Рішення
від 11.09.2023 по справі 160/10836/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року Справа № 160/10836/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» (далі ТОВ «Азимут-Трейд», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA110130/2023/000020/1 від 20.02.2023р., UA110130/2023/000021/1 від 20.02.2023р. прийняті Дніпровською митницею.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 09.09.2019 між ТОВ «Азимут-Трейд» (покупець) та Safe Agritrade Private Limited (Індія) (продавець) було укладено Контракт №09. Відповідно до Специфікації №15 від 18.10.2022 продавець зобов`язався поставити товар: рис камоліно, в кількості 270 тон, загальна вартість якого становить 148500,00 доларів США на умовах поставки «CIF». 09.03.2023, 10.03.2023, 13.03.2023 та 16.03.2023 позивачем сплачено вартість поставленого товару, що підтверджується відповідними банківськими платіжними дорученнями. З метою митного оформлення товару, ввезеного згідно з контрактом на поставку продукції № 09 від 09.09.2019 та Специфікацією №15 від 18.10.2022 декларантом подано МД до Дніпровської митниці № 23UA110130003460U4 від 20.02.2023 та № 23UA110130003464U0 від 20.02.2023 та документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 44 МД). Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції). Однак, за поданими митними деклараціями відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № UА110130/2023/000020/1 від 20.02.2023 та №UА110130/2023/000021/1 від 20.02.2023, якими скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів за резервним методом. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно визначено іншу митну вартість імпортованого товару, оскільки до митного оформлення були надано всі документи, які підтверджують складові декларованої митної вартості, надані документи відповідають встановленим законодавством вимогам та не містять жодних неточностей та розбіжностей, або наявні ознаки підробки. Зауваження відповідача щодо ненадання рахунку-проформи є безпідставним, оскільки серед переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, був наданий інвойс. Не зрозумілими є сумніви митного органу щодо умов оплати. Зауваження митного органу щодо витрат на страхування є недоречними, оскільки за умовами поставки CIF продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу та нести витрати, пов`язані з придбанням страхування, а отже у ціну товару на умовах CIF вже включені витрати продавця на страхування вантажу. Необґрунтованими є сумніви митного органу щодо транспортних витрат. На вимогу митного органу було надано довідку про вартість транспортно-експедиційних послуг від 16.02.2023, яка в повній містить відомості про вартість перевезення. А отже, подані документи в повній мірі підтверджували заявлені декларантом числові значення складових митної вартості. Крім того, в оспорюваних рішеннях відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару з товару, ціна якого була взята за основу. Обставини наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта. За таких обставин, оскаржувані рішення прийняті всупереч вимогам чинного законодавства України, а отже є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

30.05.2023 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано заву про усунення недоліків згідно ухвали від 24.05.2023, до якої долучено засвідчені копії всіх сторінок доданих до позову документів для суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 24.05.2023, на п`ять днів з дня отримання копії ухвали суду.

12.06.2023 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено докази надсилання до кабінету відповідача заяви на усунення недоліків позову з додатками.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10836/23; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

05.07.2023 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивачем до митного контролю та оформлення за ЕМД від 20.02.2023 №23UA110130003460U4 та від 20.02.2023 №23UA110130003464U0 заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код 4104 в гр..44) від 09.09.2019 №09 з компанією «SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED» (Індія), специфікацією від 18.10.2022 №15, рахунком-інвойс від 24.12.2022 №SAEX/2223/343. Поставка товару здійснена на умовах CIF - Constanta (Румунія). Митна вартість товару заявлена за ціною договору. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу, у зв`язку із чим були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2023 №UА110130/2023/000020/1 та UA110130/2023/000021/1. Відповідачем вказано, хоч контрактом і була передбачена наявність для визначення умов оплати товару, але до митного оформлення рахунок-проформу не надано. Надані платіжні доручення не містили реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. Крім того, поставка оцінюваного товару здійснювалась на комерційних умовах поставки CIF - Constanta (Румунія). Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс) за терміном CIF, Продавець поставляє товар на борт судна, зобов`язаний заключити договір і сплатити всі витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до порту призначення. Продавець заключає договір страхування за свій рахунок, що відповідає мінімальному покриттю. Однак, в порушення ч.2 ст. 53 Митного кодексу України до митного оформлення не надано страхові документи. На підтвердження заявленої транспортної складової не надано документального підтвердження договірних відносин з ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК». За викладених обставин, були наявні підстави для витребування додаткових документів. Однак, надані з повідомленням декларантом комерційна пропозиція, договір ТЕО від 03.06.2022 №197-ЮГЛ, договір на автомобільне перевезення від 03.08.2022 №С-3/08-1, додаткова угода від 18.12.2022 №8 до контракту не усунули виявлених розбіжностей, а тому рішення про коригування є правомірними. Щодо наданих позивачем до позовної заяви платіжних доручень від 09.03.2023 та від 13.03.2023, відповідачем зазначено, що вони не були надані декларантом під час митного оформлення, тому не можуть бути прийняті судом в якості доказу. Відповідачем також зазначено, що в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 1006309200 (товар №1 за ЕМД) «Рис білий, повністю обрушений, короткозерний, для продовольчих цілей,без ГМО, в мішках по 25кг», країна походження - Індія, у співставних обсягах (22000 кг), митне оформлення якого здійснено за ціною, самостійно визначеною декларантом, за резервним методом та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 24.10.2022 №UA408020/2022/049395, №UA408020/2022/049422 за ціною - 1,02дол.США/кг. З урахуванням зазначеного митна вартість товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, враховуючи країну виробництва, опис товару, обсяги ввезення, призначення: товару №1 до рівня ЕМД від 24.10.2022 №UА408020/2022/049395, №UА408020/2022/049422 за ціною - 1,02 дол.США/кг у зв`язку із чим прийняті рішення про коригування є цілком обґрунтованими. Таким чином, посадові особи митниці під час здійснення контролю митної вартості товару позивача діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповіді на відзив позивачем надано не було.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що у період з 28.08.2023 по 10.09.2023 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» зареєстроване 19.03.2007, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 34986223; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, буд. 18-Б, кім. 2; основний вид діяльності за КВЕД: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

09.09.2019 між компанією SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED (Індія) (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» (покупець) укладено контракт №09 (а.с. 14-18), згідно з п. 1.1. якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Контрактом, поставляти покупцю рис (надалі - Товар), покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності до вимог, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях до цього контракту, які є його невід`ємною частиною (п.1.2. Контракту).

Згідно з п.2.1-п.2.3. Контракту загальна вартість Товару, що підлягає постачанню за Контрактом, становить 490000,00 дол. США (чотириста дев`яносто тисяч доларів США 00 центів). Валюта Контракту - долари США. Валюта платежу - долари США.

Якщо інше не зазначено у Специфікації ціна на товар розуміється згідно умов CIF порт Одеса (у відповідності до «Інкотермс-2010) і включає вартість навантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки, маркування, але включаючи податки та мита на території України.

Найменування, ціна і кількість товару, що поставляється, узгоджується сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку і є невід`ємною частиною цього Контракту. Зміна ціни товару під час виконання договору узгоджується сторонами.

Відповідно до п. 3.1 Контракту, якщо інше не зазначено у Специфікації, оплата товару здійснюється у валюті долари США, код валюти 840, у формі банківського переказу на рахунок продавця в наступному порядку: якщо інше не вказано в Специфікації, 100% суми, зазначеної у рахунку-проформі, покупець сплачує протягом 50 (п`ятдесяти) банківських днів від дати коносаменту; оплата товару за цим контрактом здійснюється покупцем у валюті долари США, код валюти 840, згідно реквізитів.

Згідно з п. 4.1. Контракту, якщо інше не вказано у Специфікації, товар за цим контрактом має бути поставлений на умовах CIF порт Одеса (відповідно до «Інкотермс-2010) протягом 25 (двадцяти п`яти) робочих днів від дати підписання Специфікації до цього Контракту. Продавець зобов`язаний письмово повідомити Покупця про дату постачання (відвантаження) товару за 5 (п`ять) робочих днів до дати такого постачання (відвантаження).

18.10.2022 між компанією SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED (Індія) (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» (покупець) укладено Специфікацію на поставку товару №15 до Контракту №09 від 09.09.2019 (а.с. 19).

Специфікацією на поставку товару від 18.10.2022 №15 сторонами було погоджено поставку наступного товару: «Рис камоліно (виробництво - Індія) довжина зерна 5.0 мм, ширина 2.0 мм, вологість не більше 14% без сторонніх запахів/прілості» у кількості 270 тон за ціною 550дол.США за тону, загальною вартістю 148500,00 доларів США.

Згідно із Специфікацією на поставку товару №15 від 18.10.2022 поставка товару здійснюється на умовах CIF Константа, Румунія (кінцевий пункт призначення Тернопіль, Україна); умови оплати: покупець сплачує 20% передплати товару, 80% протягом 20 днів після сканкопій відвантажувальних документів; строк відвантаження партії товару продавцем: жовтень 2022 року, строк постачання товару: жовтень 2022 року. Код товару 1006.

18.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду №8 до Контракту №09 від 09.09.2019, в якій дійшли до згоди п.2 і п.3 Специфікації на поставку товару №15 від 18.10.2022 викласти в наступній редакції: 2. Умови поставки CIF порт Констанца, Румунія (кінцевий пункт призначення Тернопіль/Дніпро, Україна) (Інкотермс 2010). П.3 Умови оплати: Покупець сплачує 100% протягом 20 днів після отримання товару на складі покупця (а.с. 20).

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №09 від 09.09.2019, специфікації на поставку товару №15 від 18.10.2022 на адресу позивача через митний кордон України переміщено товари «Зернові культури».

20.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» подано до Дніпровської митниці електронні митні декларації № 23UA110130003460U4 (а.с. 29-30) та 23UA110130003464U0 (а.с. 42-43) для здійснення митного оформлення товару:

1. «Зернові культури. Рис Camolino повністю обсушений, непропарений, білий, короткозерний, вологість 13,75%, середня довжина зерен 4,9 мм., середня ширина 1,9 мм. 27000 кг. Для продовольчих цілей. Розфасований у поліпропіленові лантухи шт. по 25 кг., не для роздрібної торгівлі, для подальшого розфасування. Без ГМО. Виробник: SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED, Торгівельна марка: немає даних, Країна виробництва: IN. Місць 1080 5Н».

У графах 22, 42 МД 23UA110130003460U4 та № 23UA110130003464U0 заявлена митна вартість товару визначена у розмірі 14850,00дол.США., умови поставки CIF RO Constanta (гр.20).

За митними деклараціями товар імпортований на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» від відправника/експортера компанії «SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED» на підставі сертифікату якості б/н від 01.01.2023, пакувального листа №SAEX/2223/343 від 24.12.2022, рахунку-фактури (інвойсу) №SAEX/2223/343 від 24.12.2022, коносамента №MEDULB102902 від 03.01.2023, автотранспортної накладної б/н від 13.02.2023, супровідного документа Т1 №23ROCT190000097892 від 13.02.2023, фітосанітарного сертифікату №PSC11KOL2022009474 від 28.09.2022, сертифікат про походження товару №M2022092621829 від 29.12.2022, рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №А009205-01 від 16.02.2023, б/н від 18.10.2022, Специфікації №15 від 18.10.2022, зовнішньоекономічного контракту №09 від 09.09.2019, додаткової угоди №8 від 18.12.2022, заяви про те, що товар без ГМО б/н від 01.01.2023, інформації про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку №9575622 від 17.02.2023, лист про помилку б/н від 16.02.2023, митної декларації країни відправлення.

Під час автоматизованого контролю за МД №23UA110130003460U4 від 20.02.2023 та за МД №23UA110130003464U0 від 20.02.2023 із застосуванням системи управління ризиками було згенеровано форми митного контролю: « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»: по наступних товарах можливе заниження митної вартості товару, здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частини 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України.

Щодо МД №23UA110130003460U4 від 20.02.2023 митним органом було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено, що:

1.ТОВ «Азимут-Трейд» до митного контролю та оформлення заявлено партію товару, імпортовану за угодою від 09.09.2019 №09 з компанією «SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED» (Індія), специфікацією від 18.10.2022 №15, рахунком-інвойс від 24.12.2022 №SAEX/2223/343. Відповідно до пункту 3.1.1 зовнішньоекономічного контракту від 09.09.2019 №09, якщо інше не зазначено у специфікації, 100% суми, вказаної у рахунку-проформі, Покупець сплачує протягом 50 банківських днів від дати коносамента. Рахунок-проформу до митного оформлення не надано.

2. Поставку оцінюваної партії товарів здійснено за специфікацією від 18.10.2022 №15 (148500 дол.США), рахунком-інвойс від 24.12.2022 №SAEX/2223/343 (29700 дол.США). Відповідно до специфікації від 18.10.2022 №15 визначено умови оплати: 20% - передоплата, 80% - протягом 20 днів після надання сканованих копій відвантажувальних документів. Згідно рахунку-інвойс від 24.12.2022 №SAEX/2223/343 визначено умови оплати: 100% проти скан-копій документів. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (частина 2 статті 53 МКУ). Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату оцінюваного товару, до митного оформлення - не надано.

3.Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки CIF - Constanta (Румунія). Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс) за терміном CIF, Продавець поставляє товар на борт судна, зобов`язаний заключити договір і сплатити всі витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до порту призначення. Продавець заключає договір страхування за свій рахунок, що відповідає мінімальному покриттю. Відповідно до ч.2. ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. До митного оформлення не надано страхові документи.

4. Згідно з пункту 2.2 контракту від 09.09.2019 №09 ціна товару на умовах поставки CIF Одеса включає в себе вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки, маркування, не включаючи податки та мито на території України. При цьому, відсутні відомості щодо включення до ціни товару вартості морського перевезення до поіменованого місця доставки та включення витрат на страхування. З урахуванням вищезазначеного, унеможливлено перевірку повноти включення до заявленого рівня митної вартості витрат, передбачених ч. 10 ст.58 МКУ.

6. Відповідно до відомостей рахунку від 16.02.2023 №А009205-1 визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів у 2 контейнерах: організація послуг автомобільного перевезення контейнерів Констанца - п/п Ісакча-Орлівка - 140842,44 грн.; організація послуг автомобільного перевезення контейнерів п/п Ісакча-Орлівка-Дніпро - 140842,44; комплекс ТЕО за межами території України - 43035,18 грн., комплекс ТЕО на території України - 9780,72 грн. При цьому, згідно специфікації від 18.10.2022 №15 визначено умови поставки CIF-Константа, Румунія (кінцевий пункт призначення Тернопіль, Україна), що ставить під сумнів об`єктивність та достовірність відомостей, викладених у рахунку на ТЕО від 16.02.2023 № А009205-1.

Щодо МД №23UA110130003464U0 від 20.02.2023 митним органом було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено, що:

5. Відповідно до відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування - 91938,81грн. З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом до митного контролю надано: рахунок ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» від 16.02.2023 № А009205-1; довідка від 16.02.2023 №02/16.02.2023. Відповідно до відомостей рахунку від 16.02.2023 №А009205-1 визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів у 2 контейнерах: організація послуг автомобільного перевезення контейнерів Констанца - п/п Ісакча-Орлівка 140842,44 грн.; організація послуг автомобільного перевезення контейнерів п/п Ісакча-Орлівка-Дніпро - 140842,44; комплекс ТЕО за межами території України - 43035,18 грн., комплекс ТЕО на території України - 9780,72 грн. При цьому, згідно специфікації від 18.10.2022 №15 визначено умови поставки CIF-Константа, Румунія (кінцевий пункт призначення Тернопіль, Україна), що ставить під сумнів об`єктивність та достовірність відомостей, викладених у рахунку на ТЕО від 16.02.2023 № А009205-1.

За результатами здійснення митного контролю з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст. 54 Митного кодексу України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності до вимог пункту 3 статті 53 Митного кодексу України, в рамках проведення консультації декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5) виписку з бухгалтерської документації;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Уповноваженою особою декларанта на вимогу митного органу було додатково наступні документи: комерційну пропозицію від 18.10.2022; договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 03.06.2022 №197-ЮГЛ, укладений ТОВ «АЗИМУТ-ТРЕЙД» з ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК», договір на автомобільне перевезення від 03.08.2022 №03/08-1, укладений ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» з ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК»; договір про надання послуг з перевезення від 08.02.2023 №088, укладений ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК» з ФОП ОСОБА_1 .; додаткову угоду від 18.12.2022 №8 до контракту.

За результатами розгляду додаткових документів відповідачем зазначено про наступне:

1.Відповідно до комерційної пропозиції від 18.10.2022 визначена вартість товару «короткий білий рис Саmolino» на умовах CFR Constanta Port на рівні 550 дол.США/т. Згідно специфікації від 18.10.2022 №15 визначена вартість «рису камоліно» також на рівні 550 дол.США/т, проте на умовах поставки CIF - Константа, Румунія. Вищевказане ставить під сумнів включення до ціни товару вартості страхування, передбаченого умовами поставки CIF.

2.У рахунку-інвойс від 24.12.2022 №SAEX/2223/343 відсутні відомості про умови поставки. В інвойсі наявні реквізити рахунку-проформи від 17.11.2022 №SAAT001/2223, що до митного оформлення не надано.

3.Договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 03.06.2022 №197-ЮГЛ, укладеного ТОВ «АЗИМУТ-ТРЕЙД» з ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» пунктом 1.2 передбачено надання заявки. Вказаний документ до митного оформлення не надано.

4. Згідно з пункту 5.2 договору від 03.06.2022 №197-ЮГЛ замовник оплачує послуги Експедитора на умовах 100% передоплати протягом 3 банківських днів за дати виставлення рахунку експедитора. Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортно-експедиторських послуг - не надано.

5.Додатковою угодою від 18.12.2022 №8 до контракту внесено зміни до специфікації від 18.10.2022 №15 в частині: 2. Умови поставки CIF - порт Константа, Румунія (кінцевий пункт призначення Тернопіль/Дніпро, Україна); 3. Умови оплати: покупець сплачує 100% протягом 20 днів після отримання товару на складі Покупця. Відповідно до ч. 2 ст.52 МКУ декларант зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Додаткову угоду від 18.12.2022 №8 було надіслано декларантом під час проведення процедури консультації, яка вже була у наявності під час подання ЕМД, проте декларантом відразу не надано, що викликає обґрунтовані сумніви у її достовірності.

Листом від 20.02.2023 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за МД №23UA110130003460U4 від 20.02.2023 та за МД №23UA110130003464U0 від 20.02.2023 надати у 10-денний термін немає можливості

Враховуючи виявлені у ході перевірки розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність у додатково наданих у рамках процедури консультації документах відомостей, що спростовують зазначені невідповідності та розбіжності, митним органом зроблено висновок, що використані декларантом відомості не підтверджено документально, тому основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати.

У зв`язку із неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000020/1 від 20.02.2023 (а.с. 31-32) та №UA110130/2023/000021/1 від 20.02.2023 (а.с.44-45), за яким заявлена митна вартість товару скоригована митним органом за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості згідно з ЕМД від 24.10.2022 №UA408020/2022/049395, №UA408020/2022/049422 за на рівні 1,02 дол.США/кг.

Не погодившись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

За таких обставин, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем 20.02.2023 прийняті рішення №UA110130/2023/000020/1 від 20.02.2023 про коригування митної вартості за МД №23UA110130003460U4 від 20.02.2023 та рішення №UA110130/2023/000021/1 про коригування митної вартості за МД №23UA110130003464U0 від 20.02.2023, заявлених позивачем за ціною договору.

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (2-г резервний метод) стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішеннях, що оскаржуються, ані у відзиві на позовну заяву, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Доводи митного органу в якості підстави для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах про те, що відповідно до пункту 3.1.1 зовнішньоекономічного контракту від 09.09.2019 №09, якщо інше не зазначено у специфікації, 100% суми, вказаної у рахунку-проформі, покупець сплачує протягом 50 банківських днів від дати коносамента, та згідно з рахунку-інвойс від 24.12.2022 №SAEX/2223/343 визначено умови оплати: 100% проти скан-копій документів, однак рахунок-проформу та банківських платіжних документів на підтвердження оплати за товар до митного оформлення не надано, не враховуються судом з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, поставки оцінюваного товару здійснені на підставі зовнішньоекономічного контракту №09 від 09.09.2019.

Відповідно до п. 3.1 Контракту, якщо інше не зазначено у Специфікації, оплата товару здійснюється у формі банківського переказу на рахунок продавця в наступному порядку: якщо інше не зазначено в Специфікації, 100% суми, зазначеної у рахунку-проформі, покупець сплачує протягом 50 (п`ятдесяти) банківських днів від дати коносаменту.

Отже, визначені в Контракті умови оплати за товар (100% суми, зазначеної у рахунку-проформі), якщо інше не зазначено у Специфікації.

Такі інші умови визначені у Специфікації №15 від 18.10.2022, а саме: покупець сплачує 20% передплати товару, 80% протягом 20 днів після сканкопій відвантажувальних документів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення надавався рахунок-фактуру (інвойс) №SAEX/2223/343 від 24.12.2022, оскільки товар, щодо якого подано митні декларації, є об`єктом купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 Митного Кодексу України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є об`єктом купівлі-продажу. Якщо товар є об`єктом купівлі-продажу, то митному органу надається рахунок-фактура (інвойс).

За таких обставин, вимоги митного органу про надання рахунку-проформи є цілком безпідставними.

Щодо зауважень про не надання банківських платіжних документів на підтвердження оплати за товар, суд зазначає наступне.

18.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду №8 до Контракту №09 від 09.09.2019, в якій дійшли до згоди пункт 3 Специфікації №15 від 18.10.2022 викласти в наступній редакції: П.3 Умови оплати: Покупець сплачує 100% протягом 20 днів після отримання товару на складі покупця (а.с. 20).

За таких обставин, за умовами Специфікації №15 від 18.10.2022, в редакції Додаткової угоди №8 від 18.12.2022, оплата покупцем за товар здійснюється таким чином: 100% протягом 20 днів після отримання товару на складі покупця.

Пунктом 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Згідно з CMR накладної (а.с. 64-65) товар було отримано перевізником 13.02.2023 в Константа, Румунія з метою подальшого поставлення його позивачу, а 20.02.2023 товар пред`явлений на митному посту для митного оформлення.

Таким чином, на час митного оформлення строк оплати за товар по Специфікації на поставку товару №15 від 18.10.2022 з урахуванням внесених змін не настав.

Отже, на момент митного оформлення товару декларант не був зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Щодо зауважень митного органу про відсутність відомостей щодо включення до ціни товару вартості морського перевезення до поіменованого місця доставки та включення витрат на страхування суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 5, 6, 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

Згідно з п.2.2. Контракту, якщо інше не зазначено у Специфікації, ціна на товар розуміється згідно умов CIF порт Одеса (у відповідності до «Інкотермс-2010) і включає вартість навантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки, маркування, але включаючи податки та мита на території України.

Згідно із Специфікацією на поставку товару №15 від 18.10.2022, в редакції Додаткової угоди №8 від 18.12.2022, умови поставки CIF порт Константа, Румунія (Інкотермс 2010).

Суд зазначає, що СIF («cost, insurance and freight (... named port of destination)» або «вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення)» міжнародний комерційний торгівельний термін, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Згідно з базисними умовами поставки СIF продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, у разі поставки товару на умовах СIF витрати, пов`язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

З декларацій митної вартості, поданих декларантом митному органу, також убачається, що витрати на фрахт до пункту призначення, навантаження і страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості.

Наведені обставини спростовують висновки відповідача з приводу того, що позивач поніс додаткові витрати, пов`язані з оплатою вартості перевезення та страхування товару, проте не включив їх до складових митної вартості імпортованого товару, адже у разі поставки товару на умовах СIF витрати, пов`язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.08.2023 у справі № 810/693/17 (адміністративне провадження № К/9901/38419/18) та підлягає врахуванню відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Щодо зауважень митного органу до транспортних витрат, суд зазначає наступне.

03.06.2022 між компанією ТОВ «Азимут Трейд» (замовник) та ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік» (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №197-ЮГЛ, предметом якого (п.1.1. Договору) замовник доручає, а Експедитор бере на себе обов`язок надати за дорученням та за рахунок Замовника транспортно-експедиторські послуги (надалі - ТЕП), організувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України та у міжнародному сполученні, надати митно-брокерські послуги та інші послуги за домовленістю сторін.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.4. Договору послуги Експедитора, у тому числі додаткові, надаються на підставі письмових заявок (інструкцій) Замовника.

Згідно з п.п. 5.1.-5.2. Договору перелік наданих послуг, а також їх вартість, встановлюються за погодженням сторін у додатках/додаткових угодах/заявках до діючого договору.

Замовник оплачує послуги Експедитора на умовах 100% передоплати протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором.

В рамках вказаного Договору ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік» було виставлено ТОВ «Азимут Трейд» рахунок передплатний №А009205-1 від 16.02.2023 на загальну суму 334500,78 грн. в тому числі ПДВ 1956,14 грн. (а.с. 73), з яких:

організація послуг автомобільного перевезення контейнерів Констанца - п/п Ісакча-Орлівка - 140842,44 грн.;

організація послуг автомобільного перевезення контейнерів п/п Ісакча-Орлівка-Дніпро - 140842,44;

комплекс ТЕО за межами території України - 43035,18 грн.,

комплекс ТЕО на території України - 9780,72 грн.

Згідно з довідкою про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг, виданої ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік» від 16.02.2023 за вих.№02/16.02.2023 ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік» підтверджує, що «Азимут Трейд» (49000, м. Дніпро, Кіровський район, вул. Князя Володимира Великого, б. 18-Б/2) були надані міжнародні транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу в контейнері № MEDU3461863, MEDU6378639 згідно з коносаментом № MEDULB102902 за маршрутом Констанца, Румунія - Ісакча-Орлівка-Днепр, Україна. Вантаж не був застрахований. Сума витрат з міжнародного перевезення до границі території України за два контейнера становить: 183 877 грн., 62 коп. (а.с. 74).

Як на підставу для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у наданих до митного оформлення документів на підтвердження транспортної складової митної вартості, митним органом в оспорюваних рішеннях та відзиві зазначено, що відповідно до відомостей рахунку від 16.02.2023 №А009205-1 визначені витрати на транспортування оцінюваної партії товарів по маршруту Констанца - п/п Ісакча-Орлівка - Ісакча-Орлівка-Дніпро, при цьому згідно із Специфікації від 18.10.2022 №15 визначено умови поставки CIF-Константа, Румунія - кінцевий пункт призначення Тернопіль, Україна, що ставить під сумнів об`єктивність та достовірність відомостей, викладених у рахунку на ТЕО від 16.02.2023 № А009205-1.

Суд вважає такі зауваження митного органу цілком безпідставними, оскільки згідно із згідно зі Специфікацією на поставку товару №15 від 18.10.2022, в редакції Додаткової угоди №8 від 18.12.2022, умови поставки CIF порт Константа, Румунія - кінцевий пункт призначення Тернопіль/Дніпро, Україна, а не виключно Тернопіль, як помилково зазначає відповідач.

За викладених обставин, суд вважає, що по суті вказані митним органом зауваження в оскаржуваних рішеннях носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не свідчать про наявність розбіжності, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а відтак не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості, що свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Не враховуються і доводи митного органу про ненадання декларантом документів згідно із переліком, оскільки 20.02.2023 уповноваженим представником ТОВ «Азимут-Трейд» додатково було направлено митному органу комерційну пропозицію від 18.10.2022; договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 03.06.2022 №197-ЮГЛ, укладений ТОВ «АЗИМУТ-ТРЕЙД» з ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК», договір на автомобільне перевезення від 03.08.2022 №03/08-1, укладений ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» з ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК»; договір про надання послуг з перевезення від 08.02.2023 №088, укладений ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК» з ФОП ОСОБА_1 ; Додаткову угоду від 18.12.2022 №8 до Контракту, і такі обставини не заперечуються відповідачем.

При цьому, не надання заявки на транспортно-експедиторські послуги відповідно до Договору від 03.06.2022 №197-ЮГЛ не свідчить про розбіжності або невідповідностей у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Не надання банківських платіжних документів на підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

До митного оформлення було надано довідку про транспортні витрати, яка в повній мірі відображає такі витрати.

Разом з тим, митний орган позбавлений права надавати оцінку господарським договорам на предмет їх належного виконання.

Не враховуються і висновки митного органу щодо комерційної пропозиції.

Відмовляючи у врахуванні комерційної пропозиції від 18.10.2022, відповідачем зазначено, що визначена вартість товару «короткий білий рис Саmolino» на умовах CFR Constanta Port на рівні 550 дол.США/т., проте згідно зі специфікації від 18.10.2022 №15 визначена вартість «рису камоліно» також на рівні 550 дол.США/т, проте на умовах поставки CIF - Константа, Румунія, що, на переконання відповідача, ставить під сумнів включення до ціни товару вартості страхування, передбаченого умовами поставки CIF.

Суд зауважує, що комерційна пропозиція це документ, що надсилається клієнту, щоб запропонувати приблизну вартість для певного набору товарів або послуг.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язкових реквізитів для комерційної пропозиції, оскільки вона не є первинним документом чи правочином, а тому не є обов`язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару.

Разом з тим, суд зазначає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.

Відповідачем не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.

Крім цього, у рішеннях про коригування митної вартості товарів, які оскаржуються, відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, як вбачається з рішень про коригування митної вартості, у них міститься лише посилання на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне їх дослідження з доданими до неї документами.

Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість рішень UA110130/2023/000020/1 від 20.02.2023 та UA110130/2023/000021/1 від 20.02.2023 не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваних рішеннях зазначено лише дата та номери раніше оформлених МД, їх реєстраційний номер та ціна товару, за якими здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено повний опис товару, обсяги ввезення, не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, не наведені характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дату раніше оформленої ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 20.02.2023 №UA110130/2023/000020/1 та від 20.02.2023 №UA110130/2023/000021/1 прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідають критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 20000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги №22/23 від 20.04.2023, ордер серії АЕ №1116302 від 19.05.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3420 та розрахунок витрат на правничу допомогу до договору про надання правової допомоги №22/23 від 20.04.2023 від 20.04.2023 (а.с. 79-83).

Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.

Так, за умовами договору про надання правової допомоги №22/23 від 20.04.2023, укладеного між адвокатом Логвіновим Сергієм Сергійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» предметом договору є (п.1 Договору): «Клієнт» доручає «Адвокату» роботи, пов`язані з представництвом інтересів у справі про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA10130/2023/000020/1 від 20.02.2023 та UA10130/2023/000021/1 від 20.02.2023, прийняті Дніпровською митницею.

Перелік робіт є необмежений та вчиняється Адвокатом на власний розсуд в інтересах Клієнта, зокрема, звернення до суду від свого імені в інтересах Клієнта.

Відповідно до п.2 Договору формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги «Клієнту» є гонорар, який обчислюється у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і складає фіксовану суму у розмірі 20000,00/двадцять тисяч/грн., яка сплачується Клієнтом протягом 3 днів з дня набрання законної сили рішення суду по суті справи.

Згідно з п. 3 Договору передбачувані фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручення «Клієнта», що включають в себе транспортні витрати, оплату друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, витрати на телефонні розмови та поштових витрат, розраховуються додатково та в загальну суму гонорару не входять. В разі необхідності додаткових витрат, пов`язаних з виконанням доручення «Клієнта» (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, переклад та нотаріальне посвідчення документів та інші), їх вид, обсяг та вартість погоджується сторонами Договору шляхом укладення додаткової угоди.

20.04.2023 між адвокатом Логвіновим Сергієм Сергійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» погоджено Розрахунок витрат на правничу допомогу до Договору №22/23 від 20.04.2023, згідно з яким попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, які поніс позивач ТОВ «Азимут - Трейд» у справі про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA110130/2023/000020/1 від 20.02.2023р., UA110130/2023/000021/1 від 20.02.2023 прийняті Дніпровською митницею, складається з:

юридичної консультації, 2 години - 1000, 00 грн.;

складання позовної заяви, 7 годин - 15 000, 00 грн.;

складання відповіді на відзив 5000,00 грн.;

участі в судовому засіданні - 2000.00 грн. за одне судове засідання, (включає витрати на транспорт та інші супутні витрати).

У вказаному розрахунку зазначено, що він є актом наданої правничої допомоги (виконаних робіт) в частині фактично наданих послуг Адвокатом та прийнятих Клієнтом.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Із опису наданих послуг адвокатом слідує, що адвокатом витрачено 2 години на консультування, що включено окремим пунктом у розрахунку витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у цій справі, та складання відповіді на відзив та участь у засіданнях.

Однак, консультування не входить до складових надання правничої допомоги, безпосередньо пов`язаною з розглядом справи в суді, а є правничої допомогою, наданою під час досудового врегулювання спору.

Крім того, у судових засіданнях адвокат участі не брав. Відповіді на відзив позивачем не надано.

Також, на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який повинен відображати вартість години за певний вид правової послуги та витрачений час.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на правничу допомогу, тому у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» (код ЄДРПОУ 34986223; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, буд. 18-Б, кім. 2) до Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.02.2023 №UA110130/2023/000020/1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.02.2023 № UA110130/2023/000021/1.

Стягнути з Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгигі Ольги, буд. 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» (код ЄДРПОУ 34986223; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, буд. 18-Б, кім. 2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2790,89 гривень (дві тисячі сімсот дев`яносто гривень 89 копійок).

У задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	11.09.2023
Оприлюднено	13.09.2023
Номер документу	113362067
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Бухтіярова Марина Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 11.09.2023 по справі 160/10836/23ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/10836/23

Рішення від 11.09.2023

Рішення
від 11.09.2023 по справі 160/10836/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД