Рішення

від 09.08.2023 по справі 333/3808/22

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/3808/22

Провадження №2/333/510/23

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Марченко В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕН-СЕРВІС» (місце знаходження: 08123, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 2, код ЄДРПОУ 38013278) про поновлення на посаді, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

01.09.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» про поновлення на посаді, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що вона з 16.08.2018 року по теперішній час працевлаштована в ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» на посаді прибиральника виробничих приміщень господарського відділу департаменту комплексного обслуговування нерухомості.

За березень та квітень 2022 року позивачка отримала заробітну плату не у повному обсязі.

Позивач неодноразово зверталась до відповідача із вимогою припинити такі неправомірні дії, а також надати розрахунок її заробітної плати, але такі звернення залишилися без відповіді.

З квітня 2022 року відповідач припинив нарахування та сплату за позивача єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з чим в період з квітня 2022 року по серпень 2022 року ОСОБА_1 не зараховано у страховий стаж.

19.08.2022 року позивача було недопущено до її робочого місця через звільнення з робочого місця, а на її місце взято іншого працівника. При цьому, позивач не писала заяви на звільнення, її не було ознайомлено із наказом про звільнення та не повернуто трудову книжку.

За період з січня 2022 року по серпень 2022 року станом на дату звернення з позовом до суду позивачу було виплачено 20741,93 грн.

При цьому, за розрахунком ОСОБА_1 за зазначений вище період вона мала отримати 27782,50 грн.

Отже, загальна сума заборгованості із заробітної плати відповідача перед позивачем складає 7040,57 грн. Також, ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» має виплатити ОСОБА_1 5985 грн. компенсації за 38 днів невикористаної відпустки.

Крім цього, позивачем заявлено вимоги про стягнення середнього заробітку за 12 днів у розмірі 1220,76 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2022 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

06.10.2022 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просить, у зв`язку з частковою виплатою заборгованості по заробітній платі у розмірі 1135,39 грн., стягнути з ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 5905,18 грн. та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 5985 грн.

22.02.2023 року на адресу суду від представника ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з огляду на таке. Позивач ОСОБА_1 з 16.08.2018 року по теперішній час перенбуває у трудових відносинах з ТОВ «ШЕН-СЕРВІС». Проте, з нез`ясованих причин не з`являється на робочому місці та не надає жодних пояснень з цих причин, жодних заяв, в тому числі про звільнення, від ОСОБА_1 не надходило.

Таким чином, підстав для поновлення її на посаді прибиральника виробничих приміщень господарського відділу Департаменту комплексного обслуговування нерухомості в ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» та стягнення середнього заробіку за час вимушеного прогулу є незаконними та не підлягають задоволенню.

Крім того, виходячи з довідки про доходи, позивачу було здійснено виплату заробітної плати в повному розмірі за фактично відпрацьований нею час.

Оскільки ОСОБА_1 не надала жодного доказу, що підтверджує факт наявності заборгованості, відповідач вважає вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

06.03.2023 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій вказав, що 19.08.2022 року ОСОБА_1 не було допущено до її робочого місця та повідомлення про звільнення останньої. Лише 09.02.2023 року її було допущено до робочого місця і на даний час вона має змогу ходити на роботу та виконувати свої трудові обов`язки. З цих підстав, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2022 року по 09.02.2023 року в розмірі 12716,25 грн.

Крім того, згідно виписок по зарплатному рахунку позивача, ОСОБА_1 відповідачем було виплачено грошові кошти на загальну суму 23212,72 грн., що не відповідає довідці про доходи, яка надана ТОВ «ШЕН-СЕРВІС».

19.04.2023 року на адресу суду від представника ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» надійшли додаткові пояснення щодо нарахування заробітної плати, відповідно до яких, посилаючись на розрахунок, відповідач зазначив, що за період з січня 2022 року по серпень 2022 року ОСОБА_1 було здійснено виплату заробітної плати у повному розмірі за фактично відпрацьований нею час.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та їїпредставник ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у ньому, з урахуванням уточнень, просили суд ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно доч.2ст.2КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що з 16.08.2018 року наказом директора ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» від 15.08.2018 року №3/145-К ОСОБА_1 прийнято на роботу прибиральником виробничих приміщень господарського відділу департаменту комплексного обслуговування нерухомості.

Факт прийняття ОСОБА_1 до ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» на посаду прибиральника виробничих приміщень господарського відділу департаменту комплексного обслуговування нерухомості підтверджується трудовою книжкою від 05.10.1977 року серії НОМЕР_2 та довідкою від 23.03.2020 року №1509.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи роботодавця (статті 40,41).

Згідно з ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (ст. 116 КЗпП України).

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку,але небільш якза шістьмісяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Прозапобігання корупції"іншою особою,працівник повиненбути поновленийна попереднійроботі органом,який розглядаєтрудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в обгрунтування позову зазначили, що 19.08.2022 року позивача було недопущено до її робочого місця через звільнення з робочого місця, а на її місце взято іншого працівника. При цьому, позивач не писала заяви на звільнення, її не було ознайомлено із наказом про звільнення та не повернуто трудову книжку. З цих підстав, ОСОБА_1 заявлено вимогу про понволення її на посаді, стягнення з ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2022 року по 09.02.2023 року в розмірі 12716,25 грн., а також 5985 грн. компенсації за 38 днів невикористаної відпустки.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та наявній в ній письмові докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральника виробничих приміщень господарського відділу департаменту комплексного обслуговування нерухомості не видавався, станом на час розгляду справи по суті позивач працює на вказаній посаді.

Доказів протилежного матеріали справи №333/3808/22 станом на час її розгляду не містять та сторонами не надано.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт звільнення ОСОБА_1 без законної підстави, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині поновлення її на посаді прибиральника виробничих приміщень господарського відділу департаменту комплексного обслуговування нерухомості та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2022 року по 09.02.2023 року в розмірі 12716,25 грн. та 5985 грн. компенсації за 38 днів невикористаної відпустки.

При розгляді позову ОСОБА_1 до ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 5905,18 грн., суд дійшов до такого.

Статтею 94КЗпП Українивизначено,що заробітнаплата -це винагорода,обчислена,як правило,у грошовомувиразі,яку роботодавецьвиплачує працівниковіза виконануним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надала розрахунок заборгованості по заробітній платі, відповідно до якого за період з січня 2022 року по серпень 2022 року вона відпрацювала:

-в січні 16 робочих змін по 10 годин кожна загалом 160 год.;

-в лютому 14 робочих змін по 10 годин кожна загалом 140 год.;

-в березні 16 робочих змін по 6 годин кожна загалом 96 год.;

-в квітні 7 робочих змін в середньому по 5,5 годин кожна загалом 39 год.;

-в травні 14 робочих змін в середньому по 6,8 годин кожна загалом 96 год.;

-в червні 15 робочих змін по 9 годин кожна загалом 135 год.;

-в липні 16 робочих змін по 9 годин кожна загалом 144 год.;

-в серпні 8 робочих змін по 9 годин кожна загалом 72 год.

Розрахунок робочого часу представник позивача склав лише на підставі пояснень ОСОБА_1 та копій відміток про виконання прибирань у лютому, березні, квітні, травні, червні 2022 року. Вказані копії не містять П.І.Б. хто саме здійснював прибирання, ні назву підприємства, де відбулися ці прибирання, а маються лише підписи невідомих суду осіб за певні дати зазначених місяців. За таких обставин суд не може визнати вказані дані допустимими та належними доказами.

Водночас, дослідивши надані представником ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» табелі обліку використання робочого часу, дані яких суд вважає належними та допустимими доказами, за період з січня 2022 року по серпень 2022 року, судом встановлено, що позивач відпрацювала:

-в січні 18 робочих днів (19 робочих днів у місяці);

-в лютому 17 робочих днів (20 робочих днів у місяці);

-в березні 2 робочих днів (22 робочих дня у місяці);

-в квітні перебувала у відпустці;

-в травні 8 робочих днів (22 робочих дня у місяці);

-в червні та липні 0 робочих днів;

-в серпні 9 робочих днів (23 робочих дня).

Досліджуючи питання із заборгованості заробітної плати ОСОБА_1 , суд встановив, що за наданими представником відповідача розрахунками, ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» нарахувало ОСОБА_1 :

- за січень 2022 року - 6157,89 грн. із розрахунку: 6500 грн. (оклад) : 19 робочих днів у місяці Х 18 робочих відпрацьованих днів;

- за лютий 2022 року 5525, 00 грн. із розрахунку: 6500 грн. (оклад) : 20 робочих днів у місяці Х 17 робочих відпрацьованих днів;

- за березень 2022 року 590,91 грн. із розрахунку: 6500 грн. (оклад) : 22 робочих дня у місяці Х 2 робочих відпрацьованих дня;

- за квітень 2022 року за відпустку у розмірі 2409,26 грн.;

- за травень 2022 року 2363,64 грн. із розрахунку: 6500 грн. (оклад) : 22 робочих дня у місяці Х 8 робочих відпрацьованих днів;

- за серпень 2022 року 2543,48 грн. із розрахунку: 6500 грн. (оклад) : 23 робочих дня у місяці Х 9 робочих відпрацьованих днів, а всього 19590,18 грн.

З урахуванням різних утримань ОСОБА_1 було виплачено:

- за січень 2022 року 4957,10 грн.;

- за лютий 2022 року 4447,62 грн.;

- за березень 2022 року 582,05 грн.;

- за квітень 2022 року 2162, 74 грн.;

- за травень 2022 року 2126,02 грн.;

- за серпень 2022 року 2270,79 грн., а всього 16546,32 грн.

На думку ОСОБА_1 та її представника за період з січня 2022 року по серпень 2022 року відповідач повинен був виплатити їй заробітну плату у розмірі 27782,50 грн., при цьому, ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» виплатило позивачу 21877,32 грн., у зв`язку з чим заборгованість по заробітній платі складає 5905,18 грн.

Водночас, твердження сторони позивача про наявність певної заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період повністю спростовуються доказами, наданими представником ТОВ «ШЕН-СЕРВІС», а також даними, отриманими з виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 , згідно якої останньою було отримано:

- за січень 2022 року 4 957,10 грн. (аванс 1309,35 грн. + зарплата 3647,75 грн.);

- за лютий 2022 року 4447,62 грн. (аванс 1710,34 грн. + зарплата 2737,28 грн.);

- за березень 2022 року 582,05 грн. (аванс 424,05 грн. + зарплата 158 грн.);

- за квітень 2022 року 2162, 74 грн.;

- за травень 2022 року 2126,02 грн.

Таким чином, під час судового розгляду не встановлено заборгованості заробітної плати ОСОБА_1 , про яку вказував представник у своїй заяві.

Розміри заробітної плати, нараховані та виплачені відповідачем ОСОБА_1 повністю співпадають із розрахунком щомісячного розміру заробітної плати, виходячи із фактично відпрацьованого часу.

Твердження сторони позивача, що ОСОБА_1 працювала більше, ніж зазначає представник відповідач не підтвердилося під час судового розгляду.

Так, судом досліджувалося питання стосовно платника та призначення платежу у розмірі 4181,40 грн. від 18.07.2022 року (згідно виписку по банківському рахунку), так як ОСОБА_1 стверджувала, що це їй було здійснено нарахування та виплату за серпень 2022 року. Водночас, згідно інформації ПАТ «Банк Восток» платником вказаної транзакції була саме ОСОБА_1 , призначення платежу поповнення поточного рахунку.

Отже, дослідивши матеріали справи та наявні у ній письмові докази, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ «ШЕН-СЕРВІС» на її користь заборгованості із заробітної плати в розмірі 5905,18 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір судом віднесено за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕН-СЕРВІС» (місце знаходження: 08123, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 2, код ЄДРПОУ 38013278) про поновлення на посаді, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.08.2023 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод