Постанова
від 30.08.2023 по справі 922/4025/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/4025/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

прокурора - Горгуль Н.В. - на підставі службового посвідчення від 01.03.2023р. №072883;

від позивача - не з`явився;

від 1-го відповідача - не з`явився;

від 2-го відповідача - не з`явився;

від 3-го відповідача - не з`явився;

від 4-го відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м.Харків, (вх.№1312 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023р. у справі №922/4025/21 (суддя Шарко Л.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 12.06.2023р.)

за позовом: виконуючого обов`язки керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області, Харківська області, м.Ізюм, в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, Харківська область, м. Барвінкове,

до 1-го відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

до 2-го відповідача: Фермерського господарства "Гаврилівське", Харківська область, м. Барвінкове,

до 3-го відповідача: Фермерського господарства "Подолянка", Харківська область, м. Барвінкове,

до 4-го відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 , Харківська область, м. Барвінкове,

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди і суборенди земельних ділянок та повернення земельних ділянок.

ВСТАНОВИВ:

29.09.2019р. Виконуючий обов`язки керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Гаврилівське", Фермерського господарства "Подолянка", фізичної особи ОСОБА_1 про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 241-СГ від 28.04.2014р. "Про передачу в оренду земельних ділянок";

- визнання недійсним, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договору оренди землі від 06.05.2014р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0931 площею 52,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014р. за № 5928381;

- визнання недійсним, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договору оренди землі від 06.05.2014р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014р. за №5899156;

- визнання недійсним, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договору оренди землі від 06.05.2014р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014р. за №5926024;

- визнання недійсним, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договору оренди землі від 06.05.2014р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0934 площею 34,8га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014р. за №5925553;

- визнання недійсним, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договору оренди землі від 06.05.2014р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0935 площею 19,9га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2014 за №5935398;

- визнання недійсним, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договору оренди землі від 06.05.2014р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0936 площею 28,6га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2014р. за №5937707;

- визнання недійсним, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договору оренди землі від 06.05.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0937 площею 45,5га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 за №5905201;

- визнання недійсним, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договору оренди землі від 06.05.2014р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0938 площею 27,5га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2014р. за №5936477;

- визнання недійсним, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договору оренди землі від 06.05.2014р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0939 площею 51,2га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014р. за № 5888766;

- визнання недійсним, укладеного між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Подолянка", договору суборенди землі від 01.07.2014р. щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0931 площею 52,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014р. за №6262503;

- визнання недійсним, укладеного між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Подолянка", договору суборенди землі від 01.07.2014р. щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.07.2014р. за №6294881;

- визнання недійсним, укладеного між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Подолянка", договору суборенди землі від 01.07.2014р. щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0933 площею 60, 6566га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.07.2014р. за №6293836;

- визнання недійсним, укладеного між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Подолянка", договору суборенди землі від 01.07.2014р. щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0934 площею 34,8га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2014р. за №6277860;

- визнання недійсним, укладеного між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Подолянка", договору суборенди землі від 01.07.2014р. щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0935 площею 19,9га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014р. за № 6315833;

- визнання недійсним, укладеного між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Подолянка", договору суборенди землі від 01.07.2014р. щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0936 площею 28,6га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014р. за №6304829;

- визнання недійсним, укладеного між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Подолянка", договору суборенди землі від 01.07.2014р. щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0937 площею 45,5га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014р. за № 6305178;

- визнання недійсним, укладеного між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Подолянка", договору суборенди землі від 01.07.2014р. щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0938 площею 27,5га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014р. за №6260307;

- визнання недійсним, укладеного між головою головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Подолянка договору суборенди землі від 01.07.2014р. щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0939 площею 51,2га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2014р. за №6276694;

- зобов`язати Фермерське господарство "Гаврилівське" в особі голови ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Подолянка" повернути до комунальної власності Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області земельні ділянки загальною площею 366,3981га (кадастрові номери 6320481500:03:000:0931 площею 52,9га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415га, 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566га, 6320481500:03:000:0934 площею 4,8га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5 га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2га).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що Головне управління Держземагентства у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) без проведення належної перевірки, всупереч вимог статей 116, 118,122-124, 134 Земельного кодексу України та статей 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прийняло наказ №241-СГ від 28.04.2014р., яким незаконно надала ОСОБА_1 в користування (оренду), а в подальшому - Фермерському господарству "Подолянка" в суборенду, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 366,3981 га, без проведення земельних торгів (аукціону).

Отже, вказаний акт органу виконавчої влади прийнятий, а договори оренди та суборенди укладені з порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку із чим підлягають скасуванню та визнанню недійсними.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з відповідним позовом прокурор посилався на те, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагентства у Харківській області встановленого земельним законодавством порядку передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення у користування, внаслідок чого держава, як законний власник землі, не отримує найвищу плату за користування нею, що забезпечується встановленим статтею 135 Земельного кодексу України порядком проведення земельних торгів.

Відповідно до підпункту 2.2. пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020р. №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру було покладено обов`язок щодо передачі з 17 листопада 2020р. земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

На виконання вказаної постанови та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021р. спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6320481500:03:000:0931 площею 52,9га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415га, 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566 га, 6320481500:03:000:0934 площею 4,8га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2га було передано до комунальної власності.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірних земельних ділянок, 22.07.2021р. право власності на них було зареєстровано за Барвінківською міською радою Ізюмського району Харківської області.

Ізюмською окружною прокуратурою листом від 23.07.2021р. №58/2-3214вих-21 було повідомлено Барвінківську міську раду, як власника спірних земельних ділянок, про виявлені порушення вимог земельного законодавства при передачі земель в оренду ОСОБА_1 та запропоновано самостійно вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, в тому числі в судовому порядку.

У відповідь на вказаний лист, Барвінківською міською радою листом від 18.08.2021р. №02-28/2821 було повідомлено прокуратуру про невжиття органом місцевого самоврядування будь-яких заходів щодо усунення вказаних порушень, що і стало підставою для звернення керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області до суду з відповідним позовом.

Щодо строків звернення до суду прокурор посилався на те, що про вказані правопорушення йому стало відомо у грудні 2017 року, після опрацювання листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08.12.2017р. № 10- 20-14-16689/0/19-17, а позивачу - Барвінківській міській раді Ізюмського району Харківської області про факти порушення державних інтересів стало відомо з листа Ізюмської окружної прокуратури № 58/2-3214вих-21 від 23.07.2021р., отже на думку прокурора строки позовної давності пропущені з поважних причин.

Прокурор також зазначав, що у випадку, якщо прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, у зв`язку із вчиненням порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, момент початку перебігу строку позовної давності повинен відліковуватися з моменту коли про порушення прав або про особу, яка їх порушила дізнався або мав можливість дізнатися відповідний орган державної влади. Разом з тим, прокурор має право, враховуючи конкретні обставини справи, у тому числі вчинення порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, просити суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

01.12.2021р. 2-им відповідачем - Фермерським господарством "Гаврилівське" подано до господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску прокурором строку звернення до суду з відповідним позовом.

02.12.2021р. 4-им відповідачем - фізичною особою ОСОБА_1 подано до господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску прокурором строку звернення до суду з відповідним позовом.

02.12.2021р. 3-им відповідачем - Фермерським господарством "Подолянка" подано до господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску прокурором строку звернення до суду з відповідним позовом.

06.01.2022р. 1-им відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано до господарського суду Харківської області заяву про застосування строку позовної давності.

29.11.2022р. 3-им відповідачем - Фермерським господарством "Подолянка" подано до господарського суду Харківської області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи угод від 10.02.2022р. про дострокове розірвання договорів суборенди.

20.12.2022р. 3-им відповідачем - Фермерським господарством "Подолянка" подано до господарського суду Харківської області заяву про застосування строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2023р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.06.2023р.) у справі №922/4025/21 задоволено частково заяву відповідача (ФГ "Гаврилівське") про застосування строку позовної давності; задоволено частково заяву відповідача ( ОСОБА_1 ) про застосування строку позовної давності; задоволено частково заяву відповідача (ФГ "Подолянка") про застосування строку позовної давності; задоволено частково заяву відповідача (ГУ Держгеокадастру) про застосування строку позовної давності; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів суборенди від 01.07.2014р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що Головне управління Держземагентства у Харківській області без проведення належної перевірки, всупереч вимогам статей 116, 118,122-124, 134 Земельного кодексу України та статей 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на той час) прийняло наказ № 241-СГ від 28.04.2014р., яким незаконно надало ОСОБА_1 у користування (оренду), а в подальшому - ФГ "Подолянка" в суборенду, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 366,3981 га, без проведення земельних торгів (аукціону).

Однак, з огляду на те, що оспорюваний наказ № 241-СГ від 28.04.2014р. вже реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання внаслідок укладення між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Харківської області оспорюваних договорів оренди, суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора про визнання незаконним оспорюваного наказу не підлягає задоволенню з тих підстав, що така вимога не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження нею зазначеним майном, а отже, не є ефективним способом захисту прав держави.

З огляду на те, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №241-СГ від 28.04.2014р. прийнято з порушення вимог статей 7 та 8 Закону України "Про фермерське господарство", статті 123, частини 2 статті 124, статті 134 Земельного кодексу України, а договори оренди землі за №№ 5928381 від 03.09.2014р., 5899156 від 02.06.2014р., 5926024 від 03.06.2014р., 5925553 від 03.06.2014р., 5935398 від 04.06.2014р., 5937707 від 04.06.2014р., 5905201 від 02.06.2014р., 5936477 від 04.06.2014р. та 5888766 від 02.06.2014р. є похідними від вимоги прокурора про визнання незаконним наказу, місцевий господарський суд визнав обґрунтованою вимогу прокурора про визнання їх недійсними з моменту вчинення. В частині позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів суборенди землі від 01.07.2014р. №№6262503, 6294881, 6293836, 6277860, 6315833, 6304829, 6305178, 6260307, 6276694, господарським судом першої інстанції було закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, під час розгляду справи дані договорі були розірвані.

Оскільки матеріалами справи було підтверджено незаконність перебування в користуванні Фермерського господарства "Гаврилівське" земельних ділянок загальною площею 366,3981га (із кадастровими номерами 6320481500:03:000:0931 площею 52,9га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415га, 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566га, 6320481500:03:000:0934 площею 34,8га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2га), суд також визнав обґрунтованою вимогу прокурора про зобов`язання Фермерське господарство "Гаврилівське" в особі голови ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки до комунальної власності Барвінківської міської ради Харківської області. В частині позовних вимог прокурора про зобов`язання Фермерського господарства "Подолянка" повернути до комунальної власності Барвінківській міській раді Ізюмського району Харківської області спірні земельні ділянки, судом було відмовлено, з огляду на дострокове розірвання договорів суборенди.

Разом з тим, враховуючи факт обізнаності органів прокуратури про наявність оскаржуваного наказу починаючи з 28.04.2014р. (тобто, з дати прийняття оспорюваного наказу), та звернення прокурора до суду з відповідним позовом після спливу позовної давності, без наведення поважних причин пропущення позовної давності, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяв відповідачів про застосування до вимог прокурора строку позовної давності, а саме в частині визнання недійсними спірних договорів оренди та повернення земельних ділянок. В частині заяв відповідачів про застосування строку позовної давності до позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №241-СГ від 28.04.2014р. судом було відмовлено, з підстав відмови в задоволенні даної вимоги по суті спору.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023р. у справі №922/4025/21 в частині відмови у визнанні недійсними договорів оренди земельних ділянок і повернення земельних ділянок та прийняти нове рішення, яким позов у вказаній частині задовольнити; в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було неправильно застосовано як норми матеріального так і процесуального права, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав спливу строку позовної давності та відсутності поважних причин такого пропуску.

Прокурор наголошує, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. Отже, у відповідності до приписів статті 261 ЦК України перевірці підлягає факт обізнаності про порушення права саме позивача, а не прокурора, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі № 359/6456/15-ц.

Враховуючи те, що спірні правовідносини у даному випадку є триваючими, разом зі змінами в земельному законодавстві змінювались і органи, уповноважені здійснювати розпорядження земельними ділянками даної категорії.

Зокрема, станом на дату видачі оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області останнє було наділене повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками на підставі частини 4 статті 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до підпункту 2.2. пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020р. №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру було покладено обов`язок щодо передачі з 17 листопада 2020 р. земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

На виконання вказаної постанови та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021р. спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6320481500:03:000:0931 площею 52,9га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415га, 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566 га, 6320481500:03:000:0934 площею 4,8 га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9 га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6 га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5 га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5 га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2 га було передано до комунальної власності.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірних земельних ділянок, 22.07.2021р. право власності на них було зареєстровано за Барвінківською міською радою Ізюмського району Харківської області, яку прокуратурою листом від 23.07.2021р. №58/2-3214вих-21 було повідомлено, як власника спірних земельних ділянок, про виявлені порушення вимог земельного законодавства при передачі земель в оренду ОСОБА_1 та запропоновано самостійно вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, в тому числі в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, оскільки прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі - Барвінківської міської ради Ізюмського району, в даному випадку перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли зазначений суб`єкт владних повноважень довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися про порушення або загрозу порушення інтересів держави.

Отже, господарський суд першої інстанції мав перевірити, коли про порушення інтересів держави або про особу, яка їх порушила, довідався або міг довідатися вказаний орган місцевого самоврядування.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Барвінківська міська рада, яка стала учасником спірних правовідносин лише 22.07.2021р., довідалась або могла довідатись про вибуття спірних земельних ділянок з володіння держави станом на момент прийняття ГУ Держземагентства у Харківській області оскаржуваного наказу від 28.04.2014р.

Крім того, прокурор звертає увагу суду на те, що місцевим господарським судом всупереч вимогам статті 236 ГПК України було довільно розтлумачено та вибірково застосовано норми Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789- ХІІ), що регулювали підстави здійснення та повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, а саме застосовано положення лише ст. 20 Закону № 1789-ХІІ, що встановлює повноваження прокурора, водночас поза увагою суду залишено положення ст. 21 Закону № 1789-ХІІ, якою врегульовано порядок проведення перевірок, тобто можливості реалізації передбачених ст. 20 повноважень.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 1789-ХІІ перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за вчасною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

Відповідно до ч. З ст. 21 Закону № 1789-ХІІ для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених п. З, 4 та 5 ч. 1 ст. 20 цього Закону. Не допускається проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі-підприємцю. Постанова прокурора може бути оскаржена цими особами до прокурора вищого рівня або до суду в порядку адміністративного судочинства протягом десяти днів з дня одержання копії постанови.

Аналогічні положення закріплені в пункту 7.2. наказу Генерального прокурора України №3гн від 07.11.2012р. «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що перевірки за вчасною ініціативою можливо проводити з урахуванням стану законності в регіоні, на підставі рішень колегій органів прокуратури, координаційних і міжвідомчих нарад, вимог інших організаційно-розпорядчих документів, доручень керівництва прокуратур вищого рівня.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів надходження звернень до органів прокуратури з вимогою проведення перевірки законності спірного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, як і не містять доказів наявності відповідних рішень колегій органів прокуратури, координаційних і міжвідомчих нарад, тощо з цих питань.

Оскільки перевірка спірного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, органами прокуратури не проводилась, постанова прокурора з вказаних питань також не виносилась, в матеріалах справи відсутня, зазначене свідчить про необізнаність прокурора про порушення інтересів держави на той час.

Таким чином, безпідставним є висновок суду першої інстанції про можливість органів прокуратури бути обізнаними про існування спірних наказу та договорів у зв`язку з наявністю гіпотетичної можливості проведення перевірки, оскільки як зазначено вище проведенню такої перевірки передує певний алгоритм документально оформлених дій та обов`язкова наявність підстав (звернення певної особи або осіб, публікації у ЗМІ тощо), які в матеріалах справи відсутні.

Крім того, з метою приведення відомчих актів у відповідність вимогам нового Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), Генеральним прокурором України 31.12.2014р. було видано наказ №159, яким скасовано накази Генерального прокурора України від 07.11.2012р. №3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» та від 04.10.2011 №3/2гн «Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин». Отже, з цього часу, органи прокуратури припинили виконання функції «загального нагляду», а отже не мали повноважень на витребування з органів державної влади певних документів на підставі статті 20 Закону № 1789-ХІІ.

Окрім викладеного, прокурор також зазначає, що у розумінні ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону від 14.10.2014р. № 1697-VІІ для того, щоб нього з`явились підстави отримати матеріали, спираючись на які в подальшому буде прийнято те чи інше рішення з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, останньому необхідно попередньо встановити порушення у діяльності органу, в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Проте, прокурор не є учасником правовідносин оренди за спірними наказами та договорами; крім того, накази територіальних органів Держземагентства на підставі яких виникають індивідуальні права та обов`язки, а так само договори оренди земельних ділянок у загальному доступі не перебувають.

Норми Закону України «Про прокуратуру» (як чинного станом на дату прийняття ГУ Держземагентства у Харківській області спірного наказу та укладення договору оренди землі, так і станом на дату звернення прокурора з позовом до суду) не передбачали повноважень прокурора мати доступ до процедури прийняття рішень територіальними органами Держземагентства.

Зазначені норми не зобов`язували і не зобов`язують прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесені будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а лише за наявності для цього відповідних підстав.

Враховуючи наведене, прокурор зазначає, що висновок господарського суду першої інстанції щодо можливості прокурора довідатись про порушене право державної власності на спірну земельну ділянку в момент видачі оскаржуваного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, чи при проведенні перевірки прокуратурою за власною ініціативою, ґрунтуються виключно на припущеннях.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023р. у справі №922/4025/21; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на "09" серпня 2023 р. о 12:00годині.

26.07.2023р. 1-им відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№8733), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023р. у справі №922/4025/21 залишити без змін.

07.08.2023р. 3-им відповідачем - Фермерським господарством "Подолянка" подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9223), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023р. у справі №922/4025/21 залишити без змін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2023р., у зв`язку із відпусткою судді Фоміної В.О., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Шевель О.В., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2023р. оголошено в судовому засіданні перерву до "30" серпня 2023 р. об 11:00 годині.

21.08.2023р. 3-им відповідачем - Фермерським господарством "Подолянка" подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9929), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023р. у справі №922/4025/21 залишити без змін.

21.08.2023р. 4-им відповідачем - фізичною особою ОСОБА_1 подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9930), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023р. у справі №922/4025/21 залишити без змін.

24.08.2023р. 1-им відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано до апеляційного господарського суду клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 29.08.2023р., за відсутності його представника, з урахуванням правової позиції викладеної у відзиві на апеляційну скаргу від 26.07.2023р. (вх.№10088).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 30.08.2023р. прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023р. у справі №922/4025/21 в частині відмови у визнанні недійсними договорів оренди земельних ділянок і повернення земельних ділянок та прийняти нове рішення, яким позов у вказаній частині задовольнити; в іншій частині рішення залишити без змін.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази повідомлення позивача та 1-го, 2-го, 3-го, 4-го відповідача про дату, час та місце судового засідання, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за їх відсутності, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Барвінківським відділом Ізюмської окружної прокуратури в ході вивчення стану законності відведення земельних ділянок для ведення фермерських господарств встановлено, що 22.04.2014р. громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з клопотаннями про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 366,3981 га із кадастровими номерами 6320481500:03:000:0931, 6320481500:03:000:0932, 6320481500:03:000:0933, 6320481500:03:000:0934, 6320481500:03:000:0935, 6320481500:03:000:0936, 6320481500:03:000:0937, 6320481500:03:000:0938 та 6320481500:03:000:0939, що розташовані за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області (на теперішній час Барвінківська міська територіальна громада Ізюмського району Харківської області). До вказаних клопотань також було додано копії документів, що підтверджують отримання необхідної сільськогосподарської кваліфікації та графічні матеріали (т.1 а.с.53-114).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 241-СГ від 28.04.2014р. "Про передачу в оренду земельних ділянок" громадянину ОСОБА_1 надано в оренду на 49 років земельні ділянки для ведення фермерського господарства, що розташовані за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, загальною площею 366,3981га (із кадастровими номерами 6320481500:03:000:0931 площею 52,9га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415га, 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566га, 6320481500:03:000:0934 площею 34,8га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2га) (т.1 а.с.115).

Пунктом 3.3. вказаного наказу встановлено, земельні ділянки використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 96, 103 Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство" та інших нормативно-правових актів.

На виконання вказаного наказу, 06.05.2014р. між Управлінням Держземагентства у Харківській області (надалі - орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (надалі - орендар) було укладено договори оренди зазначених земельних ділянок (т.1 а.с.116-192), строком на 49 років. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок загалом становить 7508965,4 грн орендна плата встановлена в розмірі 4% від нормативно-грошової оцінки, яка вноситься рівними частками щомісячно.

Вказані договори оренди зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 5928381 від 03.09.2014р., 5899156 від 02.06.2014р., 5926024 від 03.06.2014р., 5925553 від 03.06.2014р., 5935398 від 04.06.2014р., 5937707 від 04.06.2014р., 5905201 від 02.06.2014р., 5936477 від 04.06.2014р. та 5888766 від 02.06.2014р.

26.06.2014р. громадянином ОСОБА_1 було створено Фермерське господарство "Гаврилівське" (код ЄДРПОУ 39273462).

В подальшому, 01.07.2014р. між громадянином ОСОБА_1 (надалі - орендар) та Фермерським господарство "Подолянка" (надалі - суборендар) було укладено договори суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 6320481500:03:000:0931 площею 52,9га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415га, 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566га, 6320481500:03:000:0934 площею 34,8га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2га, що розташовані за межами населених пунктів на території колишньої Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області (т.3 а.с.244-279).

Договори суборенди зареєстровано за №№ 6262503 від 03.07.2014р., 6294881 від 08.07.2014р., 6293836 від 08.07.2014р., 6277860 від 07.07.2014р., 6315833 від 09.07.2014р., 6304829 від 09.07.2014р., 6305178 від 09.07.2014р., 6260307 від та 6276694 від 07.07.2014р. зі строком дії 48 років.

За твердженнями прокурора, вказаний акт органу виконавчої влади прийнятий, а договори оренди та суборенди укладені з порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим підлягають скасуванню та визнанню недійсними.

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор посилався на те, що Головне управління Держземагентства у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) без проведення належної перевірки, всупереч вимог ст. ст. 116, 118,122-124, 134 Земельного кодексу України та ст. ст. 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прийняло наказ № 241-СГ від 28.04.2014р., яким незаконно надало ОСОБА_1 в користування (оренду), а в подальшому - Фермерському господарству "Подолянка" в суборенду, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 366,3981 га, без проведення земельних торгів (аукціону).

Отже, вказаний акт органу виконавчої влади прийнятий, а договори оренди та суборенди укладені з порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим підлягають скасуванню та визнанню недійсними.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з відповідним позовом прокурор посилався на те, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагентства у Харківській області встановленого земельним законодавством порядку передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення в користування, внаслідок чого держава, як законний власник землі, не отримує найвищу плату за користування нею, що забезпечується встановленим статтею 135 Земельного кодексу України порядком проведення земельних торгів.

Відповідно до підпункту 2.2. пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020р. №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру було покладено обов`язок щодо передачі з 17 листопада 2020 р. земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

На виконання вказаної постанови та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021р. спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6320481500:03:000:0931 площею 52,9га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415га, 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566га, 6320481500:03:000:0934 площею 4,8га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2га було передано до комунальної власності.

Ізюмською окружною прокуратурою листом від 23.07.2021р. №58/2-3214вих-21 було повідомлено Барвінківську міську раду (т.2 а.с.64-72), як власника спірних земельних ділянок, про виявлені порушення вимог земельного законодавства при передачі земель в оренду ОСОБА_1 та запропоновано самостійно вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, в тому числі в судовому порядку.

Щодо строків звернення до суду прокурор посилався на те, що про вказані правопорушення йому стало відомо у грудні 2017 року, після опрацювання листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08.12.2017р. №10- 20-14-16689/0/19-17, а позивачу - Барвінківській міській раді Ізюмського району Харківської області про факти порушення державних інтересів стало відомо з листа Ізюмської окружної прокуратури № 58/2-3214вих-21 від 23.07.2021р., отже на думку прокурора строки позовної давності пропущені з поважних причин.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2023р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.06.2023р.) у даній справі (т.5 а.с.232-244, 246).

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

З матеріалів справи вбачається, що даний позов подано прокурором в інтересах держави, позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 116, 123-126, 134, 137 Земельного кодексу України, статей 21, 203, 210, 215, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України і статей 23, 24, 53 Закону України "Про прокуратуру" та аргументовані недотриманням Головним управління Держгеокадастру у Харківській області вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону).

Звернення прокурора з даним позовом, спрямоване на припинення незаконної діяльності органу виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

Судова колегія також враховує, що дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходження платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх правильного правового (в тому числі договірного) врегулювання, безпосередньо належить до інтересів держави.

На підставі вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для звернення прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Так, відповідно до положень статей 22, 31, 93, 124 Земельного Кодексу України, землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 Земельного Кодексу України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 Земельного Кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 Земельного Кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 Земельного Кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею, матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на час звернення з відповідною заявою про виділення земельних ділянок) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним нормативно - правовим актом - Законом України "Про фермерське господарство".

Так, згідно з абзацами 1 та 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на час звернення з відповідною заявою про виділення земельних ділянок), для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначав обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Відповідно до статті 8 зазначеного Закону після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на час звернення з відповідною заявою про виділення земельних ділянок) заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин.

В свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 525/1225/15-ц від 24.04.2019р.

Закон України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою про виділення земельних ділянок) передбачав, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті.

При цьому, норми даного Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про фермерське господарство", без проведення земельних торгів, діючим законодавством України, як на момент прийняття оспорюваного рішення, так і на даний час, не передбачена.

Таким чином, передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства.

Вищенаведений висновок про застосування норм права у спірних правовідносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.10.2019р. у справі № 365/65/16-ц та Верховним Судом у постановах від 14.11.2018р. у справі № 314/3881/15-ц, від 23.05.2018р. у справі № 389/29/17-ц, від 20.06.2018р. у справі № 378/766/15-ц та від 22.05.2019р. у справі № 366/2648/16-ц.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області № 241-СГ від 28.04.2014р. "Про передачу в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1 , господарським судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було встановлено наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні ОСОБА_1 з заявою про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства не було підтверджено наявності в нього необхідної сільськогосподарської техніки для обробітку такої площі землі.

Відсутність зареєстрованої за громадянином ОСОБА_1 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 23.03.2018р. №7.0/3471.

Окрім цього, в заявах про надання в оренду земельних ділянок всупереч вимог частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" ОСОБА_1 не було обґрунтовано необхідності одержання землі такої площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників та оренди сільськогосподарської техніки.

Також, ОСОБА_1 не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Господарський суд першої інстанції також погодився з доводами прокурора про те, що Головним управлінням Держземагенства в Харківській області під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 не було перевірено можливість самостійно ним та працею найманих робітників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав громадянин ОСОБА_1 потенційних контрагентів, ресурси, які він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Заяви ОСОБА_1 розглядалися по суті впродовж декількох днів, що свідчить про формальний підхід органу державної влади, що і призвело до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель державної власності без проведення земельних торгів.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що Головне управління Держземагенства в Харківській області не пересвідчилось в дійсності волевиявлення громадянина ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірено, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнула законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.

Крім того, судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадянин ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства "Гаврилівське" (код ЄДРПОУ 39273462); вказана юридична особа зареєстрована 26.06.2014р.; юридична адреса ФГ "Гаврилівське": 64701, Харківська обл., Барвінківський район, м.Барвінкове, вул. Скрипника, 6А.

За вказаною адресою також зареєстрований і суборендар - Фермерське господарство "Подолянка", якому громадянином ОСОБА_1 01.07.2014р., тобто через чотири дні після створення та державної реєстрації власного господарства було передано спірні земельні ділянки в суборенду.

До того ж, засновником та керівником ФГ "Подолянка" є ОСОБА_2 , який є засновником, керівником та підписантом ще декількох сільськогосподарських підприємств, які зареєстровані за вказаною вище адресою ФГ "Агромлин" (код ЄДРПОУ 37596609), ФГ "Відродження Агро" (код ЄДРПОУ 38248757), ТОВ АФ "Барвінок" (код ЄДРПОУ 35598274) (т.2 а.с.38-63).

Отже, наведені обставини також підтверджують відсутність намірів у ОСОБА_1 особисто займатися фермерським господарством на орендованих земельних ділянках.

Місцевий господарський суд також зауважив, що ОСОБА_1 , в порушення положень Закону України "Про фермерське господарство" в частині особистої участі засновників фермерського господарства (голови) та членів у веденні фермерського господарства, через два місяці після укладення та реєстрації догорів оренди спірних земельних ділянок з Головним управліннямм Держземагенства у Харківській області передав останні в суборенду ФГ "Подолянка".

При цьому, зі змісту укладених договорів суборенди вбачається, що дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ним як фізичною особою, що є порушенням вимог статті 14 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки лише фермерське господарство, як юридична особа, може передавати земельні ділянки в суборенду.

Окрім викладеного, судом було встановлено, що оспорюванні земельні ділянки не межують між собою та не мають необхідної сукупності ознак для визнання їх єдиним масивом; після отримання земель ані ОСОБА_1 , ані Фермерське господарство "Гаврилівське" господарську діяльність не здійснювали; з установчих документів Фермерського господарства "Гаврилівське" вбачається, що до статуту та до рішення засновників про створення фермерського господарства, інформація про земельні ділянки, отримані з метою ведення фермерського господарства, не внесена.

Отже, дії громадянина ОСОБА_1 були спрямовані на отримання земельних ділянок загальною площею 366,3981 га за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені статтями 124, 134 Земельного кодексу України, що призвело до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель державної власності без проведення земельних торгів та всупереч цілей, визначених Законом України "Про фермерське господарство".

У зв`язку з вищевикладеним, Головне управління Держземагентства у Харківській області без проведення належної перевірки, всупереч вимог статей 116, 118,122-124, 134 Земельного кодексу України та статей 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прийняло наказ № 241-СГ від 28.04.2014р., яким незаконно надало ОСОБА_1 у користування (оренду), а в подальшому - Фермерському господарству "Подолянка" в суборенду, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 366,3981 га, без проведення земельних торгів (аукціону).

В контексті спірних правовідносин, господарським судом першої інстанції також було враховано, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20.11.2018р., пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У даній справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 13.11.2019р. у справі № 826/3115/17.

Разом з тим, позивач в межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі № 922/614/19, від 05.10.2022р. у справі №922/1830/19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2020р. у справі №922/614/19 зазначила, що вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Отже, належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав (висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021р. у справі №925/642/19).

Зважаючи на те, що оспорюваний наказ № 241-СГ від 28.04.2014р. вже реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання внаслідок укладення між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківської області оспорюваних договорів оренди, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога прокурора про визнання незаконним оспорюваного наказу не підлягає задоволенню з тих підстав, що така вимога не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження нею зазначеним майном, а отже, не є ефективним способом захисту прав держави.

Судова колегія зазначає, що рішення господарського суду у відповідній частині не оскаржено учасниками справи, а отже, не є предметом розгляду в даному апеляційному провадженні.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 5928381 від 03.09.2014р., 5899156 від 02.06.2014р., 5926024 від 03.06.2014р., 5925553 від 03.06.2014р., 5935398 від 04.06.2014р., 5937707 від 04.06.2014р., 5905201 від 02.06.2014р., 5936477 від 04.06.2014р. та 5888766 від 02.06.2014р. укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , судова колегія зазначає наступне.

Так, статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів це визнання правочину недійсним та визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Правовою підставою для виникнення права оренди у ОСОБА_1 на земельні ділянки загальною площею 366,3981га (із кадастровими номерами 6320481500:03:000:0931 площею 52,9 га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415га, 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566га, 6320481500:03:000:0934 площею 34,8га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2га) є наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 241-СГ від 28.04.2014р. "Про передачу в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1

Щодо позовних вимог прокурора про зобов`язання Фермерське господарство "Гаврилівське" в особі голови ОСОБА_1 повернути до комунальної власності Барвінківської міської ради Харківської області земельні ділянки загальною площею 366,3981га (з кадастровими номерами 6320481500:03:000:0931 площею 52,9га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415га, 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566га, 6320481500:03:000:0934 площею 34,8га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2га), судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Оскільки матеріалами справи підтверджено незаконність перебування у користуванні фермерського господарства "Гаврилівське" земельних ділянок загальною площею 366,3981га (із кадастровими номерами 6320481500:03:000:0931 площею 52,9га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415га, 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566га, 6320481500:03:000:0934 площею 34,8га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2га), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога прокурора про зобов`язання повернути спірні земельні ділянки також є обґрунтованою.

В частині позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів суборенди від 01.07.2014р. та про зобов`язання Фермерського господарства "Подолянка" повернути до комунальної власності Барвінківської міської ради Харківської області спірні земельні ділянки рішення господарського суду не було оскаржено учасниками справи, а отже, не є предметом розгляду в даному апеляційному провадженні.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачами було подано до господарського суду Харківської області заяви про застосування позовної давності (т.2 а.с.248-258, т.3 а.с.1-7, 16-23, 129-131), в яких заявники просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску прокурором строку звернення до суду з відповідним позовом.

Обґрунтовуючи підстави для застосування строку позовної давності відповідачі не погоджувались з твердженнями прокурора про наявність поважних причин для пропуску такого строку, які полягали в тому, що органам прокуратури про факт порушення земельного законодавства стало відомо лише у грудні 2017 року, після опрацювання листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08.12.2017р. №10-20-14-16689/0/19-17 та наголошували на тому, що початок перебігу строку позовної давності починає свій перебіг не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного наказу, а з дати, коли прокурору стало відомо про їх існування (тобто, з дати його прийняття).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган (пункт 102 постанови Великої Палата Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі №488/5027/14-ц).

Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для звернення до суду з відповідним позовом прокурор зазначав про те, що про порушення вимог земельного законодавства йому стало відомо лише у грудні 2017 року, після опрацювання листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08.12.2017р. № 10-20-14-16689/0/19-17, а позивачу - Барвінківській міській раді, про факти порушення державних інтересів стало відомо з листа Ізюмської окружної прокуратури № 58/2-3214вих-21 від 23.07.2021р. Отже, на думку прокурора строки позовної давності пропущені з поважних причин.

Разом з тим, прокурор має право, враховуючи конкретні обставини справи, у тому числі вчинення порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, просити суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, норма частини першої статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

У постанові від 20.06.2018р. у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У пункті 106 постанови від 07.11.2018р. у справі №488/5027/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі № 362/44/17).

У постанові від 20.01.2021р. у справі №758/4388/16-ц Верховний Суд сформував такий висновок, що у статті 261 Цивільного кодексу України використовуються терміни «довідався» та «міг довідатися», тому діє презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому саме по собі доведення факту, що позивач не знав про порушення свого цивільного права і через це не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, так як стаття 74 ГПК України зобов`язує його такі обставини довести.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Тоді як, відповідач має довести, що інформацію про порушене право позивача позивач міг отримати у межах строку позовної давності.

У постанові від 05.06.2018р. у справі 359/2421/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, для з`ясування об`єктивної істини необхідно встановити коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах та коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила довідався або міг довідатися прокурор.

З матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття спірного наказу та договорів оренди землі сільськогосподарського призначення уповноваженим органом держави щодо розпорядження цими землями було Головне управління Держземагенства у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області).

На виконання вказаної постанови та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021р. спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6320481500:03:000:0931 площею 52,9га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415га, 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566га, 6320481500:03:000:0934 площею 4,8га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2га було передано до комунальної власності.

Отже, внаслідок змін в чинному законодавстві України до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області перейшли повноваження Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо розпорядження спірними земельними ділянками і здійснення контролю за ними.

Відповідно до правової позиції викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019р. у справі №915/478/18, в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.

Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

З наведеного випливає, що суб`єктом прав на спірні земельні ділянки є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядок перебігу позовної давності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу та укладання договорів оренди землі) при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів.

Отже, станом на момент прийняття оскаржуваного наказу органи прокуратури були наділені необхідним обсягом повноважень для отримання інформації щодо порушення законності під час прийняття наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 28.04.2014р. № 241-СГ.

15.07.2015р. набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» (від 14.10.2014р. №1697-VII) в новій редакції, крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28 - 38, 42, 44 - 50, 62 - 63, 65 - 79 цього Закону, які набирали чинності 15.04.2017р. (пункт 1 розділу ХІІ Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII).

На відміну від Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. N1789-XII новий Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII суттєву звузив повноваження, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014р. №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012р. № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011р. №3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".

Однак, при цьому частиною 4 статтею 23 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII (який набрав чинності 15.07.2015р.) встановлено, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, з набранням чинності Законом України від 14.10.2014р. №1697-VII прокуратура не була позбавлена права звернення до органів державної влади задля отримання інформації та копій необхідних документів у разі не здійснення органом державної влади своїх повноважень щодо захисту законних інтересів держави.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи прокурор стверджує, що про порушення інтересів держави йому стало відомо лише у грудні 2017року, після опрацювання листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08.12.2017р. №10- 20-14-16689/0/19-17 (т.2 а.с.9) наданого на запит прокурора від 13.10.2017р. №22-51/8171вих-17 та відповідно надходження оскаржуваного наказу, договорів та документів щодо передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутній вказаний вище запит прокурора від 13.10.2017р. №22-51/8171вих-17, у зв`язку із чим не вбачається можливим встановити, що стало підставою для вивчення законності відведення земельних ділянок державної власності ОСОБА_1 саме у 2017році.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній станом на 01.01.2013р.) на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об`єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів.

Відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру. Технологічні та програмні засоби, необхідні для оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру, повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації, яка відповідно до цієї статті надається безоплатно, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень.

Пошук, перегляд, копіювання та роздрукування відомостей Державного земельного кадастру, оприлюднених на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зазначених у пунктах "а" - "е" частини першої цієї статті, здійснюються безоплатно, а відомостей, зазначених у пунктах "є" - "і" частини першої цієї статті, - за плату, розміри якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з початку 2013 року відкритий вільний доступ до публічної кадастрової карти.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Відомості Державного земельного кадастру, які містять інформацію, що є державною таємницею, надаються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про державну таємницю". Інші відомості Державного земельного кадастру є відкритою інформацією, крім випадків, визначених законом.

Отже, з моменту винесення наказу від 28.04.2014р. № 241-СГ та укладення договорів оренди землі та договорів суборенди землі, які є предметом спору, прокурор не був позбавлений можливості вивчати публічну кадастрову карту та мав всі необхідні засоби, які б дозволили йому встановити кількість земельних ділянок, які передані ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства.

Крім того, згідно зі статтею 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

Оскаржувані договори оренди від 06.05.2014р. зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в червні 2014року, державну реєстрацію договорів суборенди від 01.07.2014р. проведено в липні 2014року, що вбачається з наявних в матеріалах справи Інформаційних довідок від 03.09.2019р. (т.1 а.с.193-218).

З наведеного вбачається, що прокуратура, відповідно до визначених вище нормативних актів була наділена необхідними засобами та, відповідно, могла довідатись про порушені права держави з моменту реєстрації укладених договорів оренди від 06.05.2014р. та договорів суборенди від 01.07.2014р.

Враховуючи вищевикладене, початок перебігу позовної давності щодо оскарження наказу Держземагенства у Харківській області від 28.04.2014р. розпочався саме з цієї дати; щодо оскаржуваних договорів- з дати їх укладання.

Проте, з позовом прокурор звернувся 29.09.2019р., тобто, майже через п`ять років, а отже зі спливом позовної давності.

Крім того, судова колегія зауважує, що здійснення прокуратурою моніторингу публічної кадастрової карти в частині спірних земельних ділянок лише в 2017 році і в подальшому звернення до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області з листом лише 23.07.2021р. не є поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки прокуратура не була позбавлена можливості та права вчинити відповідні дії і протягом 2014 -2016 років.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ані Ізюмська окружна прокуратура Харківської області в позові, ані Харківська обласна прокуратура в апеляційній скарзі не обґрунтували причин неможливості звернення до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з запитом про надання інформації щодо спірних земельних ділянок до грудня 2017 року, також не визначили норму права, яка б забороняла органам прокуратури вчиняти відповідні дії.

Враховуючи факт обізнаності органів прокуратури про наявність оскаржуваного наказу починаючи з 28.04.2014р. (тобто, з дати прийняття оспорюваного наказу), та звернення прокурора до суду з відповідним позовом після спливу позовної давності, без наведення поважних причин пропущення позовної давності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення заяв відповідачів про застосування до вимог прокурора строку позовної давності, а саме в частині визнання недійсними спірних договорів оренди та повернення земельних ділянок.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів також враховує, що в пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини Справа "Проніна проти України" (Заява №63566/00) Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Таким чином, прокурором не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023р. у справі №922/4025/21 слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023р. у справі №922/4025/21 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08.09.2023

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Шевель


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	30.08.2023
Оприлюднено	11.09.2023
Номер документу	113334421
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою щодо припинення права оренди

Шарко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 30.08.2023 по справі 922/4025/21СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/4025/21

Постанова від 30.08.2023

Постанова
від 30.08.2023 по справі 922/4025/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД