Постанова

від 29.03.2024 по справі 320/2609/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року

м. Київ

справа № 320/2609/23

адміністративне провадження № К/990/34134/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 (суддя Шевченко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2023 (судді Ключкович В.Ю., Беспалов О.О., Грибан І.О.)

у справі за позовом Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради до Відділу освіти Гостомельської селищної ради про визнання протиправною бездіяльність, -

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Відділ у справах дітей Гостомельської селищної ради, в інтересах якого відповідно до статті 53 КАС України діє керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області, звернувся з позовом до суду, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти Гостомельської селищної ради щодо ненарахування та невиплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Гостомельської селищної об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити випускникам із числа дітей, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які у 2021-2022 навчальних роках були випускниками загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Гостомельської селищної об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області, одноразову грошову допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» з розміру, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позову в частині надання суду оригіналу документа про сплату судового збору; копії Положення про відділ освіти Гостомельської селищної ради; нормативно-правового обґрунтування щодо наявності законодавчо визначених підстав для звернення Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради до суду та, як наслідок, і прокурора саме з таким предметом позову; доказів звернення до Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради з вимогою подати відповідний позов та доказів відмови суб`єкта публічного права вчинити такі дії; внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; доказів накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо або повідомити про причини і підстави невчинення таких дій; обґрунтування в чому саме відбулось чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави; уточнення пункту 3 прохальної частини позову в частині визначення періоду, за який відповідач зобов`язаний виплатити грошову допомогу; доказів надіслання вказаних вище документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення усім іншим учасникам справи.

03.03.2023 від Бучанської окружної прокуратури на адресу суду першої інстанції на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху надійшли письмові пояснення з додатками та уточнений позов.

В письмових поясненнях прокурор, покликаючись на Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою КМУ №866 від 24.09.2008, зазначив, що Відділ у справах дітей Гостомельської селищної ради - є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей на місцевому рівні, який наділений правом звернення до суду з відповідним позовом.

В обґрунтування підстав звернення до суду з цим позовом прокурор покликався на те, що, дотримавшись порядку, визначеного статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановивши обізнаність позивача про наявні порушення інтересів держави, у нього виник обов`язок вжити заходів з представництва інтересів держави в суді, щоб такі інтереси держави не залишились не захищеними.

Обґрунтовуючи, в чому саме відбулось або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, прокурор покликався на те, що захист інтересів держави шляхом поновлення прав дітей вказаної категорії беззаперечно становить суспільний інтерес, оскільки невжиття таких заходів підриває авторитет держави у сфері соціального захисту, охорони дитинства щодо захисту прав дітей вказаної категорії, якою гарантовано захист прав дитини з боку держави та вимагає судового захисту з метою дотримання Конституцією принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державни гарантій у сфері охорони дитинства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2023, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2023, позовну заяву повернуто прокурору разом із доданими до неї документами без розгляду на підставі пунктів 1 та 7 частини 4 статті 169 КАС України.

Повертаючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області не усунув у повному обсязі недоліки, про які зазначено в ухвалі від 13.02.2023, що набрала законної сили та є обов`язковою до виконання, а саме не надав: належного нормативно-правового обґрунтування щодо наявності законодавчо визначених підстав для звернення прокурора саме з таким предметом позову; доказів звернення до Відділу у справах дітей Гостомельської селищної ради з вимогою подати відповідний позов та докази відмови суб`єкта публічного права вчинити такі дії; доказів внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; доказів накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо або повідомлення про причини та підстави невчинення таких дій, а також належного обґрунтування, у чому саме відбулось чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Також суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню заявнику в зв`язку з відсутністю підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави саме з такими позовними вимогами.

Суд дійшов висновку, що посилання прокурора на Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», преамбулу Конвенції про права дитини від 20.11.1989 щодо належного правового захисту дитини як до так і після народження, частину другу статті 24 Хартії основних прав Європейського Союзу від 07.12.2000 щодо першочергового забезпечення державними органами та установами забезпечення інтересів дитини, статтю 4 Закону України «Про охорону дитинства» щодо проведення державної політики, спрямованої на охорону прав та інтересів дитини та на те, що органи місцевого самоврядування та органи державної влади реалізовують цілі й функції державного управління за допомогою управлінської діяльності, не є належним нормативно-правовим обґрунтуванням щодо наявності законодавчо визначених підстав для звернення прокурора саме з таким предметом позову.

Також суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах мова йде про захист прав конкретних осіб, а саме дітей, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а не про інтерес держави, як потребу у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що в межах спірних правовідносин, правом на звернення до суду для захисту прав дітей наділені батьки (чи особи, які їх замінюють) або прокурор в інтересах громадянина, але не прокурор в інтересах держави.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повертаючи позовну заяву керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області з підстав невиконання вимог ухвали про залишення такої без руху, суд першої інстанції дотримався норм процесуального права.

При постановлені оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій також керувалися правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 08.11.2018 у справі №826/3492/18, від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 13.10.2020 у справі №810/2509/17, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 24.01.2023 у справі №120/6635/21-а, від 04.02.2019 у справі №812/464/18, від 21.08.2019 у справі №540/750/19, від 18.11.2021 у справі №140/4953/20, від 05.09.2023 у справі №260/4044/22.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів попередніх інстанцій Заступник керівника Київської обласної прокуратури не погодився та звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги Заступник керівника Київської обласної прокуратури покликається на те, що підставами виникнення спору у цій справі слугував встановлений факт невиконання відповідачем обов`язку, передбаченого статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо виплати випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів.

Обраний прокурором спосіб захисту права спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства, який визначено Законом України «про охорону дитинства» як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що гуртуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини. Звернення прокурора до суду спрямовано на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при реалізації державної політики з питань захисту дітей.

Покликаючись на те, що питання захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на отримання одноразової грошової допомоги від держави відповідає інтересам суспільства і держави, а отримана прокурором під час листування інформація свідчила про наявність ознак порушення законодавства, що супроводжувалось неналежним виконанням позивачем захисту прав дітей вказаної категорії, прокурор вважає, що наведене підтверджує наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Додатковим обґрунтуванням підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави у сфері охорони дитинства, в тому числі захисту прав дітей як вразливих категорій, слугувало прийняття 17.01.2020 Верховною Радою України постанови №483-ІХ «Про стан соціального захисту дітей та невідкладні заходи, спрямовані на захист прав дитини в Україні». Пунктом 3 цієї постанови Офіс Генерального прокурора уповноважено відповідно до змін, внесених до Конституції України щодо правосуддя, в межах повноважень вжити заходів для захисту інтересів держави, зокрема прав дітей.

На думку прокурора, питання захисту дітей є частиною формування відповідної політики держави, що в свою чергу становить державний інтерес.

Прокурор зазначає, що невиконання вимог законодавства щодо належного захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, позбавленої батьківського піклування, з боку держави.

Виконавши вимоги частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», реалізувавши право звернення до суду в інтересах держави, передбачене частиною 3 статті 53 КАС України, скаржник вважає, що керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

За правилами частини 5 статті 53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, під час звернення прокурора до суду суд повинен з?ясувати підстави представництва інтересів держави.

Загальні підходи до підстав представництва прокурором інтересів держави в адміністративному судочинстві були сформульовані Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

У цій постанові Суд звернув увагу, що зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

У справі, що розглядається, порушення інтересів держави прокурор у позові та в письмових поясненнях, поданих на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, обґрунтовував бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати випускникам 2021 та 2022 років з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантованої державою одноразової допомоги, що завдає шкоди інтересам держави у сфері охорони дитинства, а не окремої дитини, оскільки порушує засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, і має на меті забезпечення належної реалізації органом місцевого самоврядування та його виконавчими органами своїх повноважень у сфері захисту прав дітей. При цьому, як зазначає прокурор, інтереси держави охоплюють інтереси мешканців територіальної громади у сфері охорони дитинства, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Покликаючись на те, що Відділ у справах дітей Гостомельської селищної ради не вживав та не планував вжити заходів, спрямованих на поновлення порушених прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги по закінченню ними навчального закладу, що свідчить про допущену бездіяльність органу державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, порушення інтересів держави у сфері соціального захисту та охорони дитинства в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав дітей, у прокурора виник обов`язок звернуся з цим позовом до суду.

Тож, на думку прокурора у цій справі, процесуальне представництво ним інтересів держави обумовлено тим, що належний орган - Служба у справах дітей Гостомельської селищної ради належним чином не захищає інтереси держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації у повному обсязі завдань і заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей - жителів відповідної територіальної громади шляхом звернення до суду з позовом до Відділу освіти Гостомельської селищної ради як розпорядника бюджетних коштів на забезпечення діяльності тих навчальних закладів, де проходили навчання діти - сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які вказані прокурором у позовній заяві, у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV.

Водночас, зважаючи на норми статті 2 КАС України, адміністративне судочинство покликано, насамперед, захистити інтереси фізичних та юридичних осіб від порушень суб`єктів владних повноважень, а не одних органів влади від інших.

Згідно із частиною першою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

При цьому положення частини другої статті 46 КАС України визначають, що позивачем в адміністративній справі можуть бути окрім громадян України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), також і суб`єкти владних повноважень.

Водночас, за загальним правилом, визначеним у частині четвертій статті 46 КАС України, суб`єкт владних повноважень виступає відповідачем в адміністративній справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, оскільки, як було зазначено вище, метою вирішення спору у сфері публічно-правових відносин є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У свою чергу, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом (частина п`ята статті 46 КАС України).

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені у частині першій статті 19 КАС України, змістом якої встановлено ті виключні випадки за яких суб`єкту владних повноважень надається право на звернення із позовом до адміністративного суду:

у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 19 КАС України);

спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункт 4 частини першої статті 19 КАС України)

у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункт 5 частини першої статті 19 КАС України).

Зміст наведених законодавчих норм свідчить про те, що суб`єктом владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спору, що виник з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, а також коли право звернення до суду надано такому суб`єкту законом.

При цьому спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом умовно можна поділити на ті, що прямо передбачені положеннями КАС України (частина п`ята статті 46) та прямо передбачені спеціальним законодавством, яким визначаються повноваження (компетенції) такого суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій.

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2024 у справі №340/11/23 при вирішені питання щодо можливості звернення прокурора до суду з позовом у подібних правовідносинах дійшов наступних висновків:

«… що спеціальним законодавством, яким регулюються правові основи діяльності органів і служб у справах дітей, на які покладається здійснення соціального захисту не передбачено права такої служби на оскарження в судовому порядку рішень, дій (бездіяльності) іншого суб`єкта владних повноважень, якому державою делеговано функцію розпорядника бюджетних коштів на забезпечення діяльності тих навчальних закладів, де проходили навчання діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які вказані прокурором у позовній заяві, у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV.»

В цій справі прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу, який не наділений правом оскарження в судовому порядку бездіяльності іншого суб`єкта владних повноважень, якому державою делеговано функцію розпорядника бюджетних коштів на забезпечення діяльності тих навчальних закладів, де проходили навчання діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які вказані прокурором у позовній заяві.

Крім того зміст поданої прокурором позовної заяви в інтересах держави в порядку представництва Служби у справах дітей Гостомельської селищної ради зводиться до необхідності захисту індивідуально виражених прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV.

У постанові від 19.03.2024 у справі №340/11/23 Верховний Суд дійшов також висновку, що:

«…обраний прокурором спосіб звернення до суду з посиланням на перший виключний випадок (якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження) не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а направлений на захист охоронюваного законом інтересу конкретно визначених осіб, у спосіб фактично надання правничої допомоги таким особам, що не узгоджується із Конституцією України та європейськими стандартами в частині повноважень, якими наділений прокурор щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та свідчить про намагання прокурора повернутись до так званого «загального нагляду» (нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина; нагляд за додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами).

Водночас, оскільки на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України, залишення у частині другій статті 23 Закону № 1697-VII норми, якою передбачено можливість прокурора здійснювати представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист, вступає у прямий конфлікт із положеннями Основного Закону України щодо функцій прокуратури.».

За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про невиконання прокурором вимог законодавства щодо підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Покликання прокурора в обґрунтування підстав представництва інтересів держави на постанову Верховної Ради України від 17.01.2020 №483-ІХ є безпідставним, оскільки вказаною постановою Офіс Генерального прокурора уповноважено вжити заходів для захисту інтересів держави, зокрема прав дітей, однак обумовлено, що такі заходи необхідно вжити відповідно до змін, внесених до Конституції України щодо правосуддя, та в межах повноважень, що передбачає дотримання таких законодавчих актів і саме собою не створює додаткових підстав для звернення прокурора до суду.

Крім того, відповідно до Конституції України функція прокуратури полягає у представництві інтересів держави, а не у нагляді за дотриманням суб?єктами владних повноважень вимог законів.

За змістом статті 131-1 Конституції України представництво прокуратурою інтересів держави в суді допускається лише у виключних випадках, а не у кожному випадку, коли прокурор не погоджується з рішенням, діями чи бездіяльністю суб?єкта владних повноважень і вважає його безпідставним і протиправним.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Оскільки при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 346, 349, 350, 356, 359 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2023у справі №320/2609/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук