Постанова

від 11.09.2023 по справі 916/2757/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2757/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: А.І. Ярош,

суддів Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бєлого Геннадія Григоровича

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2023 року, суддя І інстанції Смелянець Г.Є., повний текст якого складено 05.04.2023 в м. Одесі

у справі №916/2757/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРСАН"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бєлого Геннадія Григоровича

про стягнення 54 686,80 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРСАН" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 43 292,99 грн., 3 % річних у розмірі 3 579,60 грн., інфляційних збитків у розмірі 7 814,21 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем у зв`язку з не оплатою поставленого товару були порушені умови договору поставки №02/8/2018-1ЧЛ від 02.08.2018 та вимог ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, що призвело до утворення заборгованості за договором поставки в сумі 43 292,99 грн та штрафних санкцій 3% річних у розмірі 3 579,60 грн, інфляційних збитків у розмірі 7 814,21 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.03.2023 у справі №916/2757/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРСАН" до Фізичної особи-підприємця Бєлого Геннадія Григоровича про стягнення 54 686, 80 грн задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бєлого Геннадія Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРСАН заборгованість за договором поставки №02/8/2018-1ЧЛ від 02.08.2018 у розмірі 43 292,99 грн, 3% річних у розмірі 3 579,60 грн, інфляційні збитки у розмірі 7 814,21 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.

Господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість, правомірність та доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар.

01.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Бєлого Геннадія Григоровича надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2023 у справі №916/2757/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що наявним в матеріалах справи висновком експерта не виключена можливість виконання підписів на досліджуваних документах не від імені Бєлого Г.Г., що в такому разі не давало суду дійти до категоричних висновків про підписання договору поставки, додаткових угод до ного та видаткових накладних відповідачем та як наслідок невиконання останнім зобов?язань за отриманий та несплачений товар.

Також апелянт зазначає, що надані до суду представником Позивача декларації ТОВ «Гюнсел» №10245885, №10284947 не містять жодних даних щодо назви багажу, його кількості, фактичної вартості, особистого підпису замовника (відправника), особистого підпису отримувача, що в такому разі не давало змоги суду встановити, який саме вантаж начебто отримав перевізник ТОВ «Гюнсел» від Позивача ТОВ «Борсан» для надсилання Відповідачу Бєлому Г.Г., його вартість та асортимент, а отже, судом помилково було зазначено про те, що Позивач поставив Відповідачу товар згідно видаткових накладних видаткові накладні №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018, за який останній має сплатити Позивачу грошові кошти.

Вказує, що згідно листа-відповіді ТОВ «Гюнсел» на адвокатський запит представника Позивача було зазначено доставку вантажу за наступними деклараціями: 10227448/18.219.1.90.6, 10245885/18.223.1.90.1; 10479302/18.283.10.90.25, однак, Позивачем до суду було надано лише декларацію б/н і взагалі не було надано копію декларації №10284947, та взагалі не було надано копій декларацій за номерами 10227448 та 10479302, а отже не зрозуміло, чи були такі декларації, який їх зміст, а відтак незрозуміло, яким чином суд встановив, що Позивач поставив Відповідачу товар за договором та видатковими накладаними.

На думку скаржника, за відсутності належних доказів прийняття ТОВ «Гюнсел» товарів від ТОВ «Борсан» за видатковими накладними №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018 для направлення Бєлому Г.Г., а також відсутності доказів доставлення на адресу останнього таких товарів, підпису останнього на документах про отримання товару, підстав стверджувати, що у Відповідача виникли перед Позивачем невиконані зобов?язання з оплати таких товарів, немає.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Зокрема, позивач вказує, що зазначений Висновок почеркознавчої експертизи не містить категоричного твердження про те, що Бєлий Г.Г. не підписував договір поставки №02/08/2018 - 1ЧЛ від 02.08.2018, із додатковими угодами до нього, та видаткових накладних №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018, а тому й не брався до уваги судом як належний та допустимий доказ відсутності волевиявлення Бєлого Г.Г. на укладання (підписання) вищевказаних договору та видаткових накладних.

Також позивач зазначає що відповідачем не було надано до Суду належних та допустимих доказів відсутності його волевиявлення на укладання договору поставки 02/08/2018 - 1Ч від 02.08.2018, Додаткової угоди №1, Додаткової угоди №2, та видаткових накладних №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018 та відповідно доказів недійсності вказаного правочину та первинних документів.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 54 686,80 грн заборгованості, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бєлого Геннадія Григоровича на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2023 у справі №916/2757/21; розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Бєлого Геннадія Григоровича на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2023 у справі №916/2757/21 здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд зазначає, що згідно наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 №135-в головуючий суддя Ярош А.І. з 27.07.2023 по 11.08.2023 перебувала у відпустці.

Крім того, суддя-член колегії Принцевська Н.М., відповідно до наказу голови суду від 19.07.2023 №148-в з 09.08.2023 по 08.09.2023, а також суддя-член колегії Діброва Г.І. з 07.08.2023 по 01.09.2023 за наказом голови суду від 19.07.2023 №148-в перебували у відпустці.

Враховуючи викладене, а також з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Бєлого Геннадія Григоровича на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2023 у справі №916/2757/21 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, 02.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Борсан" (Постачальник) та Фізичною особою ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки №02/08/2018-1 ЧЛ, згідно з яким Постачальник зобов`язується передавати (поставляти) електроматеріали та електропобутові прилади (надалі "товар") у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, Постачальник передає Покупцю товар в асортименті, кількості та по цінам, які будуть зазначені у специфікації та/або у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору.

У п. 2.1. договору встановлено, що кількість, ціна та асортимент товару зазначаються в видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які формуються відповідно до узгодженого сторонами замовлення.

Згідно з п. 2.2. договору узгодження замовлення відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціна, місце поставки, термін поставки, а також, додатково, шляхом відправки інформації з боку Покупця із зазначеними вище даними на електрону пошту Постачальника zakaz@borsan.com.ua, та додатковим погодженням його шляхом обміну інформації за телефоном, факсимільним зв`язком, електронним зв`язком чи за допомогою інших засобів зв`язку. Підтвердження виконання замовлення з боку Постачальника є підписання видаткової накладної Покупцем при прийомці-передачі партії товару.

Відповідно до п. 3.1. договору ціни на товар узгоджуються Сторонами на умовах п. 2.2. даного Договору та зазначаються у видатковій накладній на кожну окрему партію товару, та не враховують затрати на логістичні послуги Постачальника, до складу Покупця.

У п. 3.7. договору сторони погодили, що оплата кожної товарної партії здійснюється на умовах відтермінування платежу, але не більше ніж на 28 календарних днів з дня поставки товару Покупцю, яка визначається у видатковій накладній. Сторони домовились, що у випадку реалізації товару до установленого в даному договорі строку відтермінування, Покупець повинен здійснити оплату за реалізований товар протягом поточного тижня за тиждень минулий з урахуванням умов п.6.2 цього Договору. Постачальник за його необхідності залишає за собою право вимагати звіт по продажу поставленого товару за минулий період, зазначений Постачальником.

Згідно з п. 5.1. договору Товар вважається зданим Постачальником та прийнятим Покупцем по кількості та якості в момент передачі товару та підписання Сторонами видаткової накладної, а у разі доставки товару за допомогою послуг перевізника - з моменту передачі товару з боку перевізника представнику Покупця.

Відповідно до пп. 11.7., 11.8. договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за 1 календарний місяць до дати його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на наступний і кожний наступний календарний рік. Незалежно від закінчення терміну дії Договору, Покупець не звільняється від обов`язку оплати за товар одержаний в період терміну дії Договору та Сторони не звільняються від відповідальності за порушення, які були допущені в період його дії.

Вказаний договір підписаним обома сторонами.

Також між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №02/082018- 1ЧЛ від 02.08.2018, згідно з якою Покупець зобов`язується контролювати та дотримуватися показника "СТОП -ціна" (показник нижньої планки ціни для роздрібної реалізації окремої одиниці продукції) та показника "Рекомендована роздрібна ціна" (РРЦ) на поставлені Постачальником товари згідно наданої інформації. Постачальник залишає за собою право змінювати та доповнювати список товару, який підлягає дотриманню показника "СТОП-ціна", заздалегідь попередивши про це Покупця.

В разі не дотримання умов даного Додатку до договору поставки №02/08/2018 - 1 ЧЛ від 02.08.2018 з боку Покупця, Постачальник залишає за собою право припинити наступні відвантаження товару, до моменту врегулювання роздрібних цін з боку Покупця, а вразі не врегулювання питання протягом 5 к.д., Постачальник має право переглянути комерційні відносини з Покупцем: ціна відвантаження, умови оплати, тощо, з подальшим припиненням ділових відносин.

У Додатковій угоді №2 до договору поставки №02/082018- 1ЧЛ від 02.08.2018 сторонами погоджено умови щодо отримання Покупцем додаткової знижки від суми отриманого та сплаченого товару для можливості розвитку продаж.

Додаткові угоди №1 та №2 до договору поставки №02/082018- 1ЧЛ від 02.08.2018 підписані обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 43 292,99 грн., про що свідчать видаткові накладні №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018, оригінали яких наявні в матеріалах справи.

Вказані видаткові накладні з боку покупця (отримувача) підписані самим Бєлим Г.Г.

Заборгованість у розмірі 43 292, 99 грн не оплачена відповідачем позивачу.

09.09.2019 позивач надіслав відповідачу вимогу про виконання грошового зобов`язання, в якій просив протягом 7 (семи) днів з моменту отримання зазначеної вимоги сплатити заборгованість за договором поставки 2 в сумі 43 292, 99 грн. У разі невиконання даної вимоги у 7 денний строк, позивач змушений буде завернутися до Господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом та нарахування відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат на суму заборгованості.

В матеріалах справи також наявні:

- звітні відомості ТОВ "Борсан" за період 01.08.2018-31.08.2018, за період з 01.10.2018 - 31.10.2018 (т.1 а.с.101-103);

- адвокатський запит ОСОБА_2 до ТОВ "ГЮНСЕЛ" щодо надання відомостей чи було втрачено товари відправлені ТОВ "Борсан" згідно декларацій: №10245885, №10284947, №10479302 ОСОБА_1 (т.1 а.с.110-111);

- відповідь ТОВ "ГЮНСЕЛ", в якій останнє зазначило, що згідно декларацій та даних електронної системи ТОВ "ГЮНСЕЛ", відправником ТОВ "БОРСАН" на ім`я ОСОБА_1 було відправлено з офісу перевізника - ТОВ "ГЮНСЕЛ" у м. Києві до місцезнаходження отримувача (адресна доставка) у м. Одеса вантажні за наступними деклараціями: 10227448/18.219.1.90.6 (відправлено 07.08.2018, вручено (адресна доставка) 08.08.2018, отримувачем вантажу зазначено: громадянин ОСОБА_1 ); НОМЕР_1 (відправлено 11.08.2018, вручено (адресна доставка) 13.08.2018, отримувачем вантажу зазначено: громадянин ОСОБА_1 ); НОМЕР_2 (відправлено 10.10.2018, вручено (адресна доставка) 12.10.2018, отримувачем вантажу зазначено: громадянин ОСОБА_1 ). Також, у відповіді зазначено, що отримувача було ідентифіковано відповідно до пред`явлених документів, що посвідчують особу, водієм, що здійснював адресну доставку під час вручення. Вантажоотримувач прийняв вантажі. З моменту отримання вантажів згідно вище вказаних дат та часу і до дати складання цього листа - 20.12.2021, не надходило жодних претензій стосовно наданих ТОВ "ГЮНСЕЛ" послуг, в тому числі щодо строків та якості надання послуг (т.1 а.с.112-113);

- умови перевезення вантажів затверджених ТОВ "ГЮНСЕЛ" 05.08.2014 Додаток №1 до Договору про надання послуг з перевезення багажу (вантажу)" (т.1 а.с.114-120);

- копії декларацій №10245885, №10284947 (т.1 а.с.124).

Окрім того, в матеріалах справи наявний Висновок експерта судової почеркознавчої експертизи №22-2883, який складений судовим експертом ОНДІСЕ 02.01.2023, та згідно з яким не виявилося можливим з причин встановлених у пп. 1-4 Дослідницької частини висновку вирішити питання, чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 у наданих на експертизу документах: Договорі поставки №02/08/2018 - 1ЧЛ від 02.08.2018, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРСАН" та Фізичною особою ОСОБА_1 ; Додатковій угоді №1 до Договору поставки №02/08/2018 - 1ЧЛ від 02.08.2018 укладеній між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРСАН", та Фізичною особою ОСОБА_1 ; Додатковій угоді №2 до Договору поставки №02/08/2018 - 1ЧЛ від 02.08.2018, укладеній між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРСАН" та Фізичною особою ОСОБА_1 ; видатковій накладній №2808 від 10.08.2018; видатковій накладній №2926 від 22.08.2018, видатковій накладній №3498 від 09.10.2018.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки в сумі 43 292,99 грн та штрафних санкцій 3% річних у розмірі 3 579,60 грн., інфляційні збитки у розмірі 7 814,21 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Частиною першою статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В той же час, частинами 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і Господарський кодекс України (далі - ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За загальним правилом і з урахуванням ст.ст.641, 642 ЦК України моментом, з якого договір вважається укладеним, є момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, тобто повного і безумовного прийняття однією стороною пропозиції другої сторони укласти договір на визначених і добровільно погоджених ними умовах.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погоджується з оспорюваним рішенням на підставі того, що він не підписував Договір поставки №02/08/2018 - 1Ч від 02.08.2018, Додаткову угоду №1, Додаткову угоду №2, та видаткові накладні №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018.

Відповідач посилається на Висновок експерта ОДНІСЕ від 02.01.2023 №22-2883, яким, на його думку, не виключено можливість виконання підписів на досліджуваних документах не від імені ОСОБА_1 , що в такому разі не давало суду дійти до категоричних висновків про підписання договору поставки та видаткових накладних Відповідачем та як наслідок невиконання останнім зобов?язань за отриманий товар.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із вказаними аргументами апелянта з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2022 господарським судом постановлено ухвалу, якою заяву Фізичної особи-підприємця Бєлого Геннадія Григоровича про призначення експертизи за вх.№2845/22 від 01.02.2022р. задоволено та призначено у справі №916/2757/21 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання: 1)Чи виконано підпис від імені Фізичної особи - підприємця Бєлого Геннадія Григоровича у договорі поставки від 02.08.2018 № 02/08/2018-1ЧЛ № 02/8/2018 (розділ 12 договору, реквізити сторін, покупець) Бєлим Геннадієм Григоровичем чи іншою особою? 2)Чи виконано підпис від імені Фізичної особи - підприємця Бєлого Геннадія Григоровича у додатковій угоді № 1 від 02.08.2018р. до договору поставки від 02.08.20218 року № 02/08/2018-1ЧЛ, укладеній 02.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРСАН" Бєлим Геннадієм Григоровичем чи іншою особою? 3)Чи виконано підпис від імені Фізичної особи - підприємця Бєлого Геннадія Григоровича у додатковій угоди № 2 від 02.08.2018 року до договору поставки від 02.08.2018 року № 02.08.2018-1ЧЛ, укладеній 02.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРСАН" Бєлим Геннадієм Григоровичем чи іншою особою? 4)Чи виконано підпис від імені Фізичної особи - підприємця Бєлого Геннадія Григоровича у на видаткових накладних № 2808 від 10.08.2018 року, № 2926 від 22.08.2018 року та № 3498 від 09.10.2018 року до договору поставки від 02.08.2018 року № 02.08.2018-1ЧЛ Бєлим Геннадієм Григоровичем чи іншою особою? 3.Доручено проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Запропонувано Фізичній особі - підприємцю Бєлому Геннадію Григоровичу здійснити оплату рахунку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та докази оплати надати до суду. В розпорядження Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надано господарську справу №916/2757/21 та провадження у справі №916/2757/21 зупинено до одержання результатів експертизи.

Згідно з висновком судового експерта ОДНІСЕ від 02.01.2023 №22-2883, експерту не виявилося можливим з причин встановлених у пп. 1-4 Дослідницької частини висновку вирішити питання, чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 у наданих на експертизу документах: Договорі поставки №02/08/2018 - 1ЧЛ від 02 серпня 2018 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРСАН" та Фізичною особою ОСОБА_1 ; Додатковій угоді №1 до Договору поставки №02/08/2018 - 1ЧЛ від 02 серпня 2018 укладеній між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРСАН", та Фізичною особою ОСОБА_1 ; Додатковій угоді №2 до Договору поставки №02/08/2018 - 1ЧЛ від 02 серпня 2018 року, укладеній між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРСАН" та Фізичною особою ОСОБА_1 ; - видатковій накладній №2808 від 10 серпня 2018; видатковій накладній №2926 від 22 серпня 2018 видатковій накладній №3498 від 09 жовтня 2018 року.

У дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що оцінкою результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні збіжні, ні розбіжні ознаки в жодному з порівнянь не утворюють сукупності, достатньої для якого-небудь (позитивного чи негативного) висновку про виконання досліджуваних підписів самим ОСОБА_1 . Викладене пояснюється таким чином: більшість збіжних ознак відносяться до приблизних і часткових та при наявності розбіжностей не можуть бути покладені в основу позитивного висновку про виконання досліджуваних підписів самим ОСОБА_1 .

Встановлені в процесі дослідження розбіжні ознаки, у даному випадку, не вдалося оцінити однозначно: чи вони є варіантами ознак підписного почерку самого ОСОБА_3 , які не проявилися у наданому порівняльному матеріалі (питання Ухвали вирішувались у межах наданих судом зразків підпису ОСОБА_3 ), або ці ознаки можуть свідчити про виконання досліджуваних підписів іншою особою (особами) з наслідуванням підпису (підписам) ОСОБА_3 .

Вирішення питань у категоричній формі ускладнювалось малим обсягом графічного матеріалу, який міститься у коротких та конструктивно простих досліджуваних підписах, а також обмеженою кількістю вільних зразків підписів Бєлого Г.Г., у розпорядженні експерта. З вказаних причин, вирішити питання, чи виконані досліджувані підписи від імені ОСОБА_1 у наданих на експертизу документах самим ОСОБА_1 або іншою особою (особами), не виявилося можливим.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що зазначений Висновок почеркознавчої експертизи не містить категоричного твердження про те, що ОСОБА_1 не підписував договір поставки №02/08/2018 - 1ЧЛ від 02.08.2018, із додатковими угодами до нього, та видаткових накладних №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018, а тому й не може бути визнаний господарським судом як належний та допустимий доказ відсутності волевиявлення Бєлого Г.Г. на укладання (підписання) вищевказаних договору та видаткових накладних.

Згідно з ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Частиною 1 ст. 107 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

При цьому, додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Крім того, з положень статті 107 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що призначення додаткової експертизи є правом, а не обов`язком суду.

Частина 2 ст.107 ГПК передбачає підстави для призначення судом повторної судової експертизи, де вказано, що за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Зазначена норма передбачає, що призначення повторної експертизи хоч і пов`язане з виникненням сумнівів щодо правильності висновку експерта, однак такі сумніви мають ґрунтуватись на фактичних обставинах справи, які підтверджують, що такий висновок не може бути застосований як доказ в розумінні статей 73, 74 ГПК. Вирішуючи питання про призначення судової експертизи, суд повинен оцінити такий висновок та встановити, в чому саме полягає його неправильність відповідно до ст.107 ГПК та інших актів чинного законодавства.

За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Повторною визнається судова експертиза, при проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об`єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об`єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.

Призначення повторної експертизи є правом, а не обов`язком суду, яке (право) він реалізує в межах власних повноважень, з урахуванням обставин справи і зібраних у ній доказів.

Додаткова та повторна експертизи призначаються у випадках, коли наданий первісний висновок є неповним або неякісним, а також при наявності сумнівів у правильності висновку експерта, зокрема, необґрунтованість, суперечить з іншими матеріалами справи, тощо.

Сама по собі незгода сторони з експертним висновком не є достатньою підставою для призначення повторної судової експертизи.

Зі змісту висновку експерта вбачається, що вирішення питань експертизи ускладнилось, зокрема, обмеженою кількістю вільних зразків підписів Бєлого Г.Г., у розпорядженні експерта.

Колегія суддів наголошує, що відповідач не був позбавлений можливості скористатися передбаченим законом правом та ініціювати призначення додаткової експертизи, на розгляд якої надати зразки підписів останнього у достатній кількості з метою отримання категоричної відповіді на поставлені експерту питання.

Втім, відповідач не скористався своїм правом на подання до суду першої інстанції, або до суду апеляційної інстанції відповідного клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи з метою належного доказування обставин, що підписи на Договорі поставки №02/08/2018 - 1Ч від 02.08.2018, Додатковій угоді №1, Додатковій угоду №2, та видаткових накладних №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018 не належить йому.

Отже, матеріали справи, на підтвердження обставин щодо кількості та вартості поставленого товару, містять лише наданий до суду позивачем Договір поставки №02/08/2018 - 1ЧЛ від 02.08.2018, Додаткову угоду №1, Додаткову угоду №2, та видаткові накладні №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018.

Місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги доводи відповідача щодо відсутності його підпису на первинних документах, що можуть бути доказами поставки визначеного договором товару та доказів передання товару саме відповідачеві, оскільки такі доводи не підтвердилися відповідним висновком експертизи, проведеної за клопотанням відповідача.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Як зазначено у пункті 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на приписи вищевказаних нормативно-правових актів видаткові накладні №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018 містять усі обов?язкові для первинних документів реквізити та відповідно оформлені у відповідності до вимог закону, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною, а тому є належними та допустимими доказами отримання відповідачем товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначена.

Скаржник також посилається на те, що за відсутності належних доказів прийняття ТОВ «Гюнсел» товарів від ТОВ «Борсан» за видатковими накладними №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018 для направлення ОСОБА_1 , а також відсутності доказів доставлення на адресу останнього таких товарів, підстав стверджувати, що у відповідача виникли перед позивачем невиконані зобов?язання з оплати таких товарів, немає.

Судова колегія критично оцінює наведені аргументи апелянта з огляду та таке.

Згідно п.1.2 Договору поставки Постачальник передає Покупцю Товар в асортименті, кількості та по цінам, які будуть зазначені у специфікації та у видаткових накладних , які є невід?ємними частинами даного Договору.

Згідно п. 5.1. Договору поставки Товар вважається зданим Постачальником та прийнятим Покупцем по кількості та якості в момент передачі товару та підписання Сторонами видаткової накладної, а у разі доставки Товару за допомогою послуги перевізника - з моменту передачі Товару з боку перевізника представнику Покупця.

Згідно п. 3.7. Договору поставки - «Оплата кожної товарної партії здійснюється на умовах відтермінування платежу, але не більше ніж на 28 календарних днів з дня поставки товару Покупцю, яка визначається у видатковій накладній. Сторони домовились, що у випадку реалізації товару до установленого в даному договорі строку відтермінування, Покупець повинен здійснити оплату за реалізований товар протягом поточного тижня за тиждень минулий з урахуванням умов п. 6.2. цього Договору. Постачальник за його необхідності залишає за собою право вимагати звіт по продажу поставленого товару за минулий період, зазначений Постачальником.

Обов`язок щодо здійснення оплати отриманого товару відповідно до положень договору поставки та ст. ст. 712, 692 ЦК України виникає у відповідача, як покупця, після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, даний факт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, якими в цих правовідносинах є видаткова накладна, відповідно до положень ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт передачі позивачем та отримання відповідачем визначеного товару, тому на підставі таких накладних проводяться розрахунки між сторонами.

У зв?язку з передачею товарів перевізником Покупцеві, Постачальником було складено видаткові накладні №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018, які були підписані сторонами та які засвідчили факт отримання товарів Відповідачем у відповідності до умов Договору поставки. Виходячи з приписів п. 3.7. Договору поставки датою поставки товарів Відповідачу є дати вказані у видаткових накладних №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018 та згідно умов Договору поставки такий товар повинен бути оплачений Відповідачем не пізніше 28 днів від дати вказаної саме у видаткових накладних.

В апеляційній скарзі відповідачем не наведено обставин справи, з яких у суду повинні були виникнути сумніви щодо достовірності вказаних документів на час вчинення тієї чи іншої дії, а доводи апеляційної скарги в цій частині є надуманими та непереконливими, не підтвердженими жодними доказами.

При цьому, обставини справи щодо одержання відповідачем товару відповідно до умов укладеного договору поставки та згідно з наявними у справі документами первинного бухгалтерського обліку (видаткові накладні) у відповідні строки та кількості додатково підтверджується звітними відомостями ТОВ "Борсан" за період 01.08.2018-31.08.2018, за період з 01.10.2018 - 31.10.2018 (т.1 а.с.101-103), деклараціями: №10245885, №10284947, ОСОБА_1 (т.1 а.с.110-111), згідно яких та даних електронної системи ТОВ "ГЮНСЕЛ", відправником ТОВ "БОРСАН" на ім`я ОСОБА_1 було відправлено з офісу перевізника - ТОВ "ГЮНСЕЛ" у м. Києві до місцезнаходження отримувача (адресна доставка) у м. Одеса вантажні за наступними деклараціями: 10227448/18.219.1.90.6 (відправлено 07.08.2018, вручено (адресна доставка) 08.08.2018, отримувачем вантажу зазначено: громадянин ОСОБА_1 ); 10245885/18.223.1.90.1 (відправлено 11.08.2018, вручено (адресна доставка) 13.08.2018, отримувачем вантажу зазначено: громадянин ОСОБА_1 ); 10479302/18.283.10.90.25 (відправлено 10.10.2018, вручено (адресна доставка) 12.10.2018, отримувачем вантажу зазначено: громадянин ОСОБА_1 ).

Посилання скаржника на те, що декларації ТОВ "Гюнсел" (№10245885, №10284947) не містить жодних даних щодо назви багажу, його кількості, фактичної вартості, особистого підпису замовника (відправника), особистого підпису отримувача, що в такому разі не давало змоги суду встановити, який саме вантаж начебто отримав перевізник від позивача для надсилання відповідачу, його вартість та асортимент, а отже, судом помилково було зазначено про те, що позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки такі доводи скаржника не відповідають дійсності, виходячи зі змісту рішення суду.

ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з приписами статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і договір є обов`язковим до виконання.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання.

Відтак, колегія суддів вважає, що відсутність волевиявлення на підписання договору поставки №02/08/2018 - 1ЧЛ від 02.08.2018, Додаткової угоди №1, Додаткової угоди №2, та видаткових накладних №2808 від 10.08.2018, №2926 від 22.08.2018, №3498 від 09.10.2018 не доведена та не підтверджена належними доказами з боку Відповідача, а отже надані Позивачем у якості доказу первинні документи оформлені відповідності до вимог чинного законодавства України підтверджують поставку товарів на користь Відповідача, що є беззаперечними доказами у правовідносинах щодо поставки між сторонами по даній справи.

Як встановлено умовами укладеного між сторонами договору поставки, із додатковими угодами №1 та №2 до цього договору, відповідач зобов`язався прийняти товар та сплачувати за нього грошові кошти на умовах відтермінування платежу, але не більше ніж на 28 календарних днів з дня поставки товару, яка визначається у видатковій накладній.

Таким чином, судова колегія зазначає, що в ході судового розгляду відповідач не спростував факт підписання відповідного договору, додаткових угод та видаткових накладних, факту отримання від позивача товару у визначених кількості та вартості, матеріали справи не містять відповідного належного висновку експертизи або висновку додаткової чи повторної експертизи на підтвердження його доводів, не надав суду належних доказів проведення розрахунку.

За таких обставин, господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість, правомірність та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в сумі 43 292, 99 грн.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач на підставі п. 625 ЦК України нарахував 3% річних, який здійснений позивачем за період з 07.11.2018 по 09.08.2021 на суму боргу 43 292 грн., та згідно з яким розмір 3% річних становить 3 579, 60 грн., та розрахунок інфляційних збитків за період з 07.11.2018 по 09.08.2021 на суму боргу 43 292 грн., та згідно з яким розмір інфляційних збитків становить 7 814, 21 грн

Таким чином, оскільки факт порушення строку виконання грошового зобов`язання щодо оплати у повному обсязі поставленого товару з боку відповідача є встановленим, і останнім не спростовано, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є обґрунтованою.

За результатами перевірки обчислених позивачем розрахунків відсотків річних та втрат від інфляції судом апеляційної інстанції встановлено, що вони відповідають умовам укладеного сторонами договору поставки та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими, доводи відповідача не містять власного контррозрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правильно були задоволені місцевим судом.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бєлого Геннадія Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2023 у справі №916/2757/21 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська