Ухвала

від 04.09.2023 по справі 2-1632/11

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

2-1632/11

6/465/67/23

У Х В А Л А

судового засідання

04.09.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мартинишин М.О.

з участю секретаря Оверко Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові заяву представника боржника ОСОБА_1 адвоката Ільків Г.М. про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Франківського районного суду міста Львова від 25.02.2011 року таким, що не підлягає виконанню -

ВСТАНОВИВ:

представник боржника ОСОБА_1 адвокат Ільків Г.М. звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Франківського районного суду міста Львова від 25.02.2011 року таким, що не підлягає виконанню, в порядку ч.2 ст.432 ЦПК України, в якій просить зупинити виконавче провадження АСВП: 62185914 від 26.05.2020 року відкрите приватним виконавцемвиконавчого округуЛьвівської областіІльчишин Л.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 84450,33 доларів США(вісімдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят доларів США 33 центів), що в еквіваленті становить 670 366,72 гривень (шістсот сімдесят тисяч триста шістдесят шість гривень 72 копійки) та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень, на підставі виконавчого листа № 2-1632/11, виданого Франківським районним судом міста Львова 31.03.2011 року; визнати виконавчий лист № 2-1632/11, виданий Франківським районним судом міста Львова 31.03.2011 року у справі № 2-1632/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 84450,33 доларів США(вісімдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят доларів США 33 центів), що в еквіваленті становить 670 366,72 гривень (шістсот сімдесят тисяч триста шістдесят шість гривень 72 копійки) та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень та зняти накладений арешт на кошти боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженніАСВП:62185914від 26.05.2020рокувідкритому приватним виконавцемвиконавчого округуЛьвівської областіІльчишин Л.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 84450,33 доларів США(вісімдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят доларів США 33 центів), що в еквіваленті становить 670 366,72 гривень (шістсот сімдесят тисяч триста шістдесят шість гривень 72 копійки) та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень, на підставі виконавчого листа № 2-1632/11, виданого Франківським районним судом міста Львова 31.03.2011 року.

Заява обґрунтована тим, що в листопаді 2022 року від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В., боржник ОСОБА_1 почтовим листом отримано постанову про арешт коштів від 27.10.2022 року у виконавчому провадженні №62185914, яке відкрите на підставі листа № 2-1632/11, виданого Франківським районним судом міста Львова 31.03.2011 року. З даної постанови ОСОБА_1 стало відомо, що існує боргове зобов`язання, однак вважала, що таке є завершене, оскільки банк на суму стягнутого боргу вилучив новопридбаний транспортний засіб.

21.12.2022 року, вона як представник ознайомилась з матеріалами цивільної справи № 2-1632/11, з якої зазначає, що в матеріалах такої після ухвалення рішення відсутня заява стягувача про видачу виконавчого листа, відсутня заява або розписка про отримання виконавчого листа стягувачем та постанова про відкриття виконавчого листа. Однак здійснивши моніторинг Автоматизованої системи виконавчих проваджень нею було виявлено, що приватним виконавцем виконавчогоокругу Львівськоїобласті ІльчишинЛ.В., відкрито виконавче провадження АСВП: 62185914 від 26.05.2020 року за заявою стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення коштів із ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного рішення суду від 25.02.2011 року.

Натомість виходячи із вимог Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що у стягувача строк звернення виконавчого листа до виконання уже, як тривалий час закінчився, стягувач не подавав заяв до суду про поновлення пропущеного строку, щодо звернення виконавчого листа до виконання.

Відтак вважає, що виконавчий лист, виданий на підставі рішення Франківського районного суду міста Львова від 25.02.2011 року таким, що не підлягає виконанню, в порядку ч.2 ст.432 ЦПК України. У зв`язку з чим, просить заяву задоволити.

Одночасно, в поданій заяві представником боржника порушено клопотання зупинення виконавчого провадження АСВП: 62185914 від 26.05.2020 року відкритого приватним виконавцемвиконавчого округуЛьвівської областіІльчишин Л.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 84450,33 доларів США(вісімдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят доларів США 33 центів), що в еквіваленті становить 670 366,72 гривень (шістсот сімдесят тисяч триста шістдесят шість гривень 72 копійки) та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень, на підставі виконавчого листа № 2-1632/11, виданого Франківським районним судом міста Львова 31.03.2011 року;

Згідно з ч. 3 ст. 432 ЦПК України, суд до розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Вирішуючи клопотання про зупинення виконання за виконавчим листом суд враховує, що згідно ч. 3 ст. 432 ЦПК України таке зупинення є правом, а не обов`язком суду.

Суд, вирішуючи питання порушене у клопотанні, виходить з того, що при розгляді справ повинен враховувати інтереси не тільки боржника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За переконанням суду, представником боржника у клопотанні не наведено належних, достатніх та законних підстав для зупинення виконання за виконавчим листом. Підставою порушення даного клопотання представником боржника фактично зазначають обставини на яких ґрунтується заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, прийнявши рішення про зупинення виконання за виконавчим листом, суд фактично прийме рішення по суті заяви без судового розгляду, що є неприпустимим.

Натомість вирішуючи питання про можливість задоволення вимог заяви, суд вважає за необхідне вказати на те, що заявлені у клопотанні обґрунтування заяви та вимоги про зупинення виконавчого провадження підлягають дослідженню безпосередньо в даному судовому засіданні та як наслідок прямо впливають на вирішення по суті питання стосовно визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищенаведені мотиви, дослідивши вищевказане клопотання та долучені до нього документи, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для зупинення виконання за виконавчим листом, а відтак, у задоволенні даного клопотання слід відмовити.

У судове засідання боржник та представник боржника не з`явилися з невідомих суду причин, хоча повідомлялися про день, час та місце розгляду заяви належним чином.

Представник стягувача у судове засідання не з`явився, однак подав на адресу заперечення на заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та заяву про розгляд справи без його участі.

На підставі ч.3 ст.432 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути скаргу у їх відсутності, оскільки їх неявка не є перешкодою для її розгляду.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі учасників процесу, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подану заяву та долучені додатки до такої заяви, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3ст.431 ЦПК Українивиконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно ізЗаконом України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.432ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Цивільний процесуальний закон не містить чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2011 року Франківським районним судом м.Львова видано виконавчі листи за результатами розгляду судової справи № 2-1632/11, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 84450,33 доларів США(вісімдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят доларів США 33 центів), що в еквіваленті становить 670 366,72 гривень (шістсот сімдесят тисяч триста шістдесят шість гривень 72 копійки) та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень, які представник стягувача були отримані наручно в суді, що свідчать відмітки на обкладинці у вказаній справі.

Востаннє, 26.05.2020 року на підставі виконавчого листа приватним виконавцемвиконавчого округуЛьвівської областіІльчишин Л.В. відкрито виконавче провадження №62185914, що підтверджується, витребуваними від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. на підстав ухвали суду від 12.06.2023 року копією матеріалів виконавчого провадження №АСВП: 62185914 від 26.05.2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-1632/11, виданого Франківським районним судом міста Львова 31.03.2011 року.

Наслідком визнаннявиконавчого листатаким,що непідлягає виконанню,відповідно допункту 5частини першої статті39Закону України«Про виконавчепровадження» є закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.4ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з висновку постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №755/15479/14-ц підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц.

В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року» звернуто увагу судів на те, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Верховний Суд у постанові від 17.10.2019 у справі № 2-3558/2010дійшов висновку,що на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книгип`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

У постанові від 09.09.2021 у справі №824/67/20 Верховний Суд дійшов висновку, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другійстатті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 року у справі № 824/85/21 (провадження № 61-12579ав22) встановлено, що «перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістомстатті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа».

З поданої представником боржника заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, та доданих до неї письмових документів та отриманих від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. матеріалів виконавчого провадження №АСВП: 62185914 від 26.05.2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-1632/11, виданого Франківським районним судом міста Львова 31.03.2011 року, судом встановлено, що на теперішній час обов`язок боржника добровільно не виконано повністю, а тому не має підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Крім цього, суд зазначає, що за заявою представника стягувача відкривались по даному виконавчому листу наступні виконавчі провадження: ВП №27818351 відкритого 26.07.2011 року, закінчено 27.06.2012 року; ВП №335250531 відкрито 20.07.2012 року, закінчено 31.07.2012 року; ВП №36369779 відкрито 07.02.2013 року, закінчено 27.06.2012 року; ВП №40304985, закінчено 14.03.2014 року; ВП №45352758 відкрито 11.11.2014 року, закінчено 30.09.2019 року, що підтверджується копіями постанов про відкриття, повернення, закінчення виконавчих проваджень, інформацією(скріни) з Автоматизованої системи виконавчих проваджень(а.с.239-247) та відкрито згадане ВП: 62185914 від 26.05.2020 року, а відтак доводи представника боржника, що був пропущено строк стягувачем про звернення виконавчого листа до виконання є безпідставні.

Отже, з викладених представником боржника обставин та наданих документів, суд не вбачає підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а відтак у заяві відсутні належні та допустимі докази про наявність обставин передбаченихст. 432 ЦПК України.

Інших передбачених частиною 2 статті 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суду не надано, та судом таких обставин не встановлено.

Крім цього, вимоги заяви щодо зняття накладеного арешту на кошти боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні АСВП: 62185914 від 26.05.2020 року, суд вважає безпідставними та такі вимоги в межах розгляду даної заяви судом не вирішуються.

Так, розділом VI ЦПК України«Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» не передбачено зняття арешту, накладеного приватним виконавцем під час примусового виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей15,16ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Отже, питання зняття арешту вирішується в порядку позовного провадження, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності приватного виконавця.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні даної заяви.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 247, 258-261,353,354, 432ЦПК України

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 адвоката Ільків Г.М. про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Франківського районного суду міста Львова від 25.02.2011 року таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 11.09.2023 року.

Суддя: Мартинишин М.О.