Постанова

від 08.09.2023 по справі 320/2609/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2609/23 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу у правах дітей Гостомельської селищної ради на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу у правах дітей Гостомельської селищної ради до Відділу освіти Гостомельської селищної ради про визнання протиправною бездіяльність, -

В С Т А Н О В И В:

07.02.2023 в Київському окружному адміністративному суді зареєстрована позовна заява керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу у правах дітей Гостомельської селищної ради до Відділу освіти Гостомельської селищної ради, в якому позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти Гостомельської селищної ради, щодо ненарахування та невиплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Гостомельської селищної об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";

зобов`язати Відділ освіти Гостомельської селищної ради нарахувати та виплатити всім випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Гостомельської селищної об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області, одноразову грошову допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та "Про Державний бюджет України на 2022 рік".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 позовна заява керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу у правах дітей Гостомельської селищної ради залишена без руху.

В даній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що позивачу слід усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:

оригінал документа про сплату 2 481 грн судового збору за вимогу немайнового характеру;

копії Положення про відділ освіти Гостомельської селищної ради на 6 арк. з доказами надіслання вказаних документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення усім іншим учасникам справи;

нормативно-правового обґрунтування щодо наявності законодавчо визначених підстав для звернення Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради до суду та, як наслідок, і прокурора саме з таким предметом позову;

доказів звернення до Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради з вимогою подати відповідний позов та докази відмови суб`єкта публічного права вчинити такі дії;

внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального Кодексу України (службова недбалість);

вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо або повідомити про причини і підстави невчинення таких дій;

обґрунтування в чому саме відбулось чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави;

уточнення пункту 3 прохальної частини позову в частині визначення періоду, за який відповідач зобов`язаний виплатити грошову допомогу.

03.03.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 позовну заяву повернуто у зв`язку з невиконанням вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2023, а саме не надано суду першої інстанції:

належного нормативно-правового обґрунтування щодо наявності законодавчо визначених підстав для звернення Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради до суду та, як наслідок, і прокурора саме з таким предметом позову;

доказів звернення до Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради з вимогою подати відповідний позов та докази відмови суб`єкта публічного права вчинити такі дії;

доказів внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального Кодексу України (службова недбалість);

вирок суду щодо службових осіб;

доказів накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо або повідомлення про причини та підстави невчинення таких дій;

належного обґрунтування, у чому саме відбулось чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2023, виконувач обов`язків керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу у правах дітей Гостомельської селищної ради подав апеляцій скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2023, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Твердження суду щодо ненадання прокурором жодного підтверджуючого доказу звернення до Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради з вимогою подати відповідний позов та докази відмови суб`єкта публічного права вчинити такі дії апелянт вважає помилковим та таким, що не відповідає дійсності.

Зокрема, Бучанською окружною прокуратурою Київської області 27.12.2022 до Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради скеровано лист за № 53-6984вих.-22, в якому Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради повідомляється про те, що у порушення ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» останніми не нараховано та не виплачено одноразову грошову допомогу випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності на території Гостомельської селищної об`єднаної територіальної громади, які у 2021 та 2022 роках закінчили 9-ті та 11-ті класи та мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Також, задля вжиття, за наявності підстав, заходів представницького характеру, Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради запропоновано надати Бучанській окружній прокуратурі Київської області інформацію чи вживались та/або будуть вживатись Відділом у справах дітей Гостомельської селищної ради заходи спрямовані на поновлення порушених прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У разі невжиття зазначених заходів, необхідно було повідомити їх причини.

Відповідно до листа Гостомельської селищної військової адміністрації № 3847 від 29.12.2022, останнім не вживались заходи спрямовані на поновлення порушених прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Про причини невжиття вказаних заходів Бучанську окружну прокуратуру Київської області не повідомлено.

Апелянт зазначає, що станом на написання даної апеляційної скарги Відділом у справах дітей Гостомельської селищної ради так і не вжито жодного заходу спрямованого на поновлення порушених прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Хоча, як вказано вище, у разі невжиття зазначених заходів, необхідно було повідомити їх причини.

Вищевикладене, на думку апелянта, свідчить про те, що Відділом у справах дітей Гостомельської селищної ради не здійснюється належним чином захист інтересів держави з наведених у позовній заяві питань.

Окрім цього, не нарахування та не виплата із року в рік всім випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги, гарантованої Законом по закінченню навчального закладу, засвідчує про системну протиправну бездіяльність відповідача, як суб`єкта владних повноважень, в частині невжиття заходів з охорони дитинства щодо проведення державної політики, спрямованої на надання дітям пільг, які гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

На думку апелянта, хибного висновку прийшов суд першої інстанції про необхідність надання прокурором доказів: внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України (службова недбалість) з боку Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради; вироку суду щодо службових осіб Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради; накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органах державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо та не повідомлено причини і підстави невчинення таких дій відносно Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради.

Оскільки, у пунктах 67, 77 - 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок:

«Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

Відтак, апелянт вважає, що враховуючи обставини щодо обізнаності позивача про наявні порушення інтересів держави, а також беручи до уваги характер наданих на запити прокуратури відповідей, наявний виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Тому, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор із дотриманням належної процедури, реалізуючи представницькі повноваження, виконав субсидіарну роль та замінив в судовому провадженні суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснив захисту.

Твердження суду першої інстанції про відсутність нормативно-правового обґрунтування щодо наявності законодавчо визначених підстав для звернення прокурора саме з таким предметом позову, на думку апелянта, не відповідає дійсності. Також, є помилковим твердження суду першої інстанції про ненадання прокурором обґрунтування передбаченого вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» виняткового випадку, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій щодо їх захисту, та як наслідок є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

Оскільки, відповідно до міжнародних стандартів соціальне забезпечення включає також право на державну підтримку сім`ї, материнства й дитинства, утримання і виховання за державні кошти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Обов`язок служб у справах дітей щодо захисту інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є безумовним та не залежить від наявності звернень про не виплату грошової допомоги.

Крім того, невиконання вимог законодавства щодо належного захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, позбавленої батьківського піклування, з боку держави.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Сам факт не звернення до суду Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради з позовом в інтересах держави, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний уповноважений державою орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту прав та інтересів держави у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради та для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Апелянт вважає, що крім того, на стадії відкриття провадження у справі, суд вдався до дослідження доданих до заяви письмових доказів, зокрема, віку випускників навчальних закладів, наявності піклувальників у останніх, не з`ясовуючи при цьому дійсних обставин та не маючи процесуальних повноважень на цій стадії процесу надавати оцінку доказам. При цьому, судом проігноровано, що випускники по справі не є стороною у справі. Тобто, в даному випадку про наявність спору про право на виплату, суд може дійти лише в ході розгляду справи по суті позовної заяви (статті 209 - 224 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також, апелянт просить про дату, час та , місце слухання справи повідомити Бучанську окружну прокуратуру Київської області та Київську обласну прокуратуру (бул. Лесі Українки,27/2, м. Київ, 01601).

Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо клопотання апелянта про розгляд даної справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові).

Зважаючи на те, що апелянт оскаржує ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про розгляд даної справи в судовому засіданні.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами частин 3, 4 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частина 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII встановлює, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» вказав, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, позивач мав надати докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на правовий висновок Верховного Суду, викледений у постанові від 05.09.2023 у справі № 260/4044/22,а саме:

«…Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18…».

Також, Верховний Суд у справі № 120/2940/23 за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Держави в особі Служби у справах дітей Бершадської міської ради до Відділу освіти та спорту Бершадської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії у постанові 07.08.2023 сформував наступні правові висновки:

«…51. Звертаючись до суду з цим адміністративним позовом, прокурор послався на порушення інтересів держави у сфері охорони дитинства, яке, на його переконання, полягало у тому, що Відділом освіти Бершадської міської ради не виконуються покладені на нього повноваження щодо виплати спірної грошової допомоги сімом випускникам загальноосвітніх шкіл, які мають статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а захист цих інтересів у спірних відносинах повинен здійснювати саме Служба у справах дітей Бершадської міської ради, яка однак жодних дій з цією метою не вчиняла, що й зумовило подання цього позову в особі вказано органу місцевого самоврядування.

52. Водночас як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень та доводів скаржника, у цьому випадку має місце різне трактування прокурором з одного боку та Службою у справах дітей і Відділом освіти з іншого боку положень статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в частині наявності підстав для виплати одноразової грошової допомоги дітям, які вказані прокурором у позові, як особам до 18 років, які мають статус дітей, які позбавлені батьківського піклування, і є випускниками загальноосвітніх навчальних закладів.

53. Відділ освіти заперечує наявність передбачених законом підстав для виплати у спірних правовідносинах одноразової грошової допомоги, передбаченої вищезгаданим Законом, тоді як прокурор стверджує протилежне і вважає, що зазначені ним особи мали право на виплату їм такої допомоги.

54. Поряд із цим суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій (бездіяльності) відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті….

… 71. Тому колегія суддів вважає, що прокурор не позбавлений можливості здійснювати представництво в суді інтересів вищевказаних громадян, однак повинен довести існування передбачених законом підстав для цього, зокрема, неспроможність ними самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, не здійснення або неналежне здійснення захисту цих осіб законними представниками або органами, яким законом надано право захищати їх права, свободи та інтереси.

72. Лише за доведеності таких обставин прокурор може звернутися до суду з позовною заявою. У такому випадку прокурор набуває процесуальні права й обов`язки осіб, в інтересах яких він діє, за винятком права закінчувати справу примиренням, а справа, в силу вимог частини першої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, може розглядатись судом із залученням до участі у такій справі відповідних, зокрема, неповнолітніх осіб, або без такого залучення…

… 74. Разом з тим, як вже зазначалось вище у цій постанові, з позовної заяви прокурора не вбачається існування у спірних відносинах інтересів держави, захист яких необхідно здійснювати у обраний прокурором спосіб, а наявність визначених законом підстав для представництва ним в суді інтересів вищевказаних осіб не доведена з посиланням на ті обставини, які вказані у частині другій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», і можуть зумовлювати право прокурора на подання такого позову.

75. Беручи до уваги усе вищевикладене, колегія суддів констатує, що у справі, яка розглядається, прокурор, зазначаючи у своєму позові про необхідність захисту інтересів держави, не навів належних обґрунтувань стосовно того, у чому саме виражається порушення або загроза порушення таких інтересів і які саме інтереси держави, сумісні з вказаними у цій постанові Верховного Суду критеріями, підлягають судовому захисту….»

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 у справі № 140/4953/20.

Зважаючи на вказані норми та правові висновки Верховного Суду, дослідивши обставини звернення позивача до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором не доведено необхідності звернення прокурора в інтересах держави, оскільки в межах цих спірних правовідносин, правом на звернення до суду для захисту прав дітей наділені батьки (чи особи, які їх замінюють).

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм процесуального права повертаючи позовну заяву керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу у правах дітей Гостомельської селищної ради до Відділу освіти Гостомельської селищної ради з підстав невиконання приписів ухвали про залишення такої без руху.

Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм процесуального права, судом з`ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу у правах дітей Гостомельської селищної ради залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан