УХВАЛА
5 вересня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/3208/22
Провадження № 12-47гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауєр»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 (головуючий суддя Руденко М. А., судді Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.)у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Березанський переробний завод»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауєр»
про стягнення грошових коштів,
УСТАНОВИЛА:
1. У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» (далі - Позивач, Завод) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауєр» (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про стягнення на свою користь 114 705 доларів 95 центів США основного боргу та 13 139 доларів 86 центів США неустойки.
2. Позовні вимоги мотивовані невиконанням Компанією ORSETT TRADING SA (Покупець) перед Позивачем (Продавець) зобов`язань за Контрактом № MW-CPT-02-02-22 від 02.02.2022 на поставку пшениці (далі - Контракт) з оформлення актів приймання-передачі та оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у Покупця виник перед Продавцем борг, за стягненням якого останній звернувся до Відповідача (далі також Гарант), який за додатковою угодою № 2 (далі - Додаткова угода) до Контракту взяв на себе всі зобов`язання Покупця, що витікають з Контракту з урахуванням всіх змін та доповнень до нього як існуючих, так і майбутніх. Втім вимогу Позивача про сплату цього боргу Відповідач в семиденний термін відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не виконав.
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 (суддя Морозов С. М.) позов у цій справі залишено без розгляду.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що сторонами Контракту з урахуванням Додаткової угоди укладено арбітражне застереження, яке є дійсним, не втратило чинність та щодо якого сторонами не встановлено неможливості його виконання. Позивач не надав суду доказів того, що він звертався до визначеного міжнародного комерційного арбітражу і йому за вказаних підстав було відмовлено у розгляді спору, а у суду відсутні підстави вважати, що передбачене умовами Контракту арбітражне застереження не може бути виконано, отже тлумачиться судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності, що узгоджується з правовими позиціями, викладеною Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, та, викладеною Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) у постанові від 01.04.2019 у справі № 910/4272/18.
З огляду на наведене, враховуючи наявне в Контракті арбітражне застереження, заперечення Відповідача проти вирішення спору в Господарському суді міста Києва, викладені у відзиві на позовну заяву, відсутність підстав вважати, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позов у цій справі слід залишити без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 апеляційну скаргу Заводу задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у цій справі скасовано, матеріали справи передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
6. Апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що Додаткова угода до Контракту є окремим договором, не містить арбітражного застереження, яке було передбачено пунктом 12.1 Контракту. Наявність арбітражного застереження у Контракті, укладеному між Покупцем та Продавцем, не передбачає автоматичного поширення його на відносини з Гарантом (поручителем) за Додатковою угодою, яка такого застереження не містить.
З огляду на наведене, виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи та статей 3, 15 ЦК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, враховуючи положення статей 32, 44, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суд апеляційної інстанції вважав, що саме Господарському суду міста Києва належить розглядати цей спір.
7. У червні 2023 року Товариство (далі також Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 залишити в силі.
8. На обґрунтування підстав оскарження відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 6 - 8 Закону України «Про міжнародне приватне право», статей 553, 638 ЦК України та порушення положень пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.
9. Ухвалою від 19.06.2023 КГС ВС відкрив касаційне провадження та призначив касаційну скаргу Товариства до розгляду у відкритому судовому засіданні, а ухвалою від 19.07.2023 цю справу зі скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 7 частини першої розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16.
10. В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду КГС ВС звертає увагу на те, що у постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом. У разі відсутності такого застереження господарський суд зобов`язаний припинити провадження у справі лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору арбітражем, оформленої відповідним зверненням до суду.
11. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у вказаній постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, шляхом його уточнення (доповнення) такими висновками:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
12. Колегія суддів КГС ВС звертає увагу, що у справі № 910/8318/16 Верховний Суд України також констатував, що за обставинами цієї справи суди встановили, зокрема, що позивач не був стороною третейського застереження, передбаченого в контракті, та дійшов висновку про те, що відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом.
За змістом постанови від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 Велика Палата Верховного Суду не вказувала про відхід чи уточнення висновків Верховного Суду України у цій частині, як не навела і власні висновки щодо чинності арбітражного застереження стосовно сторони спору, яка не є підписантом арбітражної угоди, натомість набуває права та здійснює обов`язки у спірних правовідносинах (в силу правонаступництва, забезпечувального зобов`язання тощо).
13. З наведеним висновком колегія суддів КГС ВС не погодилася та наголошує, що за обставинами цієї справи, яка перебуває на розгляді, Покупець та Продавець уклали Контракт, яким погодили, що будь-які спори, які виникають із або в рамках цього Контракту, підлягають вирішенню в арбітражі відповідно до GAFTA Arbitration Rules Nо. 125 (арбітражних правил), в редакції, що діє на дату цього Контракту, при цьому такі правила входять до складу цього контракту і вважаються такими, про які обидві сторони вважаються поінформованими. Арбітражний розгляд буде проводитись у Лондоні англійською мовою із застосуванням англійського процесуального права. Контракт підписаний покупцем та продавцем.
Жодна із Сторін за цим Контрактом, або жодна особа, яка подає позов від імені будь-якої зі Сторін, не повинна розпочинати будь-яку дію або вчиняти іншу юридичну дію стосовно іншої Сторони щодо будь-якого спору доки такий спір не буде розглянуто та вирішено арбітром (-ами) або апеляційною інстанцією, залежно від обставин, у відповідності із Арбітражними правилами, і про це не має спеціальної домовленості і не задекларовано, що отримання рішення арбітра (-ів) або апеляційній інстанції, залежно від обставин, може бути передумовою права кожної зі Сторін за цим Контрактом або будь-яких осіб, які подають позов від їхнього імені або вчиняють іншу юридичну дію проти іншої з них стосовно будь-якого такого спору (пункт 12.2 Контракту). Контракт складений та діє відповідно до законодавства Англії (пункт 12.3 Контракту).
14. У подальшому між Продавцем, Покупцем та Товариством було укладено Додаткову угоду до Контракту, відповідно до пункту 1 якої, будучи ознайомленим з умовами Контракту Гарант прийняв на себе всі зобов`язання покупця, що витікають з Контракту, з урахуванням всіх змін та доповнень до Контракту, як існуючих так і майбутніх. Додаткова угода складена у трьох примірниках та підписана Продавцем, Покупцем та Гарантом.
15. КГС ВС виснує, що предметом розгляду у цій справі є вимоги Продавця щодо стягнення з Гаранта заборгованості за Контрактом, який містить арбітражне застереження, проте який гарант не підписував. Упродовж розгляду справи Гарант зазначав, що, підписуючи Додаткову угоду до Контракту, він був обізнаний з його умовами, про що прямо зазначено в тексті Додаткової угоди, у тому числі й щодо того, що цей Контракт складений та діє відповідно до законодавства Англії, а всі спори, що виникають в його рамках, підлягають вирішенню в арбітражі у відповідності з GAFTA (GRAIN AND FEED TRADE ASSOCIATION) Arbitration Rules Nо. 125 (арбітражними правилами) і, укладаючи Додаткову угоду, Гарант прийняв на себе всі зобов`язання, що витікають з Контракту.
Хоча Додаткова угода і не містить окремого арбітражного застереження, проте вона є невід`ємною частиною Контракту та правовідносини, що виникли між сторонами Додаткової угоди є похідними від зобов`язань, визначених положеннями Контракту.
При цьому Покупець також є стороною Додаткової угоди і несе солідарну з Гарантом відповідальність, а тому залучення Покупця до участі у справі у будь-якому процесуальному статусі матиме наслідком залишення позову без розгляду (закриття провадження у справі), що окремо свідчить про хибність підходу, за яким визначення юрисдикції ставиться у залежність саме від волі сторін спору, а не сторін основного Контракту, на виконання якого й було укладено Додаткову угоду.
16. За загальним правилом арбітражне застереження - це домовленість про передачу майбутніх спорів у арбітраж, міститься в основному договорі і, отже, є однією з умов цього договору, що була погоджена сторонами на стадії розроблення тексту договору та при його підписанні.
Суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (стаття 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
17. Аналогічні положення містяться і у пункті 7 частини першої статті 226 ГПК України, відповідно до якого суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
18. Отже, при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України, господарському суду необхідно встановити наявність сукупності наступних умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.
19. Колегії суддів КГС ВС вважає, що дія арбітражної угоди може поширюватися на осіб, які прямо залучені до виконання Контракту, оскільки положення Додаткової угоди дають підставу припускати, що сторонам було відомо про існування та обсяг арбітражної угоди.
Питання поширення дії арбітражного застереження на осіб, які його не підписували, на думку колегії суддів КГС ВС, сьогодні є досить непростим та вкрай актуальним. Так, за загальним правилом, арбітражна угода, як і інші угоди, є обов`язковою лише для її сторін. Проте в деяких випадках треті особи, які фактично не підписували арбітражну угоду, можуть бути зобов`язані нею та мати можливість прямо посилатися на неї (наприклад, але не виключно, правонаступництво, у тому числі сингулярне, доктрина «групи компаній», доктрина «alter ego», доктрина «проникнення через корпоративну вуаль» (piercing the corporate veil)).
20. Зміна формального підходу до вирішення подібних питань, на переконання колегії суддів, виключить також можливість зловживання процесуальними правами (наприклад про єдину мету укладення договору поруки як створення штучних підстав для обходу арбітражного застереження зазначалося скаржником у справі № 910/18436/16, пункт 6 постанови від 01.11.2018). Наведене, у вкрай скрутний для держави час, беззаперечно не сприятиме посиленню довіри до українського бізнесу в цілому та залучення іноземних інвестицій, що матиме значний вплив на стан та динаміку економіки України.
Питання про те, чи поширюється на особу, яка не визначена в договорі, дія арбітражного застереження, є проблемою, яка повинна вирішуватись залежно від конкретних обставин, з проведенням аналізу дійсних і передбачуваних намірів сторін щодо участі в арбітражній угоді осіб, які не підписали договір, проте які є залученими у виконання основного договору, у зв`язку з виконанням якого і виник спір.
21. Наведені обґрунтування слугують підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на необхідність відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16.
22. Абзацом першим пункту 7 частини першої розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
23. Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
24. Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою. При цьому в частині другій статті 121 цього Кодексу зазначено, що ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання, повинна містити, зокрема, вказівку про те, що участь особи не є обов`язковою.
25. Наведені підстави є достатніми для прийняття та призначення цієї справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про те, що їх явка не є обов`язковою.
Керуючись 120, 121, 233-235, 301, пунктом 7 частини першої розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу № 910/3208/22 (провадження № 12-47гс23) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауєр» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауєр» про стягнення грошових коштів.
2. Призначити справу № 910/3208/22 (провадження № 12-47гс23) до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 01 листопада 2023 року о 10 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи № 910/3208/22 (провадження № 12-47гс23), що їх явка не є обов`язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач К. М. Пільков
Судді:О. О. Банасько Ю. Л. ВласовЛ. М. Лобойко С. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваО. Б. Прокопенко І. В. Григор`єваО. М. Ситнік М. І. ГрицівІ. В. Ткач Д. А. ГудимаО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич І. В. ЖелєзнийЄ. А. Усенко Л. Ю. Кишакевич Г. Р. КретН. В. Шевцова
Суд | Велика палата Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2023 |
Оприлюднено | 12.09.2023 |
Номер документу | 113357754 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Велика палата Верховного Суду
Пільков Костянтин Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні