Постанова

від 01.11.2023 по справі 910/3208/22

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 910/3208/22

Провадження № 12-47гс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Овсієнко Р. М.,

відповідач - Бичек В. А.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 (головуючий суддя Руденко М. А., судді Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер»

про стягнення грошових коштів.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» (далі - Позивач, Завод) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер» (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про стягнення 114 705,95 дол. США основного боргу та 13 139,86 дол. США неустойки.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що компанія Orsett Trading SA (далі також Компанія) не виконала своїх зобов`язань за укладеним з Позивачем 02.02.2022 як продавцем контрактом № MW-CPT-02-02-22 (далі - Контракт), за яким цій Компанії був поставлений товар, який вона не оплатила, та акти приймання-передачі цього товару не підписала.

Звернення з цим позовом саме до Відповідача Позивач обґрунтовує умовами укладеної сторонами додаткової угоди № 2 до Контракту (далі - Додаткова угода), за якою ТОВ «Грейн Пауер» як гарант узяло на себе всі зобов`язання покупця за Контрактом - компанії OrsettTradingSA.

1.3. У липні 2022 року Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на умови розділу 12 Контракту, який містить арбітражне застереження, просив позовну заяву Заводу в цій справі залишити без розгляду.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

2.1. Ухвалою від 27.09.2022 Господарський суд міста Києва (суддя Морозов С. М.) позов Заводу залишив без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.2. Суд першої інстанції встановив, що сторонами Контракту з урахуванням Додаткової угоди укладено арбітражне застереження, яке є дійсним, не втратило чинності та щодо якого сторонами не встановлено неможливості його виконання.

При цьому вказав, що Позивач не надав суду доказів того, що він звертався до визначеного міжнародного комерційного арбітражу і йому за вказаних підстав було відмовлено в розгляді спору, а в суду відсутні підстави вважати, що передбачене умовами Контракту арбітражне застереження не може бути виконане, отже, тлумачиться судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) у постанові від 01.04.2019 у справі № 910/4272/18.

2.3. Місцевий господарський суд виснував, що, враховуючи наявне в Контракті арбітражне застереження, заперечення Відповідача проти вирішення спору в господарському суді, викладене в поданому відзиві на позовну заяву, відсутність підстав вважати, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, позов у цій справі слід залишити без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

3. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 скасовано, матеріали справи передані на розгляд до господарського суду першої інстанції.

3.2. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку предмету та умовам Додаткової угоди до Контракту, дійшов висновку, що між сторонами - Заводом, Компанією та Товариством було укладено окремий договір (договір поруки) щодо забезпечення виконання зобов`язань за Контрактом, який стосується правовідносин продавця та гаранта у випадку невиконання боржником - Компанією своїх зобов`язань за укладеним Контрактом.

3.3. Апеляційний господарський суд вказав, що Додаткова угода до Контракту є окремим договором, який не містить арбітражного застереження, що було передбачене пунктом 12.1 Контракту. Також зазначив, що наявність у Контракті, укладеному продавцем та покупцем, арбітражного застереження не передбачає автоматичного поширення цього застереження на відносини з гарантом (поручителем) за договором поруки, який такого застереження не містить.

Суд виходив з того, що, оскільки сторони в Додатковій угоді, яка фактично є новим правочином щодо забезпечення виконання зобов`язань покупця, не визначили право, яке застосовується до спірних правовідносин, таке право має визначатися на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право».

Пославшись на статті 32, 44, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», а також на те, що в Додатковій угоді, яка є окремим правочином щодо забезпечення виконання зобов`язання, не передбачено арбітражного застереження, а Відповідач як сторона цього правочину знаходиться на території України у місті Києві, виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи та статей 3, 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, суд апеляційної інстанції вважав, що саме Господарському суду міста Києва належить розглядати цей спір.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. У червні 2023 року Товариство (далі також Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 залишити в силі.

5. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

5.1. На обґрунтування підстав оскарження відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 6-8 Закону України «Про міжнародне приватне право», статей 553, 638 ЦК України та порушення положень пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, що мотивує таким.

5.1.1. Укладена сторонами Додаткова угода не містить обов`язкових умов, характерних для договору поруки. Відповідач не зобов`язувався забезпечити виконання зобов`язань компанією Orsett Trading SA, а виконання ним зобов`язань цієї Компанії за Контрактом має відбуватися виключно в разі оголошення її дефолту, неможливості виконання зобов`язань нерезидентом, що є відмінним від предмета договору поруки, за яким поручитель поручається за виконання саме боржником його зобов`язань.

5.1.2. Додаткова угода не містить таких елементів договору поруки як розмір зобов`язання, умови припинення поруки, умови переходу до Товариства прав кредитора в разі виконання ним поруки, терміну дії поруки тощо, а отже, висновок суду апеляційної інстанції суперечить положенням статей 553, 638 ЦК України.

5.1.3. Законодавець передбачив обов`язок поручителя залучити до участі у справі боржника, що містить частина перша статті 555 ЦК України. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника та в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі як співвідповідача, і після залучення до участі у справі компанія Orsett Trading SA відповідно до розділу 12 Контракту матиме право вимагати передати спір на розгляд Міжнародного комерційного арбітражу GAFTA, який спеціалізується на розгляді спорів з виконання міжнародних торгових зернових контрактів, а отже, зможе кваліфіковано та швидко вирішити спір.

5.1.4. На порушення норм статей 6-8 Закону України «Про міжнародне приватне право» суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що сторони Контракту за своєю волею визначилися з вибором права, яке підлягає застосуванню, - право Англії, що з огляду на невід`ємність Додаткової угоди від Контракту свідчить про те, що до визначення змісту угоди та її тлумачення має застосовуватися право Англії. Близький за змістом висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19.

5.1.5. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України підстав для залишення позову у цій справі без розгляду та не мав підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. 07.07.2023 Завод подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 залишити без змін.

6.2. Позивач вважає безпідставними твердження Відповідача про неправильне застосування апеляційним судом норм статей 553, 638 ЦК України, статей 6-8 Закону України «Про міжнародне приватне право», пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, аргументуючи свою позицію посиланням на висновки, викладені в постанові суду апеляційної інстанції у цій справі, які вважає правильними та обґрунтованими.

7. Розгляд справи Верховним Судом

7.1. Ухвалою від 19.06.2023 КГС ВС відкрив касаційне провадження та призначив касаційну скаргу Товариства до розгляду на 19.07.2023.

7.2. Ухвалою від 19.07.2023 КГС ВС передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 7 частини першої розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16.

У вказаній справі суди встановили, що позивач не був стороною третейського застереження, передбаченого в контракті, з огляду на що Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, що унеможливлює розгляд такого спору судом.

7.3. Колегія суддів КГС ВС звернула увагу на те, що за обставинами цієї справи, яка розглядається, Покупець та Продавець уклали Контракт, яким погодили розгляд будь-яких спорів, що виникають у межах цього Контракту, в арбітражі відповідно до до GAFTA Arbitration Rules Nо. 125 (арбітражних правил) в редакції, що діє на дату цього Контракту, при цьому такі правила входять до складу цього Контракту і вважаються такими, про які обидві сторони вважаються поінформованими. Арбітражний розгляд буде проводитись у Лондоні англійською мовою із застосуванням англійського процесуального права. Контракт підписаний покупцем та продавцем.

У подальшому до Контракту між продавцем, покупцем та Товариством (гарант) було укладено Додаткову угоду, за якою гарант, будучи ознайомленим з умовами Контракту, узяв на себе зобов`язання Покупця, що випливають з Контракту.

Також упродовж розгляду справи гарант зазначив, що, підписуючи Додаткову угоду до Контракту, він був обізнаний з його умовами, про що прямо зазначено в тексті Додаткової угоди, у тому числі й щодо того, що цей Контракт складений та діє відповідно до законодавства Англії.

7.4. Колегія суддів звернула увагу на те, що Додаткова угода до Контракту не містить окремого арбітражного застереження, однак є невід`ємною частиною Контракту, а правовідносин, що виникли між сторонами Додаткової угоди, є похідними від зобов`язань, визначених положеннями Контракту.

При цьому покупець також є стороною Додаткової угоди і несе солідарну з гарантом відповідальність, тому залучення до участі у справі покупця у будь-якому процесуальному статусі матиме наслідком залишення позову без розгляду, що окремо свідчить про хибність підходу, за яким визначення юрисдикції ставиться у залежність саме від волі сторін спору, а не сторін основного Контракту, на виконання якого було укладено Додаткову угоду.

7.5. КГС ВС вважає, що дія арбітражної угоди може поширюватись на осіб, які прямо залучені до виконання Контракту. При цьому питання про те, чи поширюється на особу, яка не визначена в договорі, дія арбітражного застереження, є проблемою, яка повинна вирішуватись залежно від конкретних обставин, з проведенням дійсних і передбачуваних намірів сторін щодо участі в арбітражній угоді осіб, які не підписали договір, проте залучені до виконання основного договору, у зв`язку з виконанням якого виник спір.

7.6. На переконання колегії суддів, зміна формального підходу до вирішення подібних питань виключить також можливість зловживання процесуальними правами (наприклад, про єдину мету укладення договору поруки як створення штучних підстав для обходу арбітражного застереження).

7.7. У зв`язку із цим колегія суддів КГС ВС вважала за необхідне відступити від наведеного вище висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8316/16.

7.8. Ухвалою від 05.09.2023 Велика Палата Верховного Суду прийняла цю справу та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 01.11.2023 з повідомленням учасників справи про те, що їх явка не є обов`язковою.

8. Встановлені судами обставини

8.1. 02.02.2022 між Заводом (Продавець) та Компанією ORSETT TRADING SA (далі - Покупець, Компанія) укладено Контракт, за умовами якого Продавець зобов`язався здійснити Компанії поставку товару (пшениця українського походження, врожаю 2021 року, насипом), а Покупець зобов`язався оплатити вартість поставленого товару шляхом переказу 95 % вартості поставленого товару на рахунок Продавця протягом 3 банківських днів після надання Продавцем копії рахунка та копії акта приймання-передачі товару, підписаного Продавцем.

8.2. За положенням пункту 12.1 Контракту будь-які спори, що виникають із або в межах цього Контракту, підлягають вирішенню в арбітражі відповідно до GAFTA Arbitration Rules Nо. 125 (арбітражних правил) в редакції, що діє на дату цього Контракту, при цьому такі правилами входять до складу цього контракту і вважаються такими, про які обидві сторони вважаються поінформованими. Арбітражний розгляд буде проводитись у Лондоні англійською мовою із застосуванням англійського процесуального права.

8.3. Згідно з пунктом 12.3 Контракту цей Контракт складений і діє відповідно до законодавства Англії.

8.4. 14.02.2022 Продавець, Покупець та ТОВ «Грейн Пауер» (далі також Гарант) уклали Додаткову угоду до Контракту, згідно з пунктом 1 якої Гарант приймає на себе всі зобов`язання Покупця, що витікають з Контракту з урахуванням всіх змін та доповнень до Контракту - як існуючих, так і майбутніх.

8.5. Пунктом 2 Додаткової угоди передбачено, що зобов`язання, зазначені в пункті 1 Додаткової угоди, включають основне зобов`язання Покупця за Контрактом та будь-які додаткові зобов`язання, включаючи, але не обмежуючись, зобов`язанням зі сплати будь-яких податків, мит, штрафів, відшкодування збитків, передбачених положеннями Контракту та нормами чинного законодавства.

8.6. Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди у випадку, якщо з будь-яких причин Покупець не може виконати будь-які із зобов`язань, що витікають із Контракту цілком або частково (дефолт покупця), Гарант зобов`язується виконати такі зобов`язання, не виконані Покупцем, за письмовою вимогою Продавця.

8.7. За пунктом 5 Додаткової угоди у випадку порушення Покупцем зобов`язань, що витікають з Контракту, Продавець на власний вибір має право звернутись або до Покупця, або до Гаранта, або до обох з вимогою про виконання порушеного зобов`язання, а також будь-яких зобов`язань, що витікають з Контракту.

8.8. Згідно з пунктом 6 Додаткової угоди ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, а саме 14.02.2022.

8.9. Після отримання товару за Контрактом Покупець не здійснив оплату, у зв`язку з чим грошові зобов`язання Компанії перед Заводом станом на 11.04.2022 загалом становили 127 845,81 дол. США.

9. Позиція Великої Палати Верховного Суду

Межі розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду

9.1. У цій справі на вирішення Великою Палатою Верховного Суду передано питання поширення чинності арбітражного застереження (арбітражної угоди), викладеного в контракті, на спір за участю особи, яка не підписувала цей контракт, однак набула прав та обов`язків його сторони.

9.2. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного суду, якою той скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, відповідно до якої суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

9.3. З огляду на принцип автономності арбітражної угоди для вирішення питань про те, чи укладена між сторонами арбітражна угода і чи мав суд підстави залишити поданий у цій справі позов без розгляду, Велика Палата Верховного Суду не досліджує матеріально-правові відносини за Контрактом і Додатковою угодою, не здійснює їх правову кваліфікацію, оскільки це повинен робити суд чи арбітраж, компетентний розглядати спір із застосуванням відповідного матеріального права.

Стосовно передачі до арбітражу спору з приватноправових відносин з іноземним елементом

9.4. Для вирішення питань, переданих на розгляд Великої Палати Верховного Суду важливим аспектом справи є те, що спір у ній виник між юридичними особами за українським законодавством, однак з приватноправових відносин з іноземним елементом.

9.5. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземним елементом є ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

- об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

9.6. У цій справі Контракт, який містить арбітражне застереження, і Додаткова угода до нього укладені з участю іноземної юридичної особи. Спір виник стосовно виконання Контракту і Додаткової угоди.

9.7. Закон України «Про міжнародне приватне право», який встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок (преамбула до Закону), передбачає, що в Україні можуть бути визнані та виконані, зокрема, рішення іноземних арбітражів, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина перша статті 81 Закону).

9.8. Це положення національного законодавства відповідає нормам міжнародного права.

9.9. Україна є учасницею Конвенції ООН про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (далі - Конвенція), за статтею І якої ця Конвенція застосовується до визнання та приведення до виконання арбітражних рішень, винесених на території держави іншої, ніж держава, де запитується визнання та приведення до виконання таких рішень, у спорах, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також до арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями в тій державі, де запитується їх визнання та приведення до виконання.

9.10. Засади тлумачення міжнародних договорів визначені Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 року, яка встановлює, що договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору (частина перша статті 31 Віденської конвенції).

9.11. Отже, застосовуючи Конвенцію, суди мають брати до уваги правила тлумачення міжнародного права, тому Конвенція має тлумачитися автономно. Це означає, що поняття і терміни в цій Конвенції повинні застосовуватися національним судом кожної держави саме у тому значенні, яке їм надає Конвенція, незалежно від того, який вміст мають ці поняття в національному законодавстві, і такий підхід сприяє однаковому застосуванню Конвенції усіма Договірними Сторонами.

9.13. Конвенція з огляду на ціль, закладену в ній, має тлумачитися у «проарбітражний» спосіб, тобто за наявності сумніву суди мають робити вибір на користь визнання арбітражної угоди, визнання і виконання арбітражного рішення («pro-enforcement bias»).

9.14. Міжнародна рада з комерційного арбітражу (ІССА) у своїх Рекомендаціях для суддів вказує, що за відсутності визначення арбітражного рішення в Конвенції суди мають користуватися трьома обов`язковими ознаками для визначення арбітражного рішення, яке може бути визнане і виконане за цією Конвенцією: це мають бути рішення, які прийняті арбітражем; вирішують всі або деякі аспекти спору, зокрема щодо юрисдикції; є остаточним і обов`язковим для сторін.

9.15. Як пояснюється в Рекомендаціях ІССА, Конвенція застосовується до (1) будь-яких арбітражних рішень, винесених в державі, іншій ніж держава, де запитується визнання та виконання, тобто є іноземним арбітражним рішенням (при цьому Конвенція визначає цей критерій через місце арбітражу і не розрізняє «міжнародні» чи «національні» арбітражні рішення, оскільки національність сторін не є визначальним фактором для цього критерію), (2) арбітражних рішень, що не вважаються внутрішніми у державі, де запитується їх визнання або виконання (за загальним правилом, такими арбітражними рішеннями, що не вважаються «внутрішніми», є арбітражні рішення, винесені відповідно до арбітражного закону іншої держави; арбітражні рішення, які містять іноземний елемент; арбітражні рішення, які не можна вважати винесеними в якійсь конкретній державі).

9.16. Отже, Конвенція має застосовуватися, якщо майбутнє арбітражне рішення буде вважатися іноземним або не належатиме до категорії внутрішніх у державі, де буде запитуватися його визнання та виконання.

9.17. Таким чином, визнання та виконання будь-яких іноземних арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми в Україні, узгоджується з обов`язками України як учасниці Конвенції.

9.18. Не суперечать цьому також положення внутрішнього законодавства. Стаття 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», яка серед іншого містить умови передання спору до арбітражу, визначає, що цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Тобто ці умови також застосовуються тільки для передання спору до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Однак положення статей 8, 9, 35 і 36 цього Закону застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.

9.19. Стаття 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачає, що арбітражне рішення незалежно від того, в якій країні його було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 цього Закону. Тобто встановлений цим Законом і процесуальним законодавством порядок визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу охоплює також іноземні арбітражні рішення, які є такими за положеннями Конвенції.

9.20. Отже, за положеннями Конвенції, законів України «Про міжнародне приватне право» та «Про міжнародний комерційний арбітраж» «іноземним» слід вважати арбітраж, спір у якому виник із правовідносин з іноземним елементом та місце якого знаходиться за кордоном, тобто в іншій державі, ніж та, в якій рішення арбітражу буде запитуватися до виконання. Спір з приватноправових відносин з іноземним елементом між юридичним особами, зареєстрованими в Україні, може бути переданий на вирішення іноземного арбітражу за положеннями цих актів з урахуванням обмежень, які встановлює внутрішнє законодавство, зокрема норми процесуального закону про виключну юрисдикцію українських судів.

9.21. Під час розгляду цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, а Позивач не посилався на обставини, за яких цей спір не може бути переданий на вирішення арбітражу.

Стосовно того, чи уклали сторони арбітражну угоду

9.22. Стаття ІІ Конвенції покладає на кожну Договірну Державу обов`язок визнавати письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-якими конкретними договірними чи іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду.

Також ця стаття визначає, що термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або що міститься в обміні листами чи телеграмами.

Суд Договірної Держави, якщо до нього надходить позов з питання, щодо якого сторони уклали угоду, передбачену цією статтею, повинен, на прохання однієї із сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не знайде, що згадана угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

9.23. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

9.24. Також згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

9.25. У відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції Товариство просило залишити позовну заяву у цій справі без розгляду на підставі наведеної норми ГПК України, стверджуючи про неможливість розгляду цього спору господарським судом з огляду на наявність в укладеному сторонами Контракті арбітражного застереження.

9.26. За обставинами цієї справи Продавець та Покупець уклали Контракт, умовами якого окремо визначили, що будь-які спори, що виникають із або в межах цього Контракту, підлягають вирішенню в арбітражі відповідно до GAFTA Arbitration Rules Nо. 125 (арбітражних правил) у редакції, що діє на дату цього Контракту, при цьому такі правила входять до складу цього Контракту і вважаються такими, про які обидві сторони вважаються поінформованими. Арбітражний розгляд буде проводитись у Лондоні англійською мовою із застосуванням англійського процесуального права (підпункт 12.1 Контракту). Жодна із Сторін за Контрактом або жодна особа, яка подає позов від імені будь-якої зі Сторін, не повинна розпочинати будь-яку дію або вчиняти іншу юридичну дію стосовно іншої Сторони стосовно будь-якого спору, доки такий спір не буде розглянуто та вирішено арбітром (-ами) або апеляційною інстанцією, залежно від обставин, у відповідності із Арбітражними правилами, і про це немає спеціальної домовленості і не задекларовано, що отримання рішення арбітра (-ів) або апеляційної інстанції, залежно від обставин, може бути передумовою права кожної зі Сторін за цим контрактом або будь-яких осіб, які подають позов від їхнього імені або вчиняють іншу юридичну дію проти іншої з них стосовно будь-якого такого спору (підпункт 12.2 Контракту).

9.27. У подальшому вказані сторони та ТОВ «Грейн Пауер» уклали Додаткову угоду, за якою ТОВ «Грейн Пауер» як Гарант взяло на себе зобов`язання Компанії, що виникли з Контракту, а саме всі зобов`язання Покупця - іноземної компанії ORSETT TRADING SA за цим Контрактом, з урахуванням також всіх змін та доповнень, існуючих і майбутніх.

У пункті 1 Додаткової угоди, підписаної ТОВ «Грейн Пауер», ORSETT TRADING SA та Заводом, зазначено: «1. Будучи ознайомленим з умовами Контракту, Гарант приймає на себе всі зобов`язання Покупця, що витікають з Контракту, з урахуванням всіх змін та доповнень до Контракту, як існуючих, так і майбутніх».

9.28. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачене Контрактом арбітражне застереження є умовою, погодженою сторонами, та умовою, яку прийняв Відповідач, уклавши Додаткову угоду до Контракту.

9.29. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини добровільна відмова від судового порядку вирішення спору на користь арбітражу є загалом прийнятною в аспекті дотримання статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. зокрема рішення у справі Suovaniemi and others v. Finland, заява № 31737/96, 23.02.1999), тому залишення судом без розгляду позову через наявність арбітражної угоди саме по собі не становить неприйнятного обмеження доступу до суду.

9.30. При цьому суди не встановили, а сторони у справі не посилались на те, що вони припинили арбітражну угоду, виключили її поширення на спори з участю Товариства, або що вона іншим чином втратила чинність чи не має обов`язкової дії для Товариства.

9.31. Навпаки, Товариство наполягає на існуванні арбітражної угоди та клопотало про залишення судом позову без розгляду з підстав укладення арбітражної угоди, що Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги.

9.32. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що включення сторонами до договору арбітражного застереження як умови має наслідком поширення дії цього арбітражного застереження і на правовідносини за цим договором за участі іншої особи, яка вступила у ці правовідносини як сторона, взяла на себе відповідні права та обов`язки сторони цього договору, і при цьому сторони не припиняли дію арбітражної угоди, не виключали певний спір з-під її дії, не позбавляли її обов`язкової сили для такої сторони, і арбітражна угода не втратила чинність внаслідок інших обставин.

9.33. Враховуючи наведене, аналіз змісту арбітражної угоди, яка міститься у Контракті, та Додаткової угоди до нього дають підстави для висновку про те, що ТОВ «Грейн Пауер» вступило у правовідносини за Контрактом, які виникли за участю іноземної юридичної особи, отже, арбітражна угода, що передбачає вирішення спорів за Арбітражними правилами Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA Arbitration Rules Nо. 125), поширюється і на спір з участю Товариства стосовно виконання Контракту.

9.34. У справі, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суди не встановили, а сторони у справі, зокрема Позивач, не стверджували про наявність обставин, які давали б підстави для висновку про недійсність арбітражної угоди, втрату нею чинності, неможливість її виконання, зокрема внаслідок неможливості розгляду цього спору арбітражем за Арбітражними правилами GAFTA.

9.35. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спір, який виник між сторонами у цій справі, має бути переданий на вирішення арбітражу згідно з пунктом 12.1 Контракту, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

9.36. Суд апеляційної інстанції помилково скасував ухвалу суду першої інстанції та направив справу на розгляд до цього суду, у зв`язку з чим постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду має бути залишена в силі як така, що відповідає закону.

Щодо відступу від висновку Верховного Суду України

9.37. Колегія суддів КГС ВС, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказала на необхідність відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, про непоширення дії арбітражного застереження на сторону спору, яка не є підписантом арбітражної угоди, натомість набуває прав та здійснює обов`язки у спірних правовідносинах (у силу правонаступництва, забезпечувального зобов`язання тощо).

9.38. У вказаній справі Верховний Суд України розглядав спір, у якому позивач - ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз» просило застосувати положення частини другої статті 625 ЦК України за несвоєчасне виконання ПАТ «Укрнафта» рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у справі № 910/15376/15.

Право вимоги позивача у цій справі виникло за угодою, укладеною між ТОВ «Інтербізнесконсалт» (первісний кредитор) і ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз» (новий кредитор, позивач), про заміну кредитора в зобов`язанні, за якою первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ПАТ «Укрнафта» зобов`язання, набутого первісним кредитором на підставі договору поруки, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов`язання відповідно до умов цієї угоди.

При цьому у справі, яку розглядав Верховний Суд України, суд відмовив ПАТ «Укрнафта» в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі у зв`язку з наявною арбітражною угодою, мотивуючи свій висновок відсутністю волі на укладення такої угоди сторін саме цього спору (вираженої в третейській угоді або застереженні) на його передачу на розгляд третейського суду.

Верховний Суд України також вказав, що у справі встановлено, що передбачене в контракті третейське застереження було укладено між ПАТ «Укрнафтра» і ТОВ «Індустрія Феросплавів». Між позивачем та відповідачем угоди про передачу спорів на розгляд Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України укладено не було; про припинення провадження у справі з підстав передачі спору на розгляд арбітражу звернувся лише один з відповідачів.

На підставі наведеного Верховний Суд України погодився з висновками судів про існування підстав для відмови в задоволенні клопотання ПАТ «Укрнафта» про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

9.39. Велика Палата Верховного Суду враховує, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

9.40. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 45)).

9.41. Велика Палата Верховного Суду вказує на істотні зміни у правовому регулюванні, які відбулись із часу формування Верховним Судом України означеного вище висновку, а саме безпосереднє закріплення у ГПК України та ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) проарбітражного підходу до вирішення судами питання про дійсність, чинність та виконуваність арбітражної угоди (частина третя статті 22 ГПК України, частина друга статті 21 ЦПК України).

9.42. Водночас, вирішуючи питання відступу, Велика Палата Верховного Суду враховує, що висновок Верховного Суду України сформовано стосовно існування підстав для закриття провадження в господарській справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України в редакції, чинній до 14.12.2017, а висновки у цій справі стосуються існування підстав для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, тобто йдеться про різні процесуальні наслідки в умовах дії різного правового регулювання, хоча й за схожих підстав для відповідних процесуальних дій в обох випадках.

9.43. Отже, з огляду на неподібність правовідносин, які полягають у різному правовому регулюванні у цій справі та у справі, у якій Верховний Суд України сформулював свій висновок, Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми підстави для відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.44. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

9.45. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

9.46. З огляду на наведене постанова суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає скасуванню повністю, а ухвалу місцевого господарського суду слід залишити в силі.

Судові витрати

9.47. Враховуючи, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, витрати зі сплати судового збору в суді касаційної інстанції покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер» задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі № 910/3208/22 скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» (07541, Київська область, м. Березань, вул. Маяковського, 12; код ЄДРПОУ 34068920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер» (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2; код ЄДРПОУ 40427580) 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) судового збору, сплаченого за розгляд касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач К. М. ПільковСудді:Ю. Л. ВласовГ. Р. Крет І. А. ВоробйоваС. Ю. Мартєв І. В. Григор єваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук Л. Ю. КишакевичН. В. Шевцова С. І. Кравченко