Ухвала

від 06.09.2023 по справі 915/837/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

06 вересня 2023 року Справа № 915/837/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Вознесенської окружної прокуратури (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, пров. Костенка, буд. 2; адреса електронної пошти: voznes@myk.gp.gov.ua)

в інтересах держави в особі:

1) Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; адреса електронної пошти: 151500@dasu.gov.ua; ідентифікаційний код 40477150)

від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаїській області (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 42-а; адреса електронної пошти: 151400@dasu.gov.ua; ідентифікаційний код 41168670)

2) Єланецького професійного аграрного ліцею (55501, Миколаївська обл., смт Єланець, вул. Аграрна, буд. 1; код ЄДРПОУ 02546022)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; адреса електронної пошти: kanc@elektropostach.mk.ua; код ЄДРПОУ 42129888)

про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів,

за участі представників сторін:

від позивача 1 не з`явився

від позивача 2 не з`явився

від відповідача Компанієць О.М.

Білецька О.В.

прокурор Яценко В.А.,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Вознесенської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом (вих. №53/4-3675 вих-23 від 10.05.2023) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, Єланецького професійного аграрного ліцею до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", яким просить суд:

1. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 13.01.2021 до договору № 53/4 від 21.12.2020 на постачання електричної енергії для потреб навчального корпусу, укладеної між Єланецьким професійним аграрним ліцеєм та товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 04.02.2021 до договору № 53/4 від 21.12.2020 на постачання електричної енергії для потреб навчального корпусу, укладеної між Єланецьким професійним аграрним ліцеєм та товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 03.03.2021 до договору № 53/4 від 21.12.2020 на постачання електричної енергії для потреб навчального корпусу, укладеної між Єланецьким професійним аграрним ліцеєм та товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 25.08.2021 до договору № 53/4 від 21.12.2020 на постачання електричної енергії для потреб навчального корпусу, укладеної між Єланецьким професійним аграрним ліцеєм та товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888) на розрахункові рахунки Єланецького професійного аграрного ліцею (код ЄДРПОУ 02546022) надміру сплачені бюджетні кошти в сумі 18 263,10 грн.

6. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р ІЛА748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на те, що внаслідок безпідставного збільшення додатковими угодами до договору №53/4 ціни електричної енергії Єланецьким ПАЛ зайво перераховано на рахунок ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" кошти в сумі 18263,10 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 визначено головуючим у справі №915/837/23 суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 05.06.2023 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 05 липня 2023 року о 10:30 год. Судом також встановлено процесуальні строки для подання сторонам заяв по суті справи.

23.06.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.

03.07.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача за вих. №03/07-1627 від 03.07.2023 про залишення без розгляду позову керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, пред`явленого в інтересах держави.

Клопотання обґрунтовано тим, що необхідною передумовою для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави є наявність порушень виявлених органами державного фінансового контролю під час здійснення державного фінансового контролю (зокрема Акт перевірки).

Не маючи відповідного акту перевірки з підтвердженими у відповідності до законодавства фактами порушень при здійснені закупівлі будь-які доводи позивача про порушення інтересів держави, та про необхідність їх захисту є особистою думкою фізичної особи, а не встановленим фактом, який надає право позивачу, як представнику влади захищати інтереси держави.

Позивач, обґрунтовуючи, що від звертається з позовною заявою для захисту інтересів держави у зв`язку з бездіяльністю компетентних органів, не довів ані факту порушення інтересів держави, ані факту бездіяльності компетентних органів.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Єланецького професійного аграрного ліцею прокурор стверджує, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контрою за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів.

Отже позивач вважає, що у спірних правовідносинах Єланецький професійний аграрний ліцей наділений владними повноваженнями, оскільки є розпорядником коштів бюджету та стороною договору.

Посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 55, ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України, п. 6, 7, 8, 18 ч. 1 ст. 2, пп. 47 ст. 2, ст. 22 Бюджетного кодексу України, абз. 1 та 2 п. 5, абз. 3 п.7, абз. 2 п. 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002, положення Статуту Єланецького професійного аграрного ліцею відповідач вважає, що Єланецький професійний аграрний ліцей у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядником бюджетних коштів вищого рівня.

Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором навчальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

На підставі зазначеного, відповідач вважає, що відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Єланецького професійного аграрного ліцею та необхідно залишити позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі Єланецького професійного аграрного ліцею, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

05.07.2023 на адресу суду надійшла відповідь прокурора на відзив.

Прокурор вважає, що аргументи відповідача, наведені у відзиві, не спростовують підстав позову.

05.07.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого провадження на 25 серпня 2023 року об 11:00 год.

11.07.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву за вих. 03/13-1723 від 11.07.2023.

26.07.2023 прокурором подано до господарського суду заперечення на клопотання про залишення без розгляду.

Посилаючись на норми ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст.5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», прокурор зазначив, що дійсно Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області не проводився ані моніторинг вказаної закупівлі, у порядку, передбаченому Законом України «Про публічні закупівлі», ані перевірка вказаної закупівлі у порядку, передбаченому Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Разом з тим, спеціалісти Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області були залучені до перевірки, що здійснювалася правоохоронними органами у «Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України». При цьому, як зазначено в абзаці 8 пункту 3.1 вказаного Порядку, за матеріалами участі працівників органів Держаудитслужби як спеціалістів у перевірках, що проводились правоохоронними органами, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів не направляються, заходи щодо стягнення в судовому порядку коштів не вживаються, протоколи про адміністративне правопорушення не складаються.

Окрім того, абзацом 5 пункту 3.1. вказаного Порядку передбачено, що в ході участі у перевірці спеціаліст використовує свої спеціальні знання і в межах компетенції надає консультації та відповіді на порушені питання, при цьому фіксує факти порушення законодавства з питань використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов`язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку І фінансової звітності, визначає розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) та посадових (службових) осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду (збитки).

Результати участі спеціаліста у перевірці оформляються довідкою, яка є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 76, 77, 79 ГПК України.

З листа Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області випливає, що цей орган навіть після отримання інформації від прокурора про порушення законодавства про публічні закупівлі не планував проводити перевірку і не збирався звертатися до суду, що може бути кваліфіковано як бездіяльність зазначеного органу. Крім того, із зазначеного листа вбачається, що у випадку залучення спеціалістів у кримінальному провадженні, вжиття заходів представницького характеру, спрямованих на усунення порушень інтересів держави, належить до повноважень прокуратури.

Разом з тим, зазначене не змінює того факту, що Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, контролю за дотриманням законодавства про державні закупівлі, основним завданням якого с здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, тобто є тим органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у зазначеній сфері правовідносин у розумінні ст.23 Закону України «Про прокуратуру». При цьому, Верховний Суд вважає Держаудитслужбу належним позивачем у справах зазначеної категорії, про що наголошено у постановах в справах №924/1237/17, №826/9672/17, №924/1256/17, №906/296/18, №912/895/18, №925/682/18, №909/545/18, №924/1256/17.

Прокурор зазначає, що звертаючись до суду із цим позовом він відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави, визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, та зазначив, що ці органи не вжили заходів щодо усунення порушень Інтересів держави.

25.08.2023 у судовому засіданні судом оголошено перерву до 06 вересня 2023 року о 10:20 год.

У судовому засіданні 06.09.2023 представники відповідача підтримали клопотання про залишення позову без розгляду.

Прокурор заперечує проти задоволення клопотання відповідача з підстав, викладених у письмових запереченнях від 14.07.2023.

На підставі ст. 233 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. №3- рп/9 (п.2, 3 Резолютивної частини):

- під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом ст.131-1 Конституції України та ст.45 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючі визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен встановлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби від імені якого виступає управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області та Єланецький професійний аграрний ліцей з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у протиправному витрачанні бюджетних коштів під час здійснення публічних закупівель.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Єланецького професійного аграрного ліцею, прокурор у позовній заяві стверджував, що у спірних правовідносинах він наділена владними повноваженнями, оскільки є розпорядником коштів нижчого рівня (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Судом встановлено, що за Статутом Єланецький професійний аграрний ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, штамп, печатку. Управління ліцеєм здійснюється Міністерством освіти і науки України, управлінням освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації (п.1.6.). Діяльністю ліцею керує директор, призначений на посаду за результатами конкурсу шляхом укладання з ним контракту Міністерством освіти і науки України у відповідності із законодавством України (п. 5.2.).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55, частини першої статті 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», державне підприємство, створене на основі державної власності, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі державної власності.

За висновками Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23,10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, можливо дійди висновку, що Єланецький професійний аграрний ліцей у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Крім того, згідно із частиною четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї стати) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Таким чином, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором навчальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

З зазначеного витікає, що Єланецький професійний аграрний ліцей не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Єланецького професійного аграрного ліцею та необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Єланецького професійного аграрного ліцею, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої стані 226 ГПК України, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Щодо представництва прокурором інтересів Південного офісу Держаудитслужби суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.7 ЗУ «Про публічні закупівлі», контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Здійснення державного фінансового контролю, згідно зі ст.1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері 12 державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Таким органом відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба).

Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Пунктом 10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, вказаний орган здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункти 4, 9 пункту 4 Положення).

Враховуючи викладене, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель. Таким чином, Південний офіс Держаудитслужби в особі управління в Миколаївській області є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Миколаївської області.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, а також у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Офіс є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки. Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління.

На запит окружної прокуратури щодо вжитих органом контролю заходів до усунення порушень Закону України «Про публічні закупівлі», Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в області 15.03.2023 за вихідним № 151402-17/539-2023 повідомлено, що працівники Управління залучались для надання консультацій під час проведення вказаних закупівель у якості спеціалістів в ході кримінального провадження № 420221152040000051 від 29.11.2022. Крім того зазначили, що за результатами участі працівників органів Держаудитслужби як спеціалістів у перевірках, що проводились правоохоронними органами, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів не направляються, заходи щодо стягнення в судовому порядку коштів не вживаються, протоколи про адміністративне правопорушення не складаються.

Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Правовідносини, пов`язані з використанням публічних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) дій розпорядника бюджетних коштів, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

У справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини зазначив: «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній із сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Також, у пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 10.08.2021 у справі № 923/833/20 Верховний Суд суд дійшов висновку, що попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру». У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом (п. 8.10).

При цьому, Верховний Суд вважає Держаудитслужбу належним позивачем у справах зазначеної категорії, про що зазначено, зокрема, у постановах в справах № 924/1237/17, № 826/9672/17, № 924/1256/17, № 906/296/18, № 912/895/18, № 925/682/18, № 909/545/18, №924/1256/17.

З наведених міркувань витікає, що в даних правовідносинах прокурором правильно обрано орган, уповноважений здійснювати захист інтересів держави у відповідних правовідносинах - Держаудитслужбу, а відтак підстав для залишення позову прокурора без розгляду в цій частині суд не вбачає.

Враховуючи наведені обставини, господарським судом також застосовуються положення ст. 50 ГПК України щодо навчального закладу.

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Враховуючи предмет спору у даній справі та обставини справи, суд вважає необхідним залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Єланецький професійний аграрний ліцей оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього.

Керуючись ст. ст. 50, 53, 177-185, 196, 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" за вих.№03/07-1627 від 03.07.2023 задовольнити частково.

2. Позов в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, Єланецького професійного аграрного ліцею до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів в частині позовних вимог, поданих в інтересах держави в особі Єланецького професійного аграрного ліцею, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на розрахункові рахунки Єланецького професійного аграрного ліцею надміру сплачених бюджетних коштів в сумі 18263,10 грн - залишити без розгляду.

3. Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Єланецький професійний аграрний ліцей (55501, Миколаївська обл., смт Єланець, вул. Аграрна, буд. 1; код ЄДРПОУ 02546022).

4. Запропонувати третій особі подати до суду пояснення щодо позовних вимог, які мають відповідати вимогам ч. ч. 3-7 ст. 165 та ст. 168 ГПК України, в 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали.

5. Ухвалу направити учасникам справи.

6. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 11.09.2023.

Суддя В.О.Ржепецький