Постанова

від 11.09.2023 по справі 916/618/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/618/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Принцевської Н.М., Разюк Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 року, суддя І інстанції С.В. Літвінов, повний текст якого складено 19.04.2023, в м. Одесі

у справі №916/618/23

за позовом: Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "МАРКУС ФУНДЕЙШН"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ"

про стягнення 259 496,38 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Благодійна організація "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "МАРКУС ФУНДЕЙШН" звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" 259 496,38 грн. заборгованості, з яких 237 424 грн - сума коштів яка підлягає поверненню, 19 278,83 грн. - пеня, 1131,58 грн - 3% річних та 1661,97 грн - інфляційні витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору купівлі- продажу №КП02/11-22 від 02.11.2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/618/23 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" на користь Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "МАРКУС ФУНДЕЙШН" 237 424 грн - суму коштів яка підлягає поверненню, 19 278,83 грн - пеню, 1 131,58 грн - 3% річних, 1 661,97 грн - інфляційні витрати та 3 892,45 грн судового збору.

Судове рішення мотивовано доведеністю факту порушення відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №КП02/11-22 від 02.11.2022 в частині поставки товару, а в подальшому не повернення попередньої оплати.

04.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/618/23 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" жодним чином не відмовлялось від поставки контейнеру, при цьому не виконання обов?язків по договору купівлі-продажу пов?язано з тим ,що контейнер незаконно утримується ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ". В провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/101/23 за позовом ТОВ «Контейнери України» та ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" про зобов?язання передати контейнери, у тому числі оплачений позивачем . Також вважає, що позивач невірно застосував спосіб захисту, оскільки мав зобов?язати ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" передати контейнер та стягнути пеню за несвоєчасну поставку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, позивач вказує, що положеннями ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та правовими висновками, викладеними у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №910/12382/17 зазначено, що попередня оплата підлягає поверненню особі, яка її сплатила, у випадку невиконання зобов?язання, за яким передавалася попередня оплата, незалежно від того, із чиї вини це відбулося.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 259 496,38 грн заборгованості, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/618/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/618/23 здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд зазначає, що згідно наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 №135-в головуючий суддя Ярош А.І. з 27.07.2023 по 11.08.2023 перебувала у відпустці.

Крім того, суддя-член колегії Принцевська Н.М., відповідно до наказу голови суду від 19.07.2023 №148-в з 09.08.2023 по 08.09.2023, а також суддя-член колегії Разюк Г.П. з 26.06.2023 по 11.07.2023 за наказом голови суду від 09.06.2023 №101-в, та з 15.08.2023 по 27.08.2023 за наказом голови суду від 18.07.2023 №140-в перебували у відпустці.

Враховуючи викладене, а також з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/618/23 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту..

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.11.2022 року між Благодійною організацією БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД МАРКУС ФУНДЕЙШН (далі - БО БФ МАРКУС ФУНДЕЙШН, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ (далі - ТОВ КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ, Продавець) укладено Договір купівлі-продажу Товару № КП02/11-22 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця Товар в асортименті та за цінами відповідно до п. 2 Договору, а Покупець - прийняти і оплатити його згідно умов даного Договору.

У п.п. 2.1. п. 2 Договору зазначається, що Продавець передає Товар у власність Покупцеві згідно виставленого Продавцем рахунку-фактури в асортименті і за відповідними цінами, зазначеними у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору.

Положеннями п.п. 3.1. Договору передбачено, що Покупець здійснює передоплату' за Товар у розмірі 100% від загальної вартості Товару.

Специфікація №1 від 02.11.2022 року, яка є невід`ємною частиною Договору, містить опис Товару, що поставляється згідно Договору, загальну вартість, термін поставки Товару та інші умови, погоджені сторонами.

Сторони у Специфікації №1 погодили умови поставки Товару, а саме: 20 футового ізотермічного контейнера, б/в загальною вартістю 237 424,00 гривень.

У п. 2 Специфікації № 1 визначено, що поставка Товару здійснюється Продавцем, у термін 40 календарних днів, з моменту отримання 100% передоплати від загальної вартості Товару на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п.п. 7.1. п. 7 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

У відповідності до умов Договору, Продавцем було надіслано Покупцю рахунок на оплату №414 від 02.11.2022 року на суму 237 424 гривень.

04.11.2022 року на виконання умов Договору Покупець сплатив на банківський рахунок Продавця суму попередньої оплати за Товар згідно вказаного вище рахунку у розмірі 237 424,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №420 від 04.11.2022 року.

Згідно положень п.п. 4.2. п. 4 Договору та Специфікації №1 до Договору, Товар повинен був бути поставлений Продавцем протягом 40 календарних днів від дня отримання передоплати від Покупця, тобто кінцевою датою поставки є 14.12.2022 року.

20.01.2023 року БО БФ МАРКУС ФУНДЕЙИІН було направлено на адресу реєстрації місцезнаходження ТОВ КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ вимогу від 17.01.2023 року про повернення суми попередньої оплати року.

Проте, в порушення вищевказаних положень Договору Відповідач зобов`язання щодо поставки Товару не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" 259496,38 грн. заборгованості, з яких 237424грн. - сума коштів яка підлягає поверненню, 19278,83грн. - пеня, 1131,58грн.- 3% річних та 1661,97грн. - інфляційні витрати.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором, купівлі-продажу а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Так, як вже було зазначено вище, у відповідності до умов Договору, Продавцем було надіслано Покупцю рахунок на оплату №414 від 02.112022 року на суму 237 424 гривень.

04.11.2022 року на виконання умов Договору Покупець сплатив на банківський рахунок Продавця суму попередньої оплати за Товар згідно вказаного вище рахунку у розмірі 237 424,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №420 від 04.11.2022 року.

Вказана обставина не заперечується сторонами.

Згідно положень п.п. 4.2. п. 4 Договору та Специфікації №1 до Договору, Товар повинен був бути поставлений Продавцем протягом 40 календарних днів від дня отримання передоплати від Покупця, тобто кінцевою датою поставки є 14.12.2022 року.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, в порушення вищевказаних положень Договору Відповідач зобов`язання щодо поставки Товару не виконав, тому позовна вимога щодо повернення суми коштів в розмірі 237 424 грн підлягає задоволенню

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" жодним чином не відмовлялось від поставки контейнеру, при цьому не виконання обов?язків по договору купівлі-продажу пов?язує з тим, що контейнер незаконно утримується ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ".

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Такий висновок про застосування норми права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України. Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Таким чином, виходячи з наведених норм права та зазначеної практики Верховного Суду, а також з огляду на встановлені обставини, зокрема, щодо здійснення 100% передоплати та відсутність доказів належного виконання продавцем (відповідачем) своїх зобов`язань щодо поставки обладнання у передбачений договором строк, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що грошові кошти у розмірі 237 424 грн на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України підлягають поверненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зроблено такі висновки:

"За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу). При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Відповідно до п.п. 7.2. п. 7 Договору, у разі прострочення поставки Товару згідно розділу 4 цього Договору Продавець сплачує Покупцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення поставки.

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 19278,83 грн, 3% річних в розмірі 1131,58 грн та інфляційних витрат в розмірі 1661,97 грн, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що такий розрахунок є обґрунтованим, а позовні вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат - такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що позивач невірно застосував спосіб захисту, оскільки мав зобов?язати ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" передати контейнер та стягнути пеню за несвоєчасну поставку, оскільки, як було зазначено вище, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару продавцем у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто наведена правова норма наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом, чим спростовується твердження апелянта щодо неправильно обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 22.06.2023 у справі №925/1238/22.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/618/23 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді Г.П. Разюк

Н.М. Принцевська