Ухвала

від 07.09.2023 по справі 369/13411/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13411/23

Провадження №2/369/5773/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., за участю секретаря Житар А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Києва представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гусєва Сергія Івановича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг-Рент» про застосування наслідків нікчемності правочину,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг-Рент» про застосування наслідків нікчемності правочину.

Одночасно із позовною заявою представником позивача подана до суду заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Біг Рент» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 39369039, адреса місцезнаходження: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Святопетрівське, бульвар Тараса Шевченка, будинок 10, приміщення 108) в межах розміру позовних вимог 2 164 790 (два мільйона сто шістдесят чотири тисячі сімсот дев`яносто) гривень 55 копійок.

Заява обґрунтована тим, що предметами наведених Договорів є продаж продавцем покупцю об`єкту - земельної ділянки орієнтовною площею 0,0029 га, розташованої в селі Новосілки, Бучанського району Київської області, яка на момент укладання Основного договору, належатиме Товариству з обмеженою відповідальністю «Біг Рент» (Відповідачу) на праві приватної власності, з розташованим на зазначеній Земельній ділянці об`єктом малої архітектурної форми - тимчасовою спорудою орієнтовною площею: 27,72 кв.м. (далі - «Тимчасова споруда), технічні характеристики якої визначатимуться у відповідному паспорті прив`язки Тимчасової споруди.

Необхідність у зверненні з позовною заявою виникла за фактом звернення Позивача до представника за надання правової допомоги через невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договорами №№ ТСЗ, ТС7. Однак, за результатами правового аналізу встановлено підставу вважати правочини нікчемними через недотримання сторонами вимог закону щодо їх нотаріального посвідчення. Нікчемність укладених правочинів підтверджується обставинами, що викладені у позовній заяві, Сторонами правочинів не було дотримано вимог закону про їх нотаріальне посвідчення.

Застосування судом наслідків нікчемності правочинів означатиме обов`язок відповідача повернути заявнику отримані за ними грошові кошти у розмірі 2 133 691 мільйонів гривень 87 копійок. У зв`язку з цим, заявник впевнений, що за фактом звернення Заявника до суду Відповідач застосує можливі методи, що унеможливить виконання рішення суду, зокрема здійснить відчуження власного майна на користь третьої заінтересованої особи шляхом укладання фіктивного правочину. Наведене матиме наслідком неможливості примусового виконання рішення суду за відсутністю майна боржника, що є підставою повернення виконавчого документа стягувану відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім цього, відчуження майна дозволить учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Рент» (Відповідача) припинити діяльність Товариства незаконним способом шляхом відчуження власних часток у статутному капіталі Товариства на користь третьої заінтересованої особи, яка фіктивно виконуватиме в подалі «роль» учасника та одноосібного виконавчого органу Товариства. Застосування Відповідачем наведених недобросовісних методів позбавить заявника механізму захисту його прав та інтересів, а також додатково завдасть Заявнику матеріальних та моральних збитків співмірним тим ресурсам, що вже використовуються останнім для цього захисту (витрати на оплату судового збору, на правову професійну допомогу, час, переживання Заявника, ін.), адже їх також не буде компенсовано.

Впевненість у застосуванні Відповідачем наведених недобросовісних методів сформована завдяки сукупності нижченаведених фактів, що прямо свідчать про наявність завчасного наміру Відповідача укласти завідомо нікчемні правочини з метою власного незаконного збагачення.

Відповідач укладає попередні договори навмисно не дотримуючись при цьому встановленої форми їх укладання, таким чином позбавляючи інвесторів правових засобів захисту власних прав за ними. Вважаю за необхідним повідомити суд, що зі слів як Позивача, так і первісного кредитора ОСОБА_2 за Договором № ТСЗ, сторонами правочину не обговорювалась можливість чи необхідність нотаріального посвідчення правочину, Відповідачем не повідомлялось про час та місце їх нотаріального посвідчення, відповідно ніхто із сторін не ухилявся від його посвідчення.

Відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання за Договорами №№ ТС7, ТСЗ, Відповідач навіть не приступив до їх виконання.

Так, ні Публічна кадастрова карта, ні Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (за параметрами пошуку як за кадастровим номером земельної ділянки, так і за суб`єктом за ідентифікаційними даними Відповідача) не містить жодних відомостей щодо Земельної ділянки за кадастровим № 3222484001:01:024:5087, яка є предметом правочинів (також по тексту - Земельна ділянка за останніми цифрами кад. номеру 5087). Це означає, що такої земельної ділянки не існує. Це також обумовлює причину укладання Відповідачем завідомо нікчемних договорів, адже в інакшому випадку вони не були б засвідчені нотаріально в силу положень статті 54 Закону України «Про нотаріат», відповідно й не були б укладені через їх невідповідність вимогам закону, зокрема через відсутність будь-яких відомостей в державних баз даних про зазначену земельну ділянку. Положення статті 54 Закону України «Про нотаріат» покладають на нотаріуса необхідність перевіряти відповідність змісту посвідчуваного ним правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін при вчиненні нотаріальної дії. Пункти 2.1.1. Договорів №№ТС7, ТСЗ містять посилання на Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.01.2021 року, за індексним номером 241875412, який не був пред`явлений чи наданий Заявнику.

Заявлені Відповідачем гарантії за Договорами №№ ТС7, ТСЗ є передчасно хибними, та заявлялись ним виключно з метою заволодіння довірою інвесторів. Так, пункти 2, 2.1., 2.1.1. Договорів №№ ТС7, ТСЗ містять гарантії Продавця:

- гарантію, що земельна ділянка за останніми цифрами кад. № 5087 належатиме Продавцю на день укладання основного договору;

- гарантію побудувати на земельній ділянці об`єкт малої архітектурної форми орієнтовною площею 27,72 кв.м. та здійснити його продаж на користь Покупця;

- гарантію, що на момент укладення основного договору на зазначені об`єкти будуть відсутні інші договори про їх відчуження, права або претензії третіх осіб, об`єкти не будуть обтяжені, будуть відсутні спори щодо них, об`єкти не матимуть прихованих недоліків.

Однак, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на день звернення з даною заявою Відповідачу не належить жоден об`єкт нерухомого майна в селі Новосілки. Більше того, ні Публічна кадастрова карта, ні Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містять жодних відомостей щодо Земельної ділянки за останніми цифрами кад. № 5087.

Покупець неодноразово звертався до компанії «Біг Рент», зокрема засобами телефонного зв`язку до представників (працівників) Компанії за наступними відомими Покупцю номерами засобу зв`язку: НОМЕР_4 ОСОБА_6, НОМЕР_1 ОСОБА_3 , НОМЕР_2 ОСОБА_4 , до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Біг Рент» ОСОБА_5 за номером НОМЕР_3 . Систематичні спроби комунікації, як превентивні заходи, застосовані Покупцем, здійснювались з метою захисту власних прав та інтересів. Особливо на фоні кризової ситуації в Україні, що спричинена військовою агресією російської федерації, Покупець також переслідував можливість взаємного виконання предмету Попередніх договорів №№ ТС7, ТСЗ не виключаючи узгодження додаткових умов або здійснення реструктуризації повернення грошових коштів. Комунікація дозволила б Сторонам зберегти відносини, побудованих на принципах взаємоповаги та добросовісності. Однак, комунікація не дала жодного результату, що також послугувало необхідності звернутись представнику Позивача з відповідною вимогою до Відповідача. Так,15 травня 2023 року він в інтересах Позивача та первісного кредитора ОСОБА_2 за договором № ТСЗ звернувся до Відповідача з вимогами про повернення грошових коштів за Договорами №№ ТСЗ, ТС7. Дані вимоги додатково були направлені засобом електронного зв`язку, а саме на електронну адресу Відповідача, а також направлені засобом електронного обміну повідомленнями «Viber» на всі вищенаведені відомі Позивачу номери засобу зв`язку представників та працівників Відповідача. Однак, вимоги залишились проігнорованими, жодної відповіді не надійшло й на день звернення з даною заявою. Наведені факти в їх сукупності, а також з урахуванням значної ціни позову, є достатнім вважати, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду як в добровільному, так і в примусовому порядку.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що є всі підстави для забезпечення пред`явленого позову.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дати надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши подані матеріали, доходжу висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заявник в своїй заяві зазначає, що відповідачем не виконані взяті на нього зобов`язання за Договорами №№ ТС7, ТСЗ, Відповідач навіть не приступив до їх виконання.

Разом з тим, вивчивши заяву представника позивача про забезпечення позову, дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заява позивача не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі за позовом про стягнення коштів. Така заява ґрунтується тільки на припущеннях, а ініційований позивачем вид забезпечення позову суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гусєва Сергія Івановича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг-Рент» про застосування наслідків нікчемності правочину - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Тетяна ДУБАС