Ухвала
від 07.09.2023 по справі 947/22214/23
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/22214/23

Провадження № 1-кс/947/11247/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора відділуОдеської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 про арештмайна укримінальному провадженні№42021162240000053від 28.09.2021за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.199,ч.1ст.204КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Підрозділом детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №42021162240000053 від 28.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

Відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.199, ч.1 ст.204 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленнями 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України за №№955,956 від 27.09.2021, згідно яких жителі Білгород Дністровського, Татарбунарського, Болградського районів Одеської області за участі інших залучених ними осіб, здійснюють незаконне виготовлення, зберігання, транспортування з метою збуту та збут підакцизних товарів з використанням підроблених марок акцизного податку.

Крім того, від УОРД ІНФОРМАЦІЯ_1 отримано відомості щодо осіб, які на території Ізмаїльського району здійснюють діяльність, пов`язану із незаконним виготовленням та збутом підакцизної продукції, та щодо адрес, за якими така продукція може зберігатись.

Так, встановлено місце незаконного зберігання та реалізації незаконно виготовлених тютюнових виробів, - МАФ по продажу тютюнових виробів, за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована в межах наступних географічних координат: 45.357579, 28.820172; 45.357683,28.820261; 45.357572, 28.820233; 45.357680, 28.820302.

Діяльність у вказаному магазині здійснює громадянин ОСОБА_4 , який являється директором ТОВ «Табакевич» (код ЄДРПОУ 44428059).

У ході обшуку, проведеного 25.08.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , в межах наступних географічних координат: 45.357579, 28.820172; 45.357683,28.820261; 45.357572, 28.820233; 45.357680, 28.820302, виявлено та вилучено наступні речі:

1)тютюнові вироби без марок акцизного податку встановленого зразку, а саме:

-табак «Fugich» 100 г у кількості 24 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Katana» 30 мл у кількості 110 шт.;

-табак «Chefs» 100 г у кількості 17 шт.;

-електронні сигарети «Vanl 1500» у кількості 15 шт.;

-електронні сигарети «Gord 4000» у кількості 22 шт.;

-рідина для електронних сигарет «In Bottle» 30 мл у кількості 6 шт.;

-рідина для електронних сигарет «El Fliq» 30 мл у кількості 32 шт.;

-табак «Malfar» 40 г у кількості 26 шт.;

-рідина для електронних сигарет «El Fliq» 10 мл у кількості 40 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Chaser» 30 мл у кількості 44 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Lucky» 50 мл у кількості 12 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Chaser» 11 мл у кількості 24 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Hard Core» 30 мл у кількості 5 шт.;

-електронні сигарети «Vanl 2500» у кількості 6 шт.;

-електронні сигарети «Vanl 1800» у кількості 3 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Hupe» 30 мл у кількості 2 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Salt» 30 мл у кількості 9 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Nova» 30 мл у кількості 4 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Nova» 15 мл у кількості 2 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Flip» 15 мл у кількості 2 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Flip» 30 мл у кількості 2 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Suicide» 30 мл у кількості 3 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Chaser» 15 мл у кількості 2 шт.;

-табак «Unity» 100 г у кількості 17 шт.;

-табак «Unity» 40 г у кількості 12 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Twisted» 30 мл у кількості 31 шт.;

-рідина для електронних сигарет «HQD» 30 мл у кількості 27 шт.;

-рідина для електронних сигарет «Culte» 100 мл у кількості 52 шт.;

-табак «420» 50 г у кількості 9 шт.;

-табак «420» 100 г у кількості 8 шт.;

-табак «420» 40 г у кількості 19 шт.;

-табак «Paradox» 50 г у кількості 22 шт.;

-табак «Dead Horse» 50 г у кількості 20 шт.;

-табак «Brusko» 50 г у кількості 1 шт.;

-табак «Arawak» 40 г у кількості 10 шт.;

-табак «White Angel» 50 г у кількості 56 шт.;

-табак «Daim» 50 г у кількості 19 шт.;

-табак «Buta Black» 100 г у кількості 18 шт.;

-табак «Buta» 50 г у кількості 1 шт.;

-електронні сигарети «Elfbar 2000» у кількості 7 шт.;

-електронні сигарети «Elfbar 1500» у кількості 17 шт.;

-електронні сигарети «Vanl 5000» у кількості 13 шт.;

-електронні сигарети «Elfbar 5000» у кількості 40 шт.;

-електронні сигарети «Elfbar 4000» у кількості 14 шт.;

-електронні сигарети «Elfbar 7000» у кількості 9 шт.;

-електронні сигарети «Lost Mary 5000» у кількості 9 шт.;

-електронні сигарети «Vozol 10000» у кількості 8 шт.;

-електронні сигарети «Elfbar 1800» у кількості 6 шт.;

-електронні сигарети «HQD 4000» у кількості 3 шт.;

-електронні сигарети «Elfbar 3000» у кількості 1 шт.;

-електронні сигарети «RPM Bar 5000» у кількості 1 шт.;

-електронні сигарети «Katana 2000» у кількості 1 шт.;

-електронні сигарети «Elfbar 2200» у кількості 1 шт.;

-електронні сигарети «Serbetli 1200» у кількості 1 шт.;

-електронні сигарети «Vanl 4000» у кількості 1 шт.;

2)тютюнові вироби з марками акцизного податку встановленого зразку, а саме:

-електронні сигарети «Vanl 1800» у кількості 3 шт.;

табак «Honey Badger» 40 г у кількості 3 шт.;

-електронні сигарети «Vanl Glaz 6500» у кількості 8 шт.;

-електронні сигарети «Inwo Bar 2000» у кількості 10 шт.;

-електронні сигарети «Vabar 5000» у кількості 5 шт.;

-електронні сигарети «Hello Bar 2000» у кількості 3 шт.

В подальшому, вищевказані речі було визнано речовими доказами та винесено відповідну постанову від 26.08.2023.

Прокурор звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор на адресу суду направив заяву в якій клопотання підтримав, просив задовольнити, розглянути у його відсутність та повідомив, що детективами ТУ БЕБ в Одеській області повідомлено власника вилученого майна ОСОБА_4 про дату та час розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурорапідлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене під час обшуку майно, може відповідати критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що вилучене майно є предметами,що булиоб`єктом кримінальнопротиправних дійта містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою детектива про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так,слідчий суддяна данійстадії досудовогорозслідування длявирішення питання,зокрема,про застосуваннязаходу забезпеченнякримінального провадженняу виглядіарешту майна,не вправівирішувати тіпитання,які повиненвирішувати судпри розглядікримінального провадженняпо суті,тобто невправі оцінюватидокази зточки зоруїх достатностіі допустимостідля вирішенняпитання проарешт майна,а лишезобов`язанийна підставірозумної оцінкисукупності отриманихдоказів визначитинеобхідність застосуваннятакого заходузабезпечення кримінальногопровадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Вилучене стороною обвинувачення під час обшуку майно може свідчити про незаконне виготовлення та зберігання підакцизних товарів, зокрема велика кількість рідин для електронних сигарет, табак, інші тютюнові вироби без марок акцизного податку встановленого зразку, а тому є важливими доказами можливого вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204 КК України.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021162240000053 від 28.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на речі, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в межах наступних географічних координат: 45.357579, 28.820172; 45.357683,28.820261; 45.357572, 28.820233; 45.357680, 28.820302:

1.)тютюнові вироби без марок акцизного податку встановленого зразку, а саме: