Постанова

від 06.09.2023 по справі 679/238/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 679/238/20

провадження № 61-9463св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Крупецька сільська рада Славутського району Хмельницької області, ОСОБА_2 ,

треті особи: Шепетівська місцева прокуратура Хмельницької області, Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Стасюка Р. М., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, правонаступником якої є Крупецька сільська рада Славутського району Хмельницької області (далі - сільська рада), ОСОБА_2 , треті особи: Шепетівська місцева прокуратура, Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсною (нікчемною) довіреності.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що у провадженні Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа № 688/258/20 за позовом керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного Управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними наказів та витребування земельної ділянки, кадастровий номер 6825587000:05:015:0075.

Позивач вказував, що, ознайомившись у приміщенні Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з документами, на підставі яких було посвідчено право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825587000:05:015:0075, йому стало відомо, що вказані дії були вчинені його представником, що діяв на підставі довіреності від 31 жовтня 2018 року, посвідченої секретарем виконавчого комітету Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області Прус Л. А. При цьому позивач зауважував, що на земельну ділянку він не претендував та на території Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області не проживав.

Тобто, на підставі довіреності, що посвідчена секретарем Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області від його імені, було посвідчено право власності на земельну ділянку, на яку він ніколи не претендував, що стало підставою для звернення в інтересах держави керівника Шепетівської місцевої прокуратури до суду із позовною заявою, зокрема, до нього як відповідача, про скасування вказаних наказів та витребування земельної ділянки.

Таким діями секретар Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області порушив ряд законів України, що змусило його звернутися до суду за захистом своїх прав.

ОСОБА_1 просив суд визнати недійсною (нікчемною) довіреність, посвідчену секретарем виконавчого комітету Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, зареєстровану у реєстрі № 135 від 31 жовтня 2018 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 червня 2022 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами підстав для визнання довіреності від 31 жовтня 2018 року недійсною.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі оспорюваної довіреності відповідач подав лише заяву до Головного управління Держгеокадастру України у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Доказів вчинення в інтересах позивача будь-яких інших юридично-значимих дій на підставі оспорюваної довіреності матеріали справи не містять.

Позовні вимоги про порушення законодавства під час укладення спірного правочину можуть бути заявлені заінтересованою особою за умови порушення її прав та законних інтересів. Проте, судом першої інстанції не встановлено негативних наслідків як від самого факту видачі довіреності ОСОБА_1 , так і від факту подання ОСОБА_2 заяви в інтересах позивача до головного управління Держгеокадастру України у Хмельницькій області на підставі оспорюваної довіреності.

Суд першої інстанції не вважав за можливе застосовувати до спірних правовідносин статтю 109 ЦПК України, оскільки за повідомленням про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи від 16 вересня 2021 року експертизу неможливо провести через ненадання експерту оригіналу довіреності від 31 жовтня 2018 року, завіреної секретарем виконавчого комітету Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області Прус Л. А., реєстраційний номер 135, та оригіналу реєстру для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, реєстраційна дія № 135 від 31 жовтня 2018 року. За повідомленням Крупецької сільської ради оригінал довіреності від 31 жовтня 2018 року відсутній, реєстр для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області втрачений в процесі її реорганізації.

Неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи пов`язано з об`єктивними причинами, а тому не може вважатися ухиленням відповідачів від подання експертам матеріалів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками та вказав, що позивач пред`явив вимоги щодо визнання недійсною довіреності, однак обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 червня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

03 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

27 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Нетішинського міського суду Хмельницької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

17 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) щодо недійсності та нікчемності правочину, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) щодо перевірки доводів сторін та самостійного здійснення правової кваліфікації норм права, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) щодо самостійного застосування судом саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) щодо застосування конкретного способу захисту.

Заявник вказує, що суди надали неправильну оцінку зібраним доказам, зокрема, не врахували, що, крім підписання заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, ОСОБА_2 , відповідно до документів, наданих ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, на підставі довіреності подав заяву на затвердження проекту із землеустрою та передачі ОСОБА_1 земельної ділянки у власність. Крім того, висновки суду про те, що він визнає обставини того, що його представник ОСОБА_4 продала земельну ділянку - не відповідають дійсності, оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивач не знає, хто така ОСОБА_4 , довіреності на її ім`я він не видавав.

Заявник вказує, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року у справі № 688/564/20 встановлено, що заява до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Рилівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області з кадастровим номером 6825587000:05:015:0075 подана від імені ОСОБА_1 , а не від імені представника за довіреністю. Однак це не відповідає дійсності, оскільки у справах № 688/258/20 та № 688/564/20 спір виник щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Шепетівського району Хмельницької області, площею 2 га. Натомість ОСОБА_2 отримав на ім`я ОСОБА_1 земельну ділянку, призначену для індивідуального садівництва площею 0,1200 га, а це різні земельні ділянки. Крім того, передача земельних ділянок не входить до предмету доказування у цій справі.

Заявник вказує, що відповідачі не надали суду першої інстанції документи, витребувані експертом, що свідчить про їх свідоме ухилення від проведення експертизи. Вважає за необхідне застосувати статтю 109 ЦПК України щодо наслідків ухилення від проведення експертизи, та визнати факт того, що підпис у довіреності та реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування, для з`ясування чого експертиза була призначена, позивачу не належить, що є підставою для задоволення позову.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року Крупецька сільська рада Шепетівського району Хмельницької області подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 червня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 31 жовтня 2018 року видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси у всіх органах державної влади, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі передавати та утримувати в Головному управлінні Держгеокадастру Хмельницької області наказ та проект землеустрою, виготовлений на його ім`я, з правом подання від імені довірителя заяв, отримання документів тощо.

Довіреність видана строком на один рік та припинила свою дію 31 жовтня 2019 року.

Довіреність посвідчена та зареєстрована в реєстрі довіреностей під № 135 секретарем виконавчого комітету Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області Прус Л. А.

На підставі вказаної довіреності, ОСОБА_2 01 листопада 2018 року подав заяву до Головного управління Держгеокадастру України у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для індивідуального садівництва за межами населених пунктів Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області.

Отриману позивачем у власність земельну ділянку площею 0,1200 га за межами населених пунктів Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області з кадастровим номером 6823982100:03:010:0048 передано у власність ОСОБА_5 , згідно з договором купівлі-продажу від 16 квітня 2019 року №435, укладеного від імені ОСОБА_1 його представником - ОСОБА_4 ( продавець) та ОСОБА_5 (покупець) .

Договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 у судовому порядку не оспорює.

Ухвалою Нетішинського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2021 року призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року змінено мотивувальну частину ухвали Нетішинського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2021 року.

16 вересня 2021 року експерт Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз направив до суду першої інстанції повідомлення про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи, оскільки її неможливо провести через ненадання експерту оригіналу довіреності від 31 жовтня 2018 року, завіреної секретарем виконавчого комітету Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області Прус Л. А., реєстраційний номер 135, та оригіналу реєстру для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, реєстраційна дія № 135 від 31 жовтня 2018 року.

Згідно з повідомленням Крупецької сільської ради оригінал довіреності від 31 жовтня 2018 року відсутній, а реєстр для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області втрачений в процесі її реорганізації.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції частково не відповідає.

Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Отже, односторонній правочин є дією однієї сторони, яка створює обов`язки лише для особи, яка видала довіреність. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (частини перша, друга статті 238 ЦК України).

Відповідно до статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з частиною п`ятою статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсною (нікчемною) довіреності, ОСОБА_1 посилався на те, що від його імені на підставі довіреності відповідач ОСОБА_2 звернувся до уповноваженого державного органу про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,1200 га за межами сільської ради з метою подальшої передачі безоплатно у власність для індивідуального садівництва. Позивач зазначав, що він не мав волевиявлення на вчинення правочину, зокрема видачу на ім`я ОСОБА_2 довіреності на представлення його інтересів у Головному управлінні Держгеокадастру Хмельницької області.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у матеріалах справи докази і надав їм належну оцінку.

Встановивши відсутність належних та допустимих доказів того, що позивач не наділяв відповідача ОСОБА_2 повноваженнями щодо звернення до органів Дежгеокадастру України, що дії ОСОБА_2 не відповідали волі позивача та того, що він не схвалив у подальшому вчинений від його імені правочин, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів порушення його прав.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не застосував положення статті 109 ЦПК України, оскільки ненадання висновку судової почеркознавчої експертизи пов`язано з об`єктивними причинами, а тому не може вважатися ухиленням відповідача від подання експертам матеріалів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, погодився з такими висновками, однак помилково зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є ефективним, так як вказане застосується до позовів, де за обставинами права позивача порушені.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказала: «55. Абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом. Такого способу захисту як визнання договору підряду укладеним цивільне законодавство не передбачало, а суд не мав відповідного повноваження. Лише з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

56. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України в редакції, чинній на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

57. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

Суд апеляційної інстанції, припустивши, що право позивача порушено та зазначивши, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є ефективним, не визначив у своєму судовому рішенні спосіб захисту, який не суперечитиме закону та сприятиме відновленню прав позивача, чим порушив вимог статті 5, частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального закону, що є підставою для зміни мотивувальної частини судового рішення у відповідності до частини четвертої статті 412 ЦПК України, з виключенням з мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції висновків про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, однак суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а постанову суду апеляційної інстанції - змінити, виключивши з мотивувальної частини висновки про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотиви постанови суду апеляційної інстанції, однак в цілому у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю, тому новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 червня 2022 року залишити без змін.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року змінити, виключивши з мотивувальної частини висновки щодо способу захисту порушених прав, обраного позивачем, а у решті залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець