Постанова

від 11.09.2023 по справі 484/103/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.09.23

22-ц/812/922/23

Єдиний унікальний номер судової справи:484/103/23

Провадження № 22-ц/812/922/23 Головуючий суду першої інстанції Максютенко О.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

11 вересня 2023 року м. Миколаїв Справа№ 484/103/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Калашник А.О.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про день, час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Вяловою Іриною Михайлівною, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2023 року, у складі головуючого судді Максютенко О.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Степківське» про розірвання договорів оренди землі,

встановив:

У січні 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Вялову І.М., звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Степківське» про розірвання договорів оренди землі.

Доводи позову обґрунтовано тим, що 17 жовтня 2017 року між нею та приватним сільськогосподарським підприємством «Росія», яке змінило назву на Приватне підприємство «Степківське», було укладено окремо два договори оренди землі.

За умовами цих договорів вона передала в оренду окремо земельну ділянку площею 3, 7030 га та 0,1560 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та належить їй на праві власності, терміном на 12 років.

13 лютого 2018 року та 04 квітня 2018 року між нею та відповідачем було укладено окремо дві додаткові угоди № 1 та № 2 до цих договорів оренди землі, терміном оренди на 20 років та на 49 років відповідно.

Відповідно до розділу «Орендна плата» цих договорів, орендар зобов`язувався щороку сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі 4 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки до 01 вересня кожного року.

Відповідач в порушення умов договорів, починаючи з 2017 року по 2022 рік включно нехтує виконанням обов`язку щодо своєчасної сплати орендної плати, який є істотною умовою, що є підставою для розірвання договору.

Оскільки відповідач систематично не виплачував їй орендну плату за користування її земельними ділянками, це є підставою для дострокового розірвання договорів оренди землі від 17 жовтня 2017 року.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд розірвати два договори оренди землі від 17 жовтня 2017 року, укладені між нею та приватним сільськогосподарським підприємством «Росія» (нова назва Приватне підприємство «Степківське»).

У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на виконання свого обов`язку щодо сплати орендної плати наперед за майбутні роки.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що представником позивача недоведене істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення позивача права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди землі (стаття 651 ЦК України).

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Вялову І.М., оскаржила його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати його та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що надані відповідачем видаткові касові ордери про сплату орендної плати не є належними та допустимими доказами, оскільки датовані до набрання чинності оспорюваними договорами оренди землі та додатковими угодами, в касових ордерах зазначено інший період за який здійснено виплату, який не відповідає періоду дії оспорюваних договорів оренди та не містить кадастрового номера та площі земельної ділянки (відсутня ідентифікація земельних ділянок), а також інформація в даних видаткових ордерах, не узгоджується, як по сумі, так і по періоду виплати сум податків з сум оренди, зазначених у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків. Наданий відповідачем розрахунок орендної плати не може бути належним доказом та не підтверджує факт виплати позивачу орендної плати за спірні періоди по спірним земельним ділянкам. Дані з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків не можуть слугувати доказом виконання орендарем своїх обов`язків по спірним договорам за спірні періоди, оскільки суперечать іншим матеріалам справи, зокрема розрахунку орендної плати за відомостями, які містяться в видаткових касових ордерах, де зазначено цільове призначення коштів позика, інший період та виплат орендної плати на майбутнє та також не містять ідентифікації земельної ділянки за користування якої сплачено податок з орендної плати.

На день слухання справи відзиву від відповідача на апеляційну скаргу не надходило.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому в порядку частини другої статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

11 вересня 2023 року від представника відповідача адвоката Порхуна В.М. до апеляційного суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із погіршенням стану здоров`я та перебування на лікарняному через хворобу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, а бо за його клопотанням, коли повідомленні ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія суддів звертає увагу, що в заяві про відкладення розгляду справи не зазначено для встановлення яких обставин потрібно відкласти розгляд справи та яке істотне значення ці обставини мають для вирішення справи. Окрім того, суду не подано документів, які б підтверджували доводи заявника та неможливість участі у справі іншого представника юридичної особи.

До того ж, колегія суддів виходить з того, що якщо особисто заявник не з`явився у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляд справи, він може вирішити спір по суті. При цьому, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін або їх представників, а можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За такого, неявка у справі представника відповідача адвоката Порхуна В.М. в судове засідання, при належному повідомлені про день, час і місце розгляду справи, та відсутності обґрунтованого підтвердження необхідності відкладення розгляду справи, є підставою для розгляду справи за його відсутності.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи та їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать земельні ділянки за кадастровим номером 4825487000:03:000:0335, площею 3.7030 га та за кадастровим номером 4825487000:06:000:1589, площею 0.1560 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

17 жовтня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПСП «Росія», після реорганізації ПП «Степківське», було укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4825487000:03:000:0335, площею 3.7030 га, строком на 12 років. Договір зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 01 грудня 2017 року номер запису про інше речове право: 24206015, державний реєстратор Дехтяренко Ю.М. Первомайська районна державна адміністрація Миколаївська область.

13 лютого 2018 року між позивачем та відповідачем (ПСП «Росія») було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі, зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05 грудня 2017 року за № 24206015, в частині внесення змін до п.1 розділу «Строк дії договору» та викладено даний пункт договору в такій редакції «Договір укладено строком на 20 років до 17 жовтня 2037 року», що підтверджується зазначеною угодою та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

04 квітня 2018 року між позивачем та відповідачем (ПСП «Росія») було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди землі, зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05 грудня 2017 року за № 24206015, в частині внесення змін до п.1 розділу «Строк дії договору» та викладено даний пункт договору в такій редакції «Договір укладено строком на 49 років до 05 грудня 2066 року», що підтверджується зазначеною угодою та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

17 жовтня 2017 року між позивачем та відповідачем (ПСП «Росія») було укладено договір оренди землі строком на 12 років, предметом якого являється належна позивачці земельна ділянка за кадастровим номером 4825487000:06:000:1589, площею 0.1560 га, що розташована на території Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Договір зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05 грудня 2017 року номер запису про інше речове право: 24206634, державний реєстратор Дехтяренко Ю.М. Первомайська районна державна адміністрація Миколаївська область.

13 лютого між тими самими сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі, зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05 грудня 2017 року за № 24206634, в частині внесення змін до п.1 розділу «Строк дії договору» та викладено даний пункт договору в такій редакції «Договір укладено строком на 20 років до 17 жовтня 2037 року», що підтверджується зазначеною угодою та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

04 квітня 2018 року між позивачем та відповідачем (ПСП «Росія») було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди землі, зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05 грудня 2017 року за № 24206634, в частині внесення змін до п.1 розділу «Строк дії договору» та викладено даний пункт договору в такій редакції «Договір укладено строком на 49 років до 05 грудня 2066 року», що підтверджується зазначеною угодою та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

За умовами розділу «Орендна плата» вищевказаних договорів оренди зазначено, що орендна плата сплачується орендарем у формі та в розмірі 4% від грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щорічно до 1 грудня кожного року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. В разі отримання орендодавцем орендної плати за майбутні періоди, розмір орендної плати за оплачені періоди перерахунку, за будь-яких підстав, не підлягає.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4825487000:03:000:0335, площею 3.7030 га, із врахуванням коефіцієнту індексації 4,7952, становить 61602 грн 26 коп. (12846 грн 65 коп. х 4,7952), а нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4825487000:06:000:1589, площею 0.1560 га, становить 3076 грн 22 коп. (641 грн 52 коп. х 4,7952) (п. 3 розділу «об`єкт оренди» договорів оренди землі).

Як на підставу розірвання договорів оренди землі позивач посилається на систематичну не виплату орендної плати з 2017 року по 2022 рік.

На підтвердження виплати орендної плати відповідачем ПП «Степківське» надано суду першої інстанції: видатковий касовий ордер № 199 від 17 жовтня 2017 року виданий на ім`я ОСОБА_1 , підставою видачі зазначено «орендна плата за 2018-2066 роки» в сумі 50тис. грн; видатковий касовий ордер №200 від 18 жовтня 2017 року на суму 50 тис. грн. на ім`я ОСОБА_1 , підстава видачі орендна плата за 2018-2066 роки; видатковий касовий ордер №204 від 21 жовтня 2017 року на суму 20 400 грн на ім`я ОСОБА_1 підстава орендна плата за 2018 -2066 роки; видатковий касовий ордер №14 від 13 лютого 2018 року на суму 28 тис грн. на ім`я ОСОБА_1 підстава позика в рахунок оренди земельного паю; видатковий касовий ордер № 48 від 04 квітня 2018 року в сумі 9400 грн на ім`я ОСОБА_1 підстава позика в рахунок оренди земельного паю.

Також надано розрахунок орендної плати згідно договорів оренди земельних ділянок в тому числі з кадастровими номерами 4825487000:03:000:0335 та 4825487000:06:000:1589 про нарахування та виплату орендної плати за 2018 та 2066 роки в сумі 157 800 грн за підписом ОСОБА_1 та відповідача.

Отже, загальна сума виплати за цими документами складає 157 800 грн.

З відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 30 вересня 2022 року, слідує, що ОСОБА_1 виплачена орендна плата ПП «Степківське» за 2018, 2019, 2020, 2021 роки.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що цим вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Частиною 1статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі -ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 3 та 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з пунктом 3 Розділу «Зміна умов договору і припинення його дії» Договорів дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто наведеними умовами договору передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором. Положення пунктів 1 - 3 Розділу «Орендна плата» Договорів були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі N2-383/2010 (провадженняN14-308цс18) вказала,що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Вказаний правовий висновок викладено Об`єднаною платою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що унесення орендарем коштів за майбутні періоди буде обґрунтованим та вважатиметься орендною платою за користування земельною ділянкою за договором оренди землі, якщо в договорі або міститься положення про те, що орендар має право сплачувати орендну плату за майбутні періоди (достроково), або взагалі нічого не визначено про таку можливість. Проте, якщо договір оренди землі передбачає пряму заборону сплати орендної плати наперед, сплачені орендарем кошти не вважатимуться орендною платою за таким договором.

Такої ж позиції дотримував і Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 у справі № 704/236/17, де суд касаційної інстанції погодився з тим, що видатковий касовий ордер, підписаний орендодавцем, відповідно до якого останньому видано орендну плату за земельний пай за майбутні періоди в розмірі 25 000 грн., разом з діями орендаря свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди.

Як встановлено Договорами оренди ПП «Степківське» зобов`язалося сплачувати орендодавцю ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 4 % від грошової оцінки кожної земельної ділянки (513 грн 87 коп. та 25 грн 66 коп.), щороку до 01 грудня кожного року або в разі отримання орендодавцем орендної плати за майбутні періоди, розмір орендної плати за оплачені періоди перерахунку, за будь-яких підстав, не підлягає.

Отже, Договори містять умови сплати орендної плати наперед.

В позовній заяві позивач стверджувала, що орендар за Договорами з 2017 року по 2022 рік включно не сплачував орендну плату, отже не виконував умови Договорів щодо виплати орендної плати.

Відповідач, заперечуючи доводи позивача, стверджував, що орендна плата була сплачена позивачу до 2066 року наперед за майбутні роки, що підтверджується наданими відповідачем суду першої інстанції видатковими касовими ордерами та розрахунком орендної плати, за якими позивач отримала орендну плату в загальному розмірі 157800 грн.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції, встановивши обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач довів належними і допустимими доказами належне виконання умов договорів оренди земельних ділянок щодо сплати орендної плати у спосіб передбачений договором.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видаткові касові ордери, виписані орендарем та підписані орендодавцем; розрахунок орендної плати, підписаний сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

На переконання апеляційного суду під час розгляду справи відповідач довів належними і допустимими доказами належне виконання ним умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати у спосіб передбачений договором.

Надані видаткові касові ордери, розрахунок на виплату орендної плати свідчить про виконання обов`язку орендаря по сплаті орендної плати за Договорами, оскільки такі виплати орендної плати за цими документами відбулися після укладення договорів оренди землі від 17 жовтня 2017 року, в документах міститься підстави виплати грошових сум, а саме плата за земельні ділянки та в розрахунку орендної плати ідентифікуються земельні ділянки за кадастровими номерами, в документах зазначається кому видані кошти та міститься підпис орендаря та орендодавця який отримав ці кошти.

Не написання в наданих бухгалтерських документах кадастрового номера та площі земельної ділянки, не може розцінюватися як неотримання орендної плати за спірні земельні ділянки орендарем, оскільки в розрахунку орендної плати сторонами були ідентифіковані земельні ділянки за якими сплачено орендну плату в розмірах зазначених в бухгалтерських документах.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що підписанням наданих відповідачем бухгалтерських документів позивач фактично виразила волю на отримання орендної плати наперед, а орендар вчинив дії - сплатив на користь орендодавця орендну плату у розмірі 157800 грн за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Вказані документи за обставин цієї справи свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що вона не отримувала грошових коштів від орендаря на підставі вказаних документів.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі».

Як встановлено сторони погодили, що орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що за договорами становить 2464 грн 09 коп. щороку. Згідно до наданих бухгалтерських документів орендодавець отримала від орендаря грошові кошти у загальному розмірі 157800 грн за весь період дії договорів, що спростовує доводи позивача про систематичну несплату орендної плати станом на день пред`явлення позову, як підставу для розірвання договору оренди.

Враховуючи положення статті 531 ЦК України, надані бухгалтерські документи, які свідчить про те, що позивач погодилася на отримання орендної плати за майбутні періоди згідно укладених договорів оренди від 17 жовтня 2017 року у загальному розмірі 157 800 грн, а також дії орендаря, який сплатив вказану суму, слід дійти висновку, що сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами, отже у орендаря станом на день пред`явлення позову була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельними ділянками.

Позивач у цій справі не довела істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення її права на те, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та при оцінці доказів, наданих сторонами, не порушив норми процесуального права, а тому правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі від 17 жовтня 2017 року.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому судове рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

За такого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Вяловою Іриною Михайлівною, залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 11 вересня 2023 року.