Рішення

від 08.09.2023 по справі 910/6015/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2023Справа № 910/6015/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/6015/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Втортех"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехеко"</a>;

про стягнення 564 281,74 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Втортех"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехеко"</a> грошові кошти у розмірі 564 281,74 грн, з яких основна заборгованість у розмірі 360 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 175 975,14 грн та 3% річних у розмірі 28 306,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань на підставі умов договору про надання поворотної фінансової допомоги № 2908/18 від 28.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Втортех"</a> залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

На адресу суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 24.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/6015/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.05.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам сторін.

До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехеко"</a> надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Втортех"</a> до господарського суду надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехеко"</a> на позовну заяву.

До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Втортех"</a> 07.09.2023 надійшла заява про зменшення позовних вимог, за змістом якої позивач повідомляє суд про часткову сплату Товариством з обмеженою відповідальністю ""Інтехеко" суми основної заборгованості у розмірі 360 000,00 грн та просить суд стягнути з відповідача 175 975,14 грн інфляційних втрат та 28 306,60 грн 3 % річних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки відповідачем було здійснено оплату суми основного боргу уже після відкриття провадження у справі та враховуючи заяву про зменшення позовних вимог позивача, суд вирішив продовжувати розгляд справи з урахуванням вказаної заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Втортех" (далі також - позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтехеко" (далі також - позичальник, відповідач) укладено договір № 2908/18 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

За змістом п. 1.2. договору, поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума коштів, що надійшла платнику податку у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (згідно пункту 14.1.257 ПКУ України).

Згідно з п. 2.1. договору, розмір поворотної фінансової допомоги становить 360 000,00 грн (триста шістдесят тисяч грн.00 коп.).

У п. 3.1. договору зазначено, що поворотна фінансова допомога надається на суму 360 000,00 грн (триста шістдесят тисяч грн.00 коп.) без ПДВ в національній валюті України.

Пунктом 4.1. договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається строком до 28 серпня 2020 року.

Також п. 5.1., 5.2. договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику в строк та на умовах, передбачених цим договором (п.4.1.). Позичальник зобов`язаний повернути всю позику до 28.08.2020.

Сторони у п. 6.1. - 6.3. договору погодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього договору та закінчується 27.09.2020. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Позивач вказує, що на виконання умов договору переказав на рахунок відповідача 360 000,00 грн, однак останній, у строк вказаний у договорі, грошові кошти не повернув.

Проте, після відкриття провадження у справі, відповідно до платіжної інструкції № 201 від 07.07.2023, відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 360 000,00 грн, у зв`язку з чим позивач у заяві про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача лише 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які позивачем нараховано на суму основного боргу, є безпідставним, оскільки, на думку відповідача, він звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом п. 14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як встановлено ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивачем, на виконання умов договору, було перераховано відповідачу суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 360 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1693 від 29.08.2018 на суму 100 000,00 грн та платіжним дорученням № 1704 від 30.08.2018 на суму 260 000,00 грн.

Вказаний факт також не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається строком до 28 серпня 2020 року.

Також п. 5.1., 5.2. договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику в строк та на умовах, передбачених цим договором (п.4.1.). Позичальник зобов`язаний повернути всю позику до 28.08.2020.

Однак, відповідачем не були виконані зобов`язання за договором, сума поворотної фінансової допомоги не була повернута у визначений договором строк, а саме до 28.08.2020.

18.10.2022, позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення фінансової допомоги, яка залишилася без відповіді.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжної інструкції № 201 від 07.07.2023, відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 360 000,00 грн з наступним призначенням платежу: «повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору № 2908/18 від 28.08.2018 без ПДВ».

Таким чином, відповідач сплатив суму основної заборгованості у розмірі 360 000,00 грн після відкриття провадження у справі, а відтак суд приходить до висновку, що останній порушив зобов`язання за договором (стаття 610 Цивільного кодексу України) та вважається таким, що прострочив виконання (стаття 612 Цивільного кодексу України).

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, а саме не повернуто безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у строк, передбачений договором, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 175 975,14 грн інфляційних втрат та 28 306,60 грн трьох процентів річних.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи наведене, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 175 975,14 грн інфляційних втрат та 28 306,60 грн трьох процентів річних.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем неправомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати суд вказує наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Проте, відповідачем не доведено належними засобами доказування не можливість повернення поворотної фінансової допомоги за договором внаслідок введення воєнного стану.

Більш того, прострочення виконання зобов`язань відповідача з повернення поворотної фінансової допомоги виникло 29.08.2020, тоді як воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022.

Також суд додатково звертає увагу відповідача, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15)

Таким чином нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу, здійснено позивачем правомірно, а відтак у відповідача відсутні підстави для звільнення від сплати на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Також суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як передбачено пунктом першим частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог та прийняття її судом до розгляду, господарський суд приходить до висновку про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 5 400,18 грн на користь позивача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехеко"</a> (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 2 (літ. А), оф. 3, ідентифікаційний код 38999786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Втортех"</a> (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Анатолія Луценка, буд. 26, ідентифікаційний код 22866013) 175 975 (сто сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 14 коп. інфляційних втрат, 28 306 (двадцять вісім тисяч триста шість) грн 60 коп. трьох процентів річних та 3 064 (три тисячі шістдесят чотири) грн 05 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Втортех"</a> (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Анатолія Луценка, буд. 26, ідентифікаційний код 22866013) 5 400 (п`ять тисяч чотириста) грн 18 коп. надміру сплаченого судового збору (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко