Рішення

від 11.09.2023 по справі 910/8388/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2023Справа № 910/8388/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт Продактс"

про стягнення 301 999,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт Продактс" про стягнення 301 999,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір про надання послуг №2/10-01/2021-К від 10.01.2021, відповідно до умов якого позивачем (замовником) було сплачено авансовий платіж у розмірі 200 034,00 грн.

24.02.2023 позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору та повернення авансового платежу.

У зв`язку з вищезазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача авансовий платіж у розмірі 200 034,00 грн., інфляційне збільшення в розмірі 70 403,70 грн., 3% річних в розмірі 11 558,13 грн. та неустойку в розмірі 20 003,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 09.06.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0600028072756.

30.06.2023 відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

10.01.2021 року між приватним акціонерним товариством "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт Продактс" (виконавець) укладено договір №2/10-01/2021-К.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець у відповідності з умовами цього договору, зобов`язується за завданням замовника надавати послуги у сфері інформатизації, а саме: послуги з доопрацювання комп`ютерних програм, послуги з налаштування, технічної підтримки, консультування з питань експлуатації, розробки додаткових модулів та звітів, автоматизації бізнес-процесів, розробки та доопрацювання дизайну, а також подальшого супроводу програмної продукції (далі - «послуги»), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги у порядку, передбаченому цим договором.

Обсяг та перелік послуг, що надаються за договором, етапи та строки надання послуг, технічні та інші характеристики (вимоги) до комп`ютерних програм та результатів послуг, перелік результатів послуг, що передаються замовнику, визначаються сторонами у відповідних замовленнях до договору, що оформлюються за зразком відповідно до додатку № 1 до договору та які з моменту їх підписання сторонами є невід`ємними частинами договору (п.1.2 договору).

Частиною 1 статі 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 статті 902 ЦК України).

Відповідно до п.3.1 договору загальна вартість договору складається з вартості всіх замовлень, укладених протягом строку його дії. Загальна вартість послуг за відповідним замовленням визначатиметься сторонами у кожному окремому замовленні.

Оплата за послуги за відповідним замовленням, здійснюється замовником у наступному порядку:

3.3.1 авансовий платіж у розмірі 50% від вартості послуг, визначеної у відповідному замовленні, сплачується замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання такого замовлення сторонами.

3.3.2 решта у розмірі 50% від вартості послуг за відповідним замовленням сплачуються протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі послуг за відповідним замовленням.

Згідно з п.4.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги в визначені відповідним замовленням до договору строки та порядку.

Підтвердженням належного надання послуг за відповідним замовленням є підписаний сторонами акт приймання-передачі послуг (п.4.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонам своїх зобов`язань за договором чи його розірвання (п.9.1 договору).

10.01.2021 року між сторонами договору підписано замовлення №1 до договору про надання послуг №2/10-01/2021-К, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги з налаштування платформи Microsoft SharePoint для побудови системи документообігу компанії (далі - «послуги»), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Перелік, строки (етапи) надання послуг визначаються сторонами у додатку № 1 до даного замовлення №1 (п.1.2 замовлення).

Згідно з п.2.1 замовлення за результатами надання послуг виконавець зобов`язується передати замовнику в електронній формі комплект поставки, до складу якого входить:

- налаштовані та впроваджені бібліотеки на базі платформи Microsoft SharePoint у складі «договори», «вхідна документація», «вихідна документація» та «організаційна документація»;

- налаштовані робочі процеси (процеси розгляду та погодження документів у вищезазначених бібліотеках);

- документація для користувача системи.

Відповідно до п.3.1 замовлення загальна вартість послуг за цим замовленням № 1 становить 400 068,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п.3.2 замовлення оплата за послуги, що надаються виконавцем, здійснюється замовником у наступному порядку:

3.2.1 авансовий платіж у розмірі 50% від вартості послуг, визначеної в п.3.1 замовлення №1, що становить 200 034,00 грн. без ПДВ, сплачується замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту укладення замовлення №1.

3.2.2 решта у розмірі 50% від вартості послуг, визначеної в п.3.1 замовлення №1, що становить 200 034,00 грн. без ПДВ, сплачується протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі послуг.

Початок надання послуг вважається шостий робочий день після дня отримання коштів згідно з пунктом 3.2.1 замовлення №1 (п.4.1 замовлення).

Послуги повинні бути надані виконавцем до 31.05.2021 року (п.4.2 замовлення).

У всьому іншому, що не суперечить умовам замовлення №1, сторони керуються положеннями договору (п.5.3 замовлення).

На виконання умов договору, позивачем перераховано на користь відповідача авансовий платіж в розмірі 200 034,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №566 від 28.01.2021 року.

Як зазначено позивачем, до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну виконавець не виконав всього переліку послуг та вимоги замовника, що викладені в додатку № 1 до замовлення № 1. З об`єктивних причин виконання зобов`язань було призупинено виконавцем на певний строк.

Після відновлення співпраці в кінці 2022 року виконавець протягом кількох місяців налаштовував та доопрацьовував програму для ведення бізнес-процесів замовником (документообігу), однак, до сьогоднішнього дня виконавець так і не виконав свої зобов`язання за договором, зокрема, але не виключно: робочі процеси погодження документів не налаштовані відповідно до вимог замовника; не налаштований Chat-bot задля зручного інформування та роботи з задачами; в «Мої задачі» не відображається група/підгрупа документу, ім`я відправника, відповідальні особи за виконання задачі; відсутня можливість контролю за виконанням задач виконавцями (що передбачалося майже в кожному розділі вимог замовника); відсутнє сортування в інтерфейсі документів за принципом вхідний/вихідний; створені та направлені задачі не відображаються в інтерфейсі, їх можна побачити лише у вкладенні «вхідні документи», що не відповідає дійсності; у профілі виконавців не відображається, що вони є виконавцями певної задачі; в профілі керівника після направлення певного документу виконавцям відображається, що виконавцем є керівник (який не може бути виконавцем задач); після випадкового видалення задачі одним працівником, у всіх користувачів (виконавців) по ланцюгу безслідно зникає така задача; виконавець не може виконати (опрацювати) протерміновану задачу без зміни керівником терміну виконання, що буде гальмувати біснес-процеси, а не оптимізовувати.

Вищевказані зауваження обговорювалися з уповноваженими особами відповідача усно, а також направлялися відповідні листи з детальним описом недоліків роботи програми. Однак, відповідач повідомив, що не може налаштувати більшість процесів за вимогами позивача.

Таким чином, послуги за договором не надані, програма взагалі не налаштована для оптимізації документообігу замовника, виконавцем не надавався акт приймання-передачі послуг.

Враховуючи те, що відповідач так і не вчинив жодних дій щодо виправлення вищевказаних недоліків, повідомив, що не може усунути недоліки висловлені замовником, грубо порушив строки виконання робіт, передбачених договором, позивачем було прийнято рішення про розірвання договору, відповідно до умов розділу 9 договору.

Так, 24.02.2023 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору та повернення авансового платежу вх. № 4550 від 24.02.2023.

На підтвердження надіслання вищезазначеного листа в матеріалах справи наявні опис вкладення у цінний лист №0420900131614 від 24.02.2023 та накладна Укрпошти №0420900131614 від 24.02.2023.

У зв`язку з неповернення авансу та неналежним виконанням умов договору позивач звернувся до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що станом на 30.08.2021 послуги за договором надані в об`ємі, щодо якого виконавець отримав від замовника достатньо інформації для надання послуг, платформа SharePoint налаштована для оптимізації документообігу замовника. Затримка у наданні послуг пов`язана із систематичними затримками в наданні необхідної інформації з боку замовника. Причиною з якої виконавець не усунув зауваження була не неможливість виконання цих робіт, а відсутність у виконавця обов`язків їх виконання згідно умов поточного договору.

Відповідно до п.9.3 договору даний договір може бути розірваний протягом строку його дії: у випадку порушення виконавцем строків надання послуг більше ніж на 30 днів (при наявності таких підстав, цей договір вважається розірваним на 10-й (десятий) день після відправлення замовником письмового повідомлення про розірвання договору виконавцю).

Як зазначалось раніше, письмове повідомлення позивачем було направлено 24.02.2023, тому договір вважається розірваним 06.03.2023 року.

Суд зазначає, що в матеріалах відсутні будь-які докази надіслання відповідачем заперечень щодо розірвання договору.

Також, відсутній підписаний між сторонами акт приймання-передачі послуг чи докази його надіслання відповідачем позивачу.

А також, відсутні докази продовження сторонами строку надання послуг.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи виконання позивачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення авансового платежу в розмірі 200 034,00 грн., відповідач повинен був надати послуги до 31.05.2021 року (п.4.2 замовлення №1).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Судом встановлено, що у зв`язку з тим, що у визначений договором строк відповідачем не надано послуги, приватним акціонерним товариством "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" направлено відповідачу повідомлення про розірвання договору за вих. №4550 від 24.02.2023, в якому також просило повернути авансовий платіж.

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, а саме відповідачем не надано суду належні докази надання послуг чи повернення коштів в розмірі 200 034,00 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми в розмірі 200 034,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем зазначено, що 28.01.2021 відповідач отримав авансовий платіж, користується цими коштами по теперішній час, однак послуги позивачу так і не були надані. Тому, просить суд повернути кошти авансу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 70 403,70 грн. та трьох процентів річних в розмірі 11 558,13 грн. нарахованих за період з 01.06.2021 року (перший день порушення строку вказаного у замовленні №1) по 04.05.2023 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 11 558,13грн. та індексу інфляції в розмірі 70 403,70 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з порушенням строку надання послуг позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку на підставі п.7.3 договору в розмірі 20 004,40 грн. за період з 01.06.2021 по 04.05.2023.

Так, позивачем зазначено, що відповідно до п. 3.1 замовлення №1 загальна вартість послуг становить 400 068,00 грн. За результатами розрахунку неустойки за період з 01.06.2021 року по 04.05.2023 року відповідач має сплатити 255 681,81 грн.. Однак, відповідно до умов договору неустойка може бути не більше від загальної вартості послуг, тому неустойка становить (400 068 х 5%) 20 003,40 грн.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.7.3 договору у випадку порушення виконавцем строків надання послуг, при умові виконання замовником своїх зобов`язань по даному договору, замовник має право вимагати, а виконавець має сплатити замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від загальної вартості послуг за відповідним замовленням, за кожен робочий день такого прострочення, але не більше 5% від загальної вартості послуг за відповідним замовленням.

Як зазначалося раніше, послуги повинні бути надані виконавцем до 31.05.2021 року.

Таким чином, першим днем прострочення надання послуг є 01.06.2021 року.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За перерахунком суду загальний розмір неустойки за період з 01.06.2021 року по 01.12.2021 року становить 32 608,28 грн., що становить більше 5% від загальної вартості послуг за відповідним замовленням.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 20 003,40 грн. є обґрунтованими, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт Продактс" (02160, м. Київ, проспект Возз`єднання, будинок 15, ідентифікаційний код 40381012) на користь приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (03039, місто Київ, вулиця Фрометівська, будинок 2, ідентифікаційний код 00127522) суму авансового платежу в розмір 200 034 (двісті тисяч тридцять чотири) грн.. 00 коп., інфляційне збільшення в розмірі 70 403 (сімдесят тисяч чотириста три) грн.. 70 коп., 3% річних в розмірі 11 558 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн.. 13 коп., неустойку в розмірі 20 003 (двадцять тисяч три) грн.. 40 коп. та судовий збір в розмірі 4 529 (чотири тисячі п`ятсот двадцять десять) грн. 98 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий