Рішення

від 28.09.2023 по справі 911/1907/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/1907/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Приватного підприємства СВІТЧАЙ до Товариства з обмеженою відповідальністю МІРЕЧКА про стягнення 97 641,71грн, без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.09.2023 у даній справі позов задоволено повністю та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІРЕЧКА (далі ТОВ «МІРЕЧКА») на користь Приватного підприємства СВІТЧАЙ (далі ПП «СВІТЧАЙ») 85061,96грн основного боргу, 2409,55грн 3% річних, 10170,20грн втрат від інфляції, а також 2684грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором (а.с.36-39).

11.09.2023 до Господарського суду Київської області від ПП СВІТЧАЙ надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено докази направлення відповідної заяви з додатками відповідачу (а.с.41-42).

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 5 500,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 2684,00 грн в рахунок відшкодування витрат на оплату позову судовим збором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2023 заява ПП «СВІТЧАЙ» в частині відшкодування витрат у розмірі 2684грн, понесених на оплату позову судовим збором, залишена без розгляду, а частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500грн прийнята до розгляду та відповідачу встановлений строк для реалізації права на подання заперечень або заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наданням доказів направлення копій позивачу 5 днів з дня отримання ухвали (а.с.60-61).

Копія відповідної ухвали отримана відповідачем 15.09.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення №0690014442096 про вручення поштового відправлення №0600045661137 (а.с.64).

У встановлений зазначеною ухвалою строк відповідач не подав заперечення щодо заяви про відшкодування судових витрат та заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу; з клопотанням щодо продовження встановленого судом строку відповідач до суду не звертався.

Як визначено ч.ч.1,2 ст.118 ГПК України: право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, що визначено п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як унормовано ч.3 відповідної статті, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат установлений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11547/19, від 26.10.2022 у справі №911/3001/21, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, від 28.06.2023 у справі №905/1029/22, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позові позивач повідомив про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогув зв`язку з розглядом справи у розмірі 10000грн (а.с.1-3). При цьому, до поданої позовної заяви позивач будь-яких доказів у підтвердження понесення відповідних витрат або доказів у підтвердження виникнення обов`язку у майбутньому щодо сплати послуг адвоката не додав.

При цьому, як вбачається з конверту, у якому надійшло клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а.с.59), позивач до прийняття рішення у даній справі (08.09.2023), а саме 05.09.2023 направив до суду поштою відповідне клопотання з доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, яке отримано судом 11.09.2023 - вже після прийняття рішення у справі. Отже, відповідна заява фактично подана до прийняття рішення у справі судом і про остаточний розмір судових витрат позивач намагався повідомити суд до прийняття рішення у справі, тому відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату правової (правничої) допомоги, суд виходить з наступного.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом з детальним описом наданих послуг (а.с.43-44) надано наступні докази у копіях:

-договір про надання правничої допомоги №19/23 від 12.06.2023, укладений між позивачем (далі клієнт) та адвокатом Качмар А.І., (далі адвокат), за яким адвокат зобов`язується надавати правничу допомогу позивачу в обсязі та на умовах передбачених відповідним договором (а.с.45-47, далі договір);

- додатки №1, №2 до договору (а.с.48-49, далі додатки №1, №2);

- ордер серії ВС №1226731 від 04.09.2023, виданий адвокату Качмар А.І, на підставі вищевказаного договору, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Качмар А.І. (а.с.52);

- акт надання послуг №219 від 12.06.2023 на суму 7 200грн, складений адвокатом та позивачем у підтвердження надання послуг (виконання робіт) за договором, вартість яких визначена сторонами договору у розмірі 7200грн (а.с.50, далі акт №219);

- акт надання послуг №221 від 04.09.2023 на суму 150грн, складений адвокатом та позивачем у підтвердження надання послуг (виконання робіт) за договором, вартість яких визначена сторонами договору у розмірі 1500грн (а.с.51, далі акт №221);

- рахунок №72/159/01-08 від 28.08.2023 на суму 19200грн на оплату професійної правничої допомоги адвоката у відповідній справі на суму 19 200грн (а.с.170);

- платіжну інструкцію №219406 від 12.06.2023 щодо перерахування позивачем адвокату 7200грн згідно рахунку №071915 від 12.06.2023 (а.с.52).

Наданий договір передбачає надання адвокатом позивачу за плату правничої (правової) допомоги щодо: надання консультацій та юридичних послуг щодо захисту інтересів позивача, зокрема, в господарському сулі; представництво інтересів позивача в судах.

Сторонами відповідного договору визначено, що: за правову допомогу, передбачену п.1.1. договору, позивач сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному в додатках та актах до договору; сума, вказана у п.5.1 договору, є гонораром адвоката за надання правової допомоги (п.п.5.1,6.1 договору).

Як визначено п.4.1 договору, такий договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком №1 визначено обсяг послуг, які адвокат надає позивачу та їх вартість, до яких, зокрема, входить: аналіз та підготовка позову про стягнення заборгованості за договором поставки: позивач ПП «СВІТЧАЙ», відповідач ТОВ «МІРЕЧКА». Вартість відповідних послуг визначена сторонами договору таким додатком №1 у розмірі 4 000 грн (4год).

Згідно додатку №2 адвокатом надаються позивачу також послуги з складання та подання детального опису наданих послуг у справі №911/1907/23, вартість яких становить 1500грн і яка оплачується позивачем протягом 3 днів з дати підписання додатку та отримання рахунку.

Актами №№219,221 сторонами договору підтверджено фактичне виконання робіт (надання послуг), визначених додатками №№1,2 до договору, у цій справі загальною вартістю 5500грн (4000+1500).

Як вбачається з платіжної інструкції №219406 від 12.06.2023 позивачем сплачено адвокату вартість послуг, що фактично визначні додатком №1 до договору - 7200ргрн, що включає вартість послуг (робіт) адвоката не лише у цій справі, але у іншій справі у розмірі 3 200грн.

Отже, на момент направлення до суду заяви про відшкодування судових витрат позивачем фактично сплачено адвокату за надання правничої допомоги у даній справі 4000грн та у позивача наявний обов`язок щодо оплати 1500грн адвокату за послуги, визначені додатком №2 до договору.

Доказів оплата правової допомоги, визначеної додатком №2 до договору та актом №221, на момент ухвалення додаткового рішення не надано.

Відповідні витрати позивача, які він поніс та має понести, у загальній сумі 5 500грн підлягають покладенню на відповідача з наступних підстав.

Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, від 21.06.2023 №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі відповідач не скористався своїм правом подати заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та не надав доказів в обгрунтування неспівмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката.

При цьому, витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5500грн пов`язані з розглядом даної справи, розмір таких витрат є пропорційним до предмету спору та складності справи, фактичного обсягу часу, який потрібен для виконання відповідних робіт та надання послуг.

З урахуванням зазначеного та враховуючи задоволення заявленого позову рішенням у відповідні справі повністю, суд покладає на відповідача відповідні витрати позивача у розмірі 5 500грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 126, 129, 232-233, 237-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Приватного підприємства «СВІТЧАЙ» в частині покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІРЕЧКА (ідентифікаційний код 43856700; 09157, Київська область, Білоцерківський район, с.Щербаки, вул. Росьова, 12) на користь Приватного підприємства СВІТЧАЙ (ідентифікаційний код 30051782; 07035, Львівська область, м. Львів, вул.Жасминова, 5) 5 500грн в рахунок відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова