;

- до митного оформлення надана копія митної декларації Т1 країни відправлення від 02.03.2023 № 23TR33010000399908. Даний документ свідчить про транзитне переміщення вантажу з території Туреччини. В той же час в Туреччині з вантажем застосовувалися операції з щодо обробки вантажу, перевантаження, зберігання та навантаження. Відомості про ці витрати до митного оформлення не надані.

За результатами розгляду додатково наданих документів встановлено, що експертний висновок КТПП від 08.03.2023 № Ц-173-при аналізі цінової кон`юнктури ринку експертом до уваги брався прайс-лист компаній Туркменістану, які не мають часового діапазону дії встановлених цін. Експертом не були проаналізовані цінові пропозиції на ринку Туркменістану та Туреччини (з урахуванням усіх логістичних витрат). Таким чином, наданий експертний висновок не дає можливості впевнитись у достовірності, об`єктивності наведеної інформації та здійснити його перевірку у відповідності до положень частини двадцять першої статті 58 Митного кодексу України.

Проаналізувавши митні оформлення подібних/ідентичних товарів встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 04.11.2022 №UA11015/2022/012680 митне оформлення тканини сурової здійснено за рівнем митної вартості з розрахунку 5,73 USD/кг, що вище за рівень митної вартості оцінюваного товару згідно з товаросупровідними документами. А тому митну вартість товару скориговано відповідно до статті 64 Митного кодексу України за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, - митна декларація від 04.11.2022 №UA11015/2022/012680. Митну оцінку товару здійснено за резервним методом з розрахунку 5,73 USD/кг.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2023/000036 (а.с. 21-24).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, позивачем до митного оформлення було, серед інших документів, надано: зовнішньо-економічний контракт № LLC01-2021 від 23.06.2021; Інвойс/рахунок-фактура № 90372354 від 01.03.2023 на загальну суму 42140,58 доларів США; платіжне доручення про оплату товару № 14 від 27.02.2023 на загальну суму 42140,58 доларів США; довідку про транспортні витрати (Документ, що підтверджує вартість перевезення товару) від 02.03.2023; транспортний документ CMR від 01.03.2023; рахунок-проформу до Контракту від 21.02.2023 на суму 42 140,58 доларів США; пакувальний лист від 01.03.2023; прайс-лист від 10.01.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № ТК-136 від 02.03.2023; договіри про надання послуг з організації перевезень вантажів; паспорти якості; бухгалтерські виписки; копію митної декларації країни відправлення 23TR33010000399908 від 02.03.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 0893689.

Суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Так, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах від 27.02.2023 № 14 комісійні витрати за переказ коштів здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка в графі 71 «Комісійні ПУМБ за рахунок». Також сплата комісійних передбачена п.п. 4.2 п. 4 «Умови оплати» контракту від 23.06.2021 № LLC01-2021, але, до митної вартості товару їх включено не було, чим було порушено вимоги пункту 1а частини десятої статті 58 Митного кодексу України. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (Free on Board) вільно на борту продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування. Продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

За таких обставин, відповідачем не доведено необхідність віднесення комісії банку за переказ коштів до митної вартості товару.

Щодо посилання відповідача, що жодним пунктом контракту від 06.10.2022 № 16 не визначено, що включає в себе ціна товару, у тому числі і витрати на пакування. Такі витрати до митної вартості товару включено не було, чим порушено вимоги пункту 1в частини десятої статті 58 Митного кодексу України, то суд зазначає, що Чернігівською митницею не доведено, що позивач поніс такі витрати та їх не було включено у саму вартість товару.

Крім того, суд зазначає, що контракт, на підставі якого було здійснено поставку товару містить іншу дату та номер.

Так, умовами контракту № LLC01-2021 та інвойсу № 90372354 від 01.03.2023 не передбачено, що витрати на пакування не включено до ціни товару та сплачуються окремо.

Натомість встановлено, що товар повинен бути упакований таким чином, щоб запобігти будь-яким пошкодженням під час транспортування та транзитних перевезень, а отже обов`язок щодо пакування покладено на продавця.

Додатково факт того, що пакування включено у вартість товару підтверджено листом продавця GAP PAZARLAMA A.S. від 31.03.2023, в якому продавець зазначає, що тканина була запакована в поліетиленову плівку, яка включена до вартості товару. Упаковка є базовою, за замовчуванням включена у вартість товару, оскільки відвантаження без пакування - не передбачено задля запобігання забруднення та пошкодження товару. У вартість товару також включено і витрати на пакування товару (а.с. 77).

Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру для визначення складових митної вартості товару та не є документом, що підтверджує митну вартість товару і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості. Прайс-лист є документом довільної форми, що має додатково-інформаційний характер, а тому відповідач безпідставно посилається на неповноту відомостей поданого прайс-листу, обґрунтовуючи неможливість визначення митної вартості за ціною договору.

Що стосується наданої CMR від 01.03.2023 №828344, то суд зазначає, що графа 4 CMR № 828344 від 01.03.2023 містить інформацію про місце завантаження вантажу м. Мерсін. Що відповідає фактичному місцю завантаженню та інформації зазначеній у всіх документах, що стосуються товару.

При цьому, CMR та жоден інший документ наданий до митного оформлення не містить інформації, що вантаж слідував по маршруту Стамбул-Мерсін.

Місце складання документу (м. Стамбул) свідчить лише проте, що було складено у місці реєстрації компанії, що його склала та не означає, що вантаж слідував через місто складання документу.

Щодо подання до митного оформлення копії митної декларації Т1 країни відправлення від 02.03.2023 № 23TR33010000399908, що свідчить про транзитне переміщення вантажу з території Туреччини та відсутності відомостей про витрати що стосуються обробки вантажу, перевантаження, зберігання та навантаження товару, суд зазначає наступне.

Митна декларація Т1, яка надана до митного оформлення містить інформацію про місце замитнення м. Мерсін. Разом з цим, умовами поставки відповідно до Інвойсу № 90372354 від 01.03.2023 за контрактом № LLC01-2021 є EXW/Mersin. Отже, на продавця покладено всі витрати по доставці до м. Мерсін, в тому числі завантаження, вивантаження, обробка вантажу, завантаження на транспортний засіб Покупця ТОВ «ТК ДТ-Чернігів» в м. Мерсін, здійснювалось за рахунок Продавця GAP PAZARLAMA A.S, відповідно умов поставки, що підтверджено додатково довідкою продавця GAP PAZARLAMA A.S від 31.03.2023, а також зазначено в довідці про транспортні витрати від 02.03.2023, яка надавалась до митного оформлення (а.с. 34, 77).

Так, Чернігівською митницею не доведено, що позивач поніс інші витрати на доставку товару, ніж ті, що заявлені до митного оформлення.

Також, суд звертає увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положень статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості відповідач зазначає, що проводив консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Однак, доводи Чернігівської митниці про проведення консультацій є необґрунтованими, оскільки право вимоги документів, передбачене у частині третій статті 53 Митного кодексу України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України.

Таким чином, вимога Чернігівської митниці про надання декларантом додаткових документів з посиланням на частину третю статті 53 Митного кодексу України не може свідчити про проведення процедури консультацій при митному оформленні товарів, оскільки вони врегульовані різними нормами Митного кодексу України, які передбачають вчинення сторонами різного роду дій: надання документів в одному випадку та обмін інформацією в іншому.

Отже, відповідачем не дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростовано.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA102000/2023/000007/2 від 08.03.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2023/000036 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ДТ-ЧЕРНІГІВ» підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 6500,00 грн. суду було надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.09.2022; копію додаткової угоди від 09.03.2023 та акту виконаних робіт від 17.04.2023; копію видаткового касового ордеру від 17.04.2023; детальний опис робіт (наданих послуг), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер (а.с. 86-92).

Відповідачем було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки справа є незначної складності, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, послуги з аналізу документів та складання позовної заяви дублюють одна одну.

Оскільки понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально та знайшли своє відображення в матеріалах судової справи, є співмірними зі складністю справи, змістом позовної заяви, часом, витраченим адвокатом на підготовку та подання позову до суду, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача, з вини якого спір був доведений до розгляду в суді, на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.

Також, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ДТ-ЧЕРНІГІВ» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ДТ-ЧЕРНІГІВ» (вул. Калачівська, буд. 13, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 43526760) до Чернігівської митниці (просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ ВП 43985581) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA102000/2023/000007/2 від 08.03.2023.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2023/000036.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ДТ-ЧЕРНІГІВ» судовий збір в розмірі 2684,00 грн.та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.09.2023.

Суддя В.О. Непочатих