ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2419/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.,
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2419/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНБУДТОРГ (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 114; ідентифікаційний код юридичної особи - 39764970)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН (адреса: 61060, м. Харків, пр-т Льва Ландау, буд. 171; ідентифікаційний код юридичної особи - 38771657)
про стягнення 679975,76 грн за договором на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ ГРАНБУДТОРГ звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 679975,76 грн за договором на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1, а саме: суму боргу в розмірі 469793,15 грн; інфляційні нарахування в розмірі 176783,72 грн; 3% річних у розмірі 33398,89 грн; а також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 10199,64 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1 щодо внесення оплат у порядку та строки, визначені вказаним договором, за виконані позивачем роботи по договору згідно з актами надання послуг (виконаних робіт) за період з 03.02.2020 по 31.05.2021 на загальну суму 711367,27 грн. Позивач зазначає, що вказані акти надання послуг підписані відповідачем (замовником) та засвідчені його печаткою, окрім акту № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн, від підписання якого останній ухилився, виконані роботи по цьому акту не прийняв, мотивованих заперечень щодо відмови від підписання акту та прийняття виконаних робіт не надав. З посиланням на відповідну судову практику Верховного Суду, позивач зазначає, що у випадку, якщо замовник в порушення вимог ст. 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору та вимог ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України. При цьому, відповідно до норм чинного законодавства, підрядник (виконавець) не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта. Отже, враховуючи викладене, позивач вважає, що у відповідача виник обов`язок щодо оплати виконаних робіт по акту надання послуг № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн також вважається підписаним. Тому, враховуючи, що факт надання послуг (виконання робіт) по договору підтверджується актами надання послуг за період з 03.02.2020 по 31.05.2021, а також податковими накладними за вказаний період, які зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідач мав оплатити надані послуги в повному обсязі. Проте відповідач лише частково та з порушенням визначених договором строків оплатив надані послуги на суму 241574,12 грн, а саме: 25.06.2021 сплатив 31601,88 грн та 03.09.2021 сплатив 209972,24 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 469793,15 грн, а також інфляційних нарахувань в розмірі 176783,72 грн та 3% річних у розмірі 33398,89 грн, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань на підставі ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області відкрито провадження у справі № 922/2419/23 за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив.
Відповідач - ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН в межах встановленого судом строку подав до суду засобами поштового зв`язку відзив на позовну заяву (вх. № 16876 від 30.06.2023), в якому не погоджується з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з посиланням на те, що надані позивачем акти надання послуг (виконаних робіт) підписані з боку відповідача не уповноваженою особою, яка не мала права на підписання первинних документів у вигляді актів надання послуг, а акт № 3105210002 на суму 145607,28 грн взагалі не підписаний відповідачем та на його адресу не надходив, послуги, зазначені в цьому акті відповідачем не змовлялись та їх вартість між сторонами не узгоджувалася. Також відповідач у відзиві зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог на суму 157202,77 грн за актами наданих послуг (виконаних робіт) за період з 03.02.2020 по 13.03.2020, а саме за актами: № 3022000001 від 03.02.2020 на суму 7029,00 грн; № 4022000001 від 04.02.2020 на суму 19429,02 грн; № 5022000002 від 05.02.2020 на суму 7029,00 грн; № 5022000003 від 05.02.2020 на суму 7029,00 грн; № 6022000002 від 06.02.2020 на суму 23314,82 грн; № 7022000002 від 07.02.2020 на суму 31199,06 грн; № 10022000002 від 10.02.2020 на суму 11657,41 грн; № 12032000001 від 12.03.2020 на суму 15543,22 грн; № 13032000002 від 13.03.2020 на суму 34972,24 грн. Як стверджує відповідач, всі акти надання послуг, додані до позовної заяви, містять посилання на номери вагонів щодо яких виконувались вантажно-розвантажувальні роботи, відповідач здійснював оплати за виконані роботи на підставі виставлених позивачем рахунків, які також містять посилання на відповідні номери вагонів, при цьому, у платіжних документах зазначав номери рахунків на оплату, серед яких відсутні рахунки щодо вагонів, зазначених в актах наданих послуг, по яким позивачем пропущено строк позовної давності (за період з 03.02.2020 по 13.03.2020), а тому останній не мав підстав для зарахування оплат відповідача в рахунок оплати робіт по вказаним актам наданих послуг. Крім того, відповідач у відзиві не погоджується з розрахунком інфляційних витрат та 3% річних, вважає його необґрунтованим та надає до відзиву свій контррозрахунок, згідно з яким сума основного боргу станом на 02.06.2023 становить 166983,10 грн, інфляційні втрати - 71403,63 грн та 3% річних - 13476,39 грн. Також відповідач надає до відзиву копії 5-ти платіжних інструкцій, згідно з якими відповідач на підставі відповідних рахунків на оплату перерахував позивачу 241574,12 грн, а саме платіжних інструкцій: від 25.06.2021 № 3756 на суму 31601,88 грн згідно рахунку № 2901210001 від 29.01.2021; від 03.09.2021 № 6018 на суму 50000,00 грн згідно рахунку № 2901210001 від 29.01.2021; від 03.09.2021 № 6019 на суму 34972,24 грн згідно рахунку № 2602210001 від 26.02.2021; від 03.09.2021 № 6020 на суму 54600,00 грн згідно рахунку № 2602210002 від 26.02.2021; від 03.09.2021 № 6021 на суму 70400,00 грн згідно рахунку № 3103210003 від 31.03.2021; та надає копії 4-х рахунків на оплату по договору на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1, які не підписані особою, яка ці рахунки виставила, зокрема рахунків: № 2901210001 від 29.01.2021 на суму 81601,88 грн; № 2602210002 від 26.02.2021 на суму 54600,00 грн; № 3103210003 від 31.03.2021 на суму 113400,00 грн; № 2602210001 від 26.02.2021 на суму 34972,24 грн. Вказаний відзив прийнятий судом до розгляду та долучений до матеріалів справи.
Одночасно з відзивом відповідач - ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН подав до суду заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 16875 від 30.06.2023), в якій просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 157202,77 грн за актами наданих послуг (виконаних робіт) за період з 03.02.2020 по 13.03.2020 в порядку ст. 256, 257 ЦК України. Вказану заяву прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Позивач - ТОВ ГРАНБУДТОРГ подав до суду засобами поштового зв`язку відповідь на відзив відповідача (вх. № 18338 від 13.07.2023), в якій заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, з посиланням на те, що акти надання послуг (виконаних робіт) відповідач підписав, а отже погодив первинні документи, якими підтверджується факт вчинення господарської операції, її обсяг та вартість. Позивач зазначає про необґрунтованість посилання відповідача на те, що акти наданих послуг (виконаних робіт) підписані не уповноваженою особою, оскільки ці акти скріплені печаткою відповідача, а тому, за відсутності доказів використання печатки відповідача проти його волі, відтиск печатки на актах є свідченням здійснення господарської операції. Крім того, відповідач частково оплатив виконані роботи, тобто погодився з виконанням робіт та прийняв їх. Позивач вважає, що виконання робіт за вказаними актами також підтверджується податковими накладними, складеними позивачем та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних. Твердження відповідача про неотримання ним від позивача акту № 3105210002 на суму 145607,28 грн позивач вважає безпідставним, оскільки таке твердження спростовується доказами, наданими позивачем до позовної заяви. Стосовно наданих відповідачем до відзиву 4-х рахунків на оплату позивач зазначає, що він не виставляв відповідачу таких рахунків, вказані рахунки не підписані позивачем. Подана позивачем відповідь на відзив прийнята судом та долучена до матеріалів справи.
Відповідач - ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН надіслав до суду засобами поштового зв`язку заперечення на відповідь на відзив (вх. № 19068 від 20.07.2023), в якому не погоджується з твердженням позивача про те, що він не виставляв відповідачу рахунки на оплату № 2901210001 від 29.01.2021 на суму 81601,88 грн, № 2602210002 від 26.02.2021 на суму 54600,00 грн, № 3103210003 від 31.03.2021 на суму 113400,00 грн та № 2602210001 від 26.02.2021 на суму 34972,24 грн, зазначає, що вказані рахунки (без підписів позивача) були ним отримані від позивача в електронному вигляді на електронну пошту та в подальшому ці рахунки (підписані уповноваженою особою позивача та засвідчені його печаткою) в паперовому вигляді надійшли на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, та надає до цього заперечення роздруківку електронних листів з вищезазначеними рахунками та належно засвідчені копії вказаних рахунків, які підписані позивачем - ТОВ ГРАНБУДТОРГ та засвідчені його печаткою, а також просить у запереченні визнати поважними причини неподання вищезазначених доказів (виставлених позивачем рахунків на оплату) та поновити відповідачу строк на подання цих доказів, з посиланням на те, що необхідність в їх поданні до суду виникла внаслідок заявлених позивачем у відповіді на відзив заперечень щодо факту виставлення цих рахунків відповідачу. Також у вказаному запереченні на відповідь на відзив відповідач посилається на те, що він не замовляв послуги, вказані в акті № 3105210002 на суму 145607,28 грн, їх вартість між сторонами не погоджувалася та відрізняється від вартості послуг в інших підписаних між сторонами актах, природа утворення такої вартості послуг відповідачу не відома.
Ухвалою суду від 25.07.2023 задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів, поновлено відповідачу строк на подання доказів та долучено до матеріалів справи докази, які подані разом із запереченням на відповідь на відзив (виставлені позивачем рахунки на оплату).
Позивач - ТОВ ГРАНБУДТОРГ подав до суду засобами поштового зв`язку додаткові пояснення по справі (вх. № 20921 від 07.08.2023), в яких не погоджується з посиланням відповідача на пропуск строку позовної давності щодо вимог на суму 157202,77 грн за актами наданих послуг (виконаних робіт) за період з 03.02.2020 по 13.03.2020, та зазначає, що у відповідача відсутня заборгованість за вказаними актами, оскільки позивач зарахував здійснені відповідачем оплати 25.06.2021 та 03.09.2021 в рахунок погашення заборгованості по цим актам. Позивач посилається на те, що в матеріалах справи містяться докази отримання відповідачем 20.01.2022 акту № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн, будь-яких заперечень щодо вартості чи обсягу послуг, зазначених у цьому акті від відповідача не надходило, про підвищення вартості робіт (послуг) до 80 грн/тон було повідомлено відповідача шляхом направлення на його електронну пошту листа № 3 від 01.04.2021, та надає до додаткових пояснень копію зазначеного листа з доказами його направлення відповідачу, а також просить суд визнати поважними причини їх неподання до суду та поновити позивачу строк на подання цих доказів, з посиланням на те, що необхідність в їх поданні до суду виникла у зв`язку з твердженням відповідача у запереченні на відповідь на відзив про те, що йому невідома вартість послуг (природа їх утворення), вказаних в акті № 3105210002.
Зважаючи на те, що на момент надходження до суду додаткових пояснень позивача з клопотанням про поновлення строку на подання доказів суддя Новікова Н.А. перебувала у відпустці, вказане клопотання було розглянуто судом після виходу з відпустки у відповідності до положень ч. 13 ст. 32 ГПК України та Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Харківської області, та ухвалою суду від 28.08.2023 задоволено це клопотання, поновлено позивачу строк на подання доказів, долучено до матеріалів справи докази, які подані разом із додатковими поясненнями по справі.
Будь-яких інших заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день винесення судом даного рішення сторонами суду не надано.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем і відповідачем до докази, суд встановив таке.
Як свідчать матеріали справи, 05.04.2019 між ТОВ ГРАНБУДТОРГ (Стороною 1) та ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН (Стороною 2) укладено договір на вантажно-розвантажувальні роботи № 050419-1 (далі по тексту Договір), згідно з умовами якого Сторона 1 зобов`язалася за дорученням Сторони 2 здійснювати вантажно-розвантажувальні роботи.
Згідно з п. 2.1, 2.2 Договору, Сторона 2 зобов`язалася прийняти роботи по факту їх надання, згідно виконаних робіт, та своєчасно сплатити за них протягом 10 календарних днів, а Сторона 1 зобов`язалася виконувати роботи і надавати послуги, передбачені п. 1.1 Договору.
В п. 3.1 Договору сторони передбачили, що вартість робіт за Договором складається з сум, наданих Стороною 1, згідно актів виконаних робіт, які є невід`ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 4.1, 8.1, 8.2 Договору, цей Договір діє до 31.12.2019. Даний договір може бути доповнений і змінений за згодою сторін з оформленням доповнення до договору, що буде невід`ємною частиною цього договору. Термін дії даного Договору автоматично продовжується на наступний термін на тих же умовах, якщо жодна зі сторін за три місяці до закінчення терміну його дії письмово не заявить про його припинення.
У матеріалах справи відсутні докази про внесення сторонами змін у Договір чи про повідомлення будь-якої зі сторін щодо припинення дії Договору. Відсутні також у матеріалах справи докази визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку. Отже Договір був автоматично продовжений на наступні роки на тих же умовах, зокрема до 31.12.2023, та на теперішній час є діючим.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - ТОВ ГРАНБУДТОРГ (Сторона 1) протягом дії договору на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1 надавав відповідачу - ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН (Стороні 2) послуги з виконання вантажно-розвантажувальних робіт вагонів.
Позивач до позову на підтвердження виконання вантажно-розвантажувальних робіт за Договором надав акти наданих послуг (виконаних робіт) за період з 03.02.2020 по 31.05.2021 (а.с. 18-37) на загальну суму 711367,27 грн, а саме:
№ 3022000001 від 03.02.2020 на суму 7029,00 грн;
№ 4022000001 від 04.02.2020 на суму 19429,02 грн;
№ 5022000002 від 05.02.2020 на суму 7029,00 грн;
№ 5022000003 від 05.02.2020 на суму 7029,00 грн;
№ 6022000002 від 06.02.2020 на суму 23314,82 грн;
№ 7022000002 від 07.02.2020 на суму 31199,06 грн;
№ 10022000002 від 10.02.2020 на суму 11657,41 грн;
№ 12032000001 від 12.03.2020 на суму 15543,22 грн;
№ 13032000002 від 13.03.2020 на суму 34972,24 грн;
№ 2711200006 від 27.11.2020 на суму 8520,00 грн;
№ 30112000002 від 30.11.2020 на суму 4260,00 грн;
№ 1101210001 від 11.01.2021 на суму 7771,61 грн;
№ 1101210002 від 11.01.2021 на суму 14058,00 грн;
№ 280121001 від 28.01.2021 на суму 38858,04 грн;
№ 2901210001 від 29.01.2021 на суму 42743,84 грн;
№ 2604210001 від 26.04.2021 на суму 54600,00 грн;
№ 2704210003 від 27.04.2021 на суму 34972,24 грн;
№ 2804210003 від 28.04.2021 на суму 89373,49 грн;
№ 2904210008 від 29.04.2021 на суму 113400,00 грн;
№ 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн.
Вказані акти наданих послуг (виконаних робіт), окрім акту № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн, від Виконавця (позивача) підписані директором ТОВ ГРАНБУДТОРГ - Чайкою Максимом Ігоровичем та від Замовника (відповідача) підписані начальником відділу постачання ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН - Небратом Сергієм Володимировичем, а також засвідчені печатками позивача та відповідача.
19.01.2022 позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу до відповідача Претензію від 17.01.2022 вих. № 17-01/22/1 (а.с. 101-102), в якій вимагав від відповідача погасити заборгованість за Договором по актам наданих послуг за період з 03.02.2020 по 29.04.2021 в розмірі 324185,87 грн, а також направив Вимогу від 17.01.2022 вих. № 17-01/22 (а.с. 98), в якій вимагав підписати акт наданих послуг № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн та оплатити виконані згідно з цим актом роботи, надавши до зазначеної вимоги два примірника акту № 3105210002 від 31.05.2021.
Відповідачем Претензію та Вимогу позивача отримано 20.01.2022, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви поштовими накладними та описами до цінних листів від 19.01.2022 №№ 6102307766425, 6102307766433, а також довідками з офіційного сайту АТ «УКРПОШТА» про відстеження зазначених поштових листів (а.с. 99-100, 103-104). Отже, посилання відповідача на неотримання ним акту наданих послуг № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн є безпідставним.
Відповіді на Претензію та Вимогу від 17.01.2022 відповідач не надав, заборгованість за виконані роботи у розмірі, зазначеному у вимозі (324185,87 грн) по актам за період з 03.02.2020 по 29.04.2021 не сплатив, акт від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн не підписав, роботи, зазначені в цьому акті не прийняв та не оплатив, будь-яких заперечень щодо відмови від підписання акту та прийняття виконаних робіт позивачу не направив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ЦК України).
Правовідносини щодо надання послуг регулюються Главою 63 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Тобто, за змістом зазначених норм, за договором про надання послуг виконавець зобов`язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв`язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, як, наприклад, медичні послуги із надання стоматологічної допомоги (пломбування хворого зуба, встановлення коронки). Проте всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.
При цьому, зі змісту ч. 2 ст. 901 ЦК України вбачається, що положення Глави 63 цього Кодексу поширюються на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, що споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які передбачені цим Кодексом поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.) так які не передбачені Кодексом, але містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України Про аудиторську діяльність, Законі України Про зв`язок тощо. Окрім цього, положення зазначеної глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг.
Разом з тим, положенням ч. 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).
Зважаючи на викладене, дослідивши текст укладеного між позивачем та відповідачем договору на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1 та проаналізувавши правовідносини, що склалися між ними на підставі зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі договір підряду та договір про надання послуг.
Сторони, укладаючи вказаний Договір, узгодили істотні умови договору, зокрема визначили предмет договору здійснення позивачем за дорученням відповідача вантажно-розвантажувальних робіт (п. 1.1 Договору) та строк дії Договору - до 31.12.2019, а також можливість автоматичного продовження терміну дії Договору на наступний термін на тих же умовах, якщо жодна зі сторін за три місяці до закінчення терміну його дії письмово не заявить про його припинення (п. 4.1 та 8.2 Договору).
Загальну ціну договору та вартість окремих виконаних робіт за цим договором сторони в тексті Договору не визначили.
Водночас, в пункті 3.1 Договору сторони передбачили, що вартість робіт за Договором складається з сум, наданих Стороною 1, згідно актів виконаних робіт, які є невід`ємною частиною даного Договору.
Отже, договір на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1 укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак, відповідно до положень ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з наданих позивачем до позову актів наданих послуг за період з 03.02.2020 по 29.04.2021 (а.с. 18-36), вказані акти підписані з боку Замовника (відповідача) начальником відділу постачання ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН - Небратом Сергієм Володимировичем та засвідчені печаткою відповідача.
Також позивачем до позову надано акт наданих послуг № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн (а.с. 37), який відповідачем не підписаний.
Відповідач у відзиві не визнає факт надання позивачем послуг (виконання робіт) за актами наданих послуг за період з 03.02.2020 по 29.04.2021, з посиланням на те, що вказані акти підписані з боку відповідача не уповноваженою особою, яка не мала права на підписання первинних документів у вигляді актів надання послуг.
У матеріалах справи дійсно не міститься доказів на підтвердження наявності у особи, яка підписала вказані акти з боку Замовника (Небрата Сергія Володимировича), повноважень на укладення від імені відповідача - ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН правочинів та підписання актів надання послуг (виконаних робіт), що може свідчити про те, що акти за період з 03.02.2020 по 29.04.2021 підписані працівником відповідача з перевищенням повноважень.
Проте, відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності відповідних рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 у справі № 910/19776/17.
Таким чином, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання наслідків, передбачених ст. 241 ЦК України, ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.
При цьому, схвалення правочину може бути виражене в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо) - конклюдентних дій.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду неодноразово (зокрема в постановах від 22.02.2022 у справі № 924/658/20, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18) зауважував на тому, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, у разі дефектів первинних документів та невизнання однією зі сторін факту надання послуг (виконання робіт) за цими первинними документами, інша сторона не позбавлена можливості доводити надання послуг (виконання робіт) іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини їх надання.
Суд зазначає, що надані позивачем до позовної заяви податкові накладні, складені та зареєстровані на підставі актів наданих послуг (виконаних робіт) за період з 03.02.2020 по 31.05.2021 без надання інших доказів не можуть бути належними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки податкові накладні підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції та про її реальність (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 924/658/20 та від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19).
Разом з тим, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем на рахунок позивача було внесено 5 платежів, якими частково оплачено заборгованість по договору на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1 на загальну суму 241574,12 грн.
Відповідач не заперечує здійснення вищезазначених платежів по Договору та на їх підтвердження надає до відзиву копії таких платіжних інструкцій (а.с. 134-138):
- від 25.06.2021 № 3756 на суму 31601,88 грн (сплата згідно рахунку № 2901210001 від 29.01.2021);
-від 03.09.2021 № 6018 на суму 50000,00 грн (сплата згідно рахунку № 2901210001 від 29.01.2021);
-від 03.09.2021 № 6019 на суму 34972,24 грн (сплата згідно рахунку № 2602210001 від 26.02.2021);
-від 03.09.2021 № 6020 на суму 54600,00 грн (сплата згідно рахунку № 2602210002 від 26.02.2021);
-від 03.09.2021 № 6021 на суму 70400,00 грн (сплата згідно рахунку № 3103210003 від 31.03.2021).
Як вбачається з вказаних платіжних інструкцій, жодна з них не містить посилань на укладений між сторонами договір на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1 чи на акти наданих послуг по вказаному договору за період з 03.02.2020 по 31.05.2021.
Водночас, у призначенні платежу в цих платіжних інструкціях відповідачем зазначено номери рахунків, згідно з якими він здійснював відповідні оплати, а саме рахунки: № 2901210001 від 29.01.2021; № 2602210001 від 26.02.2021; № 2602210002 від 26.02.2021 та № 3103210003 від 31.03.2021.
Відповідачем до матеріалів справи надано рахунки на оплату за виконані вантажно-розвантажувальні роботи по договору на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1, які містять підписи особи, що виписала ці рахунки, та засвідчені печаткою позивача - ТОВ ГРАНБУДТОРГ (а.с. 173-176), зокрема:
- рахунок на оплату № 2901210001 від 29.01.2021 на суму 81601,88 грн;
-рахунок на оплату № 2602210001 від 26.02.2021 на суму 34972,24 грн;
-рахунок на оплату № 2602210002 від 26.02.2021 на суму 54600,00 грн;
- рахунок на оплату № 3103210003 від 31.03.2021 на суму 113400,00 грн.
Надані відповідачем рахунки на оплату були отримані останнім від позивача спочатку в електронному вигляді на електронну пошту (без підписів позивача), а в подальшому ці рахунки (вже підписані та засвідчені печаткою позивача - ТОВ ГРАНБУДТОРГ) надійшли на адресу відповідача засобами поштового зв`язку в паперовому вигляді, що підтверджується наданими відповідачем до заперечення на відповідь на відзив роздруківкою електронних листів з вищезазначеними рахунками та належно засвідченими копіями вказаних рахунків, які містять підписи особи, що виписала ці рахунки, та засвідчені печаткою позивача - ТОВ ГРАНБУДТОРГ (а.с. 173-176).
Враховуючи, що саме позивач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків його печатки на виставлених відповідачу рахунках на оплату, а також враховуючи, що позивачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суд прийшов до висновку про відсутність підстав вважати, що печатка позивача - ТОВ ГРАНБУДТОРГ використовувалася проти його волі при підписанні вищезазначених рахунків на оплату, тому суд відхиляє посилання позивача на те, що він не виставляв відповідачу вказані рахунки на оплату, як безпідставне та необґрунтоване.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з наданих позивачем рахунків на оплату (а.с. 173-176), вказані рахунки, окрім посилання на договір на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1, містять також посилання на номери вагонів, стосовно яких були виконані вантажно-розвантажувальні роботи, та, відповідно, стосовно яких вноситься певна оплата на рахунок позивача.
Одночасно, як вбачається з наданих позивачем актів наданих послуг (виконаних робіт), усі вказані акти, окрім посилання на договір на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1, містять також посилання на номери вагонів, стосовно яких були виконані вантажно-розвантажувальні роботи, а також на відповідні рахунки на оплату цих виконаних робіт.
На підставі викладеного, дослідивши надані учасниками справи докази в усій їх сукупності, здійснивши порівняння відомостей, зазначених у наданих позивачем актах наданих послуг (виконаних робіт), з відомостями, зазначеними у наданих відповідачем рахунках на оплату та платіжних інструкціях, по яким останнім були здійснені оплати по Договору, суд встановив, що відповідачем були внесені оплати за надані позивачем послуги (виконані роботи) на загальну суму 241574,12 грн по наступним актам:
-акт № 280121001 від 28.01.2021 на суму 38858,04 грн (рахунок на оплату № 2901210001 від 29.01.2021) - оплачений повністю, а саме: частину в сумі 31601,88 грн оплачено по платіжній інструкції від 25.06.2021 № 3756 на суму 31601,88 грн (сплата згідно рахунку № 2901210001 від 29.01.2021) та залишок в сумі 7256,16 грн оплачено по платіжній інструкції від 03.09.2021 № 6018 на суму 50000,00 грн (сплата згідно рахунку № 2901210001 від 29.01.2021);
-акт № 2901210001 від 29.01.2021 на суму 42743,84 грн (рахунок на оплату № 2901210001 від 29.01.2021) - оплачений повністю, а саме: оплачено залишком коштів в сумі 42743,84 грн, що залишились від сплати по платіжній інструкції від 03.09.2021 № 6018 на суму 50000,00 грн (сплата згідно рахунку № 2901210001 від 29.01.2021);
-акт № 2604210001 від 26.04.2021 на суму 54600,00 грн (рахунок на оплату № 2602210002 від 26.02.2021) - оплачений повністю, а саме: оплачено по платіжній інструкції від 03.09.2021 № 6020 на суму 54600,00 грн (сплата згідно рахунку № 2602210002 від 26.02.2021);
-акт № 2704210003 від 27.04.2021 на суму 34972,24 грн (рахунок на оплату № 2602210001 від 26.02.2021) - оплачений повністю, а саме: оплачено по платіжній інструкції від 03.09.2021 № 6019 на суму 34972,24 грн (сплата згідно рахунку № 2602210001 від 26.02.2021);
-акт № 2904210008 від 29.04.2021 на суму 113400,00 грн (рахунок на оплату № 3103210003 від 31.03.2021) оплачений частково на суму 70400,00 грн, а саме: оплачено по платіжній інструкції від 03.09.2021 № 6021 на суму 70400,00 грн (сплата згідно рахунку № 3103210003 від 31.03.2021).
Таким чином, вказані оплати на загальну суму 241574,12 грн були здійснені відповідачем за надані позивачем послуги (виконані роботи) по актам, які підписані з боку Замовника (відповідача) начальником відділу постачання ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН - Небратом Сергієм Володимировичем з перевищенням повноважень та засвідчені печаткою відповідача, а саме: акти № 280121001 від 28.01.2021 на суму 38858,04 грн; № 2901210001 від 29.01.2021 на суму 42743,84 грн; № 2604210001 від 26.04.2021 на суму 54600,00 грн; № 2704210003 від 27.04.2021 на суму 34972,24 грн оплачені повністю, а акт № 2904210008 від 29.04.2021 на суму 113400,00 грн оплачений частково на суму 70400,00 грн.
А відтак, посилання позивача - ТОВ ГРАНБУДТОРГ в додаткових поясненнях по справі на те, що він зарахував здійснені відповідачем оплати від 25.06.2021 та від 03.09.2021 в рахунок погашення заборгованості по актам за період з 03.02.2020 по 13.03.2020 є безпідставними.
З огляду на вищезазначене, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що відповідачем були оплачені виконані позивачем роботи на загальну суму 241574,12 грн по актам наданих послуг (виконаних робіт), які підписані представником відповідача з перевищення повноважень, суд дійшов висновку, що відповідач, здійснивши вищезазначені оплати, тим самим здійснив конклюдентні дії, якими схвалив (прийняв) виконані позивачем роботи на загальну суму 241574,12 грн по вищезазначеним актам наданих послуг (виконаних робіт), а також, з огляду на умови п. 3.1 Договору, схвалив запропоновану позивачем у зазначених актах вартість наданих послуг (виконаних робіт).
Крім того, з текстів відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, а також з наданого відповідачем до відзиву контррозрахунку суми позовних вимог вбачається, що відповідач визнає також і надання позивачем послуг (виконання робіт) по всім іншим, ще не оплаченим ним актам наданих послуг (виконаних робіт), які підписані представником відповідача з перевищенням повноважень, а саме по актам: № 3022000001 від 03.02.2020 на суму 7029,00 грн; № 4022000001 від 04.02.2020 на суму 19429,02 грн; № 5022000002 від 05.02.2020 на суму 7029,00 грн; № 5022000003 від 05.02.2020 на суму 7029,00 грн; № 6022000002 від 06.02.2020 на суму 23314,82 грн; № 7022000002 від 07.02.2020 на суму 31199,06 грн; № 10022000002 від 10.02.2020 на суму 11657,41 грн; № 12032000001 від 12.03.2020 на суму 15543,22 грн; № 13032000002 від 13.03.2020 на суму 34972,24 грн; № 2711200006 від 27.11.2020 на суму 8520,00 грн; № 30112000002 від 30.11.2020 на суму 4260,00 грн; № 1101210001 від 11.01.2021 на суму 7771,61 грн; № 1101210002 від 11.01.2021 на суму 14058,00 грн.
Так, у своєму контррозрахунку відповідач визнає, що він має заборгованість за Договором по наданим позивачем актам наданих послуг за період з 03.02.2020 по 29.04.2021, що підписані представником відповідача з перевищення повноважень, яка станом на 02.06.2023 становить 166983,10 грн (з урахуванням здійснених відповідачем оплат на загальну суму 241574,12 грн та враховуючи відсутність у відповідача обов`язку що здійснення оплат по акту № 3105210002 від 31.05.2023 на суму 145607,28 грн у зв`язку з тим, що цей акт не підписаний з боку відповідача, та по актам наданих послуг за період з 03.02.2020 по 13.03.2020 на загальну суму 157202,77 грн у зв`язку пропуском позивачем позовної давності по цим актам).
За таких обставин, з огляду на ч. 2 ст. 241 ЦК України, відповідно до яких наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину, враховуючи наступне схвалення відповідачем актів наданих послуг (виконаних робіт) за період з 03.02.2020 по 29.04.2021, які підписані представником відповідача з перевищення повноважень, що відповідно до положень зазначеної норми унеможливлює визнання вказаних актів недійсними та створює для відповідача обов`язок з оплати виконаних робіт по вищезазначеним актам, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт виконання робіт за вказаними актами наданих послуг (виконаних робіт), а тому відповідач безпідставно посилається на те, що надані позивачем акти підписані з боку відповідача не уповноваженою особою, яка не мала права їх підписувати.
До того ж, судом враховано наявність відбитку печатки відповідача - ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН на спірних актах наданих послуг (виконаних робіт) за період з 03.02.2020 по 29.04.2021, та те, що саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на актах надання послуг (виконаних робіт).
Відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, а відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН використовувалася проти його волі при підписанні спірних актів наданих послуг (виконаних робіт) за договором на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1.
Стосовно акту № 3105210002 на суму 145607,28 грн, який не підписаний з боку відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3.1 договору на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1, вартість робіт за договором складається з сум, наданих Стороною 1, згідно актів виконаних робіт, які є невід`ємною частиною Договору.
Таким чином, за змістом зазначеного пункту Договору, сторонами передбачено, що загальна ціна Договору (яка відповідно до вимог чинного законодавства є однією з істотних умов договору, що в будь-якому разі мають бути погоджені сторонами при укладенні господарського договору) узгоджується сторонами шляхом підписання відповідних актів виконаних робіт до зазначеного Договору.
Як вже зазначалося вище, акт наданих послуг № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн відповідач отримав засобами поштового зв`язку 20.01.2022 разом з Вимогою позивача від 17.01.2022 вих. № 17-01/22 про підписання зазначеного акту наданих послуг та оплату виконаних згідно з цим актом робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовою накладною та описом до цінного листа від 19.01.2022 № 6102307766425, а також довідкою з офіційного сайту АТ «УКРПОШТА» про відстеження зазначеного поштового листа (а.с. 99-100).
Втім, відповідач не підписав акт № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн, роботи по зазначеному акту не прийняв та не оплатив, будь-яких заперечень щодо відмови від підписання акту та прийняття виконаних робіт позивачу не надав.
Суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані доводи позивача про необхідність застосування висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 03.04.2020 у справі № 910/17626/18, від 22.09.2021 у справі № 910/2077/20, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 05.05.2020 у справі № 904/2082/19, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 29.11.2021 у справі № 910/11215/20 щодо того, що законом на замовника покладений обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт), а в разі, якщо замовник в порушення вимог ст. 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, оскільки в даній справі, що розглядається, за змістом п. 2.1.1 та п. 3.1 Договору, укладеного між сторонами договору на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1, розрахункам за виконані роботи передує прийняття таких робіт по факту їх надання з одночасним узгодженням істотної умови договору як то вартості виконаних робіт шляхом підписання відповідачем (Замовником) відповідних актів виконаних робіт до зазначеного Договору, які були надані позивачем (Виконавцем). Тому саме по собі направлення відповідачу та отримання останнім акта наданих послуг № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн без відповідного прийняття робіт відповідачем та погодження ним запропонованої позивачем в акті вартості цих робіт шляхом підписання такого акту не є передбаченою договором підставою для здійснення розрахунків між сторонами за виконані роботи.
В матеріалах відсутні будь-які інші докази на підтвердження узгодження між сторонами вартості робіт по акту наданих послуг № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн, як відсутні і докази того, що відповідач замовляв виконання позивачем робіт по зазначеному акту.
Посилання позивача, на те, що про підвищення вартості робіт (до 80 грн за 1 тону) було повідомлено відповідача шляхом направлення на його електронну пошту листа № 3 від 01.04.2021 за відсутності доказів погодження відповідачем зазначеного розміру вартості виконаних робіт та зважаючи на те, що у вказаному листі відсутні будь-які посилання на акт наданих послуг № 3105210002 від 31.05.2021 або на номери вагонів, зазначених у цьому акті, є безпідставними та судом до уваги не приймаються.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не підписав акт наданих послуг № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн, тобто відповідно до умов умови п. 3.1 Договору не погодив запропоновану відповідачем вартість робіт (послуг), зазначених в цьому акті, суд прийшов до висновку, що у відповідача не виникло і обов`язку щодо оплати робіт по зазначеному акту, а відтак вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи по акту наданих послуг № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн є необґрунтованими та не підтверджені матеріалами справи, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідач - ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН одночасно з відзивом звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності (вх. № 16875 від 30.06.2023), в якій на підставі ст. 256, 257 ЦК України просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 157202,77 грн за актами наданих послуг (виконаних робіт) за період з 03.02.2020 по 13.03.2020.
Розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Тобто, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушене.
Якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, а господарським судом визнано позовні вимоги обґрунтованими, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Згідно з п. 2.1 Договору, відповідач зобов`язаний оплатити виконані роботи протягом 10 календарних днів з моменту їх прийняття, тобто з моменту підписання відповідного акту виконаних робіт.
Як вже зазначалося вище, відповідач лише частково оплатив виконанні роботи по Договору на суму 241574,12 грн, а саме: акти наданих послуг (виконаних робіт) № 280121001 від 28.01.2021 на суму 38858,04 грн; № 2901210001 від 29.01.2021 на суму 42743,84 грн; № 2604210001 від 26.04.2021 на суму 54600,00 грн; № 2704210003 від 27.04.2021 на суму 34972,24 грн оплачені повністю, а акт № 2904210008 від 29.04.2021 на суму 113400,00 грн оплачений частково на суму 70400,00 грн.
Інші акти, в тому числі акти за період з 03.02.2020 по 13.03.2020 на загальну суму 157202,77 грн, станом на момент прийняття судом даного рішення відповідачем не оплачені, отже матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок нездійснення оплати за виконані роботи по Договору.
Враховуючи, що останній із актів за період з 03.02.2020 по 13.03.2020 був підписаний 13.03.2020, відповідач відповідально до умов п. 2.1 Договору повинен був оплатити виконані за цим актом роботи до 23.03.2020 включно (протягом 10 календарних днів з моменту прийняття робіт).
Позивач з позовними вимогами про стягнення заборгованості по актам наданих послуг (виконаних робіт) за період з 03.02.2020 по 13.03.2020 на загальну суму 157202,77 грн (а саме: № 3022000001 від 03.02.2020 на суму 7029,00 грн; № 4022000001 від 04.02.2020 на суму 19429,02 грн; № 5022000002 від 05.02.2020 на суму 7029,00 грн; № 5022000003 від 05.02.2020 на суму 7029,00 грн; № 6022000002 від 06.02.2020 на суму 23314,82 грн; № 7022000002 від 07.02.2020 на суму 31199,06 грн; № 10022000002 від 10.02.2020 на суму 11657,41 грн; № 12032000001 від 12.03.2020 на суму 15543,22 грн; № 13032000002 від 13.03.2020 на суму 34972,24 грн) звернувся до господарського суду у червні 2023 року, тобто за межами передбаченого ст. 257 ЦК України трирічного строку загальної позовної давності. На підставі зазначеного, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування позовної давності, тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт за актами наданих послуг (виконаних робіт) за період з 03.02.2020 по 13.03.2020 у загальному розмірі 157202,77 грн у зв`язку зі спливом позовної давності.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На підставі зазначеного, враховуючи, що відповідач виконанні роботи по договору на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1 оплатив лише частково на суму 241574,12 грн, зокрема роботи по актам наданих послуг № 280121001 від 28.01.2021, № 2901210001 від 29.01.2021, № 2604210001 від 26.04.2021 та № 2704210003 від 27.04.2021 оплачені відповідачем повністю, а роботи по акту № 2904210008 від 29.04.2021 оплачені частково на суму 70400,00 грн, та враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за виконані роботи по акту наданих послуг № 3105210002 від 31.05.2021 на суму 145607,28 грн у зв`язку з тим, що зазначений акт не підписаний відповідачем, тобто зазначені у цьому акті роботи відповідачем не прийняті та їх вартість не погоджена, та в частині стягнення заборгованості за виконані роботи по актам наданих послуг за період з 03.02.2020 по 13.03.2020 у загальному розмірі 157202,77 грн у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності за вимогами по цим актам, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 166983,10 грн, є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.
Станом на момент прийняття судом даного рішення, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано суду у відповідності до вимог ст. 73, 74 ГПК України доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем в розмірі 166983,10 грн за вказаним Договором, а також доказів, які б свідчили про погашення відповідачем вищезазначеної заборгованості. У зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1 в розмірі 166983,10 грн. Вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 302810,05 грн задоволенню не підлягають з підстав, які викладені вище.
Крім того, позивач у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 176783,72 грн та 3% річних у розмірі 33398,89 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Порядок нарахування 3% річних та інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.
За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
З урахуванням зазначеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати за виконані роботи по договору на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.04.2019 № 050419-1, з огляду на положення ст. 625 ЦК України суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем 3% річних та інфляційних втрат.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.
Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт ругий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.
З урахуванням зазначеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних та наданий відповідачем контррозрахунок, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням внесених відповідачем оплат за Договором та враховуючи вимоги п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 66108,86 грн та 3% річних у розмірі 13456,52 грн. Вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 19942,37 грн та інфляційних в сумі 110674,86 грн задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів позову, позивачем при поданні до суду позовної заяви з вимогою майнового характеру на загальну суму 679975,76 грн було надано докази про сплату судового збору в розмірі 10199,64 грн, що становить 1,5 відсотка від ціни позову, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування судового збору.
З огляду на зазначене, враховуючи, що заявлені позовні вимоги судом задоволено частково на загальну суму 246548,48 грн (166983,10 грн основного боргу + 66108,86 грн інфляційних нарахувань + 13456,52 грн 3% річних), у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 3698,23 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35000,00 грн, суд зазначає таке.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. До розподілу підлягають витрати, що складаються із: 1) розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тобто, за змістом зазначених норм, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При цьому, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, суд має врахувати результати розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також надати належну оцінку в порядку ст. 86 ГПК України поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/ дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу, а саме: якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України); якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 ГПК України); у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову та (або) значенням справи для сторони) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Одночасно, керуючись критеріями, визначеними ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2023 між позивачем - ТОВ ГРАНБУДТОРГ (Клієнтом) та адвокатом Цимбалістим Віталієм Анатолійовичем (Адвокатом) укладено договір про надання правової допомоги № 24/05-23 (а.с. 105-106), згідно з умовам и якого Адвокат зобов`язався надавати правову допомогу (послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору про надання правової допомоги № 24/05-23 від 24.05.2023, за цим Договором Адвокат надає Клієнту наступну правову допомогу (послуги) загальним обсягом 25 годин:
1.2.1. Складення позовної заяви до ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН (код - 38771657) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором на вантажно-розвантажувальні роботи № 050419-1 від 05.04.2019 та підготовка додатків до позовної заяви. Обсяг 23 години.
1.2.2. Участь в двох судових засіданнях Господарського суду Харківської області під час розгляду справи (у тому числі в режимі відеоконференцїї поза межами приміщення суду). Обсяг 2 години. Сторони домовились, що участь Адвоката в одному судовому засіданні рахується як одна година роботи Адвоката (враховуючи час, необхідний Адвокату для підготовки до судового засідання), не залежно від тривалості судового засідання.
Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги № 24/05-23 від 24.05.2023, за надання правової допомоги (послуг) Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду), розмір якого складає 35000,00 грн, який розрахований шляхом множення загального обсягу робіт на погодинну ставку Адвоката (1400 грн/год х 25 робочих годин), з яких:
4.1.1. За надання послуг, передбачених пп. 1.2.1 Договору - 32200,00 грн.
4.1.2. За надання послуг, передбачених пп. 1.2.2 Договору - 2800,00 грн.
Згідно з п. 4.2 договору про надання правової допомоги № 24/05-23 від 24.05.2023, розмір винагороди Адвоката зазначається в Акті приймання-передачі наданих послуг, який є доказом надання Клієнту правової допомоги.
За умовами п. 4.3 договору про надання правової допомоги № 24/05-23 від 24.05.2023, Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар (винагороду) шляхом передплати в розмірі 35000,00 грн протягом 5-ти банківських днів з моменту укладення Договору.
На виконання зазначеного договору, позивач - ТОВ ГРАНБУДТОРГ по платіжній інструкції № 2621 від 31.05.2023 (а.с. 108) перерахував Адвокату передплату в сумі 35000,00 грн за надання послуг з правової допомоги.
01.06.2023 між позивачем та Адвокатом складено Акт приймання-передачі наданих послуг № 1, згідно з яким Адвокатом надано правову допомогу Клієнту, а Клієнтом прийняті наступні послуги: складено позовну заяву до ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН (код - 38771657) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором на вантажно-розвантажувальні роботи № 050419-1 від 05.04.2019 та підготовлено додатки до позовної заяви, вартість наданих послуг - 32200,00 грн (за 23 години роботи).
Під час розгляду справи позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача, до якої додав Додаткову угоду № 1 від 05.07.2023 до договору про надання правової допомоги № 24/05-23 від 24.05.2023 (а.с. 160) та Акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 07.07.2023 до зазначеного договору (а.с. 161), укладені між позивачем - ТОВ «ГРАНБУДТОРГ» та Адвокатом.
Згідно з пунктом 1 Додаткової угоду № 1 від 05.07.2023 до договору про надання правової допомоги № 24/05-23 від 24.05.2023, сторони внесли зміни до п. 1.2.2 договору, замінивши надання правової допомоги Адвокатом у формі участі у судових засіданнях на складення відповіді на відзив в господарській справі № 922/2419/23, обсяг наданих послуг - 2 години.
Відповідно до Акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 07.07.2023, Адвокатом було надано правову допомога Клієнту, а Клієнтом прийняті наступні, передбачені п. 1.2.2 договору та п. 1 Додаткової угоди № 1 від 05.07.2023 до зазначеного договору послуги: складено відповідь на відзив ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН в господарській справі № 922/2419/23, вартість наданих послуг - 2800,00 грн (за 2 години).
Відповідно до ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Вказані вище критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, в рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Такого ж висновку дійшов ЄСПЛ в рішеннях у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України".
У зазначеному рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Отже, як вбачається із наведеного вище, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом за договором про надання правової допомоги, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи не лише те, чи були вони фактично понесені, але й оцінювати їх необхідність та неминучість.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 873/52/22.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані позивачем на підтвердження наданих послуг докази, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності та розмір заявлених до стягнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем належно обґрунтовано та підтверджено матеріалами справи отримання ним послуг адвоката на правничу допомогу, які визначені в наданих позивачем Актах приймання-передачі наданих послуг № 1 від та № 2 від 07.07.2023, загальна вартість яких становить 35000,00 грн (32200,00 грн за підготовку позовної заяви з додатками та 2800,00 грн за підготовку відповіді на відзив).
На підставі зазначеного, враховуючи, що судом позовні вимоги задоволені частково на загальну суму 246548,48 грн, у відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 12690,45 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій ЕТАЛОН (адреса: 61060, м. Харків, пр-т Льва Ландау, буд. 171; ідентифікаційний код юридичної особи - 38771657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНБУДТОРГ (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 114; ідентифікаційний код юридичної особи - 39764970) суму боргу в розмірі 166983,10 грн, інфляційні нарахування в розмірі 66108,86 грн, 3% річних у розмірі 13456,52 грн, а також судовий збір у розмірі 3698,23 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12690,45 грн.
3. Відмовити у стягненні суми боргу в розмірі 302810,05 грн, 3% річних розмірі 19942,37 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 110674,86 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 11.09.2023.
СуддяН.А. Новікова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 11.09.2023 |
Оприлюднено | 13.09.2023 |
Номер документу | 113357022 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Новікова Н.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні