Рішення

від 08.09.2023 по справі 911/1907/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/1907/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Приватного підприємства «СВІТЧАЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРЕЧКА» про стягнення 97 641,71грн, без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство СВІТЧАЙ (далі ПП СВІТЧАЙ, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МІРЕЧКА (далі ТОВ МІРЕЧКА, відповідач) та просить стягнути з відповідача 97 641,71грн, з яких: 85 061,96грн основний борг; 2 409,55грн 3% річних, нарахованих за період з 12.07.2022 по 14.06.2023; 10 170,20грн втрати від інфляції за період з липня 2022 року по травень 2023 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, переданого відповідно до видаткової накладної №Ил0000329 від 11.07.2022 (а.с.1-3).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2023 відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а також встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.31-32).

Копія вказаної ухвали отримана сторонами 21.07.2023, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0600032591318, №0600032593280 (а.с.34-35).

В силу п. 3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою сторонам 21.07.20023.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У встановлений законом строк відзив на позов до суду від відповідача не находив; з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву відповідач до суду не звертався до прийняття рішення у справі.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк, визначений ч.7 ст.252 ГПК України, сторони не подавали.

Як установлено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до видаткової накладної №Ил0000329 від 11.07.2022 позивачем ПП «СВІТЧАЙ» передано відповідачу ТОВ «МІРЕЧКА» товар загальною вартістю з ПДВ 104561,96грн (а.с.11), що також підтверджується товаро-транспортною накладною №РИл0000329 від 11.07.2022 (а.с.12).

Окрім того щодо відповідної операції позивачем видана та зареєстрована податкова накладна №329 від 11.07.2022, яка прийнята, про що свідчить квитанція №1 від 01.09.2022 (а.с.14).

Оплата відповідного товару одразу після його передачі відповідачем не здійснена.

10.08.2022 відповідачем перераховано позивачу 19 500грн, що підтверджується платіжним дорученням №119 від 10.08.2022 (а.с.15). та випискою з рахунку позивача (а.с.16-17). При цьому, у відповідному платіжному дорученні у графі «призначення платежу» вказано лише: «у сумі 16250.00грн, ПДВ-20% 3250,00грн» Між тим, під час розгляду даної справи доказів у спростування того факту, що оплата здійснена саме за товар, переданий відповідачу відповідно до вказаної видаткової накладної не надано; наявність інших зобов`язань відповідача перед позивачем судом не встановлено.

06.04.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою-претензією про сплату боргу у розмірі 85 061,96грн за товар, поставлений відповідно до вищевказаної видаткової накладної (а.с.18). В якості доказів направлення відповідної вимоги-претензії до поданої позовної заяви додано фіскальний чек від 06.04.2023, виданий у прийнятті рекомендованого листа №7903515060990, який вручений відповідачу 11.04.2023, про що свідчить повідомлення по вручення відповідного поштового відправлення (а.с.19).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що борг за поставлений товар у розмірі 85061,96 (104561,96-19500) на даний час відповідачем не погашено.

Предметом спору в даній справі є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за поставлений товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством, за порушення виконання відповідного зобов`язання.

Заявлені вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, як унормовано ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч.4 ст.203 ЦК України правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як визначено п.1 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України (в редакції, чинній на момент передачі товару) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

В силу ч.2 такої статті: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У даній справі сторонами не дотримано письмової форми правочину, однак, згідно ч.1 ст.218 ЦК України: недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Факт укладення сторонами договору купівлі-продажу вказаного у накладній товару в усній формі підтверджується письмовими доказами - підписаними сторонами видатковою накладною та товаро-транспортнрою накладною, з яких також вбачається факт виконання позивачем зобов`язання з передачі відповідачу відповідного товару, вид, кількість та вартість якого зазначена у таких накладних, а також фактом часткової плати вказаного товару відповідачем.

Під час розгляду справи по суті відповідач не спростував факту укладення відповідного правочину шляхом подання доказів.

Укладений сторонами договір (правочин) в усній формі є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст.175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Так, як визначено ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Під час розгляду справи, сторонами не надано доказів зміни загального правила, визначеного вищевказаною нормою, щодо строку оплати переданого товару. Отже, відповідач мав оплатити переданий товар після його прийняття.

Оскільки доказів доплати 85061,96грн в рахунок оплати товару відповідач не надав під час розгляду справи, ним не спростовані посилання позивача на наявність боргу за переданий товару у відповідному розмірі.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За вказаних обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 85061,96грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 409,55грн 3% річних, нарахованих за період з 12.07.2022 по 14.06.2023; 10 170,20грн втрат від інфляції за період з липня 2022 року по травень 2023 року.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, враховуючи розмір боргу, дату та суму часткової оплати боргу, період прострочення, офіційні індекси інфляції за спірний період, розмір втрат від інфляції за заявлений період складає 10 173,81грн, а 3% річних 2409,57грн, що більше ніж заявлено позивачем.

Розбіжності у розрахунках суду та позивача пов`язані з тим, що позивач у розрахунку помилково за період з 10.08.2022 нараховує втрати від інфляції та проценти на борг у розмірі 85 061,00грн, хоча у відповідний період розмір боргу складав 85061,96грн.

Однак, оскільки у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, заявлені вимоги в частині втрат від інфляції та процентів підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі: 10170,20грн втрати від інфляції; 2 409,55грн 3% річних.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають покладення на відповідача у повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2684грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

У першій заяві по суті позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги складає 10 000грн. Між тим, будь-яких доказів у підтвердження витрат у відповідній частині, які він поніс або понесе, на момент прийняття рішення позивач не надав і з заявою про розподіл фактичних витрат, які понесені чи мають бути понесені у зв`язку з наданням такої допомоги під час розгляду даної справи, не звертався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРЕЧКА» (ідентифікаційний код 43856700; 09157, Київська область, Білоцерківський район, с.Щербаки, вул. Росьова, 12) на користь Приватного підприємства «СВІТЧАЙ» (ідентифікаційний код 30051782; 07035, Львівська область, м. Львів, вул.Жасминова, 5) 85061,96грн основного боргу, 2409,55грн 3% річних, 10170,20грн втрат від інфляції, а також 2684грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова