Рішення

від 08.09.2023 по справі 915/655/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року Справа № 915/655/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця Кіструги Костянтина Дмитровича, код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), яка пред`явлена до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Аспін», код 43106526 (57453, Миколаївська область, Миколаївський район, село Коблеве, пр. Курортний, буд. 21) про стягнення грошових коштів у сумі 84012,52 грн.

Рух справи.

01.05.2023 року позовну заяву зареєстровано у канцелярії господарського суду Миколаївської області.

08.05.2023 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.

Заяви по суті.

Позивач просить суд вирішити спір та стягнути з відповідача на підставі договору поставки №13/05-21 від 13.05.2021 року грошові кошти у сумі 84012,52 грн., з якої 81164,00 грн. заборгованість з оплати товару, 2848,52 грн. 3% річних. В обґрунтування позову посилається на те, що позивач виконав свій обов`язок за договором поставки та передав товар, а відповідач порушив зобов`язання і кошти не сплатив.

Відзиву на позовну заяву не надходило.

Будь-яких клопотань та заяв від сторін також не надходило.

З огляду на представлені докази на підтвердження обставин викладених у позові, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, судом встановлено наступне.

13.05.2021 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки №13/05-21 (далі договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити сантехнічні матеріали згідно специфікації.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, асортимент, загальна кількість товару, одиниця виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у рахунках та накладних, які є додатками до цього договору та його невід`ємними частинами та завірені підписом ФОП, який працює без печатки.

Пунктом 1.3 договору визначено, що ціна товару, що постачається за цим договором, сторонами визначається як договірна (звичайна) згідно специфікації.

Згідно п. 2.1 договору покупець зобов`язується оплатити товар в гривнях України, шляхом перерахування грошових коштів в безготівковому порядку на поточний рахунок постачальника, визначений в даному договорі, або іншим способом, не забороненим законодавством України в наступному порядку: передоплата здійснюється покупцем здійснює шляхом 10 % передплати від суми згідно наданих рахунків постачальника, решта 90%, сплачується покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки. У разі порушення даного строку постачальник не гарантує вчасну передачу товару.

Відповідно до п. 3.1 договору актом приймання-передачі товару є видаткова накладна підписана відповідними особами кожної із сторін. При отримати товару, покупцем ретельно перевіряється на відповідність асортимент, кількість та якість поставленого товару. Після приймання товару, претензії по кількості та якості прийнятого товару не приймаються, за винятком скритих заводських дефектів. Гарантія на товар згідно даних виробника (вказаного в гарантійному талоні).

Пунктом 3.2 договору визначено, що зобов`язання по поставці, вважаються виконаними з моменту передачі товару покупцю.

Згідно п. 4.1 договору в разі виникнення спору сторони застосовують заходи досудового врегулювання, а саме, направлення претензії.

Відповідно до п. 4.2 договору якщо спір не вирішено заходами досудового врегулювання, він вирішується у судовому порядку.

Відповідно до п. 5.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 року або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається із підписаних сторонами видаткових накладних №193 від 13.05.2021 року, № 196 від 17.05.2021 року, № 205 від 20.05.2021 року, №206 від 20.05.2021 року, № 203 від 01.06.2021 року, №256 від 03.06.2021 року, № 281 від 14.06.2021 року, № 283 від 14.06.2021 року, № 290 від 16.06.2021 року, № 287 від 18.06.2021 року, № 328 від 25.06.2021 року, № 329 від 30.06.2021 року, № 337 від 02.07.2021 року позивачем було здійснено поставку товару відповідачу згідно договору матеріали, найменування, асортимент, загальна кількість яких визначається у цих накладних та відповідних рахунках на оплату по замовленню на загальну суму 316809,80 грн. З боку замовника товар було отримано, про що свідчить печатка та підпис уповноваженої особи відповідача на відповідних накладних.

Відповідачем було здійснено оплату товару в загальному розмірі 235645,80 грн., що підтверджується виписками банку (а.с. 37-54).

За розрахунком заборгованості залишається не оплаченим поставлений товар у сумі 81164,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями № 1, 2 від 30.11.2022 року та від 13.01.2023 року, у яких вимагав сплатити заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною ч. 4 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України за загальним правилом господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України до одного із способів захисту цивільних прав та інтересів належить примусове виконання обов`язку в натурі.

Положенням ч. 2 ст. 16 ЦК України також кореспондуються положення ч. 2 ст. 20 ГК України.

Судом встановлено, що відповідачем всупереч умов договору та вищенаведених норм законодавства зобов`язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі не виконано.

Ураховуючи наведені вище положення законодавства та обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення оплати за поставлений товар у розмірі 81164,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що невиконане відповідачем зобов`язання по оплаті товару є грошовим зобов`язанням, то на вимогу позивача підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

3% річних, які нараховані на суму заборгованості за період за період з 01.02.2022 року по 03.04.2023 року, становлять 2848,52 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних судом встановлено, що позивачем правильно визначено період та суму нарахувань. Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в межах заявленої позивачем суми в розмірі 2848,52 грн.

Позивачем були здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №390 від 17.04.2023 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аспін», код 43106526 (57453, Миколаївська область, Миколаївський район, село Коблеве, пр. Курортний, буд. 21) на користь фізичної особи-підприємця Кіструги Костянтина Дмитровича, код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) грошові кошти у сумі 84012 (вісімдесят чотири тисячі дванадцять) грн. 52 коп., з яких: 81164 (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят чотири) грн. 00 коп. заборгованість з оплати товару, 2848 (дві тисячі вісімсот сорок вісім ) грн. 52 коп. - 3% річних, а також судовий збір, який сплачений за подачу позовної заяви у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя А.П. Алексєєв