Постанова

від 10.08.2023 по справі 920/317/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2023 р. Справа№ 920/317/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 10.08.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВРПН"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 02.11.2022 ( повний текст складено та підписано 14.11.2022)

у справі №920/317/22 (суддя Є.А. Жерьобкіна)

за позовом Комунального підприємства "Теплогарант"

до відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "АВРПН"

про стягнення 988012 грн 48 коп.

УСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 988012 грн 48 коп., у тому числі: 973818 грн 72 коп. боргу, 7790 грн 56 коп. пені, 6403 грн 20 коп. 3% річних, які нараховано відповідно до Договору № 58/21 від 04.10.2021 про надання прослуги з постачання теплової енергії за грудень 2021 та січень 2022.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.11.2022 у справі №920/317/22 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВРПН» на користь Комунального підприємства «Теплогарант» 973 818 грн 72 коп. боргу, 6 403грн 20 коп. 3% річних, 7 351 грн. 67 коп. судового збору.

Повернуто Комунальному підприємству «Теплогарант» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 7 351 грн. 67 коп., сплачений платіжним дорученням № 595 від 25.05.2022, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 920/317/22.

В оскаржуваному рішенні місцевий суд встановив що відповідач здійснював оплату за спожиту теплову енергію, з порушенням строків передбачених договором та не у повному обсязі, що і стало підставою стягнення заборгованості.

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "АВРПН" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 02.11.2022 у справі №920/317/22 скасувати в частині розподілу судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення. Однак апеляційна скарга не містить обґрунтування в чому полягає незаконність рішення в цій частині, як і не містить уточнення як саме має бути здійснений розподіл судових витрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі № 920/317/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги.

Розгляд справи відкладався.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання 10.08.2023 представники сторін не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Позивачу документи доставлені в Електронний кабінет, відповідачу - засобами поштового зв`язку.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Отже судом вжито належних заходів для повідомлення учасників про розгляд справи. Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представників сторін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Між Комунальним підприємством «Теплогарант» (Виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Червоний металіст» (Споживачем) укладено Договір № 58/21 про надання послуги з постачання теплової енергії від 04.10.2021 року

Об`єктом теплоспоживання є нежитлове приміщення, що розташоване в Сумська обл., м. Конотоп, вул.. Деняка Віктора 5 , загальною площею 70 943,6 кв.м., право власності на який зареєстроване за ТОВ «НВО Червоний металіст». Опалювальна площа нежитлового приміщення 32 786 кв.м.

На виконання умов вказаного Договору КП «Теплогарант» постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язаний приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) відповідно до виставлених рахунків та в терміни, що передбачені Договором.

Згідно пункту 25. Договору у редакції Протоколу розбіжностей від 25.10.2021р., а саме п. 23 Типового договору затвердженого Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019: «Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу».

Згідно пункту 34. Договору у редакції Протоколу розбіжностей від 25.10.2021р. «У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу».

КП «Теплогарант» надає послуги з постачання теплової енергії у опалювальні періоди, терміни яких встановлюються рішеннями органу місцевої влади.

Опалювальний сезон 2021-2022рр. розпочався з 22 жовтня 2021 року за розпорядженням міського голови від 19.10.2021 № 299-ОД «Про початок опалювального сезону 2021-2022 років», а закінчився 15 квітня 2022 року за розпорядженням міського голови від 14.04.2022 року № ЮЗ-ОД «Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 років».

При виставленні рахунків за спожиту теплову енергію КП «Теплогарант» застосовував затверджені органом місцевого самоврядування тарифи:

- Рішення Виконавчого комітету Конотопської міської ради № 296 від 12.10.2021 року, тариф з 12 жовтня 2021 року складає для потреб «інших споживачів» 4 508,42 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), 5 410,10 грн. за 1 Гкал (з ПДВ);

-Рішення Виконавчого комітету Конотопської міської ради № 29 від 31.01.2022 року, тариф з 01 лютого 2022 року складає для потреб «інших споживачів» 4 590,14 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), 5 508,17 грн. за 1 Гкал (з ПДВ).

Споживач ТОВ «НВО «Червоний металіст» розпочав споживання теплової енергії з 01 грудня 2021 року.

За період з грудня 2021 року по січень 2022 року включно КП «Теплогарант» поставив Споживачу 492,8 Гкал теплової енергії на загальну суму 2 666 099,26 грн., однак в рахунок оплати спожитої теплової енергії від Споживача надійшло коштів в сумі 1 692 280,54 грн.

Станом на 19.05.2022 року, заборгованість складає 973 818,72 грн.

Відповідачем не оплачено рахунок за надані у січні 2022 року послуги з постачання теплової енергії згідно Акту наданих послуг № 1896 від 17.01.2022 року. Отримання Споживачем теплової енергії в опалювальний сезон 2021-2022 підтверджується Актами виконаних робіт (наданих послуг), зокрема:

Акт наданих послуг № 1786 від 31.12.2021р. (за грудень 2021 року) на суму 1 692 280,54 грн.,

Акт наданих послуг № 1896 від 17.01.2022р. (за січень 2022 року) на суму 973 818,72 грн.

Відповідач підтвердужує отримання послуг теплової енергії, що зафіксовано у розподільчому балансі від 31.08.2022 ТОВ НВО Червоний металіст про передачу новоутвореному підприємству - ТОВ «АВРПН» майна, серед якого боргові зобов`язання перед позивачем у цій справі на загальну суму 988012 грн 48коп. за договором № 58/21 від 04.10.2021.

Враховуючи, що відповідач не розрахувався вчасно за надані послуги з постачання теплової енергії, позивач звернувся з позовом про стягнення боргу в сумі 973 818,72 грн. та нарахував відповідачу пеню в сумі 7 790 грн 56 коп. та 6 403 грн 20 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання комунальних послуг здійснюються безперервно, крім часу перерв на міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін), виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Настання для Споживача несприятливих наслідків (нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних), пов`язаних з простроченням виконання грошового зобов`язання, окрім умов Договору, передбачено також нормами Господарського та Цивільного кодексів України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Позивач вказує, що про надання Споживачу послуг з постачання теплової енергії КП «Теплогарант» складав та передавав контролером на адресу Споживача Акти наданих послуг. Однак останні не повернуто Споживачем на адресу КП «Теплогаранти» ані з підписом, ані з мотивованою відмовою від підписання на адресу КП «Теплогарант», однак зазначена у Акті № 1786 від 31.12.2021 сума поетапно оплачена Споживачем.

У зв`язку з відсутністю оформлених належним чином зазначених вище актів наданих послуг, КП «Теплогарант» повторно направив ці акти на юридичну адресу Споживача рекомендованим листом з описом вкладення, які долучено до матеріалів справи.

Позивач вказує, що ігноруючи надіслані акти здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), Споживач порушує вимоги ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не приймаючи до бухгалтерського обліку первинні документи, що містять відомості про господарську операцію.

Оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії, керуючись пунктом 34. Договору у редакції Протоколу розбіжностей від 25.10.2021р., ст. 625 ЦК України, ст. 232 ГК України, КП «Теплогарант» застосовує до відповідача штрафні та фінансові санкції: пеню та 3% річних.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 58/21 від 04.10.2021.

Відповідач підтверджує факт отримання послуг з постачання теплової енергії у грудні 2021 року та січні 2022 року.

Факт надання послуг підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) за грудень 2021 року № 1786 від 31.12.2021 на суму 1692280 грн 54 коп. та Актом здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) № 1896 від 17.01.2022 (за січень 2022) на суму 973818 грн. 72 коп.

Судом встановлено, що відповідач здійснював оплату за спожиту теплову енергію, з порушенням строків передбачених договором та не у повному обсязі, зокрема, відповідачем сплачено 1 692 280 грн. 54 коп. за грудень 2021.

Доказів відсутності заборгованості відповідач суду не подав, проти позовних вимог не заперечував.

Враховуючи, що доказів відсутності заборгованості відповідач суду не подав, проти позовних вимог не заперечував, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію за період січень 2022 року в сумі 973 818 грн 72 коп.

Як встановлено судом відповідачем не здійснювалась оплата за спожиту теплову енергію у строки визначені договором, на підставі чого були нараховані 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних, колегія суддів зазначає, що вони є арифметично вірними, зробленими відповідно до приписів діючого законодавства та даних первинних документів, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 6 403 грн 20 коп. є обґрунтованими.

Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 7 790 грн. 56 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 34. Договору у редакції Протоколу розбіжностей від 25.10.2021р. «У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу».

Відповідно до розрахунку позивача, за несвоєчасну оплату послуги відповідачу нарахована пеня в розмірі 7790 грн 56 коп. за період з 01.03.2022 по 19.05.2022 на суму боргу 973818 грн. 72 коп. (сума послуги за січень 2022).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Відповідно до пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 № 530-IX, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

Згідно зі ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання теплової енергії.

З огляду на приписи Закону України Про житлово-комунальні послуги, враховуючи, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору позивач забезпечує відповідача тепловою енергією для потреб опалення на комунально-побутові потреби, суд дійшов висновку, що положення пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 № 530-IX поширюються на взаємовідносини сторін за договором, оскільки послуга з постачання теплової енергії, яку позивач надає відповідачу, є житлово-комунальною послугою.

За цих обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 7 790 грн 56 коп., що нарахована позивачем за період з 01.03.2022 до 19.05.2022, враховуючи встановлену законом заборону нарахування та стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на період дії карантину.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в сумі 7 351 грн 67 коп. (50 відсотків судового збору), сплачений платіжним дорученням № 595 від 25.05.2022, повернуто КП «Теплогарант».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати КП «Теплогарант» по сплаті судового збору в сумі 7 351 грн. 67 коп. (50 відсотків судового збору) були покладені на відповідача.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо розподілу судового збору і не вбачає порушень норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду та відповідно скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВРПН" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 02.11.2022 у справі №920/317/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АВРПН".

Матеріали справи №920/317/22 повернути суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.08.2023 після виходу суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир