Постанова

від 08.09.2023 по справі 910/4926/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2023 р. Справа№ 910/4926/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023

у справі № 910/4926/23 (суддя Привалов А.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПАК УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000"

про стягнення 112 000,00 грн, -

В С Т А Н О В И В :

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМПАК УКРАЇНА" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" про стягнення 112 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 29/06-21 від 29.06.2021 щодо повної оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 112 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі №910/4926/23 в частині стягнення заборгованості у розмірі 40 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПАК УКРАЇНА" заборгованість у сумі 72 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, а відтак місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 72 000, 00 грн. Одночасно, суд першої інстанції закрив провадження в частині стягнення 40 000,00 грн. суми основної заборгованості, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛИСТПАК" на виконання умов договору доручення №20/04-23-8 від 20.04.2023 та на підставі довіреності №20/04-23-8 від 20.04.2023 було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПАК УКРАЇНА" 40 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №29/06-21 від 20.06.2021.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевий господарський суд в порушення вимог статті 119 ГПК України не постановив ухвалу про продовження строку для подання відповідачем додаткових доказів про сплату заборгованості. Крім того апелянт зазначає, що залишок боргу становить 72 000, 00 грн, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді ОСОБА_1, Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4926/23.

17.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/4926/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/4926/23 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023, розгляд справи вирішено здійснювати порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМПАК УКРАЇНА" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМП 2000" (далі - Покупець) було укладено Договір поставки №29/06-21 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується протягом строку дії даного Договору поставити і передати у власність Покупця Товар виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (за наявності у Специфікаціях), які є невід`ємними додатками до цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п.2.1 договору, підставою для поставки товару є замовлення Покупця, яке узгоджене з Постачальником Замовлення може направлятися Покупцем по факсу, поштою, електронною поштою, за реквізитами, які вказані в цьому Договорі, або узгоджуватись усно (на розсуд Покупця). За вимогою Постачальника замовлення повинно направлятись у письмовій формі (в тому числі поштою, факсимільним зв`язком або вручатися під розписку). Відповідно до замовлення Покупця Постачальник, не пізніше наступного дня після його одержання, виписує і передає або направляє факсом та/або електронною поштою Покупцю рахунок на оплату. Замовлення вважається узгодженим у разі виставлення Постачальником відповідного рахунку на оплату.

Пунктами 3.1, 3.2. договору передбачено, що ціна за одиницю товару та вартість поставки товару визначається Сторонами та встановлюється у замовленнях, рахунках, видаткових накладних на поставку товару, які є невід`ємною частиною даного Договору. Загальна вартість даного Договору складається з суми вартості товару, який було поставлено Постачальником Покупцю протягом строку дії даного Договору, що підтверджується підписаними видатковими накладними на поставку товару.

Розрахунок за товар здійснюється шляхом передоплати 100% (сто відсотків) вартості товару у безготівковому порядку на банківський рахунок Постачальника після прибуття товару на склад Покупця та перед початком вивантаження товару (пункт 5.1. договору).

Відповідно до п.5.3 договору, підставою для оплати партії товару є рахунок на оплату товару, виставлений Постачальником Покупцю на умовах цього Договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до " 31" грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором. (п. 10.1. договору).

Також, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №29/06-21 від 29.06.2021 позивач за видатковими накладними №135 від 02.02.2022 на суму 114 107,02 грн, №142 від 08.02.2022 на суму 58 299,10 грн, №399 від 12.05.2022 на суму 34 090,30 грн, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи, передав відповідачу товар на загальну суму 206 496,51 грн (т. 1 а.с. 1719).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 94 496,51 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями №48 від 12.05.2022 на суму 10 000,00 грн, №47 від 12.05.2022 на суму 34 090,39 грн, №1302 від 30.05.2022 на суму 10 000,00 грн, №1400 від 17.06.2022 на суму 10 406,12 грн, №1676 від 20.07.2022 на суму 10 000,00 грн, №2011 від 13.09.2022 на суму 10 000,00 грн, №2405 від 04.11.2022 на суму 10 000,00 грн (т. 1 а.с. 21-29).

Одночасно з цим, місцевим господарським судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.04.2023 між Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛИСТПАК" було укладено Договір доручення №20/04-23-8 відповідно до умов якого, повірений зобов`язується від імені і в інтересах та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання повіреного за Договором поставки №29/06-21 від 29.06.2021р. Виконані грошові зобов`язання, вчинені повіреним на виконання цього Договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки довірителя (т. 1 а.с. 49).

Відповідно до п.2 договору доручення повірений зобов`язаний сплатити (перераховувати) від імені довірителя на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПАК УКРАЇНА" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41418912) НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 112 000,00 (сто дванадцять тисяч) грн.

Зі змісту договору доручення №20/04-23-8 від 20.04.2023 відповідачем визнано наявність заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМПАК УКРАЇНА" за Договором поставки №29/06-21 від 29.06.2021 у розмірі 112 000,00 грн.

На виконання умов договору доручення №20/04-23-8 від 20.04.2023 та на підставі довіреності №20/04-23-8 від 20.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛИСТПАК" було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПАК УКРАЇНА" 40 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №29/06-21 від 20.06.2021, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями №1107 від 04.05.2022 на суму 10 000,00 грн (т. 1 а.с. 51), №951 від 20.04.2022 на суму 10 000,00 грн (т. 1 а.с. 52), №103 від 25.05.2022 на суму 10 000,00 грн (т. 1 а.с. 53) та №1543 від 15.06.2023 на суму 10 000,00 грн (т. 1 а.с. 64).

Отже, враховуючи сплату грошових коштів позивачу в розмірі 40 000,00 грн після направлення позову до суду та відсутність зі сторони позивача будь-яких заперечень щодо перерахування цих коштів ТОВ "ЛИСТПАК", місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №910/4926/23 в частині стягнення 40 000,00 грн. суми основної заборгованості, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами та зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №29/06-21 від 29.06.2021 становить 72 000,00 грн.

Оскаржуючи зазначене рішення апелянт зазначає, що відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначив, що має намір продовжувати розрахунки за надані послуги, а також вказав, що платежі на погашення заборгованості будуть виконані найближчим часом та просив суд продовжити строк для подання додаткових доказів про сплату заборгованості, однак в порушення вимог статті 119 ГПК України суд першої інстанції не постановив ухвалу про продовження строку для подання відповідачем додаткових доказів про сплату заборгованості.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України установлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не установлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України установлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд правильно визначив правову природу правовідносин, які склалися між сторонами, вказавши, що такі відносини мають ознаки договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

При цьому, відповідно до п. 5.1 договору строк оплати за отриманий товар здійснюється шляхом предоплати 100% вартості товару у безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника після прибуття товару на склад покупця та перед початком вивантаження товару, однак відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 94 496,51 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що факт поставки товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований останнім, а відтак заявлені вимоги в частині стягення боргу у розмірі 72 000, 00 грн підлягають задоволенню. При цьому, суд апеляційної інстанції підкреслює, що апелянт визначє борг на зазначену суму про що зазначено останнім у своїй апеляційній скарзі.

Одночасно, з приводу твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом статті 119 Господарського процесуального кодексу та не постановлення ухвали про продовження строку для подання відповідачем додаткових доказів про сплату заборгованості колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, які відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Більш того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не був позбавлений права повторно звернутися до суду першої інстанції та подати докази, що останнім і було зроблено, відповідно до його клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (т. 1 а.с. 62-67, вх.№01-37/41088/23 від 19.06.2023).

Одночасно, колегія суддів підкреслює, що твердження апелянта, що місцевий господарський суд позбавив відповідача можливості закінчити розрахунки в добровільному порядку не відповідають дійсності, оскільки, по-перше в рішенні Господарського суду міста Києва відображена подана відповідачем 19.06.2023 року до матеріалів справи платіжна інструкція №1543 від 15.06.2023 про сплату на рахунок позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИСТПАК» 10 000, 00 грн в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки, а по-друге, колегія суддів наголошує, що обов`язок відповідача з розрахунку за поставлений позивачем товар настав 02.02.2022 р., 08.02.2022 р. та 12.05.20222 р. відповідно до умов договору (п. 5.1 Договору).

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача та користь позивача основної заборгованості у розмірі 72 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі №910/4926/23 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/4926/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі № 910/4926/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4926/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир