Постанова

від 08.09.2023 по справі 910/1845/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2023 р. Справа№ 910/1845/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Головного управління Національної поліції в Київській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2023

у справі № 910/1845/23 (суддя Чебикіна С.О.)

За позовом Головного управління Національної поліції в Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг"

про стягнення 7 000, 06 грн,-

В С Т А Н О В И В :

У 2023 році Головне управління Національної поліції в Київській області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" про стягнення 7 000,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 року "Про затвердження переліку товарів (у т.ч. лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість переліку товарів, товар за договором поставки № 203020/269 від 31.03.2020 року підпадає під дію указаної постанови, тобто операція з продажу передбаченого договором товару повинна бути звільнена від оподаткування податку на додану вартість, тому позивачем помилково сплачено 7 000,06 грн. суму ПДВ за вказаним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що на момент звернення до суду укладений між позивачем та відповідачем договір був виконаний у повному обсязі, як в частині поставки обумовленого договором товару, так і в частині оплати поставленого товару, а відтак у позивача відсутнє право вимагати повернення коштів (податку на додану вартість) у розмірі 7 000,06 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції в Київській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що у зв`язку із звільненням операцій з поставки масок індивідуального захисту від оподаткування податком на додану вартість, позивачем помилково було сплачено суму ПДВ. Також скаржник зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 року "Про затвердження переліку товарів (у т.ч. лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість" переліку, включено у розділ «засоби індивідуального захисту» медичні маски (6307 90 98 00), які відповідачем поставлені позивачу, а отже відмова відповідача повернути суму сплаченого позивачем ПДВ на підставі того, що дану категорію не віднесено до переліку затвердженого постановою КМУ є безпідставною.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді ОСОБА_1, Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1845/23.

17.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/1845/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/1845/23 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 у справі №910/1845/23, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

24.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.03.2020 року між Головним управлінням Національної поліції в Київській області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" (постачальник) укладено договір поставки товару № 203020/269 (далі - договір), за умовами якого постачальник передає у власність замовника за кодом ДК 021:2015-35810000-5 Індивідуальне обмундирування (маски індивідуального захисту), надалі - товар, а замовник сплачує вартість товару визначеного в кількості, комплектності, відповідної якості та по ціні, зазначеній у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що кількість і асортимент, перелік товару вказується у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору.

За умовами п. 3.1 договору ціна договору згідно з специфікацією становить 42 000,34 грн., у тому числі ПДВ 20%: 7 000,06 грн.

Пунктом 4.1 договору погоджено, що замовник розраховується за товар по ціні згідно зі специфікацією протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що підтвердженням про одержання товару є видаткова накладна на товар, підписана уповноваженими представниками сторін.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2020 року, а в частині фінансових розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У специфікації (додаток №1 до договору) визначено найменування товару - Маска спанбонд-мелтблаун-спанбонд - 175х95 № 100, ТУ У 22.2-31025465-001:2013 у кількості 42 пач. на загальну суму 42 000, 34 грн, у тому числі ПДВ 20% - 7 000, 06 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 292 від 01.04.2020 року відповідач поставив позивачу товар передбачений умовами договору на суму 42 000, 34 грн (т. 1 а.с. 15).

Позивачем здійснено повну оплату поставленого товару у сумі 42 000, 34 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3360 від 03.04.2020 року на суму 42 000, 34 грн, з яких 7 000,06 грн ПДВ (т. 1 а.с. 14).

Листом № 11/1/20/5799 від 29.04.2020 року про введення в обіг засобів індивідуального захисту Головне управління держпраці у Київській області повідомило про введення ТОВ "Стиролоптфармторг" в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 № 761, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров`я за наступними характеристиками, зокрема, назва виробу - маска трьохшарова з фіксатором і гнучкою вставкою, код згідно УКТЗЕД: 3926 (т. 1 а.с. 18).

27.05.2020 року позивач направив на адресу відповідача лист №473/109/05/31-2020, в якому просив повернути зайво перераховану суму ПДВ за договором від 31.03.2020 року № 203020/269 в розмірі 7 000, 06 грн (т. 1 а.с. 16-17).

Відповідач направив на адресу позивача лист-відповідь № 165 від 01.06.2020 року, в якому відмовив у поверненні сплаченої суми ПДВ посилаючись на відсутність поставленого товару у Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 року № 224 (т. 1 а.с. 19-21). Крім цього, відповідач зазначив, що підстава для звільнення від оподаткування податку на додану вартість виникла з 29.04.2020 р. значно пізніше дати укладання договору 31.03.2020 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання правочину недійсним; примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Як на підставу своїх вимог про повернення помилково сплаченої суми ПДВ за вказаним договором у розмірі 7 000, 06 грн позивач посилається на укладення ним спірного договору в частині п. 3.1 Договору та Додатку до Договору "Специфікація" щодо нарахування податку на додану вартість з порушенням вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Суд апеляційної інстанції підкреслює, що податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Положеннями пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній на момент укладення Договору та здійснення операції з купівлі-продажу товарів за ним) встановлено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 було затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (назва в редакції Постанови КМУ № 271 від 08.04.2020) (далі - Перелік № 224).

Згідно примітки 1 до Переліку № 224, коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

Одночасно, колегія суддів підкреслює, що приміткою 3 до Переліку № 224 визначено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

- подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216);

- або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Отже, колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 визначено, що лише за умови подання декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, знаку відповідності технічним регламентам, або за умови подання повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, - операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість.

При цьому слід підкреслити, що декларації про відповідність та нанесення на товар або його упаковку знаку відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію на товар, поставлений відповідачем на підставі Договору № 78 від 08.04.2020 за № 383 від 08.04.2020 матеріали справи не містять.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи позивача про помилкову сплату суми ПДВ за договором поставки товару № 203020/269 від 31.03.2020 є необґрунтованими та спростовуються зазначеним вище.

Разом з тим, колегія суддів також вважає необхідне звернути увагу на наступні положення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 180 ГК України.

Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Одночасно, пунктом 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Враховцючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції підкреслює, що сторони самостійно та на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Крім того, частиною 3 ст. 632 ЦК України унормовано, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Одночасно, як встановлено судом першої інстанції та підтверджуться матеріалами справи, на момент звернення позивача до суду укладений між позивачем та відповідачем договір був виконаний у повному обсязі, як в частині поставки обумовленого договором товару, так і в частині оплати поставленого товару, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у позивача відсутнє право вимагати повернення коштів (податку на додану вартість) у розмірі 7 000,06 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від від 16.06.2023 у справі №910/1845/23 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від від 16.06.2023 року у справі №910/1845/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 року у справі №910/1845/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1845/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко